Справа № 420/25880/25
10 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправною відмову Управління Служби безпеки України Херсонській області (далі відповідач) у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2024 року, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2024 рік для проведення з 01.02.2024 р. перерахунку основного розміру пенсії;
- зобов'язання Управління Служби безпеки України в Одеській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2024, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30,08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2024 рік, для проведення з 01.02.2024р. перерахунку основного розміру пенсії. У позовній заяві позивач вказує на те, що він проходив службу у відповідача та з 2005 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію відповідно до ст.12,13 Закону України №2262. Позивач 24.06.2025 року звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 року для перерахунку пенсії з 01 лютого 2024, однак відповіді не отримав.
Ухвалою судді від 06.07.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також ухвалою залучено до участі в справі Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. вул. 28 Армії, б. 6, код ЄДРПОУ 21295057), як третю особу яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому вимоги не визнає з підстав того, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 внесені зміни до Постанови № 704, згідно яких абзац 1 пункту 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.». Отже Постановою № 481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє з 01.01.2024 року. Враховуючи вищевикладене, відсутній обов'язок щодо складання довідки про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії із зазначенням складових грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт. Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання Управління видати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для призначення (обчислення) пенсії станом на 01.01.2024 задоволенню не підлягає, оскільки є необґрунтованою та не відповідає нормам Закону.
Третя особа надала суду письмові пояснення у яких вважає, що позов не підлягає задоволенню, з підстав того, що скасування п.6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу позивача та не може слугувати підставою для надання до Головного управління оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 не створює підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача. Тобто, право Позивача на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення виникає виключно у зв'язку з прийняттям рішенням Кабінетом Міністрів України про перерахунок такої пенсії конкретно визначеній категорії пенсіонерів, що має наслідком застосування відповідної процедури, передбаченої, зокрема, пункт 3 Порядку № 45, згідно якої на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Втім, іншого рішення, окрім як Постанови № 103, Урядом прийнято не було, а відповідну оновлену довідку Управлінням Служби безпеки України в Херсонській області на виконання відповідних норм діючого законодавства не було виготовлено та направлено на адресу Головного управління для здійснення перерахунку.
Отже, оскільки у вказаний період Уряд не приймав змін до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262- XII, як і не приймав інших рішень щодо перерахунку таких пенсій, тому сама по собі постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020року у справі № 826/6453/18 такою підставою бути не може.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 до виходу на пенсію проходив службу у відповідача.
З 2005 року перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.12,13 Закону України №2262.
Позивач звернувся до відповідача із запитом у якому просив підготувати та направити до ГУ ПФУ в Херсонській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2024 року для перерахунку пенсії із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додаткам 1,12,13.14 до постанови КМУ №703 від 30.08.2017 року, проте листом від 02.08.2025 року вих.№71/Б-139/9 відповідач вказав про відсутність правових підстав для видачі оновленої довідки.
Вважаючи, що відповідач протиправно не підготовив та не направив до пенсійного органу довідку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення ч.3 ст.43 та ч.4 ст.63 Закону України №2262-ХІІ.
Згідно з частиною третьою частини 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ:
- перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку;
- якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону;
- усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704). Дана постанова набрала чинності 01.03.2018.
Згідно п. 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
В п. 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
На момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Станом на 01.03.2018 п. 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
З 29.01.2020 п. 6 Постанови № 103 (яким п. 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції) втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Законом України від 05.10.2000 № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2017-III, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Приписами ч.2 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
У відповідності до положень Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під “умовами» необхідно розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під “порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Зазначення у п. 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Відповідно до п. 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
Згідно із частинами 2 і 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
20.05.2023 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 р. № 481 (далі - Постанова № 481), якою було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Тобто, з 20.05.2023 р. у зв'язку із внесенням Постановою № 481 змін до Постанови № 103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначались шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, у даному випадку станом на 01.01.2023 р.
Позивач в обгрунтування вимог посилається на рішення суду по справі № 320/29450/24 в якій оскаржено пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 р. № 481, стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. у справі № 320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 р. № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 р. рішення залишено без змін.
Водночас, з системного аналізу положень КАС України та теорії права є відмінність у правових наслідках "визнання протиправним та скасування" і "визнання протиправним та нечинним" відповідного адміністративного акта.
Так, згідно вимог ст.5 КАС України, ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно ст. 57 Закону України «Про нормотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності, якщо інше не передбачено законом, і закінчується моментом припинення його дії. У разі якщо припинення дії нормативно-правового акта здійснюється на підставі рішення суду, дія нормативно-правового акта припиняється з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Згідно ст.61 Закону №3354 нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент визнається таким, що втратив чинність, у разі, якщо:
1) рішення про втрату чинності ним або його окремим структурним елементом було прийнято на всеукраїнському референдумі (для законів);
2) суб'єкт правотворчої діяльності прийняв (видав) у встановленому цим Законом порядку рішення про визнання прийнятого (виданого) ним нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що втратив чинність;
3) Конституційним Судом України прийнято рішення про визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) (для законів, інших нормативно-правових актів Верховної Ради України, нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим);
4) судом прийнято рішення про визнання його або окремого його структурного елемента протиправним та нечинним (для підзаконних нормативно-правових актів);
5) в інших випадках, визначених законом.
Визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність, не відновлює дію нормативно-правового акта або його окремого структурного елемента, що діяв до набрання чинності нормативно-правовим актом або окремим його структурним елементом, що визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність.
Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату ним чинності з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили або з іншого, визначеного судом моменту.
Таким чином, визнаються протиправними та скасовуються індивідуальні акти, а нормативно-правові акти визнаються протиправними та нечинними. Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов'язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; принципу правової визначеності.
У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно положень ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. у справі № 320/29450/24 не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії.
З огляду на наведене, постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 р. № 481 є нечинною лише з 18.06.2025 р.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, викладену при вирішення подібних правовідносин у постановах від 24.06.2025 р. у справі № 420/5584/24, від 26.06.2025 р. у справі № 480/7154/24, від 30.06.2025 р. у справі № 280/8083/24, від 30.06.2025 р. у справі № 280/8605/24, від 30.06.2025 р. у справі № 460/3942/24, від 02.07.2025 р. у справі № 240/29489/23.
В указаних постановах Верховний Суду звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Таким чином, відмова відповідача у видачі позивачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 року є правомірною, а тому вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову, то відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 77, 90, 124, 126, 241-246, 251, 255, 257,258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області про визнання протиправною відмову та зобов'язати вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач Управління Служби безпеки України в Херсонській області (73000, м. Херсон, вул. Лютеранська, 1) код ЄДРПОУ 20001728.
Третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. вул. 28 Армії, б. 6, код ЄДРПОУ 21295057).
Суддя Е.А.Іванов