про повернення позовної заяви
10 жовтня 2025 року м. Київ справа № 320/39632/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Управління соціальної та ветеранської політики Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Управління соціальної та ветеранської політики Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації , в якому просила:
1. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача 1 - Управління соціальної та ветеранської політики Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37414016, яка полягає у відмові призначити та виплатити допомогу на проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.08.2023.
2. Зобов'язати Відповідача 1 (код ЄДРПОУ 37414016) призначити та здійснити виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.08.2023 по 01.02.2025 включно.
3. Визнати протиправними дії Відповідача 2 - Управління соціальної та ветеранської політики Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37397200, щодо неналежного оформлення взяття на облік ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як внутрішньо переміщеної особи у 2022 році.
4. Зобов'язати Відповідача 2 (код ЄДРПОУ 37397200) внести до Єдиної інформаційної бази даних про ВПО відомості, що підтверджують повторне переміщення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у 2022 році, та належним чином оформити факт взяття її на облік як ВПО.
5. Визнати незаконною вимогу Департаменту соціальної та ветеранської політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 37441694 викладену у листі від 01.02.2024 №51-2282, щодо повернення нібито надміру виплачених коштів у сумі 34 000,00 грн. як допомоги на проживання ВПО.
Ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху та встановлено 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання вимог ухвали позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків та про уточнення позовних вимог, в якій відповідачем зазначає Управління соціальної та ветеранської політики Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача - Управління соціальної та ветеранської політики Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37414016, яка полягає у відмові призначити та виплатити допомогу на проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.08.2023.
2. Зобов'язати Відповідача - Управління соціальної та ветеранської політики Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37414016) призначити та здійснити виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.08.2023 по 01.02.2025 включно.
Крім того, від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку, в якій зазначає, що останню виплату державної допомоги позивачкою було отримано в липні 2023 року. З метою отримання інформації щодо причин ненадходження виплат 21.09.2023 позивачкою було подано перше звернення до відповідача. Із відповіддю відповідача від 06.10.2023 № 100/06-9317 позивачка не погодилася та звернулася зі скаргами до вищих інстанцій. У відповідь на ці звернення отримала аналогічну за змістом відмову. Оскільки законних підстав для повторного подання заяви не було, вважала вимогу відповідача неправомірною. Втім, через нагальну потребу в коштах була змушена подати нову заяву на допомогу (від 31.10.2023, 04.03.2024, 01.05.2024) через ЦНАП, щоб отримати виплати хоча б з моменту звернення, як рекомендував відповідач у своєму листі від 06.10.2023 № 100/06-9317. У відповіді від 08.11.2023 відповідач відмовив. 31.11.2023 позивачка подала скаргу до Нацсоцслужби з вимогою поновити виплати та донарахувати допомогу з моменту припинення. У відповіді від 05.01.2024 повідомили про можливу переплату 8 000 грн. Департамент соціальної та ветеранської політики виконавчого органу Київської міської ради заявив про переплату 34 000 грн. 11.03.2024 позивачка оскаржила ці висновки та вимагала повторної перевірки законності виплат і обліку. У відповіді від 28.03.2024 зазначено, що підстав для допомоги немає. Листом від 29.03.2024 Нацсоцслужба повідомила що Головне управління у м. Києві та Київській області зобов'язано провести позапланову перевірку щодо правомірності призначення та виплати допомоги ВПО ОСОБА_1 01.05.2024 позивачкою подано до відповідача заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. 28.06.2024 отримано повідомлення відповідача про відмову у виплаті допомоги. 03.01.2025 подано до відповідача запит про надання копій документів з особової справи для підготовки позову до суду. 09.01.2025 отримано відповідь відповідача № 100/06-161 про відсутність особової справи. 20.01.2025 повторно подано до відповідача запит про надання копій документів з особової справи для підготовки позову до суду. 27.01.2025 отримано відповідь відповідача № 100/06-562 про надання копії з особової справи. 07.01.2025 позивачкою подано до третьої особи клопотання. У встановлений строк відповіді від третьої особи не надійшло. Повторно зверталася 10.02.2025 і 12.02.2025 та отримала відповідь без реквізитів. На підставі звернення від 26.06.2025 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо захисту права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам було відкрито провадження. Зниження процесуальної активності у період з 01.05.2024 до відповідача до 03.01.2025 щодо надання копій документів з особової справи для підготовки позову до суду було обумовлене обставинами, пов'язаними зі станом здоров'я. На підтвердження цих обставин до матеріалів справи вже долучені скріншоти з електронної системи HELSІ. Додатково, у період з 30.05.2024 по 30.07.2024 позивачка проходила курс лікування, який завершився хірургічним втручанням із встановлення зубних імплантів. Післяопераційний період, з огляду на вік та характер втручання, потребував тривалої реабілітації. Повний курс відновлення зайняв приблизно п'ять місяців. 15.05.2025 позивачка вчергове звернулася до відповідача, однак знову отримала від відповідача відповідь відмову від 30.05.2025 № 100/06-100/ Б-84-341.
Дослідивши клопотання про поновлення процесуального строку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що позивачка не заперечує, що їй було відомо про припинення виплати допомоги та про протиправність дій і бездіяльності відповідача. Позивачем заявлено вимоги про призначення та здійснення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи за період з 01.08.2023 по 01.02.2025.
В той же час, звернення позивача до суду мало місце 05.08.2025.
Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 7 лютого 2019 року у справі № 802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.
Суд зазначає, що позивачка звернулась до відповідача із заявою у вересні 2023. Листом від 06.10.2023 відповідач повідомив, що заява про надання допомоги до Управління на ім'я ОСОБА_1 не надходила. 31.10.2023 позивачка звернулась з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Рішенням від 08.11.2023 №1197403196-2023-3 було відмовлено в призначені вказаної допомоги.
Як зазначає позивачка в інформаційному запиті від 10.11.2023 рішення (повідомлення) про відмову в призначені допомоги отримала 08.11.2023.
Суд зазначає, що вказане рішення позивачка не оскаржила ні в адміністративному ні в судовому порядку.
В подальшому позивачка зверталась зі скаргами та запитами про призначення допомоги за інші (різні) періоди. На заяву позивачки від 04.03.2025 про надання допомоги Управлінням соціальної та ветеранської політики Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації було відмовлено у виплаті допомоги на проживання листом від 19.03.2024. При цьому, зазначену відмову відповідача позивачка не оскаржувала, а 01.05.2024 знову звернулась із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Рішенням від 28.06.2024 №1197403196-2024-1 було відмовлено у виплаті допомоги на проживання, про що позивачка отримала повідомлення. Зазначене рішення позивачкою також не оскаржувалось.
Водночас, позивачка і надалі зверталась із запитами, при цьому не оскаржуючи рішень про відмову у виплаті допомоги. В подальшому позивачка 03.01.2025 звернулась із запитом до відповідача про надання копій документів з особової справи для підготовки позову до суду. 27.01.2025 відповідач надав відповідь про надання копій документів з особової справи. При цьому, з позовом до суду позивачка звернулась лише 05.08.2025. Крім того, позивачка зазначає, що 15.05.2025 вчергове звернулась до відповідача з проханням переглянути рішення, на що отримала відповідь відмову від 30.05.2025.
Аналіз звернень позивача до Управління соціальної та ветеранської політики Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та тривалий період між зверненнями свідчить, що позивачка допускала зволікання із зверненням до адміністративного суду.
Вважаючи, неправомірними відмови та протиправну бездіяльність відповідача позивачка продовжувала звертатись до Управління та до інших державних органів. При цьому, знаючи, що права позивача порушені, позивачка не зверталась до суду за їх захистом. Крім того, у рішеннях про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам заявниці - ОСОБА_1 було роз'яснено про право оскарження рішень органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку, водночас рішення позивачем оскаржені не були.
Крім того, як зазначає позивачка 27.01.2025 відповідач надав відповідь про надання копій документів з особової справи, які просила позивачка для звернення до суду з адміністративним позовом. Отже, отримавши документи з особової справи у відповідь на запит позивачка не звернулась одразу до суду за захистом своїх прав. Звернення до суду відбулось лише 05.08.2025.
Суд зазначає, що зволікання зі зверненням до окружного адміністративного суду є виключною відповідальністю лише позивача та свідчить про невжиття ним реальних дій для своєчасного захисту свого права.
Позивач у своєму клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду не обгрунтовує та не надає доказів на підтвердження неможливості звернення до суду з адміністративним позовом одразу після отримання копій документів з особової справи на запит позивача.
Позивачка не отримувала виплати з серпня 2023 року, достеменно знаючи з листопада 2023 року про відмову відповідачем у проведенні таких виплат. При цьому, повторні звернення позивача не змінюють момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Щодо тверджень позивача про обставини, пов'язані зі станом здоров'я на підтвердження яких долучені скріншоти з електронної системи HELSІ. Суд зазначає, що відвідування лікарів для консультацій не свідчить про наявність обставин, через які позивачка була позбавлена можливості звернутися до суду. Крім того, позивачкою не підтверджено, що усі скріншоти з електронної системи HELSI стосуються звернень до лікарів саме ОСОБА_1 .
Щодо тверджень позивача про проходження курсу лікування, який завершився хірургічним втручанням із встановлення зубних імплантів, післяопераційного періоду та тривалої реабілітації. Суд зазначає, що вказані обставини не підтверджують та не свідчать, що позивачка була позбавлена можливості звернутись за захистом своїх прав до суду. Позивачем не підтверджено перебування у рамках повного стаціонару та неможливості вчинення дій пов'язаних із захистом її прав.
Крім того, суд зазначає, що позивачем не долучено доказів на підтвердження проходження післяопераційного періоду та реабілітації, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
Таким чином, суд відхиляє наведені позивачем доводи в підтвердження поважності причин пропуску строку подання адміністративного позову.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Крім того, суд враховує, що позивачем заявлені вимоги обмежені по 01.02.2025, а отже не входять в піврічний строк звернення до суду.
Отже, позивачем не доведено належними і допустимими засобами доказування тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із цим позовом, і що причини, що зумовили несвоєчасне звернення до суду виникли протягом всього строку, який пропущено.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є виключно наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
З огляду на викладене, суд вважає неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, зазначені позивачем.
Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
У зв'язку з ненаданням позивачем доказів про існування поважних причин пропуску строку звернення до суду щодо спірних відносин, підстави, зазначені позивачем у заяві не підтверджується поважність причин пропуску, визнані судом необґрунтованими, а тому суд повертає позивачу позовну заяву з доданими до неї документами.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що у відповідності до частини 8 статті 169 КАС України, позивач має право повторного звернення до суду в разі надання доказів поважності причин пропуску такого строку в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з позовною заявою до суду.
Клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Управління соціальної та ветеранської політики Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання тексту ухвали.
Суддя Діска А.Б.