КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
10 жовтня 2025 року м. Київ Справа № 320/10019/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України
про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Рух справи
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ державного секретаря Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 21 січня 2025 року № 74-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
2. Зобов'язати Міністерство культури та стратегічних комунікацій України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту культурної спадщини - начальника відділу формування державної політики Міністерства культури та стратегічних комунікацій України;
3. Стягнути з Міністерства культури та стратегічних комунікацій України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за період вимушеного прогулу;
4. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту культурної спадщини - начальника відділу формування державної політики Міністерства культури та стратегічних комунікацій України.
В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що відповідачем під час звільнення не запропоновано позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби, або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійної компетентності та не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано належним чином завірені докази у справі від відповідача: довідку про розмір середньомісячного та середньоденного заробітку позивача за останні два місяці до звільнення, з детальним зазначенням усіх складових заробітної плати; всі документи та матеріали з урахуванням та на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ державного секретаря Міністерства культури та стратегічних комунікацій України № 74-к від 21.01.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що у разі звільнення державного службовця, призначеного у період дії воєнного стану без конкурсного відбору закон забороняє пропонувати йому іншу рівнозначну посаду державної служби, або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійної компетентності, чи враховувати його переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 витребувано докази від відповідача: копію наказу Міністерства культури та інформаційної політики України № 241 від 27.03.2024 «Про затвердження структури апарату Міністерства культури та інформаційної політики України»; копію Наказу Міністерства культури та інформаційної політики України № 415 від 05.06.2024 «Про штатний розпис Міністерства культури та інформаційної політики України».
Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Наказом державного секретаря Міністерства культури та інформаційної політики України № 281-к від 25.04.2024 ОСОБА_1 призначено з 01.05.2024 на посаду заступника директора департаменту культурної спадщини - начальника відділу формування державної політики у період дії воєнного стану без конкурсного відбору.
Штатним розписом Міністерства культури та стратегічних комунікацій України на 2024 рік, затвердженим Державним секретарем Міністерства культури та стратегічних комунікацій України 14.11.2024 посаду заступника директора департаменту культурної спадщини - начальника відділу формування державної політики Міністерства культури та стратегічних комунікацій України виключено.
27.12.2024 позивачу вручено письмове попередження державного секретаря Міністерства культури та інформаційної політики України про скорочення займаної ним посади та подальше звільнення з Міністерства культури та стратегічних комунікацій України.
Наказом державного секретаря Міністерства культури та стратегічних комунікацій України № 74-к від 21.01.2025 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора департаменту культурної спадщини - начальника відділу формування державної політики Міністерства культури та стратегічних комунікацій України 27.01.2025 у зв'язку зі скороченням посади державної служби.
Не погоджуючись із звільненням позивач оскаржив вказаний наказ до адміністративного суду.
Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби визначає Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII).
Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу (частина перша статті 21 Закону № 889-VIII).
Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII встановлено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Приписами частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону № 389-VIII у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.
Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.
Дія цієї частини не застосовується при призначенні на посади державної служби, за якими спеціальним законом встановлено порядок виконання обов'язків у разі відсутності керівника державного органу (у тому числі у разі припинення його повноважень чи звільнення з посади), крім випадків, якщо встановлений спеціальним законом порядок неможливо застосувати через відсутність осіб, на яких може бути покладено виконання обов'язків керівника державного органу.
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Ключовим питаннями у цій справі є наявність/ відсутність у відповідача обов'язку одночасно з попередженням позивача про наступне вивільнення запропонувати всі наявні рівнозначні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховного Суду у справі № 640/22081/22 (постанова від 16.04.2025), де Суд дійшов наступних висновків:
«Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (далі - Закон № 2136-IX) цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
З аналізу наведеної правової норми висновується, що у період дії воєнного стану стаття 43 Конституції України, в якій передбачено гарантування громадянам захист від незаконного звільнення, обмежена Законом № 2136-IX. Разом з цим не застосовуються, зокрема, норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», що регулюють діяльність державних службовців у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» від 12 травня 2022 року № 2259-IX (далі - Закон № 2259-IX) частину п'ятою статті 10 Закону № 389-VIII викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.
Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.
Дія цієї частини не застосовується при призначенні на посади державної служби, за якими спеціальним законом встановлено порядок виконання обов'язків у разі відсутності керівника державного органу (у тому числі у разі припинення його повноважень чи звільнення з посади), крім випадків, якщо встановлений спеціальним законом порядок неможливо застосувати через відсутність осіб, на яких може бути покладено виконання обов'язків керівника державного органу».
Відтак, Законом № 2259-IX встановлено заборону щодо переведення посадових осіб місцевого самоврядування, які були призначені без конкурсів в період дії воєнного стану, на іншу посаду в органі місцевого самоврядування і під час дії воєнного стану і після його завершення чи скасування під час призначення на посаду державної служби без конкурсного відбору, позивач мала враховувати умови, визначені частиною п'ятої статті 10 Закону № 389-VIII, на яких вона прийнята на роботу, адже після відновлення конкурсних процедур на посади державної служби у неї виникає обов'язок проходження такого конкурсу для подальшого залишення на посаді, а відтак позивач не може мати переважного права на залишення на роботі серед інших працівників, які призначені на посади за результатами конкурсних процедур до початку запровадження воєнного стану.
Варто зазначити, що нормами Законів № 2136-IX та № 389-VIII визначено особливості організації трудових відносин в умовах воєнного стану і їхні норми є спеціальними у цей період. У Прикінцевих положеннях Закону № 389-VIII (статті 28) передбачено, що нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, у разі виникнення суперечностей норм цього Закону нормам іншого, застосуванню підлягають норми саме Закону № 389-VIII.
У справі, яка розглядається, спірні правовідносини виникли у період дії воєнного стану, тому процедура звільнення державного службовця у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення як на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне вивільнення, так і на момент видання оскаржуваного наказу врегульована нормами Закону № 889-VIII (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами № 117-IX та № 440-IX), що виключає застосування до спірних правовідносин приписи та гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України».
Аналогічні правові висновки щодо застосування статті 10 Закону № 389-VIII викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 640/22081/22, від 23.04.2025 у справі № 320/12821/23, від 30.06.2025 у справі № 320/11528/23.
Суд бере до уваги, що позивача було призначено на посаду без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом.
На підставі наведеного вище, суд доходить висновку, що відповідач не мав обов'язку одночасно з попередженням про звільнення запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей та врахувати переважне право позивача на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.01.2021 у справі № 753/9240/18, при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.
Проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах наявні підстави для звільнення позивача на підставі, передбаченій пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.
Зокрема, у зв'язку зі скороченням граничної чисельності працівників апарату Міністерства культури та інформаційної політики України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 85 від 05.04.2014 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів виконавчої влади, інших державних органів» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1410 від 29.12.2023) наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 241 від 27.03.2024 «Про затвердження структури апарату Міністерства культури та інформаційної політики України» було затверджено структуру апарату Міністерства культури та інформаційної політики України.
Суд встановив, що посаду, яку обіймав позивач, було скорочено внаслідок зміни структури та штатного розпису Міністерства культури та інформаційної політики України.
Окрім того, суд бере до уваги, що відповідач попередив позивача про наступне звільнення у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
На підставі наведеного вище, суд доходить висновку, що відповідач не мав обов'язку одночасно з попередженням про звільнення запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей та врахувати переважне право позивача на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Отже, відповідач довів правомірність своїх дій щодо звільнення позивача, а відтак відсутні підстави для задоволення вимог щодо скасування наказу про звільнення позивача, а також вимог щодо поновлення позивача на посаді та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як похідних.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 242-246, 255 КАС України, суд,
1. У задоволенні позовних вимог - відмовити.
2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сас Є.В.