. 10 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9505/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Трофименко Поліни Валеріївни Кременчуцька до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області , третя особа Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, в якій просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області , що полягає у невиконанні вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт археології: курган м. Кременчук, по вул. Євгена Патона (колишня вул. Ломоносова), на межі садиб за №№ 8 і 10, на мису другої тераси правого берега р. Сухий Кобелячок та не подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про занесення його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
зобов'язати Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт археології: курган м. Кременчук, по вул. Євгена Патона (колишня вул. Ломоносова), на межі садиб за №№ 8 і 10, на мису другої тераси правого берега р. Сухий Кобелячок та подати пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про занесення його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не виготовлено облікову документацію на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт археології: курган м. Кременчук, по вул. Ломоносова, на межі садиб за №№ 8 і 10, на мису другої тераси правого берега р. Сухий Кобелячок та не подано пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації про занесення вказаного об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, вказане дає підстави вважати, що орган місцевого самоврядування бездіє. Правовий аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що обов'язок виготовлення облікової документації на кожен із об'єктів культурної спадщини, що знаходиться на території Кременчуцької міської ради та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення вказаних об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, покладається саме на спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини, а не на власника або балансоутримувача такого об'єкту, отже у даному спорі саме на виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, який, відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
06.08.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити в повному обсязі. Вказує на та, що відповідно до змісту положень п. 1.4 Порядку, ініціатором розгляду питань занесення чи незанесення нерухомого об'єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією пам'ятки місцевого значення не може виступати виконавчий орган міської ради, оскільки згідно із положеннями п. 1.2 Порядку, уповноваженим органом в даному випадку є орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації. Відтак, позивачем невірно визначено виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області відповідальною особою, яка здійснює повноваження органу охорони культурної спадщини відповідно до законодавства України на території Кременчуцької міської територіальної громади.
11.08.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач повністю підтримав позовні вимоги, просив його задовольнити.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 запропоновано позивачу надати письмові пояснення щодо клопотання відповідача про залучення третьої особи..
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 відмовлено у задоволення клопотання Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про залучення до участі у справі у якості третьої особи Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Кременчуцькою окружною прокуратурою Полтавської області вивчено питання занесення об'єктів культурної спадщини, що розташовані на території Кременчуцької міської територіальної громади до Державного реєстру нерухомих пам'яток України., органом місцевого самоврядування є Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області.
Моніторингом Державного реєстру нерухомих пам'яток України, який знаходиться у відкритому доступі за посиланням https://mcsc.gov.ua/kulturna spadshchyna/derzhavnyy-reiestr-nerukhomykh-pam-iatok-ukrainy/ окружною прокуратурою встановлено, що в Державному реєстрі нерухомих пам'яток України немає жодної пам'ятки нерухомої культурної спадщини національного чи місцевого значення об'єкта археології - кургану, що знаходяться на території Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Відповідно до розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації № 76 від 23.02.2022 «Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 15.10.2020 № 590» затверджено перелік щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Кременчуцької міської територіальної громади, згідно якого включено об'єкт археології: курган м. Кременчук, по вул. Ломоносова, на межі садиб за №№ 8 і 10, на мису другої тераси правого берега р. Сухий Кобелячок.
Вивченням листа виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 26.03.2025 № 01-63/3397 встановлено, що міською радою, після повідомлення Департаментом культури і туризму Полтавської ОВА 30.06.2022 листом № 01-20/843 про занесення 8 об'єктів археології до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини не вживались дієві заходи щодо складання облікової документації на вказаний об'єкт культурної спадщини, та не подавались пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації про занесення даного об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради мотивує зволікання у виконанні вимог з виготовлення облікової документації тим, що 23.11.2021 рішенням ради затверджено програму з охорони культурної спадщини і збереження історичного середовища Кременчуцької міської територіальної громади на 2022 - 2026 роки, фінансове забезпечення здійснюється в межах видатків Управління культури і туризму Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, передбачених у бюджеті Кременчуцької міської територіальної громади на виконання Програми на відповідний рік, а також коштів з державного, обласного бюджетів, суб'єктів підприємницької діяльності усіх форм власності, громадських організацій, цільових кредитів банків, міжнародної технічної допомоги, інвестиційних коштів, інших джерел, не заборонених/законодавством України. Вищевказана Програма передбачає виділений грошових коштів на виготовлення облікової документації на об'єкти археології, які будуть передбачені в бюджетному запиті на 2026 рік.
Листом Кременчуцької окружної прокуратури від 28.05.2025 № 52-8018вих-25 витребовувалась додаткова інформація щодо реалізації охоронних заходів щодо виготовлення облікової документації. У відповіді міської ради, лист № 01-36/11154 від 26.06.2025 зазначено, що тільки після втручання прокуратури, лист Кременчуцької окружної прокуратури від 07.02.2025 № 52-1980вих25, розпочався процес з'ясування бюджету по охоронному заходу на об'єкти археології: міська рада 19.03.2025 звернулась до Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам'яток археології» Полтавської обласної ради щодо визначення обсягу, складу та кошторисної вартості договірних робіт з археологічного дослідження археологічної спадщини Кременчуцької міської територіальної громади по кожному окремому об'єкту.
Тільки в червні 2025 року міська рада констатує, що з метою виготовлення облікової документації на об'єкти археології необхідно виділити додаткові кошти з міського бюджету в 2025 році та запланувати бюджетний запит на 2026 рік. Вартість облікової документації на всі 8 об'єктів культурної спадщини, про що зазначено в листі міської ради, 165 693,63 грн., в масштабі міста, протягом 3 бюджетних років, задля майбутніх поколінь, не є такою, яка була б «непідйомною», чи вплинула б на інші соціально значущі цілі. А збереження культурної спадщини є пріоритетом, зважаючи на знищені культурну спадщину сходу країни через військову агресію російської федерації проти України.
Однак, не зважаючи на довготривалий процес з виготовлення облікової документації, сплив трьох років, наявність і інших об'єктів археології (всього 8 об'єктів), на жоден з них не розпочалась робота.
Наразі не укладено жодного договору на виготовлення облікової документації.
Згідно з відповіддю Департаменту культури і туризму Полтавської ОВА від 10.06.2025 № 01-20/1051 встановлено, що Кременчуцька міська рада, інший уповноважений орган з питань виготовлення відповідної облікової документації (її складової частини) на зазначені в запиті об'єкти на адресу Центру не звертались, а звертались тільки щодо надання кошторисів на роботи. Також зазначається, що на щойно виявлені об'єкти культурної спадщини, об'єкти археології, для внесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не подавались у зв'язку із відсутністю відповідної розробленої облікової документації.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України «Про охорону культурної спадщини».
За приписами статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини;
Об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
Пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Частиною 2 статті 5 цього Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення; занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.
Згідно із пунктами 1, 2 частини другої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України.
Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно із частинами першою, третьою статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.
Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.
Згідно з підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження організація охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.
Підпунктом 10 пункту «б» частини першої статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:
а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;
б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу).
Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, видає власнику пам'ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини надає органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, відповідним виконавчим органам сільської, селищної, міської ради витяги з Реєстру щодо пам'яток, які розташовані на їхніх територіях.
Порядком обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (далі - Порядок №158), врегульовано систему обліку об'єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.
Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку № 158 ініціаторами розгляду питань занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим-п'ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є:
уповноважений орган - за категорією пам'ятки національного значення;
уповноважений орган, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам'ятки місцевого значення.
Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку №158 облікова документація складається на об'єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація).
Пунктом 3 Розділу III Порядку 158 передбачено, що облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об'єкта: фото загального вигляду, фото об'єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об'єкта, фото рухомих об'єктів (деталей), фото інтер'єрів, фото загроз (дії негативних чинників); акту стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
Пунктом 5 Порядку визначення категорій пам'яток, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року №452 визначено, що попередню оцінку відповідності об'єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури.
Таким чином, занесенню об'єкта культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, до яких належить і виконавчий комітет Ужгородської міської ради, до повноважень якого віднесено виготовлення облікової документації на об'єкти культурної спадщини та подання пропозицій Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації.
Однак, попри наведені правові норми у сфері охорони культурної спадщини, відповідачем облікова документація на об'єкти культурної спадщини не складалася та пропозиції до Департаменту культури, і туризму Полтавської обласної військової адміністрації. Закарпатської обласної державної адміністрації не подавалися, що є свідченням протиправної бездіяльності відповідача.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 260/437/21 та від 25 січня 2023 року у справі № 260/2609/21.
Щодо здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч. 3 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із частиною 4 цієї статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
Процедура, передбачена абз. 3, 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.
Таким чином, з урахуванням висновків Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 необхідно зазначити, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 19.09.2019 у справі №815/724/15. При цьому інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона культурної спадщини, оскільки відповідно до ст. 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
Законом України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства», 19.09.2013 ратифікована Рамкова конвенція Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства, якою Україна підтверджує свої обов'язки щодо збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя. Сторони погоджуються сприяти розумінню спільної спадщини Європи, яка складається з усіх форм культурної спадщини в Європі, які разом складають спільне джерело пам'яті, розуміння, самобутності, згуртованості й творчості, а також ідеалів, принципів і цінностей, які отримані з досвіду, накопиченого завдяки прогресові й конфліктам минулого, та які сприяють розвиткові мирного й стабільного суспільства, яке ґрунтується на повазі прав людини, демократії та верховенстві права (ст. 3 Конвенції). Кургани, які виникли на теренах нашої країни сотні роки тому назад є спільним культурним надбанням не тільки України, а й Європи. Кожний, поодинці або спільно, зобов'язаний поважати культурну спадщину інших так само, як власну спадщину, а тому й спільну спадщину Європи; здійснення права на культурну спадщину може підлягати лише таким обмеженням, які є необхідними в демократичному суспільстві для захисту громадського інтересу, прав та свобод інших (ст. 4 Конвенції).
Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 3- рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Одночасно, згідно із вказаним рішенням Конституційного Суду України, поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Таким чином, у даних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а бездіяльність відповідача порушує норми діючого законодавства, що регулює відносини у сфері охорони культурної спадщини.
В даному випадку порушення допущено самим виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, що є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а тому прокурор звертається до суду самостійно відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи наведене, Кременчуцька окружна прокуратури, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області вчинити певні дії, та реалізує покладені від імені держави повноваження по захисту державних інтересів і відповідно до ч. 5 ст. 53 КАС України.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Прокурор при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Докази понесення судових витрат до суду не надали.
Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З урахуванням наведеного, оскільки прокурор звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави підстави для стягнення судових витрат з відповідача відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Трофименко Поліни Валеріївни Кременчуцька (проспект Свободи, 4а, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 0291006023) до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 04057287), третя особа Департамент культури та туризму Полтавської обласної військової адміністрації (вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 02229741) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області , що полягає у невиконанні вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт археології: курган м. Кременчук, по вул. Євгена Патона (колишня вул. Ломоносова), на межі садиб за №№ 8 і 10, на мису другої тераси правого берега р. Сухий Кобелячок та не подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про занесення його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Зобов'язати Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт археології: курган м. Кременчук, по вул. Євгена Патона (колишня вул. Ломоносова), на межі садиб за №№ 8 і 10, на мису другої тераси правого берега р. Сухий Кобелячок та подати пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про занесення його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова