Копія
Справа № 560/3112/25
іменем України
09 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно не зарахував йому страховий стаж, у зв'язку з чим порушив право позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачі не скористалися правом на подачу відзиву на позов. Тому відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.
30 січня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області рішенням від 06 лютого 2025 року за № 220350005520 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 1984 по 1990 роки згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 03.09.1990, оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні, довідка про реорганізацію.
Позивач оскаржив вказане рішення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Щодо позовної вимоги позивача про зарахування періоду роботи з 1984 по 1990 роки згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 03.09.1990, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 03.09.1990 ОСОБА_1 працював у Колгоспі імені Богдана Хмельницького Волочиського АПО Волочиський район с. Чернява, яке 19.01.1999 було реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство ім. Богдана Хмельницького. Розпорядженням Волочиської районної державної адміністрації 21.02.2000 №0077 підприємство реорганізовано у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон».
Згідно листа Комунальної установи «Волочиський трудовий архів» Волочиської міської ради Хмельницького району Хмельницької області від 11.02.2025 за № 01-11/0 101, документи з кадрових питань Колгоспу ім. Богдана Хмельницького с. Чернява Волочиського району Хмельницької області на зберігання до Волочиського трудового архіву не передавались.
Згідно із записами в трудовій книжці колгоспника прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в за 1988 рік та за 1989 рік становить 260 трудоднів, позивачем виконано річний мінімум трудової участі в громадському господарстві за 1988 рік - 314 трудодень та за 1989 рік - 300 трудоднів.
Отже, трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 03.09.1990 містить записи з інформацією про прийнятий колгоспом трудовий мінімум участі в громадському господарстві, а також про фактичне виконання позивачем річного мінімуму трудової участі, які внесені до трудової книжки.
Відсутність інформації про вихододні та встановлений мінімум не є підставою для не зарахування позивачу всього спірного періоду роботи в Колгоспі ім. Богдана Хмельницького Волочиського АПО Волочиський район с. Чернява, щодо якого наявний запис у трудовій книжці.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки працівників та службовців» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Верховним Судом у постановах від 04.09.2018 у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а викладено правову позицію, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Вказане дає підстави для висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу, а відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в зарахуванні спірного періоду роботи з 1984 по 1990 роки порушує принцип рівності особи перед законом.
Щодо позовних вимог про врахування до стажу роботи періоду навчання позивача з 26 серпня 1980 року по 27 червня 1984 року у Снятинському сільськогосподарському технікумі відділу «Механізації сільського господарства», суд зазначає наступне.
Згідно статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
При дослідженні доказів судом встановлено, що позивач в період з 26 серпня 1980 року по 27 червня 1984 року у Снятинському сільськогосподарському технікумі відділу «Механізації сільського господарства», що підтверджується довідкою №419 від 14.11.2024 виданою Відокремленим структурним підрозділом "Снятинський фаховий коледж".
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що період навчання позивача з 26 серпня 1980 року по 27 червня 1984 року підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Щодо права позивача на зарахування до страхового стажу періоду служби в лавах радянської армії, суд зазначає таке.
Статтею 56 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з положеннями абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.09.1990 та військового квитка серії НОМЕР_2 від 30.05.1985 підтверджується служба позивача у радянській армії з 30.05.1985 по 30.06.1987, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для зарахування періоду військової служби до страхового стажу позивача.
За таких обставин оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06 лютого 2025 року № 220350005520 є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачеві, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з цим, у відповідності до ст. 81 Закону №1788 призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Отже, правовідносини із призначення пенсій відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження пенсійного органу.
Таким чином, ураховуючи, що пенсійним органом не зараховано період навчання позивача, період проходження служби у радянській армії, період роботи у Колгоспі імені Богдана Хмельницького Волочиського АПО Волочиський район с. Чернява та не здійснено обрахунок стажу, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 січня 2025 року про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 26.08.1980 по 27.06.1984, період служби в лавах радянської армії з 30.05.1985 по 30.06.1987 та період роботи в Колгоспі імені Богдана Хмельницького Волочиського АПО Волочиський район с. Чернява з 1984 по 1990 роки.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з квитанцією від 25.02.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
При цьому, ураховуючи, що рішення відповідача визнано судом протиправним та зобов'язано повторно розглянути заяву про призначення пенсії з періодів, суд вважає, що судовий збір у сплаченому розмірі 1211,20 грн, за одну вимогу немайнового характеру, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, на користь позивача.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06 лютого 2025 року № 220350005520 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період навчання в Снятинському сільськогосподарському технікумі відділу «Механізації сільського господарства» з 26.08.1980 по 27.06.1984, період служби в лавах радянської армії з 30.05.1985 по 30.06.1987 та період роботи в Колгоспі імені Богдана Хмельницького Волочиського АПО Волочиський район с. Чернява з 1984 по 1990 роки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33028 , код ЄДРПОУ - 21084076)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом"
Суддя І.І. Тарновецький