Рішення від 10.10.2025 по справі 420/7064/25

Справа № 420/7064/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України в якому позивач просить:

- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/900014/2 від 08.01.2025 року;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2025/000025 від 08.01.2025 року;

- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/900025/2 від 11.01.2025 року;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2025/000046 від 11.01.2025 року;

- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/900026/2 від 11.01.2025 року.

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2025/000047 від 11.01.2025 року.

Позов обґрунтовано наступним.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржувані рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправними. Під час декларування товарів, позивачем було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано документи. Не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених митним кодексом України документів, відповідачем було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості. Позивач вважає, що оскаржувані рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправними, оскільки були прийняті з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання; законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 13.03.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

26.03.2025 року до суду від Львівської митниці надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Представник стверджує, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення. Перевіркою поданих документів встановлено наявність у них розбіжностей та невідповідностей. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Таким чином, митниця вважає, що позов щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не містить підстав для скасування рішення митного органу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У ході здійснення господарської діяльності між ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (Покупець) та «NEW VERGINA FRUIT MIKE» (Постачальник) 03.12.2024 року було укладено контракт на поставку № 06/24, відповідно до предмету якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в Замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, в порядку та на умовах обумовлених у Контракті.

Відповідно до п. 2.1. Контракту № 06/24 загальна сума контракту складається із сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені Постачальником протягом усього строку дії цього контракту.

Згідно з п. 2.3. Контракту № 06/24 ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії Товару.

Відповідно до п. 3.1. Контракту № 06/24, оплата за Товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умовах: 100% передплати; або 100% протягом 4 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД.

Відповідно до п. 4.1. Контракту № 06/24 Покупець здійснює вибір Товару на підставі комерційної пропозиції Постачальника, яка направляються останнім Покупцеві для ознайомлення і узгодження по електронній пошті.

Постачальник може здійснювати поставку за цим Контрактом на наступних умовах «Інкотермс 2020»: СРТ, FCA. Сторони можуть обрати й інші умови поставки Товару, ніж ті, що зазначені в цьому пункті, про що має бути укладено додаткову угоду до цього Контракту. Умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. При цьому Постачальник може постачати товар через свої філії, які розташовуються в країні походження товару. Дані про філію, яка поставила товар, вказуються в товаросупровідних документах на товар (сертифікати походження, фітосанітарні сертифікати та ін.) (п.4.2, 4.3 Контракту).

Відповідно до п. 4.6 Контракту зазначено, що Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця. Замовленням є текстове повідомлення, яке направляється Покупцем Постачальнику електронною поштою або за допомогою месенджерів відповідно до контактних даних, що містяться у п.12.2. Контракту.

П. 4.8 Контракту Постачальник розглядає Замовлення Покупця і виставляє Інвойс протягом 3 діб з моменту отримання Замовлення. Замовлення вважається отриманим Постачальником з моменту його відправки Покупцем. Виставлений Інвойс слугує підтвердженням Замовлення.

З метою митного оформлення імпортованого товару 08.01.2025 року ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020 р., звернулось до Львівської митниці, у зв'язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація 25UA209170000966U8 від 08.01.2025 року): товар 1 - мандарин свіжий, вагою 18237,00 кг (нетто), країна виробництва - Греція; товар 2 - апельсин свіжий, вагою 1286,00 кг (нетто), країна виробництва - Греція.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 004 від 05.01.2025;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 05.01.2025;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) № A1455718 від 05.01.2025;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 017635 від 05.01.2025;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати від 08.01.2025;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 06/24 від 03.12.2024;

- договір про надання послуг митного брокера № 11/06-20 від 11.06.2020;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12338529;

- інші некласифіковані документи - лист № 1 від 16.12.2024;

- інші некласифіковані документи - перепустка № E-323129 від 07.01.2025 року.

Відповідачем було відправлено повідомлення декларантові, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ.

У відповідь Декларантом надіслано лист № 08/01-25-2 від 08.01.2025 р., разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 02.01.2025 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-20/01-2025 від 07.01.2025 року; розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 05.01.2025 року; копія митної декларації країни відправлення № 25GREX4101000047B4 від 05.01.2025 року; та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи.

Розглянувши подані декларантом документи, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/900014/2 від 08.01.2025 року.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:

- відповідно до п.1.1 контракту № 6/24 від 03.12.2024 постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити товар, вказано, що умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. В п.4.6 - 4.7 Контракту зазначено, що товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, в якій має бути вказано «умови поставки/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару». Відповідно до п.4.8 Контракту Постачальник розглядає замовлення Покупця і виставляє інвойс протягом 3 діб з моменту отримання замовлення. Замовлення вважається отриманим постачальником з моменту його відправки Покупцем. Виставлений інвойс слугує підтвердженням Замовлення. Таке замовлення не надавалось до митного оформлення;

- відповідно до рахунку на перевезення від 05.01.2025 № 017635 та ЦМР від 05.01.2025 б/н перевезення вантажу здійснювалось ТОВ Магтранс. Проте в рахунку на перевезення в графі «договір» не зазначено жодного документа. Крім того в графі 44 МД зазначено договір на перевезення від 12.12.2024 № 12/12/24, який до митного оформлення не поданий. Виходячи з вище викладеного враховуючи що в рахунку на перевезення не вказано договору на перевезення невідомо чи такий договір взагалі укладався і під яким номером;

- в поданій експортній декларації від 05.01.2025 № 25GREX4101000047B4 зазначено інвойс за номером 004/25 проте інвойс поданий до митного оформлення є за номером 004. Таким чином є підстави вважати, що до митного оформлення поданий інший інвойс ніж той який був поданий при експорті товару з країни відправлення;

- відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь - які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована Відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: товар 1 - МД № UA408020/2024/62605 від 23.12.2024 р., де митна вартість товару становить 1,30 дол. США/кг.; товар 2 - МД № UA408020/2024/59474 від 02.12.2024 р., де митна вартість товару становить 1,30 дол. США/кг.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Львівська митниця 08.01.2025 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2025/000025.

З метою митного оформлення імпортованого товару 11.01.2025 року ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020 р., звернулось до Львівської митниці, у зв'язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація 25UA209170001850U5 від 11.01.2025 року): мандарин свіжий, вагою 20181,00 кг (нетто), країна виробництва - Греція.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 006 від 08.01.2025;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 08.01.2025;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) № A1455735 від 08.01.2025;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 017667 від 08.01.2025;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати від 10.01.2025;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 06/24 від 03.12.2024;

- договір про надання послуг митного брокера № 11/06-20 від 11.06.2020;

- договір (контракт) про перевезення № 12/12/24 від 12.12.2024;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12349188;

- інші некласифіковані документи - лист № 1 від 16.12.2024;

- інші некласифіковані документи - перепустка № E-324390 від 11.01.2025 року.

Відповідачем було відправлено повідомлення декларантові, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ.

У відповідь Декларантом надіслано лист № 11/01-25-1 від 11.01.2025 р., разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 07.01.2025 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-27/01-2025 від 11.01.2025 року; розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 09.01.2025 року; копія митної декларації країни відправлення № 25GREX4101000095B9 від 08.01.2025 року; та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи.

Розглянувши подані декларантом документи, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/900025/2 від 11.01.2025 року.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:

- відповідно до п.1.1 контракту № 6/24 від 03.12.2024 постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити товар, вказано, що умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. В п.4.6 - 4.7 Контракту зазначено, що товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, в якій має бути вказано «умови поставки/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару». Відповідно до п.4.8 Контракту Постачальник розглядає замовлення Покупця і виставляє інвойс протягом 3 діб з моменту отримання замовлення. Замовлення вважається отриманим постачальником з моменту його відправки Покупцем. Виставлений інвойс слугує підтвердженням Замовлення. Таке замовлення не надавалось до митного оформлення;

- відповідно до рахунку на перевезення від 08.01.2025 № 017667 та ЦМР від 08.01.2025 б/н перевезення вантажу здійснювалось ТОВ Магтранс. Проте в рахунку на перевезення в графі «договір» не зазначено жодного документа. Крім того в даному рахунку на перевезення міститься посилання на заявку 009389 від 08.01.2024 , яка до митного оформлення не подана, що унеможливлює перевірку числового значення митної вартості;

- в поданій експортній декларації від 08.01.2025 № 25GREX4101000095B9 зазначено інвойс за номером 006/25 проте інвойс поданий до митного оформлення є за номером 006. Таким чином є підстави вважати, що до митного оформлення поданий інший інвойс ніж той який був поданий при експорті товару з країни відправлення;

- відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь - які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована Відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: МД № UA408020/2024/62605 від 23.12.2024 р., де митна вартість товару становить 1,30 дол. США/кг.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Львівська митниця 11.01.2025 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2025/000046.

З метою митного оформлення імпортованого товару 11.01.2025 року ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020 р., звернулось до Львівської митниці, у зв'язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація 25UA209170001851U4 від 11.01.2025 року): мандарин свіжий, вагою 19 782,00 кг (нетто), країна виробництва - Греція.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 005 від 08.01.2025;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 08.01.2025;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) № A1455732 від 08.01.2025;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 017661 від 10.01.2025;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати від 10.01.2025;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 06/24 від 03.12.2024;

- договір про надання послуг митного брокера № 11/06-20 від 11.06.2020;

- договір (контракт) про перевезення № 12/12/24 від 12.12.2024;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12349196;

- інші некласифіковані документи - лист № 1 від 16.12.2024;

- інші некласифіковані документи - перепустка № E-324389 від 11.01.2025 року.

Відповідачем було відправлено повідомлення декларантові, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ.

У відповідь Декларантом надіслано лист № 11/01-25-2 від 11.01.2025 р., разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 08.01.2025 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-27/01-2025 від 11.01.2025 року; розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 08.01.2025 року; копія митної декларації країни відправлення № 25GREX4101000086B3 від 08.01.2025 року; та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи.

Розглянувши подані декларантом документи, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/900026/2 від 11.01.2025 року.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:

- відповідно до п.1.1 контракту № 6/24 від 03.12.2024 постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити товар, вказано, що умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. В п.4.6 - 4.7 Контракту зазначено, що товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, в якій має бути вказано «умови поставки/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару». Відповідно до п.4.8 Контракту Постачальник розглядає замовлення Покупця і виставляє інвойс протягом 3 діб з моменту отримання замовлення. Замовлення вважається отриманим постачальником з моменту його відправки Покупцем. Виставлений інвойс слугує підтвердженням Замовлення. Таке замовлення не надавалось до митного оформлення;

- відповідно до рахунку на перевезення від 10.01.2025 № 017661 та ЦМР від 08.01.2025 б/н перевезення вантажу здійснювалось ТОВ Магтранс. Проте в рахунку на перевезення в графі «договір» не зазначено жодного документа. Крім того в графі 44 МД зазначено договір на перевезенні від 12.12.2024 №12/12/24. В п.2.3 даного Договору зазначено, що на кожне окреме перевезення оформляється Заявка, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Така Заявка не надавалась до митного оформлення;

- в поданій експортній декларації від 08.01.2025 № 25GREX4101000086B3 зазначено інвойс за номером 005/25 проте інвойс поданий до митного оформлення є за номером 005. Таким чином є підстави вважати, що до митного оформлення поданий інший інвойс ніж той який був поданий при експорті товару з країни відправлення;

- відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь - які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована Відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: МД № UA408020/2024/62605 від 23.12.2024 р., де митна вартість товару становить 1,30 дол. США/кг.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Львівська митниця 11.01.2025 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2025/000047.

Вважаючи протиправними та необґрунтованими рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків щодо зауважень, зазначених відповідачем у графі 33 оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

Так, декларантом наданий до митного органу договір (контракт), в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, наданий інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, тощо.

Щодо тверджень митного органу про те, що контрактом № 06/24 від 03.12.2024 року передбачено узгодження поставки товару і визначення кількості партії в замовленнях, які під час митного оформлення декларантом не надавалися, суд звертає увагу, що замовлення не є тим документом, який в обов'язковому порядку надається для митного оформлення товару, обставина не надання замовлень не впливає на визначення митної вартості товарів.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 4.6 Контракту товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляється Покупцем Постачальнику електронною поштою, тобто, такі замовлення не складаються окремим документом і є текстовими повідомленнями в яких узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару.

Позивач зазначає, що замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції, з точки зору документа, який має юридичну значущість, замовлення сторонами Контракту не розглядається.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а тому відповідач не мав права вимагати від Декларанта та Позивача такий документ, як замовлення, а якщо Відповідач не мав такого права, то й ненадання такого документа Декларантом та Позивачем не є порушенням митного законодавства та таке ненадання не може призвести до коригування митної вартості Товару.

Щодо зауважень митного органу до експортних декларацій, суд їх також не приймає до уваги, оскільки позивач не може нести відповідальність за відповідність або не відповідність порядку оформлення експортних митних декларацій країни відправлення, а також він не має жодного впливу на цей процес, адже такі дії здійснюються постачальником відповідно до контракту.

Відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення.

Щодо доводів відповідача стосовно конкурентної ціни, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача, щодо того, що декларантом разом з МД подано згідно до переліку та відповідно до умов визначених ст. 53 МКУ документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Щодо доводів відповідача стосовно ненадання заявок на перевезення, то суд погоджується з позивачем, що вони виконують виключно інформаційну та погоджувальну функції, а юридично значущим документом є інвойс, який закріплює підсумкові перемовини щодо поставки певної партії товару та відображає дані щодо такої поставки повною мірою, а також положеннями Митного кодексу України не передбачено надання такого документу на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Суд зазначає, що декларантом разом з МД подано згідно до переліку та відповідно до умов визначених ст. 53 МКУ документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

У зв'язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи дають можливість ідентифікувати поставлений товар, у митного органу були наявні достатні докази для визначення митної вартості товару.

Разом з тим, суд зазначає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 р. у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 р. у справі № 540/2219/18.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Щодо розбіжностей між заявленою декларантом митною вартістю товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі № 815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі № 813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-А).

До митного органу були надані всі необхідні та достатні докази, вартість та обсяги товару в яких є тотожними та повністю відповідають ціні вказаній в митній декларації.

Відтак, вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі № 809/1884/16.

Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішеннях про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, доказів повідомлення позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами відповідачем не надано.

На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).

Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності невикликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.

Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняті Львівською митницею як відокремленого підрозділу Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/900014/2 від 08.01.2025 року, № UА209000/2025/900025/2 від 11.01.2025 року, № UА209000/2025/900026/2 від 11.01.2025 року є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Щодо картки відмови в прийнятті митної декларації.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України № 631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за № 1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

В оскаржуваних картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2025/000025 від 08.01.2025 року, № UА209170/2025/000046 від 11.01.2025 року, № UА209170/2025/000047 від 11.01.2025 року зазначено такі причини для відмови у митному оформлені, як прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості № UА209000/2025/900014/2 від 08.01.2025 року, № UА209000/2025/900025/2 від 11.01.2025 року, № UА209000/2025/900026/2 від 11.01.2025 року.

При цьому, оскільки саме прийняття рішень № UА209000/2025/900014/2 від 08.01.2025 року, № UА209000/2025/900025/2 від 11.01.2025 року, № UА209000/2025/900026/2 від 11.01.2025 року слугувало підставою для прийняття карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UА209170/2025/000025 від 08.01.2025 року, № UА209170/2025/000046 від 11.01.2025 року, № UА209170/2025/000047 від 11.01.2025 року, суд вважає, що вказані картки відмови також підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено в загальному 4844,80 грн. судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» судового збору у розмірі 4844,80 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15093,00 грн.

Відповідач у відзиві просить зменшити позивачу витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано: договір про надання юридичних послуг № 0104-24/ДІК від 01.04.2024 року; замовлення № 25UA209170001095U0/005 від 14.02.2025; додаткова угода № 25UA209170001095U0/005 від 14.02.2025 року (в документі міститься розрахунок винагороди за підготовку позову), акт наданих послуг № 25UA209170001095U0/005 від 14.02.2025 року, замовлення № 25UA209170001882U7/006 від 14.02.2025, додаткова угода № 25UA209170001882U7/006 від 14.02.2025 року (в документі міститься розрахунок винагороди за підготовку позову), акт наданих послуг № 25UA209170001882U7/006 від 14.02.2025 року, замовлення № 25UA209170001887U2/007 від 17.02.2025, додаткова угода № 25UA209170001887U2/007 від 17.02.2025 року (в документі міститься розрахунок винагороди за підготовку позову), акт наданих послуг № 25UA209170001887U2/007 від 17.02.2025 року.

Оцінюючи загальний обсяг наданих послуг та заявлений розмір гонорару, суд, зокрема, зазначає, що вказана справа не відноситься до складних справ, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в матеріалах справи документами, підготовка документів в цій справі не потребує великої кількості часу.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі № 61-3416св18.

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

З урахуванням зазначеного, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Керуючись ст.ст. 2-9, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 255, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити повністю.

Визнати противоправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2025/900014/2 від 08.01.2025 року

Визнати противоправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2025/900025/2 від 11.01.2025 року.

Визнати противоправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2025/900026/2 від 11.01.2025 року.

Визнати противоправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2025/000025 від 08.01.2025 року.

Визнати противоправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2025/000046 від 11.01.2025 року.

Визнати противоправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2025/000047 від 11.01.2025 року.

Стягнути з Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343, ел. пошта lv.post@customs.gov.ua, тел. 380322589901) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська імпортна компанія (адреса: 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 40017905) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (адреса: 68094, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1, ЄДРПОУ 40017905)

Львівська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ЄДРПОУ 43971343, ел. пошта lv.post@customs.gov.ua, тел. 380322589901)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА