Справа № 212/7530/25
2/212/4194/25
10 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу
у складі: головуючого судді Хомченко Л.І.,
за участю секретаря
судового засідання Стрибайло О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Кучер К.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління державної казначейської служби України в Київській області про відшкодування моральної шкоди,-
30 червня 2025 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції, Головного управління державної казначейської служби України в Київській області про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги мотивував тим, що 21.04.2024 року в місті Дніпро по вул. Старокозацька, 10, заступником командира батальйону Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області капітаном поліції Бондарем Сергієм Ігоровичем було винесено постанову серії ЕНА № 1967671 від 21.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.
Згідно з фабулою постанови: «21.04.2024 року о 20 год. 00 хв. в м. Дніпро, площа Троїцька, 7, водій керував ТЗ з покажчиком повороту червоного кольору, чим порушив п. 31.1, п. 31.4 ПДР та п. 6.1.5. ДСТУ 3649 від 2010 року, чим порушив п. 31.3.а ПДР експлуатація ТЗ у разі їх виготовлення, переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і норм, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП».
Не погоджуючись із правомірністю винесеної постанови серії ЕНА № 1967671 від 21.04.2024 року про вчинення адміністративного правопорушення у встановленому законом порядку Позивач звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою про визнання протиправною та скасування вказаної постанови. Так, рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 18 червня 2024 року у справі №229/3381/24 адміністративний позов задоволено частково та скасовано постанову, стягнуто з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп.
У зв'язку з незаконним притягненням Позивача до адміністративної відповідальності, йому було заподіяно моральні страждання. Позивач з самого початку війни змушений був покинути власний будинок, заради своєї безпеки. Через переживання з приводу цього, у нього стався розлад, але працівники поліції не звернули на це уваги і довгий час тримали Позивача, задля винесення постанови. Після таких неправомірних дій у Позивача погіршилося самопочуття. На момент винесення Постанови Позивач перебував у генералізованому тривожному розладі з фобічними проявами, вираженого ступеню, що підтверджується рекомендаціями лікаря.
До того ж, у зв'язку з неправомірними діями заступника командира батальйону Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області капітана поліції Бондаря Сергія Ігоровича, Позивач змушений був відстоювати свої права в суді, що похитнуло його здоров'я. Окрім того, Позивач був змушений укладати договір про надання правої допомоги з адвокатом та отримувати його консультації та допомогу у складанні процесуальних документів на платній основі. Позивач розчарувався в правоохоронних органах в особі Національної поліції України, оскільки дії заступником командира розцінюються як підривання авторитету Національної поліції України, головною метою поліцейських є служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Починаючи з 21 квітня 2024 року позивач перебував у процесуальному статусі «правопорушника», у постійній напрузі і пригніченому нервовому стані, вживав зусиль, щоб повернути своє чесне ім'я та репутацію, що постійно завдавало йому моральних та душевних страждань, матеріальної шкоди та невпевненості у завтрашньому дні. Такі незаконні дії принизили честь та гідність ОСОБА_1 через незаконне потрапляння до облікових баз Міністерства внутрішніх справ України, як особи правопорушника. Після таких дій поліцейського, Позивач втратив відчуття захищеності, оскільки завданням поліції, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про Національну поліцію» є охорона прав і свобод людини, які в даному випадку були грубо порушені.
Враховуючи вищезазначене, розмір заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої заступником командира батальйону Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області капітаном поліції Бондарем С. І. внаслідок скоєння ними протиправних дій, Позивач оцінює в 6985,00 гривень, це сума, яка необхідна для того, що хоч якимось чином загоїти отримані душевні страждання та моральні переживання, які ОСОБА_1 отримав, а також відновити свій психічний та психологічний стан, просив її стягнути з відповідача .
Ухвалою судді від 10 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
16 липня 2025 року представником відповідача Департаменту патрульної поліції скеровано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що він просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначає, що свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що поліцейськими управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції було винесено постанову серії ЕНА № 1967671 від 21.04.2024 за ч.1 ст.121 КУпАП, яку в подальшому було скасовано рішенням Дружківського міського суду Донецької області по справі № 229/3381/24 від 18.06.2024. На цій підставі позивач стверджує про незаконність дій поліцейських, зокрема, щодо винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та просить про відшкодування заподіяної моральної шкоди
За змістом ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 19 Конституції України вбачається, що незаконними є лише такі дії поліцейських, які суперечать нормам чинного законодавства . Однак, вказуючи на незаконність дій поліцейських, якими, нібито, завдано шкоду, позивач не зазначає, яким саме нормам законодавства суперечать дії поліцейських даному випадку, оскільки виявлення ознак в діях особи складу адміністративного правопорушення зумовлює виникнення у поліцейського обов'язку належним чином відреагувати на таку обставину відповідно до наданих законом повноважень. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області по справі № 229/3381/24 від 18.06.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови задоволено частково. Скасовано постанову та закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Відмовлено в задоволенні позову в частині визнання протиправною вказаної постанови. Також зазначає, що поліцейські Департаменту патрульної поліції не є посадовими особами органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, позивач не притягався поліцейськими до адміністративної відповідальності у вигляді арешту чи виправних робіт, а тому відсутні підстави для застосування ч. 1, 2 ст.1176 ЦК України та в даному випадку, вважає, шкода, нібито завдана діями поліцейських, може бути відшкодована на загальних підставах.
Відтак позивач, звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, повинен довести, що внаслідок протиправних дій працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому була заподіяна моральна шкода , зазначити, у чому вона проявлялася, а також обґрунтувати розмір її відшкодування. Відтак, позивачем має бути доведено у встановленому порядку наявність шкоди, про відшкодування якої він просить суд, її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між діями поліцейських та наявністю такої шкоди. Вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
21 липня 2025 року позивачем подано відповідь на відзив відповідно до якої позивач заперечує проти викладеного представником відповідача і просить його позов задовольнити.
25 липня 2025 року представником відповідача Головного управління державної казначейської служби України в Київській області подано до суду відзив. Зазначає, що в якості відповідача якого залучено до цієї справи в якості відповідача не в змозі використати зазначені вище права учасника судового процесу, тому що згідно із своїми функціональними обов'язками не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Головне управління державної казначейської служби України в Київській області жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Відповідача 2 як на порушника своїх прав). Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов'язкових висновків Конституційного суду України Відповідач 2 не повинен нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів. Просить суд, відмовити у задоволені позовних вимог позивачу у повному обсязі.
25 липня 2025 року позивачем подано відповідь на відзив. Зазначає, що в позовній заяві позивач просить стягнути вказану суду безпосередньо з Державного бюджету України і вимог, щодо відшкодування шкоди з органів Державної казначейської служби, як безпідставно вказує Відповідач 2 - немає. Відшкодування моральної шкоди позивачу має здійснюватися через стягнення грошових коштів за рахунок Держави Україна, шляхом списання таких коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
28 липня 2025 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшли заперечення на відповідь на відзив. Зауважує, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням особи до адміністративної відповідальності, встановлення протиправного характеру дій посадових осіб, які винесли постанову про адміністративне правопорушення, не може оцінюватись як преюдиційний факт завдання моральної шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, і як наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими обставинами.
Позивач у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити по підставах викладених у позові.
Відповідачі у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог ,просив відмовити у задоволенні позову .
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 21 квітня 2024 року в місті Дніпро по вул. Старокозацька, 10, заступником командира батальйону Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області капітаном поліції Бондарем Сергієм Ігоровичем було винесено постанову серії ЕНА № 1967671 від 21.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.
Відповідно до змісту постанови серії ЕНА № 1967671 від 21.04.2024 року - 21.04.2024 року о 20 год. 00 хв. в м. Дніпро, площа Троїцька, 7, водій керував ТЗ з покажчиком повороту червоного кольору, чим порушив п. 31.1, п. 31.4 ПДР та п. 6.1.5. ДСТУ 3649 від 2010 року, чим порушив п. 31.3.а ПДР експлуатація ТЗ у разі їх виготовлення, переобладання з порушенням вимог стандартів, правил і норм, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 18 червня 2024 року у справі №229/3381/24, провадження № 2-а/229/10/2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову, винесену заступником командира батальйону Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області капітаном поліції Бондарем Сергієм Ігоровичем серії ЕНА № 1967671 від 21.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп., закрито провадження по справі у зв'язку відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Відмовлено в задоволенні позову в частині визнання протиправною постанови заступника командира батальйону Управління патрульної поліції рота 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Бондара Сергія Ігоровича від 21 квітня 2024 року серії ЕНА № 1967671 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Рішення набуло чинності 01 липня 2024 року(арк.с.7-10),
Відповідно до довідки лікаря-невролога ОСОБА_2 від 29.11.2024 року, позивач ОСОБА_1 звертався за консультацією до лікаря, з якої вбачається , що у зв'язку з наявними симптоми пов'язаними з початком бойових дій в Україні він вживав ліки протягом 10 місяців з позитивним ефектом,проте через побічні дії припинив прийом в липні 2024 року,.через місяць симптоми повернулися,після чого проходив обстеження і знову приймав лікиНа момент звернення має неврологичний діагноз.(арк.с11)
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19) та від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21).
У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18) зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 289/2110/21.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 18 червня 2024 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП України у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене, у зв'язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України, у зв'язку з незаконністю дій посадових осіб, які ініціювали та здійснювали зазначене провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Ненадання суду працівниками поліції допустимих доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності, як і сам по собі факт закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчать про те, що особу притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Суд враховує, що позивачу були спричинені душевні страждання, оскільки він був змушений докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, зокрема, звертатися до суду, щоб довести неправомірність дій інспектора.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень (відповідача) покладається обов'язок спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.
У справі, що розглядається, відповідач не довів, що його тривала протиправна поведінка не викликала у позивача психічне напруження у зв'язку з необхідністю захисту своїх прав, в тому числі в судовому порядку.
Позивач зазначив відповідачами у справі про відшкодування шкоди Головного управління державної казначейської служби України в Київській області та Департамент патрульної поліції.
Вимоги до Головного управління державної казначейської служби України в Київській області задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред'явлення позову) позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Тлумачення ч. 2 ст. 30 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред'явлення позову) дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб'єктом який порушив права чи інтереси позивача.
Так, сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов'язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб'єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц.
За таких обставин, вимоги Головного управління державної казначейської служби України в Київській області задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
На підставі наведеного вище, враховуючи зокрема тривалість вчинення позивачем дій щодо захисту його порушених прав у суді, у зв'язку з прийняттям відповідачем постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди завдану відповідачем позивачу у повному обсязі .
Відповідно до пп.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 23, 1176 ЦК України, статтями 19, 56 Конституції України, статтями 1, 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління державної казначейської служби України в Київській області про відшкодування моральної шкоди задовольнити .
Стягнути з Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ;адреса: АДРЕСА_1 ) 6985 грн. 00 коп. (одна тисяча гривень) у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління державної казначейської служби України в Київській області про відшкодування моральної шкоди про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди в частині вимог до Головного управління державної казначейської служби України в Київській області.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Рішення складено та проголошено 10.10.2025 року .
Суддя: Л. І. Хомченко