Справа № 640/2508/21
10 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення директора Департаменту персоналу МВСУ обмежити ОСОБА_1 у доступі до інформації, що є необхідною позивачеві для реалізації ним права на отримання пенсії розрахованої, згідно з вимог постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 та у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ і ст. 9 Закону №2011-ХІІ;
- зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 інформацію про розмір і склад усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця, що проходить дійсну військову службу у лавах НГУ на посаді, яку позивач обіймав безпосередньо перед звільненням у запас або аналогічній посаді та викласти таку інформацію у формі довідки, яка передбачена додатком №2 до Положення, затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 року №45.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторона позивача звернулась із адвокатським запитом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просили надати інформацію про розмір і склад усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця, що проходить дійсну військову службу у лавах НГУ на посаді, яку позивач обіймав безпосередньо перед звільненням у запас або аналогічній посаді та викласти таку інформацію у формі довідки, яка передбачена додатком №2 до Положення, затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 року №45.
Разом з тим, відповідачем було відмовлено позивачу у наданні інформації, що стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з позовом про оскарження таких дій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 року у справі №640/2508/21 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, адміністративну справу №640/2508/21 було направлено для подальшого розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду, адміністративна справа №640/2508/21 була передана судді Білостоцькому О.В.
Ухвалою суду адміністративну справу №640/2508/21 було прийнято до розгляду та вирішено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Під час розгляду справи від представника Міністерства внутрішніх справ України надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що з аналізу оскаржуваної відповіді вбачається, що відповідачем надано вичерпну відповідь на прохальну частину запиту представника позивача. Таким чином, враховуючи положення частини другої статті 19 Закону №2939, згідно змісту якої, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, слід дійти висновку про дотримання розпорядником інформації положень Закону №2939 та відсутності в діях останнього порушень прав позивача. Також у відзиві зазначено, що Окружним адміністративним судом м. Києва вже розглядались аналогічні справи, тобто справи з приводу нібито обмеження позивачів у доступі до інформації при розгляді того ж самого адвокатського запиту ОСОБА_2 від 21.10.2020 року №640/12/20 та листа-відповіді МВС від 27.10.2020 року №677АЗ/22. Рішеннями судів у справах №640/2394/21 та №640/2656/21 встановлено факт відсутності в діях відповідача (МВС) порушень прав позивачів (в інтересах яких також діяв адвокат Касандяк В.В.) при наданні листа-відповіді МВС (від 27.10.2020 року №677АЗ/22) на адвокатський запит Касандяка В. В. від 21.10.2020 № 640/12/20, отже позов є безпідставним, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Ухвалами суду від 02.07.2025 року, 01.08.2025 провадження у справі №640/2508/21 було зупинено відповідно до п.6 ч.2 ст.236 КАС України та у подальшому поновлено ухвалою суду від 01.08.2025 року, 01.10.2025 року.
На виконання вищевказаних ухвал суду, Державна установа «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області» та Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) надали запитувані відомості по суті спірних правовідносин.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), який надійшов до суду 22.08.2025 року, вбачається, що відповідно архівних документів, переданих РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС Україна по місту Києву та Київській області», на ім'я позивача видавалась довідка №32740 від 22.03.2018 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, згідно якої станом на 01.03.2018 року до розрахунку грошового забезпечення було включено: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, надбавка за вислугу років.
За твердженням сторони позивача, адвокат Касандяк В.В. в інтересах позивача звернувся із адвокатським запитом від 21.10.2020 року до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив надати оновлену довідку, за формою передбаченою додатком №2 до Порядку затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 року №45, про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, що проводився ГУ ПФУ у м. Києві на підставі КМУ від 21.02.2018 року №103.
У відповідь на вищевказаний адвокатський запит, Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України листом від 27.10.2020 року повідомив, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі №826/3858/18 (набрало законної сили 05.03.2019 року) не змінено діючий алгоритм видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Отже, для виготовлення нових довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії на будь-яку іншу дату підстави відсутні.
Згідно листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), який надійшов до суду 22.08.2025 року, вбачається, що відповідно архівних документів, переданих РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС Україна по місту Києву та Київській області», на ім'я позивача видавалась довідка №3699 від 07.10.2021 року про розмір грошового забезпечення за березень 2019 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 за посадою нач.фізпідготовки і спорту 1 окремої конвойної бригади МВС України (видано дублікат довідки від 15.03.2024 року). Згідно вказаної довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області» до грошового забезпечення позивача включені наступні складові: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія.
Позивач при зверненні до Окружного адміністративного суду м. Києва 03.02.2021 року зазначив, що він вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у підготовці нової довідки про розмір його грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно ст.12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Частинами першою, другою, четвертою, п'ятою статті 19 Закону №2939-VI встановлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Згідно ч.2 статті 22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Відповідно до частини першої, пункту 4 частини другої статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити, зокрема, надання недостовірної або неповної інформації.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач оскаржує, зокрема, обмеження йому доступу до інформації, що є необхідною для реалізації ним права на отримання пенсії розрахованої, згідно з вимог постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 та у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ і ст. 9 Закону №2011-ХІІ.
Тобто, виходячи з аналізу матеріалів справи, позивач вважає, що відповідачем не було надано запитуваної інформації про розмір і склад усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця, що проходить дійсну військову службу у лавах Національної гвардії України на посаді, яку обіймав позивач безпосередньо перед звільненням у запас або аналогічній посаді та викласти таку інформацію у формі довідки, яка передбачена додатком № 2 до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45.
Водночас, аналізуючи зміст адвокатського запиту від 21.10.2020 року до Міністерства внутрішніх справ України чітко вбачається, що представник позивача просив надати оновлену довідку, за формою передбаченою додатком №2 до Порядку затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 року №45, про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача.
У відповідь на вищевказаний адвокатський запит, Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України листом від 27.10.2020 року повідомив, що для виготовлення нових довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії на будь-яку іншу дату підстави відсутні.
Водночас, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом цього позову є недотримання суб'єктом владних повноважень законодавства про доступ до публічної інформації та про інформацію.
Тобто, позивач обрав невірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки, звертаючись до суду з цим позовом він мав би керуватись не нормами законів України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII та «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI, а спеціальними законами, що регулюють спірні питання в частині отримання оновлених довідок для відповідного перерахунку пенсій військовослужбовцям, позаяк ч. 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Варто також зазначити, що під час розгляду справи до суду від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), враховуючи передачу цьому державному органу архівних документів Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС Україна по місту Києву та Київській області», надійшла довідка №3699 від 07.10.2021 року про розмір грошового забезпечення позивача за березень 2019 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 за посадою нач.фізпідготовки і спорту 1 окремої конвойної бригади МВС України (видано дублікат довідки від 15.03.2024 року). На думку суду, фактично вимоги, поставлені його представником у запиті, задоволено.
Аналізуючи вищевказані обставини, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Відповідно до абз. 6 п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ від 13.12.2022 року рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Міністерство внутрішніх справ Україн (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684).
Суддя О.В. Білостоцький
.