Справа № 420/20750/25
10 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
27 червня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі “Електронний суд» 26.06.2025 року) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якій представник позивача просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно не виплати при звільненні ОСОБА_1 усіх належних йому на день виключення із списків особового складу видів грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 грудня 2015 по 28 лютого 2018 рр. включно з визначенням в якості “базового місяця» січень 2008 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі (індексацію-різницю) у розмірі 4 035,06 грн на місяць за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно, та за період з 01.01.2024 року по 28.03.2025 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) місячного грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом відповідно, на 1 січня 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням відповідно перерахованого розміру місячного грошового забезпечення, зокрема з включенням щомісячної додаткової грошової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у вересні 2017, та перерахунку посадових окладів, окладів за військовим званням, поточної індексації та індексації-різниці в 2018 - 2025 рр. здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 рр.;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 з урахуванням перерахованих посадових окладів, окладів за військовим званням та з врахуванням індексації-різниці - здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) компенсації за 140 невикористаних ним календарних днів щорічних основних відпусток за 2022, 2023 2024 та 2025 рр., та за 28 невикористаних ним календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 рр. ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 з урахуванням перерахованих посадових окладів, окладів за військовим званням та з врахуванням індексації-різниці - здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги при звільненні;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 при здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 усіх належних йому коштів - одночасно компенсувати утриманий з останнього податок на доходи фізичних осіб, згідно з Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
здійснити розподіл судових витрат (орієнтовний розмір 30000грн. витрат на професійну правничу допомогу).
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з липня 1995 по березень 2025 року проходив військову службу в різних органах Державної прикордонної служби України, і закінчив її в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 21.03.2025 №532-ОС позивача було звільнено в запас Збройних Сил України за станом здоров'я, і з 28 березня 2025 року наказом відповідача від 26.03.2025 р. №119-ОС позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення управління; саме останній здійснював розрахунок при звільненні з позивачем. Тобто, останнім днем перебування позивача на військовій службі є 28 березня 2025 року. В квітні 2025 року представник позивача звернувся з адвокатськими запитами за місцями проходження військової служби позивача, а також в Галузевий державний архів Державної прикордонної служби України з проханням надати документи. Протягом квітня - травня 2025 р. було отримано відповіді на адвокатські запити і за результатами комплексного вивчення усіх наданих документів встановлено наявність порушення прав позивача на отримання грошового забезпечення у визначеному законодавством розмірі. Під час проходження військової служби ОСОБА_1 мав засновані на законі розумні та виправдані очікування, що стосовно нього дотримуються вимоги щодо встановлення та перерахунку окладів грошового забезпечення у відповідності до норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», законодавства з питань індексації грошових доходів населення, а нарахування та виплата йому індексації грошового забезпечення здійснюється у визначеному законом розмірі. Проте, як з'ясувалося з отриманих документів, перерахування грошового забезпечення позивача у 2020-2025 рр. у відповідності до чинного законодавства здійснене не було, що становить порушення прав останнього.
16.07.2025 року відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, щодо «базового місяця» - січень 2008 року. Відповідно до роз'яснень Голови Державної прикордонної служби України №0.11-5760/0/6-20-Вих. від 02.06.2020 року «Про окремі питання індексації грошового забезпечення», які були підготовлені на основі ретельного аналізу змін в законодавстві щодо порядку нарахування та виплати індексації та надійшли 11.06.2020 року за вх.1761 на адресу відповідача, а саме: «Тобто відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, зі змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, починаючи з січня 2016 року сума індексації не зменшується у разі збільшення будь яких складових грошового забезпечення (премії, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію тощо). До січня 2016 року, у разі зростання грошового забезпечення (в тому числі за рахунок збільшення розміру надбавки за вислугу років, надбавки за кваліфікацію тощо) місяць, в якому відбулось підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не проводиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.»
Щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі (індексацію різницю) у розмірі 4 035,06 грн на місяць за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно, та за період з 01.01.2024 року по 28.03.2025 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 зазначає, що позивач в лютому місяці 2018 року на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2018 №64-ОС «Про виплату надбавок, премій та винагород військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_3 в лютому 2018 року» була виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода за січень 2018 року в розмірі 60% від розміру грошового забезпечення, на яке він має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений), що становить 4903 грн 20 коп. Позивач в березні місяці 2018 року на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.03.2018 №102-ОС «Про виплату надбавок, премій та винагород військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_3 в березні 2018 року» була виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода за лютий 2018 року в розмірі 1% від розміру грошового забезпечення, на яке він має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений), що становить 81 грн. 72 коп. Розмір грошового забезпечення у лютому 2018 року позивача становив 8253 грн. 73 коп. згідно Особистої картки грошового забезпечення №863 2018 р., що складався із: посадового окладу - 1125 грн. 00 коп. окладу за військове звання - 130 грн. 00 коп. надбавки за вислугу років - 439 грн. 25 коп. таємність - 168 грн. 75 коп. надбавка за класну кваліфікацію - 61 грн. 88 коп. ОУС - 168 грн. 75 коп. оп. розш. роботу - 337 грн. 50 коп. надбавка за особливі умови служби, пов'язані із підвищеним ризиком для життя - 847 грн. 13 коп. премія - 4893 грн. 75 коп. щомісячна додаткова грошова винагорода (щомісячна надбавка) - 81 грн. 72 коп. (виплачена у березні 2018 за лютий 2018 року). Розмір грошового забезпечення у березні 2018 року позивача становив 13042 грн. 50 коп. згідно Особистої картки грошового забезпечення №863 2018 р., що складався із: посадового окладу - 5640 грн. 00 коп. окладу за військове звання - 1410 грн. 00 коп. надбавки за вислугу років - 3172 грн. 50 коп. таємність - 846 грн. 00 коп. надбавка за класну кваліфікацію - 394 грн. 80 коп. премія - 1579 грн. 20 коп. Розмір підвищення грошового доходу позивача склав 4788 грн. 77 коп. (13042,50 грн. - 8253,73 грн. = 4788,77 грн.). Ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення в 2023 році були обумовлені саме приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX від 03.11.2022, яким зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII.
Щодо перерахунку та виплати 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом відповідно, на 1 січня 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 року зазначає, що Кабінет Міністрів України не приймав жодного нормативного акту, який би відновлював дію пункту 4 Постанови № 704 в редакції від 29.12.2017, а саме установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Щодо перерахунку та виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 рр. вказує, що позивачу грошову допомогу на оздоровлення у 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 році виплачена відповідачем в повному розмірі.
Щодо компенсації за 140 невикористаних календарних днів щорічних основних відпусток за 2022, 2023 2024 та 2025 рр., та за 28 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 рр. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про особовий склад» від 26.03.2025 №119-ОС позивача виключено зі списків особового складу управління та знято з усіх видів забезпечення по ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 28.03.2025 року, а саме: «… Відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 виплатити грошову компенсацію за 140 (сто сорок) невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки: за 2022 рік 45 календарних днів, 2023 рік 35 календарних днів, 2024 рік 15 календарних днів та 2025 рік 45 календарних днів. Виплатити грошову компенсацію за 28 (двадцять вісім) невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки. … ». Розмір місячного грошового забезпечення позивача за останньою займаною штатною посадою становив 56185 грн. 00 коп., згідно Особистої картки на грошове забезпечення за 2025 рік., що складалася із: посадового окладу - 7750 грн. 00 коп. окладу за військове звання - 1480 грн. 00 коп. надбавки за вислугу років - 4615 грн. 00 коп. надбавки за кваліфікацію - 542 грн. 50 коп. надбавки за службу в режимних обмежень - 415 грн. 18 коп. надбавка за особливості проходження служби - 6922 грн. 50 коп. премія - 33712 грн. 50 коп. Згідно особистої картки на грошове забезпечення за 2025 рік позивачу нарахована та виплачена у 2025 році грошова компенсація за 140 (сто сорок) невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки: за 2022 рік 45 календарних днів, 2023 рік 35 календарних днів, 2024 рік 15 календарних днів, 2025 рік 45 календарних днів та за 28 (двадцять вісім) невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки. Отже, відповідач нарахував та виплатив позивачу компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Щодо перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зазначає, що Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про особовий склад» від 26.03.2025 №119-ОС позивача виключено зі списків особового складу управління та знято з усіх видів забезпечення по ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 28.03.2025 року, а саме: «… Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 29 (двадцять дев'ять) повних календарних років служби. …». Згідно особистої картки на грошове забезпечення за 2025 рік позивачу нарахована та виплачена у 2025 році одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби в розмірі 814682 грн. 50 коп. Отже, відповідач нарахував та виплатив позивачу одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 29 повних календарних років служби.
22.07.2025 року позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідач в питанні нарахування та виплати поточної індексації за період з грудня 2015 по лютий 2018 рр. наполегливо обґрунтовує правомірність своїх дій стосовно застосування інших, ніж січень 2008 р. місяців в якості базових для її нарахування, всупереч сформованої позиції Верховного Суду з вказаного питання, що було наведено у позові. Сталість такої позиції вчергове підтверджено постановою Верховного Суду від 15 квітня 2025 року у справі №560/13777/23. Стосовно ж доводів про відсутність у відповідача можливості перерахувати місячне грошове забезпечення позивача за 2020-2025 рр. через не внесення Урядом країни змін в законодавство зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» є чинною на момент здійснення певних дій, то законодавство України містить чітку відповідь з приводу зазначеного. Так, частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» чітко та однозначно визначено: висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно відповідач, в особі відповідних структурних підрозділів, зобов'язаний організувати моніторинг оприлюднення таких висновків, та практичне застосування законодавства у суворій відповідності до висновків Верховного Суду щодо правильного їх застосування.
Розглянувши у письмовому провадженні наявні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що, зокрема, згідно :
витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.08.2015 року №359-ос ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу управління та всіх видів забезпечення (а.с.25);
витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.08.2016 року №306-ос підполковник ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків по ІНФОРМАЦІЯ_4 (І категорії) за посадою старшого офіцера першого відділу оперативно-розшукового управління(а.с.26);
витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.01.2020 року № 06-ОС підполковника ОСОБА_1 призначено по Південному регіональному управлінні заступником начальника відділу- начальником сектору боротьби з нелегальною міграцією відділу боротьби з транскордонною злочинністю управління (а.с.27);
витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.12.2020 року №356-ОС підполковника ОСОБА_1 призначено начальником відділу боротьби з транскордонною злочинністю управління оперативно-розшукової діяльності (а.с.28);
витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 08.09.2021 року №212-ОС підполковник ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків по ІНФОРМАЦІЯ_4 (І категорії) за посадою начальника відділу організації оперативно-розшукової діяльності управління оперативно-розшукової діяльності (а.с.29);
витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.03.2025 року №119-ОС полковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу управління та знято з усіх видів забезпечення (а.с.23-24).
У наказі №119-ОС зазначено:
«Виключити зі списків особового складу управління з урахуванням здачі справ та посади з 28 березня 2025 року.
Вислуга років на 28 березня 2025 року становить:
календарна: 29 років 08 місяців 02 дні;
пільгова: 07 років 11 місяців 17 днів;
всього: 37 років 07 місяців 19 днів.
Грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік надавалась.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 29 (двадцять дев'ять) повних календарних років служби.
Відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 виплатити грошову компенсацію за 140 (сто сорок) невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки: за 2022 рік 45 календарних днів, 2023 рік 35 календарних днів, 2024 рік 15 календарних днів та 2025 рік 45 календарних днів.
Виплатити грошову компенсацію за 28 (двадцять вісім) невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки.
Виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 по 28 березня 2025 року.
Преміювати у розмірі 435 відсотків посадового окладу з 01 по 28 березня 2025 року»(а.с.23-24).
Представник позивача звернувся із адвокатським запитом від 08.04.2025 року №39/25 до керівника Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби, в якому просив надати копії особових карток грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби (а.с.18).
У відповідь отримав лист від 10.04.2025 року та копії особових карток ОСОБА_1 (а.с.76).
Представник позивача звернувся із адвокатським запитом від 03.04.2025 року №36/25 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив надати:
Копію наказів (витягів з них) про включения до списків особового складу та на всі види забезпечення, призначення (увільнення) на (3) посад, звільнення та виключення із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
Копію особистих карток грошового забезпечення (разом з Архівними відомостями) за весь час проходження військової служби.
Інформацію про тарифні розряди встановлені за посадами під час служби.
Інформацію про нараховане та фактично виплачене (утримане) грошове забезпечення та інші виплати при звільненні з військової служби, із зазначенням конкретних видів та дати його виплати.
Документальне підтвердження доведення Клієнту сум належних виплат та утримань у зв'язку із звільненням з військової служби
Копію (витяг) з послужного списку із зазначенням реквізитів наказів про проходження військової служби (або іншого виду документ, що підтверджує періоди та посади проходження військової служби), а також копію розрахунку вислуги років на пенсію.
Копію наявних в особовій справі наказів (витягів) про призначення (переміщення) під час проходження військової служби.
Інформацію про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за періоди проходження військової служби із 2015 по 2025 роки, із зазначенням базових місяців, які взято при розрахунку індексації.
Інформацію про нараховану та виплачену при звільненні заборгованість індексації грошового забезпечення за періоди військової служби із 2015 року (у тому числі в інших органах охорони кордону) із огляду на розпорядження Голови Державної прикордонної служби України № Т/116-1743 від 03.03.2020 та № 0.11-5760/0/6-20-Вих від 02.06.2020 про покладені обов'язки.
Детальні помісячні розрахунки (а.с.19-20).
У відповідь отримав лист від 08.04.2025 року, в якому відповідач повідомив, що особисті картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за період до 2018 року включно передані на зберігання до Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 26303956), що знаходиться за адресою 09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин (а.с.75).
Відповідно до інформації щодо індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.09.2015 року по 28.03.2025 року індексація грошового забезпечення з січня по липень 2015 року - виплачувалась поточна; з серпня 2015 року по листопад 2018 року - індексація не виплачувалась; з грудня 2018 року по грудень 2022 року - виплачувалась поточна; з січня 2024 року по липень 2024 року - індексація не виплачувалась; з серпня 2024 року по грудень 2024 року - виплачувалась поточна; з січня 2025 року по березень 2025 року - індексація не виплачувалась (а.с.30-32).
В матеріалах справи міститься:
довідка -доведення (роз'яснення) інформації про грошове забезпечення та інші належні виплати при звільненні ОСОБА_1 (а.с.33-35);
розрахунковий лист за березень 2025 року (а.с.36);
особисті картки грошового забезпечення (а.с.41-64);
розрахунок вислуги років на пенсію (а.с.69-73);
дані про звільнення (а.с.74).
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 вказаного Закону встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону).
Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-III (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
В контексті наведеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем в суді, позивачу за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення у повному обсязі.
Оскільки індексація грошового забезпечення позивачу не була проведена у встановлений Законом України “Про індексацію грошових доходів населення» строк, що є порушенням прав позивача, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача у вигляді ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року є протиправною, а позов у цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації за вищезазначений період з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, суд зазначає наступне.
Згідно п. 5 Порядку № 1078, у редакції Постанови №1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.01.2016 року, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно п. 10-2 Порядку №1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.
Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу.
З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Такі ж правила нарахування індексації діють для новоприйнятих працівників - обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
У цьому контексті суд звертає увагу на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Вказана постанова була чинна з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року.
Будь-яких доказів, що тарифна ставка (посадовий оклад) за посадою, яку займав позивач, змінювалась (підвищувалась) з січня 2008 року до дати звільнення суду не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в силу норм Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновки суду у цій частині позовних вимог відповідають висновкам Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами (зокрема, постанови від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 19 травня 2022 року у справі № 200/3859/21, від 28 червня 2022 року у справі № 640/8991/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21, від 20 жовтня 2022 року у справі № 400/426/21).
Тому наявні підстави для задоволення позову про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно з одночасним визначенням січня 2008 року, як базового місяця для проведення індексації, при цьому обраний судом спосіб захисту порушеного права є ефективним та забезпечує реальне відновлення порушеного права позивача.
В частині позовних вимог щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, та з 01.01.2024 року по 28.03.2025 року, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що із 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
Як вбачається з матеріалів справи, у випадку позивача правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними.
Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_2 за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію - різницю за період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року. Водночас позивач наполягає на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року і що це право порушив відповідач.
Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Додатково суд враховує, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, відповідно до якого, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, яке не має разового характер, що відповідає правовій позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, постанові Верховного Суду в постанові по справі № 520/8887/2020 від 26.01.2022 року.
У березні 2018 року посадовий оклад позивача збільшився, у зв'язку із чим, грошове забезпечення ОСОБА_1 за березень 2018 року, становило 17988,18грн. (а.с.64)
Отже, грошове забезпечення позивача з урахуванням постійних його складових за березень 2018 року збільшилось на 2479,78грн. (А). ( 17988,18грн. - 15508,40грн.).
Як зазначалося судом раніше, для правильного вирішення справи слід також визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.
Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», становив 1 762 гривні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, суд приходить наступних висновків.
За нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.
При кожному наступному перевищенні порога індексації приріст рахуватиметься за формулою:
ПІСЦн = ІСЦ1 х ІСЦ 2 х … - 100%, де:
ПІСЦн - приріст індексу споживчих цін, %;
ІСЦ1 - перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %;
ІСЦ2 - перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.
При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз - отже слід враховувати лише ІСЦ1, двічі - ІСЦ1 та ІСЦ2, тричі ІСЦ1, ІСЦ2, ІСЦ3 тощо.
Суд зазначає, що розрахунок величини приросту індексу споживчих цін слід починати з лютого 2008 року, як місяця наступного за тим, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців.
За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, а саме:
у 2008 році - 9 разів: січень-травень, вересень-грудень;
у 2009 році - 5 разів: січень, лютий, березень, червень, листопад;
у 2010 році - 4 рази: січень, лютий, серпень, вересень;
у 2011 році - 3 рази: січень, березень, квітень;
у 2012 році поріг індексації не перевищував 101%;
у 2013 році поріг індексації не перевищував 101%;
у 2014 році - 8 разів: березень-червень, вересень-грудень;
у 2015 році - 8 разів: січень-травень, вересень-листопад;
у 2016 році - 1 раз: квітень;
у 2017 році поріг індексації не перевищував 103%;
у січні - березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.
Таким чином, розрахунок величини приросту індексу споживчих цін за вказаний період має наступний вигляд:
2008 рік: 1,027*1,038*1,031*1,013*1,002 (1,008*0,995*0,999)*1,011*1,017*1,015*1,021* 2009 рік: 1,029*1,015*1,014*1,014 (1,009*1,005)*1,011*1,014 (0,999*0,998*1,008*1,009)*1,011* 2010 рік: 1,018*1,019*0,993 (1,009*0,997*0,994*0,996*0,998)*1,012*1,029*1,016 (1,005*1,003*1,008)* 2011 рік: 1,01*1,009*1,014*1,013*1,009 (1,008*1,004*0,987*0,996*1,001*1,001*1,002*1,002*1,002 *1,003*0,997*0,997*0,998*0,997*1,001*0,999*1,002*1,002*0,999*1,001*0,999*0,993*1,004*1,002*1,005*1,002*1,006) * березень 2014 року-грудень 2014 року: 1,022*1,033*1,038*1,01*1,012(1,004*1,008)*1,029*1,024*1,019*1,03 * 2015 рік-березень 2016 року:1,031*1,053*1,108*1,14*1,022*0,986 (1,004*0,99*0,992)*1,023*0,987*1,02*1,022 (1,007*1,009*0,996*1,01) * квітень 2016: 1,035 * травень 2016-березень 2018: 1,245 (1,001*0,998*0,999*0,997*1,018*1,028*1,018*1,009*1,011*1,01*1,018*1,009*1,013*1,016*1,002*0,999*1,02*1,012*1,009*1,01*1,015*1,009) = 253,30%.
Отже величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року складала 253,30%.
Результат наведеного розрахунку також підтверджується Калькулятором розрахунку суми індексації зарплати (https://ips.ligazakon.net/calculator/zp).
Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року не перевищує суму можливої індексації, то позивач має право на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у розмірі 1983,37 грн. (4463,15-2479,78).
Суд враховує, що для належного та ефективного захисту прав позивача суду необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.06.2024 у справі № 280/4745/23.
Матеріалами справи, а саме особовими картками грошового забезпечення позивача підтверджується, що позивачу з 2015 року по 2022 року та 2024 року по 2025 року не виплачувалася індексація. Разом з цим, виплата вказаної індексації не виключає необхідності щомісячної виплати позивачу індексації-різниці за наявності правових підстав для її виплати. Відповідачем не спростовано у процесуальний спосіб тієї обставини, що нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення позивача є індексацією-різницею, а судом цього не встановлено.
Отже, за вищевикладених обставин, суд приходить висновку, що позивачем доведено наявність у нього законного права на отримання спірної індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 28.03.2025 року.
Суд зауважує, що слід також врахувати, що неправильне обчислення посадового окладу та окладу за військове звання призвело до неправильного нарахування інших складових грошового забезпечення (щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), розмір яких визначається з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням та грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, а також при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні.
В частині позовних вимог щодо зобов'язання здійснити позивачу перерахунок та виплату ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом відповідно, на 1 січня 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ч.ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до п.7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини. Днем звільнення військовослужбовця з посади, яку він займає, вважається день закінчення здавання справ і складання обов'язків за посадою в межах установлених строків.
Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд в постанові від 02.08.2022 року №440/6017/21 зазначив, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. Відтак, на думку колегії суддів зазначення у п.4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ.
Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року №2629-VІІІ “Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 року №294-ІХ “Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон №294-ІХ) та Закон №1082- ІХ таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Закон №294-ІХ не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Так, ч.3 ст.1-1 Закону №2262-ХІІ містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.
У справі “Кечко проти України» (заява №63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Відповідно до ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
З огляду на приписи ч.3 ст.7 КАС України, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 року положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону №10-82-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Верховний Суд наголосив на тому, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом №1082-ІХ виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону и №2262-ХІІ та ст.9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
При цьому, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
В подальшому вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, від 28.02.2023 у справі №380/18850/21, від 06.04.2023 у справі №380/10075/21. Отже, практика Верховного Суду у цій категорії справ є усталеною та послідовною.
На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача та відповідно інших виплат такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, у період з 01.01.2020 року, діяв протиправно.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача у вигляді обчислення позивачу у заниженому розмірі з 01.01.2020 року грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та інших виплат, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України про Державний бюджет України на 2020-2025 роки, є протиправними.
Щодо позовних вимог в частині виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, затверджені порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).
Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктами 4 та 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, Порядком №44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.
Суд звертає увагу, що на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.
Відтак, у суду відсутні підстави зобов'язувати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити на користь позивача відшкодування компенсації суми ПДФО, оскільки відповідний обов'язок виникає одночасно з виплатою нарахованої відповідачем суми спірних виплат, тобто у майбутньому, отже відповідні позовні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем законність оскаржуваних дій не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», інші витрати для розподілу відсутні.
Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу може бути розглянуте судом у разі подання позивачем протягом встановленого ч. 7 ст.139 КАС України строку доказів таких витрат.
Підстави для здійснення судового контролю, передбачені ч.ч.5,6 ст.382 КАС України, згідно п.6-1 ч.1 ст.244 КАС України наразі відсутні.
Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді ненарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 грудня 2015 по 28 лютого 2018 рр. включно з визначенням в якості “базового місяця» січень 2008 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 грудня 2015 по 28 лютого 2018 рр. включно з визначенням в якості “базового місяця» січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі (індексацію-різницю) у розмірі 1983,37 грн на місяць за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно, та за період з 01.01.2024 року по 28.03.2025 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом відповідно, на 1 січня 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 рр., компенсації за 140 невикористаних ним календарних днів щорічних основних відпусток за 2022, 2023 2024 та 2025 рр., та за 28 невикористаних ним календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 рр. та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293, 295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя М.М. Аракелян