Справа № 560/13504/25
іменем України
10 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації державної установи "Замкова виправна колонія №58" про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 04.08.2025 звернувся до суду з адміністративним позовом від 01.08.2025 в якому просить: "1. Визнати протиправною бездіяльність ДУ «Замкова виправна колонія (№58) щодо невжиття жодних дій після набрання законної сили ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28.04.2021, якою було відмовлено у зверненні мого планшета DELL Latitude 7350 у дохід держави. Відсутність позитивного рішення суду про конфіскацію надає адміністрації два правомірні варіанти дій - або повернути пристрій, або сформувати нові обгрунтовані вимоги відповідно до законодавства. Жодного з них реалізовано не було, що свідчить про триваючу протиправну бездіяльність. 2. Визнати протиправною тривалу бездіяльність адміністрації установи, яка виразилась в ухиленні від виконання моїх законних заяв про повернення планшета (від 23.06.2025 та від 27.06.2025) незаконному утриманні особистого майна на складі з 09.07.2021 по теперішній час, демонстративному ігноруванні обов'язку виконати судове рішення та свідомій відмові перевірити працездатність SIM-карти як технічного аргументу. Сукупність цих дій і бездіяльності свідчить про навмисне уникнення законного обов'язку адміністрації. 3. Зобов'язати ДУ «Замкова виправна колонія (№58) видати мені мій планшетний комп'ютер DELL Latitude 7350, який перебуває на складі з 09.07.2021 та не є забороненим предметом відповідно до чинного законодавства України, рішення Ізяславського районного суду від 28.04.2021 та правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. 4. Визнати протиправною тривалу та безпідставну відмову у доступі до мого планшета, яка призвела до фактичного позбавлення мене можливості: - належно підготувати формуляр до звернення до ЄСПЛ, - оформляти інші правові документи, - користуватися правозаконним технічним засобом, передбаченим внутрішнім нормативами установи. Таке обмеження мало системний характер, не було підкріплене жодним індивідуальним актом чи технічною оцінкою, суперечить принципу пропорційності, має ознаки втручання в приватне життя і перешкоджає реалізації права на звернення до міжнародного правосуддя, що охороняється статями 8,34 Конвенції. 5. Стягнути з Державного бюджету України на мою користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 400000 (чотириста тисяч) гривень, спричиненої тривалими, системними, багаторазовими та навмисними діями та бездіяльністю посадових осіб ДУ «Замкова виправна колонія (№58)...".
У позові ОСОБА_1 пояснив, що 29.01.2021 у нього був вилучений планшет для перевірки програмного забезпечення, про що складено відповідний акт вилучення. 08.02.2021 на позивача накладено дисциплінарне стягнення за використання планшету, як засобу для передавання радіосигналів через наявність модуля з підтримкою SIM-карти, що є неправдивим та непідтвердженим. У судовому засіданні Ізяславського районного суду 28.04.2021 не було встановлено порушень щодо вилученого планшету, і суд відмовив у конфіскації цього планшету на користь держави, як забороненого предмету. Відповідач не повернув позивачу планшет незважаючи на його неодноразові усні та письмові звернення про повернення планшету. Зокрема, 23.06.2025 та 27.06.2025 відповідач безпідставно відмовив у повернені планшету посилаючись на те, що у ньому є SIM-гніздо, без урахування того, що воно було вилучене з планшета ще у 2021 році. Готуючи документи до ЄСПЛ, не маючи вилученого планшету позивач був змушений за власний рахунок придбати планшети Samsung, а згодом Xiaomi, які виявились технічно непридатними для роботи з великими документами, заповнення формуляра ЄСПЛ, перегляду судової практики, тощо. Вважає, що відповідач, також спричинив позивачу моральну шкоду, яку оцінює у 400000 гривень, своїми тривалими, системними, багаторазовими та навмисними діями та бездіяльністю, так як: понад чотири роки протиправно утримує особисте майно; відмовляється виконувати судове рішення; створив психологічний тиск; перешкоджає праву на звернення до ЄСПЛ; позбавив можливості цифрової роботи з документами, ідентифікацію, комунікацію та самозахисту; допустив дискримінацію та вибірковість у порівнянні з іншими засудженими, тому посилаючись на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, законодавство України звернувся до суду з цим позовом (арк. спр.1-12).
Відповідно до ухвали від 11.08.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, звільнив позивача від сплати судового збору та витребував докази (арк. спр.29 - 30).
У Відзиві на позов за №3290 від 21.08.2025 відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що 29.01.2021 під час перевірки було встановлено, що планшет засудженого ОСОБА_1 мав ознаки розбирання і було встановлено, що у планшетному комп'ютері DELL 7350 був самовільно встановлений модуль з підтримкою міні сім-карт мобільних операторів, тому засуджений міг використовувати цей комп'ютер в інших цілях, а саме здійснювати переписку, телефонні дзвінки, оскільки 20.01.2020 у нього були вилучені три сім карти мобільного оператора "Київстар". Подібні порушення засуджений допускав систематично за що притягувався до відповідальності, тому комп'ютер було вилучено у ОСОБА_1 , як заборонений предмет, здано на склад та матеріали були направлені до Ізяславського районного суду для прийняття рішення. На виконання ухвали слідчого судді Ізяславського районного суду від 28.04.2021 комісійно проведено обстеження комп'ютера позивача про що складено Акт огляду технічних пристроїв (планшетних комп'ютерів), які надійшли (перебувають) в користуванні засуджених державної установи "Замкова виправна колонія (№58) №166 від 07.07.2021. Відповідно до висновку комісії планшетний комп'ютер не відповідає вимогам п.2 розділу І Загальні положення "Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.10.2017 №3233/5. Згідно з актом прийому передачі від 08.07.2021 комп'ютер позивача переданий зі складу установи на зберігання особистих речей засуджених на речовому складі установи (накладна №21-366 від 09.07.2021), який зберігається у запакованому вигляді, що унеможливлює користування іншими особами.
Також 11.05.2023 у позивача вилучений планшет Xiaomi (накладна №23-285 від 12.05.2023), який повернутий засудженому 19.05.2023, яким він користується в даний час.
Позивачу на його звернення від 23.06.2025 та від 27.06.2023 були надані відповіді №З-11/06-25 від 25.06.2025 та №З-13/06-25 від 07.07.2025.
Для отримання в користування комп'ютера DELL 7350, який знаходиться на складі, позивачу потрібно здати комп'ютер, яким він користується (Xiaomi) або повернути його рідним. Відповідач не порушував права засудженого щодо права на захист, зокрема, звернення до ЄСПЛ, і не завдав ОСОБА_1 моральної шкоди (арк. спр.36-39).
Позивач надав заперечення на Відзив в яких пояснив, що вважає доводи відповідача непослідовними та суперечливими (арк. спр.84-89).
Ухвалою від 19.09.2025 суд частково задовольнив клопотання ОСОБА_1 від 15.09.2025, відмовив у задоволенні клопотання від 01.09.2025 та витребував у відповідача докази (арк. спр.99-101).
Згідно з ухвалою від 23.09.2025 суд повернув без розгляду клопотання ОСОБА_1 від 22.09.2025 (арк. спр.105-106).
Відповідно до ухвали від 06.10.2025 суд частково задовольнив заяву позивача від 29.09.2025, зокрема, виправив описки в ухвалах.
Встановивши обставини (факти), якими сторони пояснюють вимоги та заперечення, оцінивши надані ними докази, беручи до уваги норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд робить такі висновки, враховуючи наступне.
Сторони фактично не заперечують вилучення відповідачем у засудженого ОСОБА_1 29.01.2021 планшету - комп'ютера DELL 7350 та знаходження цього комп'ютера на складі відповідача, що також підтверджено матеріалами справи, тому не потребує доказуванню в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України.
У заяві від 23.06.2025 ОСОБА_1 просить надати відповідь у паперовому та на електронну пошту, а також пояснив: "З урахуванням того, що планшет не є предметом, забороненим до зберігання відповідно до нормативних актів, та був переданий на склад установи офіційно, вбачаю правові підстави для його видачі. У разі, якщо видача планшетного пристрою на даний момент неможлива - прошу надати обгрунтовану письмову відповідь із зазначенням причин відмови та посилання на відповідні норми чинного законодавства." ( (арк. спр.69).
27.06.2025 відповідач надав засудженому ОСОБА_1 відповідь у формі листа від 25.06.2025 за №3-11/06-25 в якій пояснив, зокрема, що так як у користуванні засудженого вже перебуває комп'ютер то для отримання другого комп'ютера, який знаходиться на складі, потрібно один комп'ютер здати або направити його до рідних (арк. спр.70).
ОСОБА_1 27.06.2025 звернувся з заявою від 27.06.2025 в якій, зокрема, просить забезпечити огляд комп'ютера DELL 7350 у присутності відповідального представника установи та надати відповідь у паперовій формі та електронну пошту. Огляд засудженим комп'ютера потрібний для вирішення ним питання: "... або виписки планшета DELL 7350 зі складу в особисте користування з одночасним поверненням на склад мого поточного планшетного пристрою, який перебуває у камері; або відправлення планшета DELL 7350 рідним для проведення ремонту, якщо його технічний стан виявиться незадовільним." (арк. спр.71).
На звернення ОСОБА_1 від 27.06.2025 відповідач надав 08.07.2025 відповідь у формі листа від 07.07.2025 за №3-13/06-25 в якій пояснив, зокрема, що комп'ютер DELL 7350 перебуває на складі установи у запакованому виді у технічному стані в якому був переданий на склад. Видача цього комп'ютера суперечить вимогам Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань (арк. спр.72).
Відповідно до ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28.04.2021 у справі №675/312/21 вирішувалось клопотання начальника Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про прийняття рішення по факту вилучення заборонених предметів, зокрема, комп'ютера DELL 7350 після його обстеження 29.01.2021, який належить засудженому ОСОБА_1 . Судом вирішено повернути клопотання щодо вилучення заборонених предметів повернути Державній установі "Замкова виправна колонія (№58)" для належного оформлення (арк. спр.96-98). Тобто, судом у цій справі не встановлено обставин, які суд повинен враховувати у адміністративній справі (ч.4 ст.78 КАС України), зокрема, щодо віднесення до забороненого предмету комп'ютера DELL 7350, який належить засудженому ОСОБА_1 .
У Акті огляду технічних пристроїв (планшетних комп'ютерів), які надійшли (перебувають) в користуванні засуджених державної установи державна установа "Замкова виправна колонія (№58)" від 07.07.2021 вказано, що на виконання ухвали слідчого судді Ізяславського районного суду у справі №675/312/21 комісійно проведено додаткове обстеження планшетного пристрою, який має у користуванні засуджений ОСОБА_1 . В ході обстеження встановлено, зокрема: "... пристрій можливо самостійно встановлювати модем 4G в який встановлюються міні sim-карти для підключення до мережі Інтернет мобільного оператора і планшет може підтримувати sim-карти... Висновок комісії: комісія вважає, що даний планшетний комп'ютер не відповідає вимогам п.2 розділу І Загальні положення "Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.10.2017 №3233/5, а саме " для надання засудженим можливості користуватися послугою доступу до Інтернету та відправляти онлайн-звернення допускається використання спеціалізованих технічних пристроїв з відповідним програмним забезпеченням, а також планшетного комп'ютера без можливості апаратної підтримки будь-яких видів sim-карт з програмно забезпеченими каменрами (далі -планшет), тому не може використовуватися засудженим і підлягає здачі на склад установи до особистих речей засудженого." (арк. спр.58).
Відповідно до ст.63 Конституції України засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.
Наказом Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року N 3233/5 затверджено Порядок організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет (далі - Порядок N3233/5), відповідно до п.1 розд.1 якого, для надання засудженим можливості доступу до глобальної мережі Інтернет (далі - Інтернет) адміністрація установи виконання покарань чи слідчого ізолятора (далі - установа) забезпечує оптимальний спосіб підключення установи до провайдера, який надає послуги доступу до Інтернету.
Згідно з п.2 розд.1 Порядку N3233/5 для організації надання засудженим послуг доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях житлової зони поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби у місці, доступному для відвідування усіма засудженими установи, або у комп'ютерному класі загальноосвітнього навчального закладу установи обладнується інтернет-клас.
Для надання засудженим можливості користуватися послугою доступу до Інтернету та відправляти з дотриманням вимог абзацу четвертого частини першої статті 8, статті 113 Кримінально-виконавчого кодексу України онлайн-звернення допускається використання спеціалізованих технічних пристроїв з відповідним програмним забезпеченням, а також планшетного комп'ютера без можливості апаратної підтримки будь-яких видів SIM-карт з програмно заблокованими камерами (далі - планшет).
Частиною 1 ст.107 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) визначено, що засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України: одержувати інформацію і роз'яснення про умови відбування і порядок виконання покарання у виді позбавлення волі; користуватися послугами, які надаються в місцях позбавлення волі, в тому числі додатковими, оплачуваними; брати участь у трудовій діяльності; отримувати медичну допомогу і лікування, у тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких в закладах охорони здоров'я, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України та не віднесені до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань; розпоряджатися грошовими коштами, придбавати, володіти і розпоряджатися предметами, речами, виробами; здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку, користуватися глобальною мережею Інтернет; одержувати і відправляти посилки, бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі; зустрічатися з родичами та іншими особами; подавати пропозиції, заяви і скарги в усній чи письмовій формі від свого імені; розпоряджатися вільним часом, який відведений розпорядком дня, не порушуючи при цьому правил поведінки; одержувати освіту відповідно до законодавства про освіту; одержувати правничу допомогу від адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; триматися в належних умовах; звертатися до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань щодо встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах з метою поновлення порушених прав та у разі незгоди з рішенням Комісії оскаржувати його в судовому порядку.
Згідно з ч.4 ст.107 КВК України засудженим забороняється: самовільно залишати колонію, порушувати лінію охорони; спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій; придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в колонії; продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб предмети, вироби і речі, що перебувають в особистому користуванні; умисно заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі з допомогою іншої особи, завдавати шкоду своєму здоров'ю з метою ухилення від відбування покарання або виконання встановлених обов'язків; умисно завдавати шкоду державному, комунальному майну, майну інших юридичних чи фізичних осіб, у тому числі майну інших засуджених, створювати загрозу заподіяння шкоди такому майну; вживати спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби; чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених; грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; самовільно залишати призначену для перебування ізольовану територію, приміщення або визначене місце роботи, а також перебувати без дозволу адміністрації колонії у гуртожитках та відділеннях, у яких вони не проживають, або на виробничих об'єктах, на яких вони не працюють; завішувати чи міняти без дозволу адміністрації колонії спальні місця, а також обладнувати їх у комунально-побутових та інших службових або виробничих приміщеннях; мати при собі предмети і речі в асортименті і кількості, що виходять за межі, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; надсилати та отримувати кореспонденцію всупереч порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; наносити собі або іншим особам татуювання; тримати тварин без дозволу адміністрації установи виконання покарань; самовільно переплановувати, змінювати конструктивні елементи будівель та споруд колонії, споруджувати на виробничих об'єктах різні об'єкти (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення).
Відповідно до ч.7 ст.110 КВК України засудженим надається право користуватися мережею Інтернет під контролем адміністрації.
Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи виконання покарань. Адміністрація установи виконання покарань ознайомлюється зі змістом вхідних та вихідних повідомлень у разі, якщо це необхідно з огляду на індивідуальні ризики окремих засуджених.
Під час користування глобальною мережею Інтернет засудженим забороняється: вносити будь-яку інформацію, у тому числі направляти листи, коментарі, знаки тощо, та реєструватися на веб-сайтах, крім випадків створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному цією статтею, а також у разі необхідності здійснення реєстрації для користування дозволеними сайтами; формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні; відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого.
Перелік сайтів, до яких дозволяється доступ, формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, та за заявою засуджених може бути доповнений адміністрацією установи виконання покарань сайтами, зміст яких не суперечить вимогам цієї статті.
Користування глобальною мережею Інтернет проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.
Користування глобальною мережею Інтернет оплачується з особистих коштів засуджених або коштів інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець.
Засуджені під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, не віднесених до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з дозволу адміністрації установи виконання покарань можуть мати при собі та користуватися під контролем адміністрації портативними персональними комп'ютерами з доступом до глобальної мережі Інтернет.
Згідно з ч.8 ст.110 КВК України порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України.
Відповідно до ч.1 ст.113 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.
Частиною 4 ст.113 КВК України визначено, що кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, Міжнародному кримінальному суду, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.
Отже, засуджений має право доступу до мережі Інтернет під контролем адміністрації, і зокрема, використання спеціалізованих технічних пристроїв з відповідним програмним забезпеченням, а також планшетного комп'ютера без можливості апаратної підтримки будь-яких видів SIM-карт з програмно заблокованими камерами, як і реалізації ч.4 ст.113 КВК України щодо права на звернення до Європейському суду з прав людини з дотриманням вимог КВК України та Порядку N3233/5.
Відповідно до письмової інформації відповідача від 29.09.2025 за №3763 (арк. спр.115-116) засуджений ОСОБА_1 мав у користуванні: з 02.12.2020 по 29.01.2021 планшетний комп'ютер DELL 7350; з 09.08.2021 по 19.05.2023 планшетний комп'ютер Samsung; з 19.05.2023 по даний час планшетний комп'ютер Xiaomi.
Отже, позивач після вилучення 29.01.2021 планшетного комп'ютера DELL 7350 та передачу його на зберігання з 09.08.2021 по даний час має комп'ютер, а саме планшетний комп'ютер Xiaomi, що відповідно не свідчить про порушення його прав щодо користування комп'ютером у вказаний період.
Щодо бездіяльності відповідача потрібно враховувати, що засудженому ОСОБА_1 відповідач надав на його звернення від 23.06.2025 та від 27.06.2025 відповіді у формі листів, тому немає бездіяльності, адже ці дві заяви вирішені за відсутності доказів інших звернень позивача. Цей висновок не спростовується не реалізацією комп'ютеру DELL 7350 та відсутністю його конфіскації, адже таких рішень Ізяславський районний суд у справі №675/312/21 не приймав, що не порушує права позивача, і не є та не може бути бездіяльністю відповідача.
При цьому, потрібно враховувати, що у відповіді від 07.07.2025 за №3-13/06-25 відповідач не пояснив причину ненадання засудженому для огляду комп'ютеру DELL 7350, який перебуває на складі, що протиправно, так як засуджений пояснив цю потребу можливістю прийняти рішення щодо цього комп'ютера, а саме: 1) отримати його після здачі комп'ютера, який має у користуванні; 2) повернути один комп'ютер рідним.
Встановлені судом обставини не свідчать про порушення прав позивача щодо його звернення до Європейського суду з прав людини, як і іншого вказаного у позові (дискримінація, інше), з підстави відсутності комп'ютера, адже ОСОБА_1 з 09.08.2021 по даний час фактично має комп'ютер, який використовує, зокрема у цій адміністративній справі, що не спростовує перебування на зберіганні відповідача другого комп'ютера DELL 7350, яким починаючи з 23.06.2025 засуджений вирішив розпорядитися про що подав відповідні заяви.
Суд погоджується з доводами позивача про відсутність заборони користування комп'ютером DELL 7350, як забороненого предмету, що не спростовує Акт огляду технічних пристроїв (планшетних комп'ютерів), які надійшли (перебувають) в користуванні засуджених державної установи державна установа "Замкова виправна колонія (№58)" від 07.07.2021, так як висновок зроблений з припущень, що протиправно за відсутності об'єктивних доказів, яких не надано суду.
Частиною 1 ст.23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За приписами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).
Позовна заява та додані до неї матеріали не містять будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження завдання позивачеві моральної шкоди, зокрема, у розмірі 400000 гривень. Тобто, позивач не довів наявність моральної шкоди, не обґрунтовує розмір заявленої до стягнення суми, не доводить наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою. Враховуючи відсутність трьох обов'язкових умов для застосування юридичної відповідальності у формі відшкодування шкоди, а також недоведеність факту завдання позивачу моральної шкоди відповідачем, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню. При цьому частково протиправні дії відповідача, які виразились у неповному вирішенні звернень ОСОБА_1 у червні 2025 року є підставою для задоволення позову частково, що і буде належною сатисфакцією позивача, враховуючи встановлені обставини у справі, які описані вище.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином суд робить висновок, що позивач частково довів позовні вимоги, адже суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не вирішив по суті заяву ОСОБА_1 від 27.06.2025 листом - відповіддю від 07.07.2025 за №3-13/06-25, що підтверджено доказами, які перевірено судом. Зокрема, відповідач не пояснив засудженому причину ненадання йому для огляду комп'ютеру DELL 7350, який перебуває на складі, що протиправно, адже позивач пояснив цю потребу можливістю прийняти рішення щодо цього комп'ютера, а саме: 1) отримати його після здачі комп'ютера, який має у користуванні; 2) повернути один комп'ютер рідним. Тобто, відповідач повинен надати можливість засудженому оглянути його власність - комп'ютер DELL 7350, який перебуває на зберіганні та розпорядиться ним, а саме або отримати для користування, чи повернути рідним з дотриманням вимог КВК України та Порядку N3233/5.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 від 01.08.2025 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Державної установи «Замкова виправна колонія (№58), оформлену листом від 07.07.2025 за №3-13/06-25 щодо вирішення заяви ОСОБА_1 від 27.06.2025.
Зобов'язати Державну установу «Замкова виправна колонія (№58) повторно вирішити по суті заяву ОСОБА_1 від 27.06.2025 з урахуванням обставин встановлених у цій адміністративній справі, зокрема, також надати можливість заявнику оглянути комп'ютер DELL 7350 для прийняття засудженим рішення щодо нього та подальших дій (реалізації прав) з урахуванням вимог КВК України та Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року N3233/5.
В решті позовних вимог відмовити.
Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 10 жовтня 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Адміністрація державної установи "Замкова виправна колонія №58" (вул. Патріотів, 2,м. Ізяслав,Хмельницька обл., Шепетівський р-н,30300 , код ЄДРПОУ - 08564771)
Головуючий суддя А.І. Петричкович