ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" жовтня 2025 р. справа № 300/5253/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Міністерства освіти і науки України (надалі, також - відповідач, МОН), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Інфоресурс" (надалі, також - третя особа, ДП "Інфоресурс"), в якій просить:
- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України в частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти, ОСОБА_1 , порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту";
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної базі з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач станом на зараз здобуває освіту у Черкаському економіко-правовому інституті Київського університету інтелектуальної власності та права за освітньо-професійним ступенем "бакалавр". Позивач зазначає, що він вступив на навчання до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, однак до навчання так і не приступив, у зв'язку з чим був пізніше відрахований, у зв'язку із невиконанням навчального плану та умов договору про підготовку бакалавра. Таким чином, оскільки позивачем не було отримано диплома бакалавра, то навчаючись на освітньо-професійному ступені бакалавра він здобуває послідовний рівень вищої освіти, відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про освіту". З огляду на це просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 18-19).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
08.08.2025 року до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що вища освіта, відповідно до вимог Закону України "Про освіту" визначається як сукупність умінь, знань та навичок, способів мислення, професійних, світоглядних та громадських якостей, морально-етичних цінностей та інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти у певній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, які за своєю складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти. Отже, після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка таки приступила до навчання і отримувала відповідні освітні послуги, передбачається що вона формувала відповідні знання, уміння і навички за певним рівнем освіти. Таким чином повторне зарахування на такий самий освітній рівень означатиме, що особа повторно формуватиме відповідні знання, вміння та компетентності, що в контексті послідовності здобуття освіти свідчитиме про непослідовне здобуття вищої освіти. Відповідач зазначає, що позивач здобував рівень освіту за освітньо-професійним ступенем бакалавра, а тому здобуття ОСОБА_1 освіти за освітнім рівнем бакалавра в Черкаському економіко-правовому інституті Київського університету інтелектуальної власності та права суперечить статті 10 Закону України "Про освіту" та є непослідовним здобуттям вищої освіти в розумінні даного Закону. З огляду на це, у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.09.2025 по 07.10.2025 згідно наказу від 15.09.2025 № 290-В, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
01.09.2020 ОСОБА_1 було зараховано до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на освітньо-професійний ступінь "бакалавр" за спеціальністю 185 "Нафтогазова інженерія та технології" на заочну форму навчання (зворотна сторона а.с. 12).
12.03.2021 ОСОБА_1 був відрахований із Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу із встановленням в ЄДЕБО статусу "Відраховано із ЗО". Диплом бакалавра ним отримано не було (зворотна сторона а.с. 12).
01.09.2024 ОСОБА_1 було зараховано до Черкаського економіко-правового інституту Київського університету інтелектуальної власності та права на освітньо-професійний ступінь "бакалавр" за спеціальністю 262 "Правоохоронна діяльність" на денну форму навчання, що підтверджується довідкою про історію навчання здобувача освіти та довідкою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти (а.с. 12 - зворотна сторона а.с. 12).
28.01.2025 ОСОБА_1 отримано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 574568, в якій у графі на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" зазначено "Ні, порушує" (а.с. 12).
За даною довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 574568 від 28.01.2025 в таблиці "Інформація про документи про освіту" зазначено про наявність свідоцтва про здобуття базової середньої освіти серії НОМЕР_1 , отриманого 09.06.2016 у Косівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 Косівської районної ради Івано-Франківської області, свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти серії НОМЕР_2 , отриманого 23.06.2018 у Косівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 1 з класами поглибленого вивчення англійської мови Косівської районної ради Івано-Франківської області.
Вважаючи запис про порушення послідовності здобуття вищої освіти неправомірним, позивач 05.06.2025 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив внести зміни до ЄДЕБО, оскільки він здобуває послідовний ступінь вищої освіти, а помилковість довідки може бути обумовлена труднощами врахування системою незавершеного навчання (а.с. 13). Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, відповіді на дану заяву відповідач не надав.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про наявність відповіді на скаргу позивача та додає її до матеріалів справи. Відповідно до даної відповіді, яка оформлена листом № 3/4879-25 від 10.06.2025, в якому відповідач зазначив, що ОСОБА_1 вже навчався на рівні бакалавра, тому його навчання повторно на рівні бакалавра не є послідовним здобуттям освіти в розумінні статті 10 Закону України "Про освіту". З огляду на це, відображені у довідці відомості про порушення ступеня здобуття вищої освіти є такими, що відповідають дійсності (а.с. 41-42).
Вважаючи дії відповідача протиправними, з метою зобов'язання внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 53 Конституції України, кожен має право на освіту.
Відповідно до частини 4 статті 53 Конституції України, громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (надалі, також - Закон № 3543-XII).
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі, також - Порядок № 560).
Додатком 5 до Порядку № 560 затверджений перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторантів та осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.
Додатком 9 до Порядку № 560 затверджена форма довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
При цьому, документом, що підтверджує право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює та визначає Закон України № 2145-VIII від 05.09.2017 року "Про освіту" (надалі, також - Закон № 2145-VIII).
Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII, рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Частиною 2 статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до статті 17 Закону № 2145-VIII метою вищої освіти є здобуття особою високого рівня наукових та/або творчих мистецьких, професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань.
Вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти.
Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
За приписами статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях визначає Закон України № 1556-VII від 01.07.2014 "Про вищу освіту" (надалі, також - Закон № 1556-VII).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України № 1556-VII, підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти:
початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
перший (бакалаврський) рівень;
другий (магістерський) рівень;
третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Відповідно до частини 2 цієї статті, здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:
1) молодший бакалавр;
2) бакалавр;
3) магістр;
4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Частиною 4 даної статті передбачено, що бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 1556-VII, документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Відповідно до частини 2 цієї статті, встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями:
диплом молодшого бакалавра;
диплом бакалавра;
диплом магістра;
диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Відповідно до частини 10 статті 7 Закону № 1556-VII, інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Аналіз наведених вище норм права дає суду підстави для висновку про те, що особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми необхідного обсягу та проходження атестації. Основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що, своєю чергою, має підтверджуватися відповідним документом про освіту.
Зі змісту Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 574568 від 28.01.2025, суд встановив, що ОСОБА_1 з 01.09.2024 та станом на день розгляду справи, навчається на денній формі навчання у Черкаському економіко-правовому інституті Київського університету інтелектуальної власності та права на освітньо-професійному ступені "бакалавр" за спеціальністю К9 "Правоохоронна діяльність" (а.с. 12).
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.2020 розпочав навчання у Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу на освітньо-професійному ступені "бакалавр", однак позивач не завершив навчання за даним освітньо-професійним ступенем і 12.03.2021 був відрахований із Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу із встановленням в ЄДЕБО статусу "Відраховано із ЗО". Диплом бакалавра ним отримано не було.
Разом з тим, повторне зарахування позивача не означатиме, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні освіти, оскільки як уже зазначалося судом, факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-професійним ступенем освіти має підтверджуватися відповідним документом про освіту, наявність якого не підтверджується матеріалами справи.
Відповідачем не надано суду доказів того, що позивач отримав диплом за освітньо-професійним ступенем бакалавра. Відповідна інформація у Єдиній державній електронній базі з питань освіти також відсутня.
Таким чином, суд зауважує, що навчання ОСОБА_1 у Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу не може свідчити про порушення послідовності здобуття ним освіти, оскільки стаття 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачає саме попереднє здобуття освіти, а не навчання протягом певного періоду.
Відсутність диплома бакалавра безпосередньо підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 574568 від 28.01.2025 в якій в таблиці "Інформація про документи про освіту" зазначено про наявність свідоцтва про здобуття базової середньої освіти серії НОМЕР_1 , отриманого 09.06.2016 у Косівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 Косівської районної ради Івано-Франківської області, свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти серії НОМЕР_2 , отриманого 23.06.2018 у Косівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 1 з класами поглибленого вивчення англійської мови Косівської районної ради Івано-Франківської області.
Суд враховує, що незавершене здобуття освіти за рівнем "бакалавр" свідчить про відсутність у ОСОБА_1 іншого рівня освіти, ніж повна загальна середня освіта, яка здобута ним у 2018 році.
Пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Словосполучення у цій нормі "здобутий рівень освіти" вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти. При цьому, Закон № 2145-VIII та Закон № 1556-VII чітко визначають, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням відповідного документа.
Отже, законодавець використовує термін "здобутий" для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти.
Покликання відповідача на алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, який встановлений за дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24, як на належне джерело правового регулювання цих правовідносин, суд до уваги не бере, оскільки листи це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не можуть містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
Норми права мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого на це суб'єкта нормотворення, погодженого із заінтересованими органами та зареєстрованого Мін'юстом у порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Відтак, суд дійшов висновку, що зазначення у Довідці від 28.01.2025 № 574568 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 , відомостей про те, що поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту", є протиправним.
Стосовно доводів відповідача про те, що уповноваженим суб'єктом на внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО є суб'єкти освітньої діяльності, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 8 Закону № 1556-VII, засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством.
Інформація про здобувачів освіти та працівників закладів вищої освіти, що міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надається безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях.
Статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти.
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (надалі по тексту також - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 5 статті 74 Закону України "Про освіту" держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Міністерство освіти і науки на виконання статті 74 Закону України "Про освіту", з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, наказом від 08.06.2016 за № 620 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.10.2018 за № 1132/32584) затвердило Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти (надалі по тексту також - Положення № 620).
Згідно з пунктом 5 розділу І Положення № 620, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Положення № 620 інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб'єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Положення № 620, розпорядник ЄДЕБО:
1) вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО;
2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством;
3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством;
4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо:
- ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб'єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності;
- результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб'єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності;
- акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо-професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти);
- іншу інформацію, визначену законодавством;
5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису;
6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО;
7) визначає: перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб'єктам; вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов'язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.
Отже, за змістом вказаних вище норм законодавства, Міністерство освіти і науки України, як володілець інформації, що міститься в ЄДЕБО та розпорядник ЄДЕБО, є відповідальною особою за організаційне забезпечення ЄДЕБО та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО, а також за внесення до ЄДЕБО інформації, визначеної законом.
При цьому, є безпідставними посилання відповідачів про те, що вся інформація вноситься навчальними закладами, оскільки у спірному випадку ОСОБА_1 не заперечується правильність внесення інформації щодо здобуття освіти позивачем, а ставиться під сумнів правомірність здійснення заповнення інформації у довідці, стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту", яка здійснюється в ЄДЕБО автоматично згідно з алгоритмом, визначеним Міністерством освіти і науки України, який описано у листі від 03.06.2024 за № 1/9758-24. У той час, як вищий навчальний заклад не уповноважений на внесення змін в ЄДЕБО в частині послідовності здобуття освіти.
Позивачем у прохальній частині позовної заяви визначено такі позовні вимоги:
"- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України в частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти, ОСОБА_1 , порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту";
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної базі з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_1 .".
Суд звертає увагу, що відповідачем не було вчинено дій щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення здобуття позивачем послідовності здобуття освіти, у зв'язку з чим відповідачем допущено протиправну бездіяльність.
Водночас суд зазначає, що дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної норми у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Разом з цим суд зауважує, що у відповідача була наявна інформація про те, які рівні освіти є здобутими позивачем. Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у відповідача вчинити відповідні дії, передбачені чинним законодавством, то, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України, щодо невнесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту" ОСОБА_1 , який навчається у Черкаському економіко-правовому інституті Київського університету інтелектуальної власності та права за освітньо-професійним ступенем "бакалавр" за спеціальністю К9 "Правоохоронна діяльність" на денній формі навчання та зобов'язати Міністерство освіти і науки України вчинити дії щодо внесення змін в Єдиній державної електронній базі з питань освіти, а саме: виключити інформацію про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту" шляхом заміни запису "Ні, порушує" на запис "Так, не порушує" при формуванні довідки здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про повне обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню повністю.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1212 грн згідно платіжної інструкції № РРЗК-С41В-РХВ1-КЕ6К від 24.07.2025 (а.с. 15).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2025 складає 3028,00 гривень.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, сума судового збору за подання даної позовної заяви становить 1211,20 грн, відповідно позивачем здійснено переплату судового збору.
Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України, щодо невнесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту" ОСОБА_1 , який навчається у Черкаському економіко-правовому інституті Київського університету інтелектуальної власності та права за освітньо-професійним ступенем "бакалавр" за спеціальністю К9 "Правоохоронна діяльність" на денній формі навчання.
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України вчинити дії щодо внесення змін в Єдиній державної електронній базі з питань освіти, а саме: виключити інформацію про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту" шляхом заміни запису "Ні, порушує" на запис "Так, не порушує" при формуванні довідки здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, який навчається у Черкаському економіко-правовому інституті Київського університету інтелектуальної власності та права на освітньо-професійному ступені "бакалавр" за спеціальністю К9 "Правоохоронна діяльність" на денній формі навчання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, просп. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Відповідачу та третій особі, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, просп. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135);
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Інфоресурс" (код ЄДРПОУ 37533381, вул. О. Довженка, буд. 3, м. Київ, 03057).
Суддя Главач І.А.