Справа № 308/11675/25
09 жовтня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №62025140160000997 від 16.08.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, розлученого, військовослужбовця - водія автомобільної групи відділення МТЗ 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_2 НГУ, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,-
Старший слідчий в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140160000997 від 16.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подане клопотання мотивує тим, що слідчими Шостого слідчого відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР у м. Львові за процесуального керівництва Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №62025140160000997 від 16.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 04.04.2025.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 НГУ № 99 від 05.04.2025, ОСОБА_4 призначений на посаду: водій автомобільної групи відділення МТЗ 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_2 НГУ та зарахований до списків особового складу частини.
Відповідно до вимог статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі по тексту- Статуту),- військовослужбовці постійно повинні свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрими, дисциплінованими, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідно до вимог частин 1-3 ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Відповідно до вимог ст. 29 Статуту,- єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця.
Відповідно до вимог ст. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Відповідно до вимог ст. 37 Статуту,- військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до вимог ст. 113 Розділу V Дисциплінарного Статуту України подання скарги військовослужбовцями не звільняє їх від виконання своїх службових обов'язків і наказів командирів (начальників).
Відповідно до вимог ст. 29 Статуту- начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , командир ВЧ НОМЕР_2 НГУ полковник ОСОБА_7 та т.в.о. першого заступника командира ВЧ НОМЕР_2 НГУ - начальника штабу підполковник ОСОБА_8 , за своїм службовим становищем та військовим званням, є начальниками військовослужбовцю ОСОБА_4 , який в силу вимог статей 29, 30, 35, 37 Статуту, зобов'язаний неухильно виконувати відданий йому наказ у зазначений начальником термін.
Слідчий зазначає, що водій автомобільної групи відділення МТЗ 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_2 НГУ, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, обізнаним із порядком проходження, несення внутрішньої служби, порядком віддання, виконання наказів військовослужбовцями, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 11, 29, 35, 37, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 11, 17 Закону України «Про оборону України», діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану 16.08.2025 близько 13.30 год., перебуваючи в розташуванні ВЧ НОМЕР_2 НГУ, за адресою: АДРЕСА_2 , маючи об'єктивну можливість виконати наказ командира, без поважних причин та без законних підстав, відкрито відмовився виконати наказ (бойове розпорядження) командира ВЧ НОМЕР_2 НГУ № 61 від 15.08.2025, виданого на виконання бойового розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 342/3ТУ від 12.08.2025, щодо відрядження визначеного складу військовослужбовців в район збору у АДРЕСА_3 з метою подальшого вивчення представниками військових частин НГУ, доведений йому т.в.о. першого заступника командира ВЧ НОМЕР_2 НГУ - начальника штабу підполковником ОСОБА_9 .
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: у вчиненні непокори, тобто у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.
16.08.2025 року о 16.25 год. ОСОБА_10 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
16.08.2028 відносно ОСОБА_10 складено та вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Слідчий зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними доказами та матеріалами кримінального провадження, а саме:
- повідомленням про виявлення ознак кримінального правопорушення.;- витягом з бойового розпорядження;- витягом з бойового розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 НГУ;- витягом з наказу;- показаннями військовослужбовців, які підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_10 ;- іншими документами.
Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Слідчий зазначає, що вручена ОСОБА_10 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, N 182).
Вказує, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Зазначений злочин, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, а також відноситься до злочинів певної категорії, а саме до кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 199 КК України, сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики передбачені ст. 177 КПК України викладені у попередньому клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_10 , не зменшились та виправдовують тримання останнього, під вартою, такі ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають можливість обрання іншого, більш м?якого запобіжного заходу.
Зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_10 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому не виключається можливість, що останній, будучи військовослужбовцем проживаючи неподалік лінії державного кордону України, та очевидно будучи добре обізнаним з особливостями несення служби прикордонних нарядів, а тому наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_10 , усвідомлюючи тяжкість злочину та невідворотність покарання за його вчинення, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою поза межами пунктів пропуску через державний кордон України, а також переховуватись на території України, в тому числі на тимчасово окупованій території.
Також зазначає, що наявний обґрунтований ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. У сторони обвинувачення є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_10 , перебуваючи на волі, буде здійснювати тиск та вплив на свідків з метою дачі ними завідомо неправдивих показів чи відмови від дачі показів.
Слідчий зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 199 КК України, обставини які перешкоджають завершення досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, є, зокрема, те, що в рамках цього кримінального провадження для проведення повного, об?єктивного досудового розслідування та його завершення, необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, які з обґрунтованих причин, не могли бути проведенні в межах строку дії попередньої ухвали слідчого судді про тримання під вартою, з?ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема:
- отримання висновку додаткового службового розслідування;
- отримання медичних документів, без яких неможливо встановити строки перебування у самовільному залишенні військової служби;
- здійснити інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, спрямовані на встановлення істини у даному кримінальному провадженні;
- із врахуванням всіх зібраних у даному кримінальному провадженні доказів, в тому числі і вищенаведених, необхідно виконати вимоги ст. 290 КПК України з підозрюваним та його захисником, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, які направити до суду для розгляду по суті, що також потребує певного часу.
Вказує, що жоден із більш м?яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Слідчий посилається на приписи ч.8 ст.176 КПК України згідно якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у кримінальному провадженні.
Слідчий зазначає, що 18.08.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_10 , Ужгородським міськрайонним судом обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 жовтня 2025 року включно.
Беручи до уваги наведене, а також те, що вищенаведені ризики на даний час не зменшились, продовжують існувати і на даний час, і вони виключають можливість обрання іншого, більш м?якого запобіжного заходу, наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, орган досудового слідства просить продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строків досудового розслідування.
Позиція сторони обвинувачення в суді
У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_10 , у вигляді тримання під вартою підтримав та просив суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні. Зазначив, що наявні ризики передбачені у п. п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Зазначені ним ризики, існували на час обрання запобіжного заходу та не зменшились на час розгляду клопотання, а відтак просив клопотання задовольнити. Окрім того вказав, що завершити досудове слідство до вказаного строку неможливо внаслідок складності провадження.
Позиція сторони захисту в суді
Захисник підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_5 , проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_10 заперечила. Зазначила, що прокурором не доведено, що зазначені ним у клопотанні ризики на даний час не зменшились. Вказала на те, що визначений раніше ухвалою слідчого судді розмір застави є непосильним для підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_10 проти задоволення клопотання прокурора не заперечив.
Заслухавши думку прокурора про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_10 , пояснення захисника підозрюваного, доводи підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025140160000997 від 16.08.2025 року за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
16.08.2025 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
18.08.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду відносно ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави. Строк тримання під варто визначено до 10.10.2025 року.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_10 у кримінальному провадженні закінчується 10.10.2025 року. Завершити досудове розслідування у зазначений строк, прийнявши одне з рішень передбачених ч.2 ст.283 КПК України, не можливо з наступних обставин, необхідно провести ще ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а саме:
- отримання висновку додаткового службового розслідування;
- отримання медичних документів, без яких неможливо встановити строки перебування у самовільному залишенні військової служби;
- здійснити інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, спрямовані на встановлення істини у даному кримінальному провадженні;
- із врахуванням всіх зібраних у даному кримінальному провадженні доказів, в тому числі і вищенаведених, необхідно виконати вимоги ст. 290 КПК України з підозрюваним та його захисником, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, які направити до суду для розгляду по суті, що також потребує певного часу.
Необхідність у продовженні підозрюваному ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлена необхідністю запобігти ризикам вчинення ним спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Ст.197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.
При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги ста-тей 177, 178, 197, 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_10 був обраний з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного ОСОБА_10 під вартою, слідчий суддя враховує надані сторонами кримінального провадження докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_10 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винним, наявність ризиків , які не зменшились та продовжують існувати та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 402 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин. За вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 402 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Прокурором наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_10 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_10 про підозру, копія якого йому вручена.
Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та наявність ризиків, які не зменшились.
Слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182)
При цьому слідчим суддею при продовженні дії запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та заявлені ризики. Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування ( продовження ) дії запобіжного заходу.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_10 оскільки обґрунтованість підозри -це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні і для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного ОСОБА_10 під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому слідчому судді належить оцінити наявність кожного з них.
Існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18.08.2025 року. Ризики передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК Українина даний час не зменшились та зберігають свою актуальність.
Щодо існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Так, на переконання слідчого судді, ймовірна можливість переховування ОСОБА_10 від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, за ч. 4 ст. 402 КК України передбачає, покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Існування цього ризику пов'язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 . Так, санкція ч. 4 ст. 402 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування підозрюваного від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Слідчий суддя вважає, що небезпека переховування підозрюваного здається явно переконливою.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку слідчого судді, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою підозрюваних у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання слідчого судді, ризик переховування ОСОБА_10 від органів досудового розслідування та суду наразі є високим.
Окрім того, переховуватись від органів досудового розслідування та суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, слідчий суддя зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_10 від органів досудового розслідування та суду є актуальним.
Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу підозрюваного, його соціальні зв'язки, не спростовує наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_10 належить до тяжких злочинів, за які передбачено відповідальність у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Дана обставина, може спонукати підозрюваного до переховування від органів досудового розслідування та суду.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими слідчим суддею обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_10 у статусі підозрюваного не може свідчити про відсутність даного ризику.
Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків, у кримінальному провадженні.
Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваного ОСОБА_10 на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, слідчий суддя може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки, потерпілі допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Слідчий суддя вважає, що ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілого та дослідження їх судом.
На переконання слідчого судді, ризик незаконного впливу на свідків, у кримінальному провадженні з часом лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, підозрюваний стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Слідчий суддя вважає ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.
Тож слідчий суддя не виключає можливості незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні з боку підозрюваного з використанням свого кола звязків з метою схилити їх до зміни показань під час допиту на стадії досудового розслідування або в суді, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому слід врахувати, що оскільки наразі кримінальне провадження перебуває на початковій стадії досудового розслідування, стороною обвинувачення допитані не усі свідки у кримінальному провадженні. Таким чином, навіть незважаючи на проведення допитів осіб на стадії досудового розслідування, не продовження строку дії до ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дасть йому можливість здійснювати вплив на вказаних вище осіб з метою спотворення їхніх показань під час розгляду кримінального провадження у суді.
З огляду не це, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків є актуальним.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.
Ураховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного ОСОБА_10 під вартою.
До того ж, крім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_10 має постійне місце проживання, раніше не судимий, сімейний стан - не одружений, що не спростовує наявність встановлених слідчим суддею ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення,наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин слідчий суддя вважає доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 інкримінованого йому злочину та вищевказаних ризиків, станом на день вирішення клопотання ризики не зменшилися, не відпали та продовжують існувати, і неможливість їх запобігання при вжитті більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України оскільки ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Дії підозрюваного ОСОБА_10 були спрямовані на відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.
Щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування
При оцінці доводів слідчого, щодо існування обставин, які перешкоджали завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, якою до підозрюваного було застосовано запобіжний захід, слідчий суддя доходить висновку про існування потреби у проведенні або завершенні більшої частини із зазначених нею слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, обсяг яких є доволі значним і проведення яких є дійсно необхідним для забезпечення повного та неупередженого досудового розслідування, виявлення і дослідження усіх обставин, які підлягають доказуванню у відповідності до вимог ч. 2 ст. 91 КПК України.
При цьому, слідчий суддя вважає, що слідчим переконливо доведено, що існували об'єктивні обставини, які перешкоджали проведенню таких слідчих і процесуальних дій до закінчення дії попередньої ухвали.
Крім цього, необхідно врахувати, що у зв'язку з існуванням потреби у проведенні відповідних слідчих та процесуальних дій, а також наявністю об'єктивних обставин, що перешкоджали їх проведенню раніше.
На переконання слідчого судді, зазначене свідчить про наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, тобто до 10.10.2025.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_10 слідчий суддя також враховує, що в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження, враховуючи його особливу складність, а також те, що в ході досудового розслідування, з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин вчинення вищеописаних кримінальних правопорушень, необхідно провести ще ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій.
Відповідно до п. 35 рішення Європейського суду по правам людини від 26.06.1991 р., у справі «Летельє проти Франції», національні судові органи у першу чергу слідкувати за тим, щоб в кожному конкретному випадку строк попереднього ув'язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. З цією метою вони повинні приймати до уваги всі обставини, які мають значення для з'ясування, чи мається суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовував відступлення від принципу поваги до особистої свободи.
При цьому, слідчий суддя враховує приписи ч.8 ст. 176 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Наведені вище обставини в їх сукупності виключають можливість обрання підозрюваному менш суворого запобіжного заходу.
Водночас, слідчий суддя вважає, що менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків) і русі кримінального провадження. Окрім того, застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки, чи домашнього арешту є неможливим в силу приписів ч.8 ст. 176 КПК України.
Водночас слідчий суддя вважає, що вік та стан здоровя ОСОБА_10 дозволяють та не перешкоджають продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоров'я ОСОБА_10 перешкоджає продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_10 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з огляду на приписи ч.8 ст. 176 КПК України, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити, оскілький такий буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож слідчий суддя приходить до висновку про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.
Оскільки слідчим суддею обиралася відносно підозрюваного ОСОБА_10 міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно обиралася міра запобіжного заходу у вигляді застави, а така визначалася в обов'язковому порядку як альтернатива суворого запобіжного заходу, та визначена в порядку, визначеному ст.182 КПК України, підстав для зміни визначеного судом розміру не має.
Розмір застави в сумі 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 коп.) грн. визначений раніше ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18 серпня 2025 необхідно залишити без змін.
Відповідно до положень ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів і продовжується слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, а тому, зважаючи на право підозрюваного, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду, визначені ст. 28 КПК України розумні строки кримінального провадження, строк тримання під вартою ОСОБА_10 слід продовжити до 16 жовтня 2025 року.
Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197,309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №62025140160000997 від 16.08.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, розлученого, військовослужбовця - водія автомобільної групи відділення МТЗ 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_2 НГУ, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, строком до 60 днів, в межах строків досудового розслідування, а саме до 16.10.2025 року.
Розмір застави в сумі 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 коп.) грн. визначений раніше ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18 серпня 2025 - залишити без змін.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розяснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 10.10.2025 року о 09 -00 год.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1