Єдиний унікальний номер 599/100/25
Номер провадження 3/599/48/2025
Іменем України
"09" жовтня 2025 р. суддя Зборівського районного суду Тернопільської області Чорна В.Г., розглянувши у м. Зборові в приміщенні Зборівського районного суду Тернопільської області матеріали, які надійшли із відділення поліції №2 (міста Зборів) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 214128 від 06.01.2025 рокузазначено, що 06.01.2024 року о 13 год 27 хв в с.Озерна по вул.Б.Хмельницького, Тернопільського району, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем ВАЗ 2104, д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та їхати в лікувальний заклад категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 вину не визнав, його захисник - адвокат Кантелюк Томаш - Теодор Юрійович подав клопотання про закриття адміністративного провадження, в якому вважає, що матеріали справи не підтверджують вини ОСОБА_1 у вчинені даного адміністративного правопорушення, а тому провадження просив закрити на підставі п.І. ч.І. ст. 247 КУпАП з наступних причин.
В матеріалах справи, на компакт диску, наявні матеріали відеофіксації. На відео файлі "ІМС_7087_х264.тр4" зафіксовано відео з автомобільного реєстратора. Патрульний автомобіль здійснює рух по автомобільній дорозі М-19 «Тернопіль - Львів - Рава-Руська. З невідомих причин патрульний автомобіль з'їжджає з автомобільної дороги та перекриває шлях автомобілю під керуванням ОСОБА_1 .
Наступні події зафіксовані на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських.
Порядок проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння регулюється статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі -Інструкція № 1452/735).
З аналізу встановленого порядку проведення огляду на стан сп'яніння встановлюється, що на поліцейських у разі виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння покладається обов'язок провести огляд водія на стан сп'яніння дотримуючись законодавства.
Відео файл під назвою ехроrt-w4b6х.mр4 містить запис з нагрудного відеореєстратора №856864 старшого сержанта поліції ОСОБА_2 .
О 13:36:50 ОСОБА_2 , повідомляє про ознаки алкогольного сп'яніння, пропонує пройти тест на місці зупинки. Звертає увагу, що поведінка водія ОСОБА_1 , адекватна та цілком відповідає обстановці.
Згідно пункту 1 розділу II Інструкції № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
О 13:37:55 ОСОБА_2 , говорить: «ви можете пройти тест на місці, можете проїхати в лікувальний заклад, ви можете відмовитись проходити на місці даний тест, якщо ви відмовитесь буде складений протокол за ч. 1 ст.130 КУПАП». Далі о 13:39:38 він ще раз повторює, що водій має вибір продути на місці, або відмовитись, або проїхати в лікувальний заклад.
Далі на відеозаписі з нагрудного відеореєстратора N9856864 (файл під назвою export-w4b6x.mp4 ) зафіксовано лише пропозиції ОСОБА_1 , пройти огляд на місці зупинки:
13:41:34 поліцейський задає чітке запитання: «Ви проходите тест на місці зупинки, чи не проходите?»;
13:43:03 поліцейський задає чітке запитання: «Ви відмовляєтесь чи проходите на місці?»;
13:44:21 поліцейський задає чітке запитання: "Ви відмовляєтесь чи просуваєте драгер?";
13:45:59 поліцейський задає чітке запитання: "На даний момент ви відмовляєтесь проходити даний тест?".
Також звертає увагу на відеозапис з нагрудної камери №856354, старшого лейтенанта поліції Грицай Н.Я. (файл під назвою export-05191.mp4):
13:47:33 поліцейський говорить: "Ще одна пропозиція йому: дує, не дує, все протокол і до побачення";
13:47:46 поліцейський говорить: “Дує, не дує все... щастя, здоров'я... в суді подивляться відео";
13:49:33 поліцейський говорить: "По факту буде не буде проходити, протокол".
На цьому моменті зафіксовано, що поліцейські не мали наміру проводити огляд на стан сп'яніння. Також в матеріалах справи наявне свідоцтво про повірку приладу Драгер, проте на відеозаписах зафіксовано, що поліцейські навіть не діставали газоаналізатор з метою проведення огляду на стан сп'яніння.
Повертаючись до відеозапису з нагрудного відеореєстратора N»856864 (файл під назвою ехроrt-w4b6х.mр4) о 13:49:57 поліцейський говорить: "Дивіться якщо ви мовчите, не хочете проходити на місці і нічого не кажете, це буде розцінено, як поведінка що не відповідає обстановці та буде винесено протокол, за пунктом 2.5 - повна відмова.»
Положення статті 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 чітко встановлюють порядок проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Частина 2 даної статті чітко передбачає, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп'яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Продовження цієї імперативної норми міститься у пункті 1 розділу II Інструкції № 1452/735, а саме що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Частина 3 статті 266 КУпАП встановлює, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Продовження цієї норми також є в п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я,, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Частина 4 статті 266 КУпАП закріплює, що огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Ця норма продовжується в п. 9 розділу II Інструкції № 1452/735, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
На відеозаписі з нагрудної камери №856354 (файл під назвою ехроrt-05191.mр4) о 13:53:35 старший лейтенант поліції Грицай Н.Я. говорить старшому сержанту поліції ОСОБА_2 : "Короче складеш, я рапорт "заб'ю» пропишу", тобто як старший по званню віддав наказ склади протокол про адмінправопорушення, фактично за відмову пройти огляд на місці зупинки, без пропозиції проїхати до медичного закладу.
ОСОБА_1 , попросив зачекати ще 5 хвилин, що він вирішив що йому робити. Проте, старший лейтенант поліції Грицай Н.Я. відповідає: "Дякуйте жінці своїй".
На відеозаписі з нагрудного відеореєстратора №856864 (файл під назвою ехроrt-w4b6х.mр4) зафіксовано наступне:
О 14:00:54 поліцейський Гемзюку 1.1, роздруковує протокол;
о 14:06:15 поліцейський Гемзюку 1.1, складає акт огляду,-
о 14:11:04 ОСОБА_1 , підписує протокол.
Хоча і в матеріалах справи наявне направлення на проходження огляду на стан сп'яніння до медичного закладу, на відеозаписах з нагрудних камер не зафіксовано складання цього документу на місці зупинки, що підтверджує порушення поліцейськими встановленої процедури огляду на стан сп'яніння водія.
Процедура документування адміністративного правопорушення встановлене Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376.
У розділі II. цієї інструкції у пункті 11 зазначено, що при складанні протоколу пре адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративно відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 6: Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу пре адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 27" КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається де адміністративної відповідальності.
Зокрема поліцейськими при складанні протоколу не було роз'яснено ОСОБА_1 його права.
Також, у пункті 7 розділу II Інструкції №1376 встановлено, що не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу пре адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
На відеозаписі з нагрудного відеореєстратора №856864 (файл під назвою ехроrt-w4b6х.mр4) зафіксовано, що о 14:14:35 поліцейський робить виправленні в протоколі після того, як його підписано ОСОБА_1 .
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за наведених вище обставин, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення і протокол про здійснення адміністративного правопорушення. Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме ст. 256 детально регламентує питання, що пов'язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення. Також б питання врегульовані і галузевими Нормативно-правовим актами, органу які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року N 1395.
Відповідно до положень ст. 255 КУпАП, складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, віднесено до компетенції органів внутрішніх справ (Національної поліції), які на виконання вимог ст. 256 КУпАП, повинні перевірити та зазначити в протоколі відомості, необхідні для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, згідно ст. 62 Конституції України.
Практика Європейського суду з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,
У відповідності до вимог Закону, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП, тобто основним документом, призначеним для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення.
Згідно з статтею 7 статті Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне
з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що працівниками поліції було порушено інструкцію та порядок щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а саме після відмови пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки ОСОБА_1 , не було запропоновано та направлено на проведення огляду в медичному закладі.
Крім цього, жодна норма законодавства не дає водієві права відмовитись проходити огляд на стан алкогольного сп'янінні.
Пункт 2.5. Правил дорожнього руху, чітко передбачає обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а й встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.
В постанові Київського апеляційного суду від 09.08.2021 року у справі № 752/13329/21 зазначено наступне.
Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини : основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надане Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59; ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VI;
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року в справі № 177/525/17 (2-а/177/23/17) вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності зокрема за ст. 130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч. 2 ст. 53 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.
Вважаю, що в даному випадку має місце провокація до можливого вчинення мною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, метою якого є фіксація та штучне створення показників, що підтверджується відео.
Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
За змістом зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову саме особи, яка керує транспортним засобом, віл проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно абзацу другого пункту 5 Порядку № 1103 підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
КУпАП не містить визначення поняття провокація, як і в цілому національне законодавство. Натомість Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зробив дефініцію такого поняття та критерії для розмежування законних дій співробітників поліції від провокації до вчинення злочину.
Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу "справедливого судочинства". (Рішення ЄСПЛ у справах "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 9 червня 1998 року, "Худобін проти російської федерації" від 26 жовтня 2006 року, "Ваньян проти російської федерації" від 15 грудня 2005 року, "Раманаускас проти Литви" від 5 лютого 2008 року.)
Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування. Ним встановлено, що, тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення ЄСПЛ від 5 лютого 2008 року у справі "Раманаускас проти Литви").
Під провокацією (поліцейською) ЄСПЛ розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі "Раманаускас проти Литви" від 5 лютого 2008 року).
Отже у рішеннях ЄСПЛ, судом зазначено те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок провокації (підбурювання) із сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції.
Наявність провокації з боку працівників поліції підтверджується відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, коли вони пояснювали, що водій ОСОБА_1 може відмовитися від проходження огляду на місці зупинки, з метою притягнення його до адміністративної відповідальності, водія було схилено до відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, що дало змогу поліцейським скласти протокол.
Таким чином, мала місце провокація вчинення правопорушення працівниками поліції у розумінні ЄСПЛ, тобто схиляння суб'єкта до певних протиправних дій з метою подальшого їх виявлення та порушення питання адміністративного переслідування.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
З огляду на те, що з боку працівника поліції була провокація у вигляді схиляння до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене в сукупності та відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вини у вчиненні адміністративного правопорушення водієм ОСОБА_1 передбаченого ч.І ст. 130 КУпАП, доходжу висновку про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 130, 245, 251, 252, 256, 266, 278, 280, 283, 284, 285, 289, 294 КУпАП,
провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1ст.130 КУпАП - закрити за п.1 ч.1 ст.247, в зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду. Постанова, якщо її не оскаржено, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Зборівського
районного суду Чорна В.Г.