Справа № 308/16869/23
1-кп/308/83/25
30 вересня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у кримінальному провадженні № 12023071030001101, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 червня 2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Івано-Франківської області, міста Коломия, громадянина України, українця, неодруженого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 13.06.2023 Шосткинським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на два роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження № 12023071030001101, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2023, відносно ОСОБА_7 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою суду від 04.10.2024 відносно обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання останнім обов'язків, передбачених КПК України, 402 600,00 грн (чотириста дві тисячі шістсот грн 00 копійок). Покладено на останнього наступні обов'язки, у разі внесення застави:
- прибувати до суду на першу вимогу;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
У подальшому ухвалами суду строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_7 , неодноразово продовжувався.
У зв'язку з закінченням строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, прокурором подано клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Клопотання мотивоване тим, що провести судовий розгляд кримінального провадження до строку закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою неможливо. Разом з цим, ризики, які встановленні судом під час обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , не зменшились та продовжують об'єктивно існувати, подальше тримання під вартою обвинуваченого є виправданим та необхідним, а тому прокурор просить продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.
У судовому засіданні, прокурор підтримав подане клопотання та просив його задоволити.
Захисник обвинуваченого заперечила щодо задоволення клопотання, просила застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Додала, що стороною обвинувачення належним чином не обґрунтовані заявлені ризики, крім того обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, не будучи визнаним винним. Зазначала, що проживання обвинуваченого в іншій області не є підставою для продовження запобіжного заходу. у вигляіді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Окрім цього, з ст. 199 КПК України вбачається, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що зазначені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Таким чином, під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з врахуванням правил, передбачених розділом ІІ КПК України, ч. 1 ст. 331 КПК України, суд повинен дослідити заявлені прокурором обставини, які підтверджують, що надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про те, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшилися, обставини, які свідчать, що завершити судовий розгляд даного кримінального провадження до закінчення попередньої ухвали не є можливим.
Підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стало обґрунтоване обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як встановлено судом, ОСОБА_7 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і стороною захисту не спростовано даної обставини.
Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення обґрунтованим, а обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій та доведеність його вини оцінюються судом у сукупності з іншими доказами в нарадчій кімнаті.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри (обвинувачення) не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку».
Фактичні дані, які є необхідні для висновку суду про наявність обгрунтованого обвинувачення особи, не включають в собі оцінки окремих доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише повинні бути достатніми для надання їм розумної оцінки для визначення того, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості обвинувачення є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Ризики, які стали підставою для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, що обґрунтовується наступними обставинами:
- ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що може спонукати його уникати від покарання шляхом переховування від суду. Окрім цього, обвинувачений проживає в іншій області, не має міцних соціальних зв'язків у місці де знаходиться суд, який здійснює судовий розгляд. До того ж він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого під час іспитового строку;
- ряд свідків у кримінальному провадженні не є допитаними у ході судового розгляду, а отже, перебуваючи на волі, він може незаконно впливати на вказаних осіб з метою зміни їхніх показань;
- обвинувачений ніде не працює, не має джерела прибутку, сталих та міцних соціальних зв'язків, а отже не виключено, що останній може вчиняти корисливі злочини проти власності.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак, вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що ризики, заявлені прокурором продовжують існувати.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , тяжкість шкоди, яка може бути завдана у разі перебування обвинуваченого не в умовах ізоляції від суспільства, вагомість наявних доказів вини останнього, його репутацію, відсутність міцних соціальних зв'язків у місці проведення судового провадження, обвинувачення останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення під час іспитового строку, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту чи застави, не забезпечить в повній мірі виконання останнім його процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню, що негативно вплине на захист охоронюваних законом прав та інтересів суспільства.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України конкретними підставами і метою їх застосування. Тому, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , що обумовлено необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 186, 193, 196, 197, 309, 314, 315 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення раніше визначеної ухвалою суду від 04.10.2023 застави у розмірі 402 600,00 грн (чотиристо дві тисячі шістсот грн 00 коп.) з покладенням встановлених ухвалою обов'яків у разі її внесення, на період судового розгляду справи але не більше ніж на 60 днів, а саме до 28 листопада 2025 року включно.
Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань № 9».
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Час та дата оголошення повного тексту ухвали 13 год. 45 хв. 03 жовтня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1