. 10 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 826/2219/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
визнати дії командира Військової частини НОМЕР_1 в частині застосування дисциплінарного стягнення до позивача згідно з наказом від 10.11.2017 №701 протиправними;
визнати протиправними та скасувати пункти 5 та 6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2017 №701.
Позовні вимоги мотивує протиправністю дій командира Військової частини НОМЕР_1 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення згідно з наказом від 10.11.2017 №701, оскільки стосовно останнього наказ про призначення розслідування із зазначенням підстав проведення такого розслідування командиром не приймався. А відповідно притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 за результатами проведення службового розслідування неправомірних дій іншого військовослужбовця - майора ОСОБА_2 вважається незаконним. Позивач з матеріалами службового розслідування не ознайомлювався, чим був позбавлений права надати усні або письмові пояснення щодо службового розслідування по факту порушення несення служби у військовій частині.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 відкрито спрощене провадження у цій справі.
02.04.2018 до суду від відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання проти задоволення позовних вимог заперечує. Свою позицію мотивує тим, що молодший лейтенант ОСОБА_1 помічник начальника оперативного відділення штабу військової частини НОМЕР_1 був відправлений у відрядження до військової частини НОМЕР_2 бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2017 №8/1/498 (документ для службового користування) з метою організації та проведення заходів завчасного і безпосереднього планування бою (бойових дій), вивчення та оцінювання даних обстановки, про стан, забезпеченість, положення і дії підрозділів військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , а також сусідів, забезпечення організації та підтримання взаємодії контролю за підготовкою підрозділів до дій, своєчасним і точним виконанням відданих наказів, розпоряджень і вказівок, підготовки звітно-інформаційних документів і своєчасного подання їх до штабу військової частини НОМЕР_1 . Місце проживання на час відрядження було зазначене у військовій частині НОМЕР_2 . Під час проведення службового розслідування було встановлено, що 14.10.2017 командуванню військової частини НОМЕР_1 стало відомо, що даний військовослужбовець безпідставно був відряджений до м. Києва на 14 діб з 12.10.2017 по 25.10.2017 (наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №104 від 12.10.2017). Молодший лейтенант ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , ініціював це відрядження відповідно до рапорту №1096 від 12.10.2017, підписаного начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_2 , який не мав на це права (дозвіл на відрядження даного військовослужбовця) надає командир військової частини НОМЕР_1 ). Тобто встановлено, що молодший лейтенант ОСОБА_1 самоусунувся від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2017 №8/1/498 та не повідомив про своє відрядження безпосереднього начальника у військовій частині НОМЕР_1 , чим здійснив порушення бойового розпорядження командира, а також порушив статті 12, 14 (про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповісти своєму безпосередньому начальникові), статті 40 (військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування) Статуту внутрішньої служби ЗС України, статей 1, 4 (військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командира) Дисциплінарного статуту ЗС України. Посилання позивача у позовній заяві на те, що він був позбавлений права надавати пояснення в ході службового розслідування не відповідають дійсності та спростовуються особистим підписом позивача в листі ознайомленні з актом службового розслідування від 03.11.2017 та його поясненнями, написаними власноручно від 27.10.2017. Отже, службове розслідування було проведено належним чином в строк та у відповідності з наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608 "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України".
У подальшому, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №826/2219/18 передано до провадження судді Григоровича П.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2018 справу №826/2219/18 прийнято до провадження зазначеного судді, для розгляду справи по суті призначено судове засідання.
01.10.2018 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшли доповнення до відзив на позовну заяву, в яких остання, серед іншого, зазначила, що дисциплінарне стягнення на військовослужбовця ОСОБА_1 було накладено наказом (про результати службового розслідування) командира військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2017 №701, відповідно до чого місячний термін подання цього позову до суду закінчився. Поряд з цим, розуміння молодшого лейтенанта ОСОБА_1 діючого законодавства є слабким та таким, що не відповідає дійсності, про що свідчить стаття 66 Статуту внутрішньої служби де зазначено, що командир полку (бригади) є прямим начальником усього особового складу полку (бригади), а начальник штабу військової частини НОМЕР_1 є безпосереднім начальником для молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , а не начальник штабу військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_2 , як це розуміється молодшим лейтенантом ОСОБА_1 . Саме на командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 розповсюджуються права і обов'язки командира полку (бригади) згідно статуту внутрішньої служби, а отже він має право згідно статті 45 Дисциплінарного статуту накладати дисциплінарні стягнення на військовослужбовців полку (бригади), а також нагадувати їм по обов'язок служби.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач наполягає на тому, що молодший лейтенант ОСОБА_1 , військовослужбовець за контрактом військової частини НОМЕР_1 , помічник начальника оперативного відділення ( НОМЕР_5 окремий мотопіхотний батальйон НОМЕР_6 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " сухопутних військ Збройних Сил України), у зв'язку з тим, що перебував на лікарняному з наказом від 10.11.2017 ознайомився лише 08.01.2018, про що зроблено відповідну відмітку про ознайомлення, а тому строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущено. Поряд з цим, позивач вважає, що він був незаконно притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді "попередження про неповну службову відповідність" на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №701 від 10.11.2017 "Про результати проведення службового розслідування по факту неправомірних дій майора ОСОБА_2 , щодо відправки у відрядження молодшого лейтенанта ОСОБА_1 ", оскільки службове розслідування проводилося відносно майора ОСОБА_2 , а не відносно позивача. Відносно ОСОБА_1 наказ про призначення розслідування не приймався. Позивача з матеріалами службового розслідування не ознайомлювали.
На виконання положень Закону України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (в редакції Закону України від 16.07.2024 №3863-IX "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ") матеріали судової справи №826/2219/18 17.02.2025 надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 19.02.2025 справу прийнято до провадження судді Чеснокової А.О., розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
29.04.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила при розгляді справи враховувати раніше подані нею відзив та доповнення до відзиву.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Молодший лейтенант ОСОБА_1 , військовослужбовець за контрактом військової частини НОМЕР_1 , помічник начальника оперативного відділення ( НОМЕР_5 окремий мотопіхотний батальйон НОМЕР_6 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " сухопутних військ Збройних Сил України), призначений на вказану посаду наказом від 04.06.2017 №76 (по особовому складу).
Наказом командира Військової частини польова пошта НОМЕР_7 (по стройовій частині) від 29.06.2017 №180 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 з 29.06.2017 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, та наказано вважати таким, що посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 970 гривень на місяць, шпк "капітан", ВОС-0210003.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.10.2017 №611 "Про призначення службового розслідування по факту неправомірних дій майора ОСОБА_2 , щодо відправки у відрядження лейтенанта ОСОБА_1 " з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення по факту неправомірних дій майора ОСОБА_2 щодо відрядження лейтенанта ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_8 наказано:
1. Заступнику начальника польового вузла зв'язку з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_4 , в строк до 27.10.2017 провести службове розслідування по факту неправомірних дій майора ОСОБА_2 .
2. Під час проведення службового розслідування керуватися вимогами Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 №82, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 за №385/8984.
3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення підполковника ОСОБА_5
03.11.2017 командиром військової частини полковником ОСОБА_6 затверджено акт проведення службового розслідування по факту неправомірних дій майора ОСОБА_2 щодо відправки у відрядження молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Так, за змістом вказаного акту під час проведення службового розслідування було встановлено, що молодший лейтенант ОСОБА_1 , помічник начальника оперативного відділення штабу військової частини НОМЕР_1 , був відправлений у відрядження до військової частини НОМЕР_2 бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2017 №8/1/498 з метою організації та проведення заходів завчасного і безпосереднього планування бою (бойових дій), вивчення та оцінювання даних обстановки, про стан, забезпеченість, положення і дії підрозділів військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , а також сусідів, забезпечення організації та підтримання взаємодії контролю за підготовкою підрозділів до дій, своєчасним і точним виконанням відданих наказів, розпоряджень і вказівок, підготовки звітно-інформаційних документів і своєчасного подання їх до штабу військової частини НОМЕР_1 . Місце проживання на час відрядження було зазначене у військовій частині НОМЕР_2 .
14.10.2017 командуванню військової частини НОМЕР_1 стало відомо, що даний військовослужбовець безпідставно був відряджений до м. Києва на 14 діб з 12 жовтня 2017 по 25 жовтня 2017 року (наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №104 від 12.10.2017). Молодший лейтенант ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , ініціював це відрядження відповідно до рапорту №1096 від 12.10.2017, підписаного начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_2 , який не мав на це права (дозвіл на відрядження надає командир військової частини).
В процесі службового розслідування майор ОСОБА_2 відмовився від надання пояснення з приводу своїх дій стосовно відрядження молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Майор ОСОБА_2 перевищив свої повноваження шляхом безпідставного відправлення у відрядження не підпорядкованого офіцера іншої військової частини, а також він підписав рапорт за командира військової частини НОМЕР_2 стосовно відрядження молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Посвідчення про відрядження молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , оформлено з значними порушеннями.
Крім того, молодший лейтенант ОСОБА_1 , який згідно до рапорту мав убути "у Сухопутні війська ЗСУ", а убув в ВГО ВПП "Солдатський комітет", про що зазначено у посвідченні про відрядження відповідною печаткою про прибуття до цієї організації.
З письмового пояснення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 було з'ясовано, що він дійсно перебував у відрядженні до м. Києва на протязі 8 діб з 12.10. по 21.10.2017 для вирішення питань, які виконував за наказом майора ОСОБА_2 стосовно підписання матеріалів для нагородження. В своєму рапорті на відрядження молодший лейтенант ОСОБА_1 просив командування військової частини НОМЕР_2 відрядити його до Сухопутних військ ЗС України, а сам поїхав до ВГО ВВП "Солдатський комітет", де, зі слів молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , він являється керівником вказаної організації. Про відрядження молодший лейтенант ОСОБА_1 помічник начальника оперативного відділення штабу військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_2 , в якому проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не доповів командиру військової частини НОМЕР_1 .
Під час службового розслідування виявлено значні недоліки з оформлення відповідних документів.
Як наслідок, за результатами проведеного службового розслідування запропоновано, зокрема:
- за грубе порушення пункту 5 наказу Міністра оборони України №105 від 20.02.2017, в якому зазначається (Військовослужбовці для виконання службових завдань можуть направлятися у відрядження до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та Інших органів військового управління строком не більше 5 днів, не враховуючи часу перебування в дорозі, за письмовим рішенням відповідного командира (начальника, керівника) вищого рівня з обов'язковим повідомленням військової частини (установи, організації), яка направляла військовослужбовця у відрядження). За порушення процедури підписання службових документів (службове підроблення) які має право підписувати командир військової частини (рапорт на відрядження, посвідчення про відрядження військовослужбовця). За порушення вимог визначених в ст.ст. 4, 14, 16, 35, абзацу 2 статті 36 (командири, начальники відповідають за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень) Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 1, абзацу 2 статті 3, відповідно до абзацу 1 статті 45 (за неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків командир має права накладати дисциплінарні стягнення) Дисциплінованого статуту ЗС України, притягнути начальника штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності відповідно до п. "г" ст. 68 Дисциплінарного статуту ЗС України, накласти дисциплінарне стягнення - "попередження про неповну службову відповідність" (пункт 4);
- відповідно до абзацу 3 статті 31.6 наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" начальника штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 позбавити преміювання за жовтень 2017 року повністю (пункт 5);
- за грубе порушення порядку вибуття у відрядження, а саме: вибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не має відповідної відмітки у посвідченні про відрядження, натомість там є відмітка цивільної організації "Солдатський комітет". За порушення ст.ст. 14, 16 (військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою), ст. 40 (військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування) Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 1, абзацу 2 статті 3 Дисциплінованого статуту ЗС України, притягнути помічника начальника оперативного відділення штабу військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідно до п. "г" ст. 68 Дисциплінарного статуту ЗС України, накласти дисциплінарне стягнення - "попередження про неповну службову відповідність" (пункт 6);
- відповідно до абзацу 3 статті 31.6 наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" помічника начальника оперативного відділення штабу військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 позбавити преміювання за жовтень 2017 року (пункт 7).
На підставі акту службового розслідування пунктами 5, 6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.11.2017 №701 "Про результати службового розслідування по факту неправомірних дій майора ОСОБА_2 , щодо відправки у відрядження молодшого лейтенанта ОСОБА_1 " наказано:
- За грубе порушення порядку вибуття у відрядження, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не має відповідної відмітки у посвідченні про відрядження, натомість там є відмітка цивільної організації "Солдатський комітет". За порушення ст.ст. 14, 16 (військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою), ст. 40 (військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування) Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. абзацу 2 статті 3 Дисциплінованого статуту ЗС України, притягнути помічника начальника оперативного відділення штабу військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідно до п. "г" ст. 68 Дисциплінарного статуту ЗС України, накласти дисциплінарне стягнення - "попередження про неповну службову відповідність" (пункт 5);
- Відповідно до абзацу 3 статті 31.6 наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" помічника начальника оперативного відділення штабу військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 позбавити преміювання за жовтень 2017 року повністю (пункт 6).
Позивач, вважаючи протиправними дії командира Військової частини НОМЕР_1 в частині застосування дисциплінарного стягнення до позивача згідно з наказом від 10.11.2017 №701, а також протиправними та такими, що підлягають скасуванню пункти 5 та 6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2017 №701, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям та пунктам наказу, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України .
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Статут в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Пунктом 4 Статуту встановлено, що повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Пунктом 14 Статуту визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Згідно з пунктом 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно з пунктами 29, 30 Статуту за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Відповідно до пунктів 35, 36 Статуту накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.
Статтями 26, 27 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Сутність військової дисципліни визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV(далі - Дисциплінарний статут в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме - військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно з абзацом 2 статті 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів.
Пунктом 4 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Пунктом 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно пункту 68 Дисциплінарного статуту На молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (пункт 84 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до пункту 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Станом на момент виникнення спірних правовідносин підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку) визначала Інструкція про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 №82 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції службове розслідування проводиться у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду;
невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення;
порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження (пункт 1.5 Інструкції).
Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більше як на один місяць (пункт 1.6 Інструкції).
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 посадові особи Збройних Сил України зобов'язані надавати правдиві письмові пояснення по суті предмета розслідування та поставлених їм питань, пред'являти відповідні документи чи матеріали.
Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.
У разі відмови надати пояснення військовослужбовцем, стосовно якого проводиться службове розслідування, посадовою особою, що його проводить, складається відповідна довідка. Зміст такої довідки засвідчується підписами двох свідків цього факту.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Інструкції за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 цієї Інструкції, обов'язково зазначаються:
посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;
підстави службового розслідування;
час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття);
обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину;
заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення;
пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
інші заходи, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, якими воно проводилося. Кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцем свого військового обов'язку, бездоганного і неухильного додержання порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, точному та вчасному виконанні наказів командирів. Підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
Як слідує з матеріалів справи, згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.10.2017 №611 було призначено проведення службового розслідування по факту неправомірних дій майора ОСОБА_2 щодо відправки у відрядження лейтенанта ОСОБА_1 .
Тобто, у спірному випадку проведення службового розслідування стосувалося не лише майора ОСОБА_2 , а і лейтенанта ОСОБА_1 , а тому посилання позивача з приводу того, що відносно нього наказ про призначення розслідування із зазначенням підстав проведення такого розслідування командиром не приймався, судом відхиляються як безпідставні.
Відповідно до статті 66 Статуту внутрішньої служби командир полку (корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, успішне виконання полком бойових завдань; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок; за стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; за стан фінансового господарства; за всебічне забезпечення полку, стан пожежної та екологічної безпеки. Командир полку є прямим начальником усього особового складу полку.
Відтак, з огляду на вищевказану норму начальник штабу військової частини НОМЕР_1 є безпосереднім начальником для молодшого лейтенанта ОСОБА_1 і саме на командира військової частини НОМЕР_1 розповсюджуються права і обов'язки командира полку (бригади) згідно Статуту внутрішньої служби.
Матеріалами справи підтверджується, що 03.11.2017 командир військової частини полковник ОСОБА_6 затвердив акт проведення службового розслідування по факту неправомірних дій майора ОСОБА_2 щодо відправки у відрядження молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Згідно змісту вказаного акту під час проведення службового розслідування було встановлено, що молодший лейтенант ОСОБА_1 , помічник начальника оперативного відділення штабу військової частини НОМЕР_1 , був відправлений у відрядження до військової частини НОМЕР_2 бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2017 №8/1/498 з метою організації та проведення заходів завчасного і безпосереднього планування бою (бойових дій), вивчення та оцінювання даних обстановки, про стан, забезпеченість, положення і дії підрозділів військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , а також сусідів, забезпечення організації та підтримання взаємодії контролю за підготовкою підрозділів до дій, своєчасним і точним виконанням відданих наказів, розпоряджень і вказівок, підготовки звітно-інформаційних документів і своєчасного подання їх до штабу військової частини НОМЕР_1 . Місце проживання на час відрядження було зазначене у військовій частині НОМЕР_2 .
14.10.2017 командуванню військової частини НОМЕР_1 стало відомо, що даний військовослужбовець безпідставно був відряджений до м. Києва на 14 діб з 12 жовтня 2017 по 25 жовтня 2017 року (наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №104 від 12.10.2017). Молодший лейтенант ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , ініціював це відрядження відповідно до рапорту №1096 від 12.10.2017, підписаного начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_2 , який не мав на це права (дозвіл на відрядження надає командир військової частини).
В процесі службового розслідування майор ОСОБА_2 відмовився від надання пояснення з приводу своїх дій стосовно відрядження молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .
При цьому, майор ОСОБА_2 перевищив свої повноваження шляхом безпідставного відправлення у відрядження не підпорядкованого офіцера іншої військової частини, а також він підписав рапорт за командира військової частини НОМЕР_2 стосовно відрядження молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Посвідчення про відрядження молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , оформлено з значними порушеннями, а саме: в підписовій частині документа зазначений полковник ОСОБА_7 , який на той час був у відрядженні на навчанні. Підпис в посвідчені про відрядження за полковника ОСОБА_7 , поставила невідома особа. Обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 тимчасово виконував майор ОСОБА_8 , який самоусунувся від виконання службових обов'язків, та не здійснював контроль за підпорядкованим особовим складом військової частини, тим самим порушив вимоги абзацу 2 ст. 58 загальних обов'язків командирів (командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів), абзацу 3 ст. 59 Командир (начальник) зобов'язаний (знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань) Статуту внутрішньої служби ЗС України, абзацу 1 ст. 5 (За стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення) Дисциплінарного статуту ЗС України.
Крім того, молодший лейтенант ОСОБА_1 , який згідно до рапорту мав убути "у Сухопутні війська ЗСУ", а убув в ВГО ВПП "Солдатський комітет", про що зазначено у посвідченні про відрядження відповідною печаткою про прибуття до цієї організації.
Відтак, майор ОСОБА_2 перевищив свої службові повноваження та грубо порушив статті 4, 14, 16, (військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою) ст. 35 (накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості), ст. 36 (командири, відповідають за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень) Статут Внутрішньої служби ЗС України, абзац 5 ст. 4 (поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків) Дисциплінарного статуту ЗС України. Також було порушено пункт 5 наказу МО України від 20.02.2017 №105, в якому в якому зазначається (військовослужбовці для виконання службових завдань можуть направлятися у відрядження до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та інших органів військового управління строком не більше 5 днів, не враховуючи часу перебування в дорозі, за письмовим рішенням відповідного командира (начальника, керівника) вищого рівня з обов'язковим повідомленням військової частини (установи, організації), яка направляла військовослужбовця у відрядження). Зазначений строк може бути продовжено за письмовим рішенням відповідного командира (начальника, керівника) вищого рівня з обов'язковим повідомленням військової частини (установи, організації), яка направляла військовослужбовця у відрядження.
Наказ командира військової частини НОМЕР_2 №104 від 12.10.2017 про убуття у відрядження, а також наказ командира військової частини НОМЕР_2 №112 від 20.10.2017 про прибуття з відрядження підтверджуються витягами з наказу.
З письмового пояснення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 було з'ясовано, що він дійсно перебував у відрядженні до м. Києва на протязі 8 діб з 12.10. по 21.10.2017 для вирішення питань, які виконував за наказом майора ОСОБА_2 стосовно підписання матеріалів для нагородження. В своєму рапорті на відрядження молодший лейтенант ОСОБА_1 просив командування військової частини НОМЕР_2 відрядити його до Сухопутних військ ЗС України, а сам поїхав до ВГО ВВП "Солдатський комітет", де, зі слів молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , він являється керівником вказаної організації. Про відрядження молодший лейтенант ОСОБА_1 помічник начальника оперативного відділення штабу військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_2 , в якому проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не доповів командиру військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, під час проведення службового розслідування встановлено грубе порушення порядку вибуття у відрядження молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , що свідчить про порушення останнім статей 14, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, статті 1, абзацу 2 статті 3 Дисциплінованого статуту ЗС України.
У позовній заяві позивач по суті допущеного порушення жодних обґрунтувань не зазначає, та допущене ним порушення фактично не заперечує, посилаючись лише на порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування в частині не ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами службового розслідування та, як наслідок, позбавлення останнього права надати усні або письмові пояснення щодо службового розслідування по факту порушення несення служби у військовій частині.
Разом з тим, суд вважає посилання позивача на порушення процедури під час проведення службового розслідування безпідставними, оскільки в ході службового розслідування позивачем 27.10.2017 власноручно були написані відповідні письмові пояснення, посилання на які маються у акті службового розслідування.
Поряд з цим, позивача також було ознайомлено з актом службового розслідування, про що свідчить його особистий підпис в листі ознайомленні з актом службового розслідування від 03.11.2017.
Отже, на переконання суду, службове розслідування було проведено належним чином в строк та у відповідності до вимог чинного на той момент законодавства, а тому як дії командира Військової частини НОМЕР_1 в частині застосування дисциплінарного стягнення до позивача згідно з наказом від 10.11.2017 №701, так і безпосередньо оскаржувані пункти 5 та 6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2017 №701, суд вважає правомірними та законними.
Резюмуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Cуддя А.О. Чеснокова