09 жовтня 2025 року Київ № 640/18583/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/18583/22 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
23.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 24.05.2023 справа розподілена судді Лиска І.Г.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 адміністративну справу №640/18583/22 прийнято до провадження. Розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 задоволено заяву про самовідвід судді Лиска І.Г. у справі №640/18583/22 за вказаним позовом.
08.08.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Горобцовій Я.В.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час звернення до суду із позовною заявою є працівником органів прокуратури та обіймає посаду прокурора відділу представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності управління представництва інтересів держави в суді Київської міської прокуратури.
На підставі наказу керівника Київської міської прокуратури №101 від 05.10.2021 відносно позивача проведено службове розслідування за результатами якого складено висновок службового розслідування. Позивач вважає, що вказане службове розслідування відносно нього проведено не у повному обсязі, з порушенням відповідної процедури, факти, зазначені у висновку, не відповідають дійсним фактичним обставинам, що відбулись 01.10.2021 у приміщенні Київської міської прокуратури, зібрані докази частково суперечать один одному, а також встановлено факти конфлікту інтересів. Факти неправомірних дій, вчинених відносно позивача, при проведенні службового розслідування не перевірені та їм не надана правова оцінка. Зауважує, що факти викладені у поясненнях позивача від 24.11.2021 не взяті до уваги відповідачем.
Позивач покликався на порушення під час проведення Київською міською прокуратурою службового розслідування.
Вказував не перебував на робочому місці в приміщенні Київської міської прокуратури в стані алкогольного сп'яніння.
Зауважив, що відповідачем було допущено ряд порушень процедури здійснення дисциплінарного провадження, які полягали у не розгляді клопотання про зупинення дисциплінарного провадження, несвоєчасності отримання повідомлення про час та місце засідання, упередженості членів Комісії, порушенні процедури голосування, що визначені положеннями Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, затвердженої наказом Генерального прокурора від 16.06.2021 №202.
Крім того, позивач вважає, що докази зібрані відповідачем є недопустимими, та не надана належна оцінка кожному доводу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 адміністративну справу №640/18583/22 прийнято до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 замінено відповідача Відповідний органу, що здійснює дисциплінарне провадження на Кваліфікаційно - дисциплінарну комісією прокурорів. Відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження подав відзив на позовну заяву, де заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив, що 29.12.2021 до Комісії надійшла дисциплінарна скарга керівника Київської міської прокуратури Кіпера О.О. про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, яку було розподілено за членом Комісії Житним О.О. , яким 10.01.2022 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-848дс-14дп-22.
За наслідками перевірки членом Комісії 01.09.2022 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_1 та запропоновано застосувати до прокурора стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Вказаний висновок з матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд Комісії.
За наслідками розгляду висновку Комісією 30.09.2022 ухвалено рішенням № 168дп-22 про притягнення прокурора ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення дисциплінарного поступку, передбаченого пунктами 6 та 7 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» - одноразове грубе порушення правил прокурорської етики та порушення правил внутрішнього службового розпорядку та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. 06.10.2022, рекомендованим листом з повідомлення про вручення, ОСОБА_1 спрямовано копію згаданого рішення.
При наданні оцінки Комісія діяла виключно в рамках компетенції, встановленої Законом, тобто оцінювала тільки ті факти, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.
Під час перевірки у дисциплінарному провадженні здобуто достатні відомості та докази, які вказують на те, що прокурором ОСОБА_1 у приміщенні органу влади (прокуратури) вчинено дії, які суперечать загальнолюдським правилам поведінки й нормам пристойності, нецензурну лайку на адресу своїх колег та працівника Офісу Генерального прокурора. Зазначені дії ОСОБА_1 порушили умови нормального виконання працівниками прокуратури своїх службових обов'язків, а також дискредитували його як представника прокуратури, зашкодивши авторитету прокуратури в цілому.
Таким чином, Комісія дійшла до висновку, що прокурором ОСОБА_1 допущено грубі порушення вимог статті 19 Закону № 1697-VII, статей 11, 16, 21 Кодексу, розділу IV Правил, чим вчинено ідеальну сукупність дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 6 та 7 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII - одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, яке виразилося у порушенні громадського порядку в приміщенні органу прокуратури, вчиненні дій, які суперечать загальнолюдським правилам поведінки й нормам пристойності, нецензурній лайці на адресу колег та працівника Офісу Генерального прокурора та порушення правил внутрішнього службового розпорядку, що виразилося у недотриманні норм етики спілкування з колегами та іншими особами на робочому місці та він підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.
З дня вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку 01.10.2021 на час ухвалення спірного рішення - 30.09.2022 річний строк для накладення дисциплінарного стягнення, згідно з частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-VII, не сплинув.
При виборі виду дисциплінарного стягнення Комісією враховано характер проступку, який вчинено у публічному місці (приміщенні органу влади) у присутності значної кількості очевидців, та тривалий час не припинявся, ступінь вини прокурора, наслідки дій ОСОБА_1 у виді порушення ним громадського порядку й трудової дисципліни та дискредитації статусу працівника органів прокуратури і системи прокуратури в цілому, особу прокурора, його негативну характеристику.
Порушення ОСОБА_1 правил прокурорської етики та порушення ним правил внутрішнього службового розпорядку є очевидними та має грубий характер.
Ураховуючи усе вище викладене Комісією 30.09.2022 ухвалено рішення №168дп-22 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ОСОБА_1 та накладення стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.
З огляду на що просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, який зводиться до незгоди з аргументами відповідача та вважає що аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву жодним чином не спростовують аргументів позовної заяви та фактів, викладених у ній. Позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Кваліфікаційно - дисциплінарна комісія прокурорів після, ухвали Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2025, якою було замінено відповідача, правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач станом на момент звернення до суду з даним адміністративним позовом займав посаду прокурора відділу представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності управління представництва інтересів держави в суді Київської міської прокуратури.
Наказом в.о. керівника Київської міської прокуратури Нагальнюка Р. від 05.10.2021 №101 призначено службове розслідування стосовно позивача відповідно до рапорту начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю ОСОБА_4 щодо порушення прокурором відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, дізнання та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю ОСОБА_1 вимог встановлених Законом України «Про прокуратуру», зокрема перебування у службовому приміщенні Київської міської прокуратури у нетверезому стані та інших непристойних дій останнього.
В ході службового розслідування встановлено, що у робочий час 01.10.2021 прокурор ОСОБА_1 виконував свої службові обов'язки на робочому місці службового кабінету приміщення Київської міської прокуратури, розташованого на вулиці Предславинській, 45/9 в м. Києві. У подальшому, приблизно після 15 год, порушуючи вимоги п. 1 Розділу ІV Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів органів Київської міської прокуратури від 28.07.2021, ОСОБА_1 після вжиття спиртних напоїв перебував на робочому місці у нетверезому стані, у зв'язку з чим вчинив дисциплінарний проступок, передбачений п. 7 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».
Продовжуючи перебувати на робочому місці, службовому кабінеті приміщення Київської міської прокуратури, розташованому на вулиці Предславинській, 45/9 в м. Києві у нетверезому стані, приблизно о 16 год прокурор ОСОБА_1 , вже не контролюючи та не усвідомлюючи свої дії, проходячи коридором шостого поверху повз кабінету №624 місця дислокації заступника начальника відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу генерального прокурора ОСОБА_5 , на ґрунті особистих неприязних відносин до нього, у зв'язку з виконанням ним своїх службових обов'язків, гучно, негативно висловившись на його адресу, вдарив кулаком у двері його кабінету, де у цей час працював ОСОБА_5 .
У свою чергу ОСОБА_5 , реагуючи на порушення та з'ясовуючи причини неетичної поведінки, зупинив прокурора ОСОБА_1 , який ігноруючи вимоги правил прокурорської етики, проявив супротив та агресію щодо нього, висловлюючись при цьому нецензурними словами на його адресу.
Незважаючи на присутність колег та його керівників, які прибули на місце конфліктної ситуації, ОСОБА_1 , нехтуючи честю та гідністю працівника прокуратури, залишаючи поза увагою їх прохання і вимоги припинити протиправні дії, протягом тривалого часу поводив себе неадекватно, своєю поведінкою, висловлюваннями та зовнішнім видом грубо порушив правила прокурорської етики, тим самим вчинив дисциплінарний проступок, передбачений п. 6 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».
До матеріалів службового розслідування долучено Акт від 01.10.2021 про перебування на роботі в нетверезому стані прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, дізнання та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та траснаціональною злочинністю, Київської міської прокуратури ОСОБА_1 , що мало місце у цей день о 16 год 15 хв в приміщенні Київської міської прокуратури по вул. Предславинській, 45/9 в м. Києві, в коридорі біля кабінету №523.
Згідно акту, ознаками сп'яніння стали стійкий запах алкоголю, порушення координації руху та мови, поведінка, що не відповідала обставинам події, гучні висловлювання, крики та нецензурна лайка.
Від проходження тестування ступеню алкоголю за допомогою алкостестора ОСОБА_1 відмовився.
Факти поведінки ОСОБА_1 у нетверезому стані, відмова від проходження тестування на ступінь сп'яніння зафіксовано на відеозйомку.
Акт підписано свідками події ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Від ознайомлення з актом ОСОБА_1 відмовився.
В ході службового розслідування у осіб, які стали свідками вказаної події відібрано пояснення.
13.12.2021 за результатами службового розслідування складено висновок в якому вказано, що факти вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, які виразилися у порушенні вимог правил прокурорської етики, передбачених Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого всеукраїнською Конференцією прокурорів від 27.04.2017 та Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів органів Київської міської прокуратури від 28.07.2021, що мало місце 01.10.2021 на робочому місці знайшли своє підтвердження, за що він заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності згідно з п.п. 6 та 7 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».
20.12.2021 керівник Київської міської прокуратури Кіпер О. звернувся із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку (дисциплінарна скарга) до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі висновку та матеріалів службового розслідування.
29.12.2021 дисциплінарна скарга керівника Київської міської прокуратури Кіпера О.О. про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку до надійшла до відповідача, яка того ж дня була розподілена за членом Комісії Житним О.О. , яким 01.01.2022 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2 848дс-14дп-22. За наслідками перевірки членом Комісії 01.09.2022 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_1 та запропоновано застосувати до прокурора стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Вказаний висновок з матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд Комісії. За наслідками розгляду висновку Комісією 30.09.2022 ухвалено рішенням №168дп-22 про притягнення прокурора ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення дисциплінарного поступку, передбаченого пунктами 6 та 7 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» - одноразове грубе порушення правил прокурорської етики та порушення правил внутрішнього службового розпорядку та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.
06.10.2022, рекомендованим листом з повідомлення про вручення, ОСОБА_1 спрямовано копію оскаржуваного рішення.
Позивач, вважаючи дії відповідача при здійсненні дисциплінарного провадження відносно нього протиправними, а рішення таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, окрім іншого: вільний вибір виду діяльності; правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Таким чином, саме на державу покладено обов'язок забезпечувати рівність трудових прав усіх громадян та гарантувати правовий захист від незаконного звільнення. Відповідно, оскільки держава здійснює свої функції через систему державних органів (законодавчих, виконавчих, судових), відповідні обов'язки (їх неухильне додержання та виконання) покладаються на такі державні органи.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює:
1) підтримання публічного обвинувачення в суді;
2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;
3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі - Закон №1697-VII) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 10 частини 1 ст. 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
Статтею 4 Закону № 1697-VII визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 3 та пункту 4 частини 4 статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися присяги прокурора, правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження передбачені статтею 43 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з пунктами 6, 7 частини 1 статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав: систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики; порушення правил внутрішнього службового розпорядку.
Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим Всеукраїнською конференцією прокурорів від 27.04.2017, (далі - Кодекс) визначає основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою.
Статтею 4 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів визначено, що одним із принципів, на яких ґрунтується професійна діяльність прокурорів, є зразковість поведінки та дисциплінованість.
Частиною 1 статті 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів встановлено, що при виконанні службових обов'язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність.
Відповідно до статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
Прокурору слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.
Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.
Підстави та порядок проведення службового розслідування стосовно прокурорів Офісу Генерального прокурора, у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а також прокурорів обласних, окружних, спеціалізованих на правах обласних, окружних прокуратур (далі - прокурори), оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, службових та посадових осіб органів прокуратури при його проведенні визначено Інструкцією «Про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів» затвердженою Наказом Генерального прокурора від 16.06. 2021 № 202 (далі - Інструкція № 202)
Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції № 202 приводами для призначення службового розслідування є:
- звернення (скарги, заяви) і повідомлення громадян, народних депутатів України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян та засобів масової інформації, які містять фактичні дані, що можуть бути перевірені;
- доручення посадових осіб, уповноважених на призначення службових розслідувань;
- подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припис Національного агентства з питань запобігання корупції;
- письмовий запит члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, яким у ході дисциплінарного провадження здійснюється перевірка за дисциплінарною скаргою (заявою);
- рапорт прокурора, в тому числі щодо ініціювання проведення службового розслідування для спростування безпідставних звинувачень або підозр стосовно нього;
- повідомлення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора.
Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора.
Згідно зі статтями 44, 77 Закону № 1697-VII тільки за Комісією закріплені повноваження здійснювати дисциплінарне провадження стосовно прокурора. Відповідно до частин першої та другої статті 45 цього Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Дисциплінарне провадження включає такі етапи: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.
Згідно із пунктами 5, 6 та 7 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; порушення правил внутрішнього службового розпорядку.
Відповідно до частин четвертої та десятої статті 46 цього Закону після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Частиною п'ятою статті 47 Закону № 1697-VII визначено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.
Рішення в дисциплінарному провадженні Комісія приймає більшістю голосів від свого загального складу (частина перша статті 48 Закону № 1697-VII). При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя вказаної статті).
Застосування до прокурора дисциплінарного стягнення відповідно до статей 9 та 11 Закону № 1697-VII здійснюється Генеральним прокурором та керівниками обласних прокуратур на підставі рішення Комісії.
Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора також регламентується Положенням про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятий 27.04.2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі - Положення).
Відповідно до статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливість, неупередженості та об'єктивності.
Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Відповідно до статті 3 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затверджений 27.04.2017 Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі - Кодекс) правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів становлять Конституція України, Закони України «Про прокуратуру», «Про захист суспільної моралі», «Про запобігання корупції».
Щодо покликань позивача про початок службового розслідування на підставі рапорту особи, в якої з позивачем наявний конфлікт інтересів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
- приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
- реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Аналіз термінів «потенційний конфлікт інтересів» та «реальний конфлікт інтересів» дає можливість констатувати, що при потенційному конфлікті інтересів встановлюється лише наявність, існування в особи приватного інтересу, що може надалі вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об'єктивний вираз, а також часовий взаємозв'язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. Тобто для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що приватний інтерес наявний, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
Як зазначено Верховним судом в постанові від 23 грудня 2020 року у справі №826/15347/17, поняття потенційного конфлікту інтересів, включає в себе поняття неупередженості та об'єктивності при вчиненні чи не вчиненні певних дій під час виконання повноважень. При цьому поняття потенційного конфлікту інтересів значно ширше і потребує з'ясування інших ознак, а саме наявності у особи приватного інтересу.
Потенційний конфлікт інтересів, як і реальний конфлікт інтересів має три елементи.
Перший елемент це наявність у державного службовця повноваження, які можуть бути використані для задоволення приватного інтересу. Другий елемент це наявність у державного службовця приватного інтересу в тій сфері, в якій він виконує зазначені вище повноваження. І третій елемент це ризик впливу приватного інтересу державного службовця на об'єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених обов'язків та повноважень в майбутньому.
При цьому всі три елементи повинні бути доведені, а не ґрунтуватися на припущеннях. Зокрема, стверджуючи про приватний інтерес необхідно зазначити в чому він проявляється чи може бути проявлений.
Для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно встановити наявність обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як: наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений; наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; наявність повноважень на прийняття рішення, наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення. Встановлення цих фактів має бути відображено у висновку Національного агентства з питань запобігання корупції та, відповідно, в судовому рішенні.
Позивачем не надано на підтвердження своїх доводів висновку Національного агентства з питань запобігання корупції чи рішення суду.
Також позивачем не надано підтверджуючих фактів існування у ОСОБА_4 приватного інтересу, зокрема матеріального чи майнового, чим такий інтерес був зумовлений, яким чином приватний інтерес посадової особи відповідача, на підставі рапорту якої видано оскаржуваний наказ вплинув на об'єктивність і неупередженість вчинення ним дій, що є обов'язковим для вирішення питання про наявність в діях особи будь-якого конфлікту інтересів, як потенційного, так і реального.
Варто звернути увагу, що в рішенні Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження 30.09.2022 № 168дп-22, Комісія дійшла висновку, що прокурором ОСОБА_1 допущено грубі порушення вимог статті 19 Закону № 1697-VII, статей 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, розділу IV Правил внутрішнього трудового розпорядку прокурорів органів Київської міської прокуратури, затверджених Загальними зборами трудового колективу Київської міської прокуратури 27 липня 2021 року, чим вчинено ідеальну сукупність дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 6 та 7 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII - одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (яке виразилося у порушенні громадського порядку в приміщенні органу прокуратури, вчиненні дій, які суперечать загальнолюдським правилам поведінки й нормам пристойності, нецензурній лайці на адресу колег та працівника Офісу Генерального прокурора) та порушення правил внутрішнього службового розпорядку (що виразилося у недотриманні норм етики спілкування з колегами та іншими особами на робочому місці) та він підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.
У вказаному рішенні від 30.09.2022 № 168дп-22 Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження зазначено, що інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, під час перевірки не встановлено.
З огляду на наведене суд не бере до уваги доводи позивача щодо наявності конфлікту інтересів, оскільки суду не надано належних та достатніх доказів, а покликання позивача ґрунтується виключно на його припущеннях та суб'єктивному баченні.
Щодо покликань позивача з приводу визнання акту про перебування на роботі в нетверезому стані від 01.10.2021 неналежним доказом, то суд зазначає наступне.
Так, у оскаржуваному рішенні від 30.09.2022 зазначено, що під час перевірки у дисциплінарному проваджені не здобуто достатніх та вагомих доказів того, що ОСОБА_1 01.10.2022 перебував на своєму робочому місці в приміщенні Київської міської прокуратури в стані алкогольного сп'яніння. Службовими особами Київської міської прокуратури не забезпечено належного освідування прокурора, працівниками патрульної поліції за результатами виклику на місце події жодних адміністративних матеріалів не складено.
Також, у вказаному рішенні від 30.09.2022 №168дп-22 зазначено, що не спростовано твердження, що стан та поведінка позивача зумовлена вживанням ним медичних препаратів.
А тому при відмові від освідування на стан алкогольного сп'яніння під час дисциплінарного провадження не виявлено ознак вчинення ОСОБА_1 дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (пункт 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII). З огляду на що доводи позивача в цій частині є безпідставними.
Відповідно до частини дев'ятої статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Щодо покликань позивача стосовно роз'яснення прав позивачу здійснено не головою комісії, а членом комісії Ярошуком М.П. , у присутності іншого члена комісії Грищенка Є.Ю. та інших працівників Київської міської прокуратури, тобто розпочато з порушенням, то суд зазначає, що наведене не підтверджено належними та допустимими доказами, а ґрунтується лише на словах та припущеннях позивача.
Щодо покликань позивача на те, що відео, додане до матеріалів службового розслідування, складається із окремих незначних по обсягу файлів, які свідчать про умисне підтасування файлів, шляхом вирізання інформації та на те, що пояснення могли відбиралисьв межах службового розслідування зацікавленими особами суд зазначає, що вказані обставини є припущенням, які належними та допустимими доказами не підтверджуються.
Варто зауважити, що позивачем не було заявлено клопотання про проведення експертизи відео файлів, які були здобуті під час здійснення дисциплінарного провадження.
Щодо покликань позивача з приводу порушення процедури здійснення дисциплінарного провадження, зокрема, щодо не розгляду клопотання про зупинення дисциплінарного провадження, несвоєчасності отримання повідомлення про час та місце засідання, упередженості членів Комісії, порушення процедури голосування, то суд зазначає наступне.
Так, представником позивача у дисциплінарному провадженні було заявлено клопотання про зупинення дисциплінарного провадженні, яке мотивоване оскарженням висновку службового розслідування та ухваленням Черкаським окружним адміністративного суду у справі №580/825/22 рішення від 28.07.2022, яким визнано протиправним і скасовано наказ керівника Київської міської прокуратури від 05.10.2021 № 101 про призначення такого розслідування.
Варто зазначити, що норами Закону № 1697-VII та Положення не передбачено можливість зупинення дисциплінарного провадження з будь-яких підстав, натомість визначені строки для прийняття рішення про відкриття дисциплінарного провадження або про відмову в його відкритті, перевірки дисциплінарної скарги та розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора на засіданні органу (пункти 98,106 та 108 Положення).
Крім того, ч. 4 ст. 48 Закону № 1697-VII визначає присічний річний строк для ухвалення рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення, тобто у випадку закінчення такого строку дисциплінарне провадження підлягає закриттю.
Посилання позивача на висновки викладені у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 у справі № 580/825/22, Комісія вважає недоречними, оскільки обставини щодо фактів, які встановлені рішенням у справі №580/825/22 не є преюдиційними обставинами для вирішення питання про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
З положень ч. 4, 10, 11 ст. 46, ч. 1 та 5 ст. 47, частин 3-5 ст. 48 Закону №1697-VII убачається, що рішення у дисциплінарному провадженні Комісія приймає на засіданні за наслідками розгляду висновку члена Комісії про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, в якому викладаються результати перевірки обставин, повідомлених у відповідній дисциплінарній скарзі відносно прокурора, а також пропозиція щодо остаточного рішення.
За результатами розгляду вказаного клопотання, 30.09.2022 Комісією було ухвалено протокольне рішення про відмову у задоволенні клопотання, що відображено у протоколі засідання Комісії.
Щодо покликань позивача стосовно строків повідомлення про проведення та звершення службового розслідування, суд зазначає наступне.
Пунктом 6 розділу V Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України 06 грудня 2017 року № 343, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 січня 2018 року за № 8/31460 (далі - Інструкція № 343) закріплено право особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, визначені законодавством.
Відповідно до вимог частини першої статті 47 Закону № 1697-VII повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №800/549/17 направлення листів на дійні адреси прокурора, щодо якого здійснюється дисциплінарне провадження, є достатнім для того, щоб вважати його повідомлення належним чином. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій. Обов'язок Комісії повідомити полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні.
Аналогічні правові висновки Верховним Судом викладено у рішеннях від 14.02.2019 у справі № 9901/806/18, рішення від 02.02.2018 у справі №800/508/17.
Так, 08.09.2022 Комісією на адресу прокурора ОСОБА_1. було направлено лист вих. №07/3/2-2295вих-22, яким останнього було повідомлено про проведення засідання, яке призначено на 19.09.2022, де буде розглядатиметься висновок члена Комісії про наявність у його діях дисциплінарного проступку, тобто визначеним Інструкцією терміном за десять днів до дня засідання.
13.09.2022 позивачем подано до Комісії клопотання про перенесення засідання на іншу дату з огляду на зайнятість його представника у судовому засіданні.
З огляду на що, 19.09.2022 Комісією було прийнято рішення про перенесення засідання на іншу дату. Отже, доводи позивача про порушення строків направлення повідомлення про час і місце засідання Комісією та про завершення службового розслідування є не обґрунтованими.
Щодо покликань позивача про недопустимість доказів, та ненадання оцінки кожному доводу.
Водночас зауважимо, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті
6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (case of Svetlana Vladimirovna Pronina against Ukraine (Application no. 63566/00)). Зазначена мотивація міститься в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.05.2018 у справі № 9901/466/18. Комісія вважає за необхідне зазначити й те, що законодавством закріплено обов'язкову умову обґрунтованості рішення не в тому, що воно має містити детальний опис обставин: всі детальні пояснення особи, яка притягується до відповідальності, спростування цих доводів тощо.
З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, та не заперечується самим позивачем, що його пояснення на засіданні Комісії заслухано, а тому відсутні підстави вважати, що його доводи не були враховані. В матеріалах справи відсутні докази ненадання відповідачем оцінки доводів позивача, саме в межах вказаного службового розслідування.
Щодо покликань позивача про порушення процедури голосування, а саме під час голосування був присутній член Комісії Житний О.О. , який склав висновок про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку, що є порушенням частини другої статті 48 №1697-VII та пункту 56 Положення.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1697-VII Комісія приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний Комісія, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
Частиною другою статті 48 Закону № 1697-VII член Комісії, який проводив перевірку та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування.
Положення про відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження деталізує процедуру ухвалення рішень Комісією. Так, відповідно до пункту 56 цього Положення обговорення питання проводиться, а рішення органом приймається у залі засідань або окремому приміщенні.
Обговорення питання та прийняття рішення органом за результатами дисциплінарного провадження здійснюється виключно в окремому приміщенні, під час чого бути присутніми будь-яким іншим особам, крім членів органу, забороняється.
Для з'ясування додаткових питань, які могли виникнути під час обговорення, по його завершенню члени органу повертаються до зали засідань.
Після з'ясування цих питань члени органу, крім того, який проводив перевірку та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, видаляються до окремого приміщення для прийняття рішення.
Пунктом 57 Положення передбачено, що член органу, який проводив перевірку та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування.
Таким чином обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, а також голосування при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку відбувається в окремому приміщенні.
Тобто, ухвалення рішення у дисциплінарного провадження відбувається у два етапи в окремому приміщенні:
1. Обговорення членами Комісії в окремому приміщенні результатів розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, за участю усіх членів Комісії, однак за відсутності інших учасників дисциплінарного провадження.
2. Участь членів Комісії у голосування при прийнятті рішення за результатами розгляду висновку, в окремому приміщенні, за відсутності члена Комісії, який проводив перевірку та підготував висновок.
Проте позивачем не надано належних та допустимих доказів, що під час голосування щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності член Комісії Житний О.О. приймав у ньому участь, наведене спростовується витягом з протоколу від 30.10.2022, а також відео запису засідання Комісії.
Так, з відеозапису засідання вбачається, що об 13:01 год 30.10.2022 члени Комісії після обговорення висновку в залі засідань пішли до окремої кімнати, у якій відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1697-VII відбувалось обговорення результатів розгляду висновку. Об 13:18 год із цієї кімнати до зали засідань вийшов член Комісії Житний О.О. , потім об 13:25 год після голосування і прийняття рішення з цієї кімнати вийшли інші члени Комісії, для проголошення кінцевого рішення.
Тобто, вказані обставини свідчать, що Житний О.О. був відсутній в окремій кімнаті коли відбувалось голосування у за рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на наведене суд вважає, відсутні порушення відповідачем процедури ухвалення оскаржуваного рішення, які б істотно обмежили чи порушили право позивача на захист та слугували передумовою для скасування рішення від 30.10.2022.
Решта доводів позивача щодо наведених доказів, ґрунтуються виключно на власному трактуванні відповідних положень законодавства і обставин та не викликають обґрунтованих сумнівів у суду щодо допустимості і достовірності таких доводів, а тому, з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18.07.2006 , суд не вважає за необхідне надавати детальну відповідь на решту таких аргументів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, у справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, немає підстав для стягнення на користь позивачки сплаченого нею судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.