Справа № 500/3346/25
07 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Фаранюк О.Л.,
позивача ОСОБА_1 ,
представників позивача Скиби В.М., Снітинського Б.Є.,
представника відповідачів Шпит І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування подання й наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство), Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.05.2025 № 69964/20.4.1/33-25 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1, посвідчення № 0126, видане 17.11.2017, строком на один місяць;
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1." № 1038/7 від 27.05.2025, яким зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1, посвідчення № 0126, видане 17.11.2017, строком на один місяць;
зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 16.05.2025 № 69964/20.4.1/33-25 та наказу Міністерства юстиції України "Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1." № 1038/7 від 27.05.2025 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1.
Позов обґрунтовано тим, що на підставі оскаржуваного подання Департаменту винесено наказ Міністерства від 27.05.2025 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльність строком на один місяць до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1. Підставою для таких рішень стало грубе порушення вимог пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пункту 3 частини першої статті 2, пункту 1 частини другої статті 18, частини другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме несвоєчасне зняття арешту з майна боржника (фактично чинність арешту припинено 21.11.2024) після закінчення виконавчого провадження згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 25.09.2024.
Позивач вважає оскаржувані подання та наказ протиправними, бо під час застосування дисциплінарного стягнення не були дотримані гарантії належного розгляду справи, зокрема, неналежним був спосіб повідомлення позивача про час і місце засідання Дисциплінарної комісії, відсутнє обґрунтування для визнання допущеного порушення грубим.
Інші мотиви позову зводяться до таких обставин:
недотримання відповідачами статті 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та не відкладення розгляду скарги до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду скарги боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан (далі - ТОВ "Україна" Ресторан) на дії приватного виконавця у тому ж виконавчому провадженні (поданої до суду фактично з тих самих підстав);
недотримання процедури, передбаченої статтею 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;
бездіяльність щодо неприпинення чинності арешту майна боржника не була триваючою;
згідно з Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження"» № 2129-ІХ від 15.03.2022 тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану;
не взято до уваги, що «збройні сили Російської Федерації регулярно здійснюють масштабні скоординовані атаки на енергетичну систему України. Ці удари призвели до пошкодження та знищення об'єктів генерації, передачі та розподілу електроенергії по всій країні, що суттєво погіршило енергетичну потужність України, а дефіцит електроенергії призвів до регулярних відключення по всій країні що негативно вплинуло на ситуацію. Також в процесі виникали певні технічні проблеми, в тому числі щодо синхронізації кодів та системного забезпечення, що у свою чергу вплинуло на можливість прийняття рішення у бажані строки»;
діюче законодавство України не містить визначення поняття «грубе порушення вимог законодавства щодо примусового виконання рішень», суттєвою ознакою грубого порушення є його характер та обов'язкова наявність негативних наслідків такого порушення, а звичайне порушення не породжує негативних наслідків та може бути усунене, в тому числі самостійно приватним виконавцем. В даному випадку обтяження було припинено до надходження скарг боржника до Міністерства, тобто відсутні будь-які негативні наслідки.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.06.2005 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання.
У відзиві на позовну заяву представник відповідачів зазначив, що належне функціонування інституту приватних виконавців, законність та обґрунтованість у діяльності кожного окремого виконавця є одним з елементів правопорядку у державі, фактором наближення до стандартів правової держави, забезпечує стабільність цивільного обороту і тим самим працює на авторитет державної влади. Будь-які порушення законності у сфері діяльності приватних виконавців є неприйнятними як з соціально-політичної, так і з правової точки зору. Використання повноважень і можливостей, пов'язаних із здійсненням діяльності, всупереч меті, для якої створений та функціонує інститут приватних виконавців, призводить або до втрати окремими фізичними і юридичними особами власності, або створює перешкоди у користуванні певними майновими правами.
Щодо процедури зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць, то відповідачі зазначають про її дотримання з огляду на прийняття 27.07.2022 Закону України № 2455-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану», яким були визначені особливості механізму впливу (заходів реагування) на процес здійснення приватним виконавцем своєї діяльності в умовах воєнного стану.
Вказаними змінами запроваджена під час дії воєнного стану можливість зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць на підставі наказу Міністерства за поданням керівника структурного підрозділу Міністерства, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, погодженим не менше ніж п'ятьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія), у разі виявлення ознак грубого порушення (мотивоване обґрунтування грубості порушення визначається у тексті наказу) приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків.
Перевірки дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків у період дії воєнного стану була проведена з особливостями визначеними у розділі V Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22.10.2018 № 3284/5, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за №1195/32647 (далі - Порядок). Такі дії відповідачів є правомірними та підтвердженні висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.04.2025 у справі № 380/12053/23.
Застосування до позивача заходів дисциплінарного впливу здійснено Міністерством в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. При цьому при розгляді скарги приватному виконавцю надіслано відповідний запит, на який позивач 11.02.2025 надав пояснення та копії матеріалів виконавчого провадження.
Департаментом під час проведення перевірки встановлено, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого 23.08.2024, відразу накладено арешт на майно боржника, який після закінчення виконавчого провадження 25.09.2024 залишався не знятим. Фактично обтяження нерухомого майна боржника припинено приватним виконавцем ОСОБА_1 21.11.2024. Приватний виконавець виступає одночасно державним реєстратором, тому відразу мав вчинити відповідну реєстраційну дію. Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом (постанова Верховного Суду від 14.08.2023 у справі № 927/322/14).
На спростування інших мотивів позову, представник відповідачів зазначив, що статті 34, 38, 40, 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» не діють під час воєнного стану. Перевірка діяльності позивача була ні плановою, ні позаплановою, а проводилась у відповідності до Закону України від 27.07.2022 № 2455-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану». При цьому не застосовується норма про відкладення Міністерством розгляду подання до набрання законної сили судовим рішенням з розгляду аналогічної скарги боржника. Водночас у цьому ж судовому рішенні у судовому провадженні по скарзі боржника (ухвала Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2024 у справі № 921/740/21(921/351/23) встановлена бездіяльність приватного виконавця щодо не припинення чинності арешту майна ТОВ "Україна" Ресторан, який фактично припинено лише 21.11.2024 вже після того, як скаржник звернувся до суду з відповідною скаргою.
Представник відповідачів просив у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що у період з 25.09.2024 по 20.11.2024 він не міг працювати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно через технічну несправність (поломку екрану) мобільного пристрою телефона та неможливістю проходження аутентифікатора доступу для входу в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Саме на несправному телефоні була інстальована відповідна програма для входу в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Також вважає, що в даному випадку порушення в частині несвоєчасного припинення арешту майна боржника стосується дій державного реєстратора, а тому він як приватний виконавець не може нести відповідальність за дії, які він мав вчинити як державний реєстратор. Дії приватного виконавця в межах виконавчого провадження обмежуються лише винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження зі зняттям арешту з боржника. Усі інші дії по відображенню у відповідних державних реєстрах зняття обмеження щодо обтяження майна боржника має вчиняти державний реєстратор, яким одночасно є приватний виконавець.
У запереченні на відповідь на відзив представник відповідачів спростовує вказані позивачем причини тривалого не вилучення запису про обтяження майна боржника такі як технічна несправність (поломка екрану) мобільного пристрою телефона, зауважуючи на непослідовності у висловлюваннях позивача, а також на обов'язок приватного виконавця організувати офіс у межах виконавчого округу, який повинен забезпечувати належні умови для здійснення діяльності приватного виконавця, офіс приватного виконавця повинен бути забезпечений телефонним зв'язком та доступом до мережі Інтернет. При цьому у період з 25.09.2024 по 21.11.2024 в цілому Державний реєстр прав власності на нерухоме майно працював у штатному режимі, без проблем в роботі.
Вважає, що застосування до позивача заходів дисциплінарного впливу здійснено Міністерством в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством,
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2025.
Судове засіданні 30.09.2025 не відбулося у зв'язку з неможливістю здійснення фіксування судового засідання за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" та "Відеоконференцзв'язок" через технічну несправність у системі та відсутність доступу до неї з незалежних від суду причин. Наступне судове засіданні призначене на 07.10.2025.
У судовому засіданні 07.10.2025 ОСОБА_1 та його представники підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.
Представник відповідачів заперечила проти позову з підстав, викладених у заявах по суті справи, письмових поясненнях.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи учасників, викладені у заявах по суті справи, письмовими доказами, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області, що підтверджується посвідченням №0126, виданим 17.11.2017 Міністерством юстиції України (том 1 а.с.107).
У приватного виконавця ОСОБА_1. перебувало на виконанні з 23.08.2024 виконавче провадження НОМЕР_3, відкрите щодо примусового виконання наказу, виданого Господарським судом Тернопільської області 24.04.2024, у справі №921/740/21 (921/351/23) за позовом приватного підприємства "Афіша" в особі ліквідатора Шимечка А. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан про стягнення 1 812 000,00 грн боргу, 3 624,00 грн інфляційних втрат та 5 361,53 грн, що становить 3% річних (том 1 а.с.11-12).
23.08.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 винесена постанова про арешт майна боржника. На підставі цієї постанови 23.08.2024 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним виконавцем зареєстровано обтяження нерухомого майна боржника. Такі обставини визнаються сторонами.
У ході примусового виконання з банківських рахунків боржника платіжними вимогами в період з 27.08.2024 по 25.09.2024 примусово списано та перераховано на рахунок стягувача усю суму боргу.
25.09.2024 приватним виконавцем ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2. У змісті постанови зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення (том 1 а.с.13).
У подальшому 19.11.2024 боржник ТОВ "Україна" Ресторан звернувся до Господарського суду Тернопільської області на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1 у виконавчому проваджені НОМЕР_3 у справі №921/740/21 (921/3 51/23) щодо незняття арешту та невчинення дій щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна ТОВ "Україна" Ресторан, накладеного в межах ВП НОМЕР_3, та внесеного в реєстр під записом про обтяження №56400960, зобов'язання приватного виконавця ОСОБА_1. зняти арешт та зареєструвати припинення обтяження нерухомого майна ТОВ "Україна" Ресторан, накладеного в межах ВП НОМЕР_3 шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження, внесеного в реєстр під записом про обтяження №56400960 (том 1 а.с.14-17).
27.11.2024 боржник ТОВ "Україна" Ресторан надіслав на адресу Міністерства скаргу від 18.11.2024 № 28 на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця ОСОБА_1. як державного реєстратора, яка в подальшому була скерована для розгляду Управлінню державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (том 1 а.с.18-21).
За наслідками розгляду цієї скарги відповідно до наказу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 63/5 від 12.02.2025 скаргу ТОВ "Україна" Ресторан від 18.11.2024 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у зв'язку з тим, що наявна інформація про відкрите за скаргою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тієї самої бездіяльності у сфері державної реєстрації (том 1 а.с.52).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2024 у справі №921/740/21 (921/3 51/23) за наслідками розгляду скарги ТОВ "Україна" Ресторан на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1 у виконавчому проваджені НОМЕР_3 закрито провадження щодо розгляду скарги ТОВ "Україна" Ресторан у зв'язку з відмовою скаржника від скарги на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас при розгляді скарги Господарським судом Тернопільської області встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1 припинено чинність арешту майна ТОВ "Україна" Ресторан, проведено реєстрацію 21.11.2024, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, але вже після того, як скаржник звернувся до суду з відповідною скаргою. Вказані дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1. свідчать про його бездіяльність (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125804193, том 1 а.с.39).
Дана ухвала залишена без змін та набрала законної сили за результатами апеляційного оскарження.
Далі 13.01.2025 боржник ТОВ "Україна" Ресторан надіслав на адресу Міністерства скаргу на бездіяльність приватного виконавця ОСОБА_1., який після закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 тривалий час не вживав заходи щодо зняття арешту з належного Товариству майна (том 1 а.с.53-57, 172-174). Скарга обґрунтована тим, що приватний нотаріус 11.11.2024 відмовив Товариству у вчинені нотаріальної дії - посвідченні договору купівлі-продажу через накладений арешт на все нерухоме майно ТОВ "Україна" Ресторан.
Департаментом надіслано лист-запит від 04.02.2025 приватному виконавцю ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження № НОМЕР_2 (том 1 а.с.58), на який 11.02.2025 позивачем надані пояснення та копії матеріалів ВП (том 1 а.с.59-67). Пояснення приватного виконавця аналогічні мотивам позову у цій справі.
Департаментом проведено перевірку виконавчого провадження № НОМЕР_2, яке відкрите 23.08.2024 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 24.04.2024 № 921/740/21(921/351/23) про стягнення з ТОВ "Україна" Ресторан на користь ПП «Афіша» 1 812 000,00 грн боргу, 3 624,00 грн інфляційних втрат та 5 361,53 грн, що становить 3% річних. Перевіркою встановлено, що 23.08.2024 позивачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 винесена постанова про арешт майна боржника, тоді ж у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним виконавцем зареєстровано обтяження нерухомого майна боржника. 25.09.2024 у зв'язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом приватним виконавцем ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Пунктом 2 резолютивної частини цієї постанови визначено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.
Перевіркою відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що зареєстроване у цьому реєстрі на підставі постанови про арешт майна боржника від 28.08.2024 обтяження нерухомого майна ТОВ Україна "Ресторан" припинено приватним виконавцем 21.11.2024.
За матеріалами перевірки направлено подання Департаментом до Дисциплінарної комісії приватних виконавці від 16.05.2025 № 69964/20.4.1/33-25, у якому зазначено, що враховуючи, що постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 винесена приватним виконавцем 25.09.2024, а обтяження зареєстроване на підставі постанови про арешт майна боржника від 23.08.2024, припинено приватним виконавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.11.2024, то приватний виконавець порушив вимоги частини другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», бо в день винесення відповідної постанови не вчинив дій щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, встановленого під час здійснення цього виконавчого провадження (том 1 а.с.74).
Ще у поданні зазначено, що порушення приватним виконавцем ОСОБА_1 при здійсненні виконавчого провадження № НОМЕР_2 вимог частини другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що при здійсненні своєї діяльності він не дотримується принципу та засад законності, визначених пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пунктом 3 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», а також порушує вимоги пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Зазначене має ознаки грубого порушення приватним виконавцем вимог законодавства з примусового виконання рішень.
У поданні Департамент просив Дисциплінарну комісію приватних виконавців погодити зупинення діяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1 строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Подання Департаменту від 16.05.2025 № 69964/20.4.1/33-25 погоджене 5 членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців.
Далі 20.05.2025 ОСОБА_1 направив додаткові пояснення до Міністерства та просив відхилити подання Департаменту (том 1 а.с.75-80).
27.05.2025 Міністерством на підставі погодженого подання Департаменту від 16.05.2025 № 69964/20.4.1/33-25 прийнято оскаржуваний наказ "Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1." № 1038/7 від 27.05.2025, яким зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1, посвідчення № 0126, видане 17.11.2017, строком на один місяць (том 1 а.с.88-90).
Зміст наказу містить хронологічний виклад примусових дій у ВП № НОМЕР_2, законодавчі норми щодо порядку зняття арешту з майна та, як висновок, вказано на те, що оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 винесена приватним виконавцем 25.09.2024, а обтяження, зареєстроване на підставі постанови про арешт майна боржника від 23.08.2024, припинено приватним виконавцем ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.11.2024, то в порушення вимог частини другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» в день винесення відповідної постанови приватний виконавець ОСОБА_1 не вчинив дій щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, встановленого під час здійснення цього виконавчого провадження.
Як і в поданні Департаменту, так і в наказі Міністерства зазначено, що порушення приватним виконавцем ОСОБА_1 при здійсненні виконавчого провадження № НОМЕР_2 вимог частини другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що при здійсненні своєї діяльності він не дотримується принципу та засад законності, визначених пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пунктом 3 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», а також порушує вимоги пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Зазначене має ознаки грубого порушення приватним виконавцем вимог законодавства з примусового виконання рішень.
Позивач не погоджується з поданням Департаменту та наказом Міністерства, через що звернувся до суду з цим позовом.
Судом встановлено, що на час розгляду справи у суді ОСОБА_1 поновлено діяльності приватного виконавця відповідно до наказу Міністерства від 30.06.2025 № 1285/7, про що свідчить інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України (том 2 а.с.140-141).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження має здійснюватися з дотриманням засад законності.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (пункт перший частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).
За змістом частин другої, п'ятої статті 13 Закону №1404-VIII арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
За нормами частини першої статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як встановлено пунктом 1 частини другої статті 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до частини другої статті 39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Наслідки закінчення виконавчого провадження визначені статтею 40 Закону №1404-VIII. Так, за нормами частини першої цієї статті у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Частиною другою статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Отже, дії приватного виконавця після закінчення виконавчого провадження є чіткими і зрозумілими та полягають в його обов'язку у разі прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження зняти арешт, накладений на майно (кошти) боржника, про що зазначити у відповідній постанові, та в день її винесення (постанови) вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
За визначенням, що наведене у пункті 1 частині першій статті 1 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - це заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.
Відповідно до статті 3 Закону № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV обтяження речових прав на нерухоме майно, зокрема, у вигляді арешту, підлягає державній реєстрації.
При цьому, за змістом пункту 3 частини першої статті 10 Закону № 1952-IV, державним реєстратором є державний, приватний виконавець у разі накладення/ зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
За вимогами статті 12 Закону № 1952-IV державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі. Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.
Підстави для державної реєстрації прав чітко визначені у статті 27 Закону № 1952-IV. Так, за правилами частини другої цієї статті, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
Отже, у даному випадку приватний виконавець одночасно є державним реєстратором, а тому на виконання вимог частини другої статті 40 Закону №1404-VIII зобов'язаний не лише зазначити у постанові про закінчення виконавчого провадження про зняття арешту, але й одночасно внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації припинення обтяження майна боржника.
У спірному випадку судом достеменно встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 позивачем винесена 25.09.2024, а обтяження, зареєстроване на підставі постанови про арешт майна боржника від 23.08.2024, припинено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 21.11.2024.
Фактично такі дії вчинені приватним виконавцем ОСОБА_1 лише після скарги боржника ТОВ «Україна» Ресторан, поданої до Господарського суду Тернопільської області та до Міністерства 18.11.2024.
Щодо порядку розгляду скарги та прийняття оскаржуваних рішень, то суд враховує таке.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII).
За змістом статті 34 цього Закону контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Такий Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.10.2018 № 3284/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за №1195/32647 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, саме Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань, зокрема, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів. За змістом цього Положення Міністерство відповідно до покладених на нього завдань здійснює державне регулювання діяльності приватного виконавця.
Отже, на Міністерство покладено превентивну функцію, зокрема щодо організації і контролю відповідно до законодавства державного регулювання діяльності приватних виконавців та у разі необхідності притягнення їх до відповідальності.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан.
27.07.2022 прийнятий Закон України № 2455-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2455-IX), який набрав чинності 25.08.2022. Вказаним нормативно-правовим актом були внесені зміни, зокрема, у Закон №1403-VIII.
За змістом пункту 1 Закону № 2455-IX розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" доповнено пунктами 6-1 і 6-2, зокрема:
6-1. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану":
1) зупиняються до припинення або скасування воєнного стану в Україні встановлені частиною першою статті 40 цього Закону строки розгляду Дисциплінарною комісією подань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та прийняття рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення;
2) відомості, які згідно з цим Законом підлягають внесенню до Єдиного реєстру приватних виконавців України, у разі відсутності технічної можливості для їх внесення вносяться Міністерством юстиції України після настання такої можливості;
3) планові та позапланові перевірки діяльності приватних виконавців не проводяться. У разі якщо на день введення воєнного стану позапланова перевірка діяльності приватного виконавця не була проведена, така перевірка проводиться в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, після припинення або скасування воєнного стану за письмовим зверненням учасника виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;
4) діяльність приватного виконавця може бути зупинена строком на один місяць на підставі наказу Міністерства юстиції України за поданням керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, погодженим не менше ніж п'ятьма членами Дисциплінарної комісії, у разі виявлення ознак грубого порушення (мотивоване обґрунтування грубості порушення визначається у тексті наказу) приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків. Протягом п'яти робочих днів з дня закінчення зазначеного строку чи дня припинення або скасування воєнного стану Міністерство юстиції України видає наказ про поновлення діяльності приватного виконавця.
Наказ Міністерства юстиції України про зупинення діяльності приватного виконавця може бути оскаржено до суду.
Отже, хоча планові та позапланові перевірки призупинені, це не означає повного імунітету для приватних виконавців. Вони можуть бути перевірені у разі сумнівів щодо фактичного здійснення ними діяльності, а за грубі порушення - тимчасово позбавлені можливості працювати.
Особливості перевірки дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків у період дії воєнного стану визначені розділом V Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22.10.2018 № 3284/5, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за №1195/32647.
За змістом пункту 1 розділу V Порядку у період дії воєнного стану структурний підрозділ Міністерства здійснює перевірку дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження.
За результатом перевірки відомостей в автоматизованій системі виконавчого провадження структурний підрозділ Міністерства формує інформаційну довідку відповідно до пункту 3 розділу VII Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256.
У разі необхідності одержання від приватного виконавця інформації або пояснень щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків, або копій відповідних документів структурний підрозділ Міністерства може надіслати приватному виконавцю відповідний обґрунтований запит. Запит надсилається на адресу електронної пошти приватного виконавця, зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Запитувану інформацію або копії документів приватний виконавець має надати структурному підрозділу Міністерства не пізніше п'яти робочих днів з дня надсилання запиту.
Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку у разі виявлення ознак грубого порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень структурний підрозділ Міністерства готує подання про зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яке підписує керівник структурного підрозділу Міністерства.
У поданні обов'язково мають бути зазначені обставини, установлені структурним підрозділом Міністерства, з посиланням на джерела інформації (відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, звернення учасника виконавчого провадження або іншої особи, інформація отримана від приватного виконавця тощо), зміст виявлених порушень з посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів.
Подання про зупинення діяльності приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня його підписання надсилається на електронні адреси всіх членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців для погодження та приватному виконавцю, відносно якого воно складено, на зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України електронну адресу, до відома.
У разі погодження подання про зупинення діяльності приватного виконавця не менше ніж п'ятьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців структурний підрозділ Міністерства готує проєкт наказу про зупинення діяльності приватного виконавця на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» з мотивованим обґрунтуванням грубості порушення та зазначенням відомостей, визначених абзацом шостим частини першої статті 71, частиною другою статті 72 Закону України «Про адміністративну процедуру».
Наказ про зупинення діяльності приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня його видання надсилається приватному виконавцю, діяльність якого зупинена, адміністратору автоматизованої системи виконавчого провадження, організатору електронних аукціонів, аукціонів за фіксованою ціною, операторам електронних майданчиків, підключених до електронної торгової системи, в якій здійснюються земельні торги, а також до державних банків, у яких відкриті рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам, зарахування коштів виконавчого провадження.
Відомості про зупинення діяльності приватного виконавця вносяться до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Наказ про зупинення діяльності приватного виконавця на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» може бути оскаржено до суду відповідно до закону.
З наведених законодавчих актів суд висновує, що положення підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та розділу V Порядку є спеціальними нормами, які регулюють порядок здійснення Міністерством контролю за діяльністю приватних виконавців у період дії на території України воєнного стану.
На час дії воєнного стану механізмом впливу (заходом реагування) на процес здійснення приватним виконавцем своєї діяльності є можливість зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць на підставі наказу Міністерства за поданням керівника структурного підрозділу Міністерства, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, погодженим не менше ніж п'ятьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія), у разі виявлення ознак грубого порушення (мотивоване обґрунтування грубості порушення визначається у тексті наказу) приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків.
Також суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.04.2025 по справі №380/12053/23, відповідно до яких під час дії воєнного стану на території України, незважаючи на те, що законодавець не передбачив проведення планових та позапланових перевірок діяльності приватних виконавців, однак це не вказує на заборону здійснення Міністерством, як головним очільником діяльності приватних виконавців, здійснення заходів контролю, перевірки дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження, шляхом проведення моніторингу відомостей з автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі виявлення ознак вчинення приватним виконавцем грубого порушення вимог законодавства щодо примусового виконання рішень, Міністерство може застосувати стягнення у вигляді зупинення його діяльності на один місяць. При цьому, визначення ознак грубого порушення законодавства приватним виконавцем, є дискреційним повноваженням членів Дисциплінарної комісії та Міністерства, чим спростовуються доводи апелянта в частині порушення порядку призначення позапланової перевірки.
Повертаючись до матеріалів цієї справи, суд зазначає, що у поданні Департаменту від 16.05.2025 № 69964/20.4.1/33-25 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1 зазначені обставини, установлені структурним підрозділом Міністерства, з посиланням на джерела інформації (відомості автоматизованої системи виконавчого провадження та пояснень приватного виконавця), зміст виявлених порушень з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, як передбачають норми Порядку. Також міститься висновок про грубе порушення приватним виконавцем вимог законодавства з примусового виконання рішень та підстави для такого висновку: в день винесення постанови про закінчення виконавчого провадження приватний виконавець ОСОБА_1 не вчинив дій щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, встановленого під час здійснення цього виконавчого провадження; порушення приватним виконавцем ОСОБА_1 при здійсненні виконавчого провадження № НОМЕР_2 вимог частини другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що при здійсненні своєї діяльності він не дотримується принципу та засад законності, визначених пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пунктом 3 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», а також порушує вимоги пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З огляну на викладене у поданні Департаменту зроблено висновок, що діяльність приватного виконавця підлягає зупиненню строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону та зазначено, що враховуючи вищевикладене, керуючись підпунктом 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, пунктом 2 розділу V Порядку, пунктом 19 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.11.2017 № 3791/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2017 за № 1442/31310.
Подання за підписом в.о.директора Департаменту державної виконавчої служби Юрія Вишневського направлене до Дисциплінарної комісії приватних виконавців та погоджене Головою Дисциплінарної комісії приватних виконавців Гайченко А.В., заступником Голови Дисциплінарної комісії приватних виконавців Ковальським М.Р., секретарем Дисциплінарної комісії приватних виконавців Ковальчук Л.І., членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців: Чорною В.В., Макаревичем Я.В.
Отже, поданням керівника Департаменту Міністерства, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, погоджене п'ятьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців та містить обґрунтування грубості порушення, допущеного позивачем.
В оскаржуваному наказі Міністерства № 1038/7 від 27.05.2025 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1 чітко зазначено, які порушення вчинено приватним виконавцем: порушено вимоги частини другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про те, що при здійсненні своєї діяльності приватний виконавець не дотримується принципу та засад законності, визначених пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пунктом 3 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», а також порушує вимоги пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Наказ Міністерства містить належне обґрунтуванням у розумінні підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII.
Стосовно мотивів позову, то суд зазначає, що при розгляді справи судом не встановлено порушення прав позивача Міністерством чи Департаментом, бо його було належно повідомлено про розгляд скарги, запити надсилалися на адресу електронної пошти приватного виконавця, зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України. ОСОБА_1 надав письмові пояснення як до винесення подання Департаментом, такі і після його погодження Дисциплінарною комісією приватних виконавців, надіславши додаткові письмові пояснення. Посилання позивача на недотримання гарантій належного розгляду справи є голослівними.
Також суд вважає необґрунтованим посилання ОСОБА_1 на недотримання приписів статті 40 Закону № 1403-VIII щодо процедури розгляду дисциплінарною комісією подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, бо як вже вище було зазначено положення підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII та розділу V Порядку є спеціальними нормами, які регулюють порядок здійснення Міністерством контролю за діяльністю приватних виконавців у період дії на території України воєнного стану, а не стаття 40 Закону № 1403-VIII.
Спеціальним законодавством не передбачено відкладення розгляду питання перевірки дій приватного виконавця у разі здійснення судового розгляду з цього ж предмету на підставі скарги учасника виконавчого провадження, як це визначає стаття 40 Закону № 1403-VIII, а тому позивач помилково вказує на порушення відповідачами положень цієї статті Закону № 1403-VIII. Тому та обставина, що Господарським судом Тернопільської області якраз розглядалася аналогічна скарга, за спеціальним законодавством не зупиняє розгляд скарги боржника, поданої до Міністерства.
Суд ще раз зауважує, що у судовій справі №921/740/21(921/351/23) по розгляду скарги (вх.№8857 від 19.11.2024) ТОВ «Україна» Ресторан на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1 у виконавчому проваджені НОМЕР_3 (ухвалою суду від 19.12.2025, яка на даний час не скасована) судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1 25.09.2025 винесено постанова про закінчення виконавчого провадження, а лише 21.11.2024 припинено чинність арешту майна ТОВ "Україна" Ресторан, тобто вже після того, як скаржник звернувся до суду з відповідною скаргою, відтак приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1. допустив бездіяльність.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі № 921/740/21(921/351/23) відмовлено в задоволені вимог апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1., а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2024 у справі № 921/740/21(921/351/23) залишено без змін.
А тому у даному випадку позивач допустив бездіяльність і як свідчить зміст скарг ТОВ "Україна" Ресторан така вплинула на права боржника у виконавчому провадження, який отримав відмову у вчиненні нотаріальних дій (оформленні договору купівлі-продажу) через не знятий у державному реєстрі арешт майна ТОВ "Україна" Ресторан.
Безпідставним суд вважає і посилання позивача на положення Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження"» № 2129-ІХ від 15.03.2022, якими внесено зміни до Закону України «Про виконавче провадження», а саме Розділ XIII доповнено пунктом 10-2: тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. У даному випадку мова йде про те, що приватний виконавець, стягнувши борг з боржника і закінчивши виконавче провадження не вніс до державного реєстру відомостей про припинення чинності арешту майна боржника. Позивач помилково посилається на пункт 10-2 Розділ XIII, який не застосовний у спірних правовідносинах.
Також безпідставними є посилання позивача на «масштабні скоординовані атаки на енергетичну систему України. Ці удари призвели до пошкодження та знищення об'єктів генерації, передачі та розподілу електроенергії по всій країні, що суттєво погіршило енергетичну потужність України. А дефіцит електроенергії призвів до регулярних відключення по всій країні, що негативно вплинуло на ситуацію. Також в процесі виникали певні технічні проблеми в тому числі щодо синхронізації кодів та системного забезпечення, що у свою чергу вплинуло на можливість прийняття рішення у бажані строки». Дія воєнного стану в Україні, а також негативні наслідки через масовані атаки агресора, ніяким чином не стосуються допущеної протиправної бездіяльності приватного виконавця ОСОБА_1. в межах ВП НОМЕР_3 та не є виправданням несвоєчасного зняття арешту з майна боржника.
Стосовно доводів позивача про відсутність законодавчого визначення поняття «грубе порушення вимог законодавства щодо примусового виконання рішень» та посилання на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі № 380/12053/23, то суд зазначає про таке.
Постанову у цій же справі № 380/12053/23 суд вже наводив вище, але не апеляційної інстанції, а Верховного Суду, який за результатами розгляду касаційної скарги Міністерства юстиції України її задовольнив, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі № 380/12053/23 скасував, ухвалив у справі № 380/12053/23 нове рішення, відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Львівська міська рада в особі Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання протиправними і скасування подання і наказу.
Саме у цій справі було відкрите касаційне провадження задля формування правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 4 пункту 6-1 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII, у взаємозв'язку із пунктами 1, 2 розділу V Порядку проведення перевірок. Суд ще раз зазначить висновки Верховного Суду у цій справі, викладені у постанові від 08.04.2025: « 54. Отже, під час дії воєнного стану на території України, незважаючи на те, що законодавець не передбачив проведення планових та позапланових перевірок діяльності приватних виконавців, однак це не вказує на заборону здійснення Міністерством, як головним очільником діяльності приватних виконавців, здійснення заходів контролю, перевірки дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження, шляхом проведення моніторингу відомостей з автоматизованої системи виконавчого провадження.
55. У разі виявлення ознак вчинення приватним виконавцем грубого порушення вимог законодавства щодо примусового виконання рішень, Міністерство може застосувати стягнення у вигляді зупинення його діяльності на один місяць. При цьому, визначення ознак грубого порушення законодавства приватним виконавцем, є дискреційним повноваженням членів Дисциплінарної комісії та Міністерства».
Отож, визначення чи є порушення грубим є компетенцією Дисциплінарної комісії та Міністерства. При цьому у даному випадку судом встановлено наявність конкретних негативних наслідків для боржника ТОВ "Україна" Ресторан. Зі змісту його скарг вбачається отримання від приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Костецького Ю.Г. відмови у вчиненні нотаріальної дії - посвідченні договору купівлі-продажу (постанова №72/02-31 від 11.11.2024) через накладення арешту на все нерухоме майно ТОВ "Україна" Ресторан, обтяжувач: ОСОБА_1 (том 1 а.с.14-21, 53-57).
Відтак, у даному випадку є не лише пряме порушення законодавчої норми позивачем, а ще й негативні наслідки для сторони виконавчого провадження внаслідок протиправної бездіяльності приватного виконавця ОСОБА_1.
Також критично суд оцінює пояснення позивача, які зводяться до проблеми в роботі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як причину тривалого не вилучення запису про обтяження майна з державного реєстру, а ще - технічну несправність (поломку екрану) мобільного пристрою телефона та неможливістю проходження аутентифікатора доступу для входу в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
По перше, про такі обставини, зокрема, технічну несправність (поломку екрану) мобільного пристрою телефона позивач не вказував у жодному з двох пояснень, які подавав під час розгляду скарги боржника Департаментом та Міністерством, під час розгляду скарги Господарським судом Тернопільської області. Про такі обставини ОСОБА_1 не вказував у позові. Тому слушними є зауваження представника відповідачів, що такі пояснення позивача є непослідовними.
По друге, згідно з вимогами пункту 7 розділу ІІ Положення про офіс приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства 15.11.2016 № 3238/5 та зареєстрованого в Міністерстві 16.11.2016 за № 1487/29617 (далі - Положення про офіс), офіс приватного виконавця повинен бути забезпечений телефонним зв'язком та доступом до мережі Інтернет.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 для здійснення своєї належної діяльності приватного виконавця зобов'язаний був організувати свій офіс, забезпечити належні умови роботи, у тому числі забезпечити офіс приватного виконавця телефонним зв'язком та доступом до мережі Інтернет, зокрема й до відповідних Реєстрів.
Як пояснив ОСОБА_1 у судовому засіданні, у своїй роботі він використовує кілька телефонів, а тому суд вважає доречним зауваження представника відповідачів, що у випадку технічної несправності одного телефону позивач мав можливість поставити програму проходження аутентифікатора доступу для входу в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на інший телефон, звернувшись до Державного підприємства «Національні інформаційні системи». Позивач підтвердив, що таких дій не вчиняв.
Окрім того, твердження позивача стосовно поломки телефону, на якому була інстальована відповідна програма для входу в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, викликають сумнів у їх достовірності не лише через повідомлення про такі обставини по спливу значного часу і лише суду у відповіді на відзив, а й через те, що період поломки телефону, який вказує позивач (з 25.09.2024 по 20.11.2024) повністю співпав з часом, коли приватний виконавець ОСОБА_1 мав би вжити заходів для припинення чинності арешту майна ТОВ «Україна» Ресторан.
Отже, твердження позивача, що причиною тривалого не вилучення запису про обтяження є технічна несправність (поломка екрану) мобільного пристрою телефона та неможливістю проходження аутентифікатора доступу для входу в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, суд оцінює критично та вважає, що позивач вдався до підшуковування можливих причин через, які він несвоєчасно припинив чинність арешту боржника у закінченому виконавчому провадженні.
Недоліків у роботі Державного реєстру прав власності на нерухоме майно у період з 25.09.2024 по 20.11.2024 також не було. Представник відповідачів долучив до матеріалів справи лист Державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 21.08.2025 № 4281/13.1-11, зі змісту якого слідує, що у період з 25.09.2024 по 21.11.2024 в цілому Державний реєстр прав власності на нерухоме майно працював у штатному режимі, без проблем в роботі (том 2 а.с.29).
Також не заслуговують на увагу пояснення позивача та його представників, що в даному випадку приватний виконавець не виконав дій державного реєстратора щодо припинення обтяження, а тому не міг бути притягнутий до відповідальності саме як приватний виконавець. Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1404-VIII про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Приватний виконавець виконує функцію державного реєстратора у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону, але при цьому такі дії він виконує в межах виконання прямих приписів Закону №1404-VIII. А тому, на переконання суду, відповідачами правомірно та підставно розглядалося питання наявності у діях приватного виконавця ОСОБА_1. порушення вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків.
Під час розгляду питання відповідальності приватного виконавця відповідачі з'ясували усі обставини виявленого порушення, надали їм правомірну оцінку та притягнули до відповідальності позивача. Приймаючи оскаржувані подання та наказ Департамент та Міністерство діяли у межах та у відповідності до визначених законодавством повноважень. Відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вулиця Архітектора Городецького, 13, місто Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вулиця Архітектора Городецького, 13, місто Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправними та скасування подання й наказу, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 10 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.