про залишення позовної заяви без розгляду
. 10 жовтня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/12657/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Чеснокової А.О., перевіривши обставини усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якій просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за кожен рік з 2015 - 2025, загалом 140 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 07.03.2025 року;
зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за кожен рік з 2015 - 2025, загалом 140 днів, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення 957 грн 18 коп., встановленого на день звільнення (07.03.2025);
зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені з 07.03.2025 по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення 957 грн 18 коп., встановленого на день звільнення (07.03.2025).
Підставою звернення до суду з цим позовом є переконання позивача про порушення відповідачем-суб'єктом владних повноважень його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
02 жовтня 2025 року відповідач надав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, посилаюсь на пропуск строку звернення до суду позивачем відповідно до вимог ч.5 ст.122 КАС України, та ст. 233 КЗпП України. Як зазначив відповідач, позивач був обізнаний про порушене право з 10 березня 2025 року, тобто з моменту отримання витягу з наказу про звільнення від 07.03.2025, що підтверджується розпискою про отримання даного наказу. Відповідач вказує на той факт, що відповідно до наказу позивачу компенсовано відповідну кількість днів за невикористані відпустки, в зв'язку з чим позивач був обізнаний про кількість днів невикористаних відпусток, за які йому була нарахована та виплачена грошова компенсація.
У подальшому ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з необхідністю усунення виявлених судом недоліків позовної заяви шляхом надання позивачем до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку.
10 жовтня 2025 року від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій заявник зазначає, що при звільненні позивача зі служби останньому не було повідомлено інформацію про належні до виплати суми. Фактичне отримання достовірної інформації про нараховані суми відбулося лише після запитів адвоката 15 та 25 серпня 2025 року. Як зазначив представник позивача, з цього моменту ОСОБА_1 отримав можливість визначити обсяг своїх вимог та звернутися до суду.
Надаючи оцінку доводам, приведеним у заяві про поновлення пропущеного строку, суд зазначає, що зміст поданої заяви, як і зміст позовної заяви, не містить переконливих доводів з приводу того, що позивач з 10 березня 2025 року не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання від відповідача інформації.
Посилання представника позивача на той факт, що позивач був ознайомлений з інформацією про нараховані суми лише після запитів адвоката 15 та 25 серпня 2025 року, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, наказом ГУНП в Полтавській області від 07.03.2025 № 129 о/с капітана поліції ОСОБА_1 , заступника командира взводу № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) звільнено з органів Національної поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» 10.03.2025.
Відповідно до змісту вищезазначеного наказу ОСОБА_1 компенсовано:
- 02 календарних дні за невикористану щорічну оплачувану відпустку за фактично відпрацьований час у 2015 році;
- 05 календарних днів за невикористану відпустку за стаж служби 14 років за 2020 рік;
- 19 календарних днів за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік;
- 10 календарних днів за невикористану додаткову оплачувану відпустку за стаж служби 15 років за 2021 рік;
- 20 календарних днів за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2022 рік;
- 11 календарних днів за невикористану додаткову оплачувану відпустку за стаж служби 16 років за 2022 рік;
- 15 календарних днів за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2023 рік;
- 12 календарних днів за невикористану додаткову оплачувану відпустку за стаж служби 17 років за 2023 рік;
- 30 календарних днів за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2024 рік;
- 13 календарних днів за невикористану додаткову оплачувану відпустку за стаж служби 18 років за 2024 рік;
- 05 календарних днів за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2025 рік.
З наказом ГУНП в Полтавській області від 07.03.2025 ОСОБА_1 ознайомився 10.03.2025 (копія розписки про отримання витягу з наказу міститься в матеріалах справи).
Таким чином, суд зазначає, що саме 10.03.2025 ОСОБА_1 дізнався про кількість днів невикористаних відпусток, за які йому була нарахована та виплачена грошова компенсація.
Як слідує з матеріалів справи, 15 серпня 2025 року та 25 серпня 2025 року адвокатом був зроблений запит щодо кількості невикористаних днів додаткової відпустки. На виконання даного запиту відповідачем наданий витяг з наказу ГУНП в Полтавській області від 07.03.2025 № 129 о/с про звільнення позивача та листом повідомлено про залишки невикористаних відпусток.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним наголосити, що дану інформацію позивач міг з'ясувати самостійно після отримання наказу ГУНП в Полтавській області від 07.03.2025 № 129 о/с про звільнення 10 березня 2025 року. Оскільки інформація, зазначена в наказі, дозволяла позивачу самостійно вирахувати кількість невикористаних днів додаткової відпустки за період з 2015 по 2025 рік.
У безпосередньому зв'язку з цим суд наголошує на тому, що отримання наказу про звільнення беззаперечно свідчить про обізнаність позивача з кількістю невикористаних днів додаткової відпустки за період з 2015 по 2025 рік.
Іншої інформації, яка б не була зазначена в наказі про звільнення і позивач про неї не знав, або не міг самостійно проаналізувати, суду не надано.
Посилання представника позивача на той факт, що позивача при звільненні не ознайомили з інформацією про належні до виплати суми, суд оцінює критично. Аналізуючи наказ ГУНП в Полтавській області від 07.03.2025 № 129 о/с про звільнення, суд зазначає, що даний наказ чітко визначає інформацію щодо кількості днів, за які позивачу при звільнені виплачено грошову компенсацію. В зв'язку з чим позивач був обізнаний про кількість днів відпустки, за яку відповідач не виплатив грошову компенсацію.
Питання застосування строку звернення до суду було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом, зокрема у справі № 340/341/23 (постанова від 21 вересня 2023 року), де Верховний Суд зазначив, що "установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
За практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ дізналася та повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи. Слід зазначити, що учасники справи повинні дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін".
Отже, поновленню підлягають строки, які порушені з поважних причин, а поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулася з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Направлення представником позивачем до Головного управління Національної поліції в Полтавській області запитів або отримання відповідей на такі запити, не змінюють моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом, а лише свідчить про час, коли позивач виявив належну зацікавленість до своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації таких прав та внаслідок таких дій у позивача штучно збільшився строк звернення до суду.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 340/341/23, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Тож заявник так і не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду, які завадили позивачу звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені ним обставини суд визнає недостатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, а тому заява про поновлення цього строку не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Частиною 15 статті 171 КАС України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивач не повідомив поважних причин пропуску строку звернення до суду, у суду наявні підстави, встановлені частиною 15 статті 171 та пунктом 7 частини 1 статті 240 КАС України, для залишення без розгляду позовної заяви в частині вимог, що заявлені з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.
Керуючись статтями 122, 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.
. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачеві, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А.О. Чеснокова