Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 жовтня 2025 року Справа№200/6900/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
08.09.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 80% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 та проведення перерахунку з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 31.05.2021 № 15/106, виданої Управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення та з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового від 31.05.2021 № 15/106, виданої Управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях у розмірі 80% грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі із врахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі № 200/10259/21 відповідачем здійснено перерахунок його пенсії з 01.12.2019.
Однак при здійсненні перерахунку пенсії Головним управлінням протиправно зменшено її основний розмір з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення, незважаючи на те, що при призначенні пенсії основний розмір пенсії складав 80 % відповідних сум грошового забезпечення.
З метою здійснення перерахунку пенсії з розрахунку 80 % відповідних сум грошового забезпечення позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Листом відповідача від 14.03.2025 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з розрахунку 80 % відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач вважає дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення пенсії протиправними. Тому, з метою захисту своїх прав та законних інтересів позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2025 у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою - відмовлено. Відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Зобов'язано відповідача подати до суду: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача.
24.09.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. Також надано витребувані докази.
Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що основний розмір пенсії позивача на момент призначення пенсії був визначений, виходячи з грошового забезпечення на рівні 73 %. Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, який набув чинності 01.10.2011, було внесено зміни до низки актів, в тому числі статті 13 Закону № 2262-XII про розмір пенсії за вислугу років у відсотках. Враховуючи зміни до статті 13 Закону № 2262-XII, внесені Законом України "Щодо внесення змін в деякі закони України по питання пенсійного забезпечення і соціального захисту військовослужбовців" № 3591-IV, максимальний розмір пенсії, що призначаються за вислугу років, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 % відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-XII, згідно яких максимальний розмір пенсії за вислугу років, не повинен перевищувати 70 % сум грошового забезпечення за будь-якою із підстав зазначеною в статті 63 Закону № 2262-XII.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що підстави для перерахунку позивачеві пенсії відсутні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Позивачу призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону № 2262-XII. Розмір призначеної пенсії становив 80 % відповідних сум грошового забезпечення.
У зв'язку із прийняттям 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України постанови № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", позивачу на підставі п. 1 вказаної постанови з 01.01.2018 здійснено перерахунок пенсії призначеної згідно із Законом від 09.04.92 № 2262-XII з урахуванням встановлених Постановою № 704 видів та розмірів грошового забезпечення.
Основний розмір пенсії позивача під час його перерахунку був зменшений з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
05.03.2019 набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/3858/18 від 12.12.2018, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, яким визнано протиправними та нечинними п. 1, 2 постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
17.06.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, що видана Управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях 31.05.2021 № 15/106.
Відповідач, за наслідками розгляду вказаної заяви, листом відмовив позивачеві у здійсненні перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність правових підстав для цього.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі № 200/10259/21 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 31.05.2021 № 15/106.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 31.05.2021 № 15/106 у відповідності до вимог статей 43 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 31.05.2021 № 15/106.
Однак при здійсненні перерахунку пенсії Головним управлінням протиправно зменшено її основний розмір з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення, незважаючи на те, що при призначенні пенсії основний розмір пенсії складав 80 % відповідних сум грошового забезпечення.
З метою здійснення перерахунку пенсії з розрахунку 80 % відповідних сум грошового забезпечення позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Листом відповідача від 14.03.2025 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з розрахунку 80 % відповідних сум грошового забезпечення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 № 2262-XII (далі - Закон від 09.04.92 № 2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 13 Закону від 09.04.92 № 2262-XII було передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
08.07.2011 прийнято Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI (далі - Закон від 08.07.2011 № 3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011. Підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону внесено зміни до Закону від 09.04.92 № 2262-XII, зокрема в частині другій статті 13 цифри " 90" замінено цифрами " 80".
27.03.2014 прийнято Закон від 27.03.2014 № 1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу II якого внесено зміни до Закону від 09.04.92 № 2262-XII: у частині другій статті 13 цифри " 80" замінено цифрами " 70". Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014.
Статтею 63 Закону від 09.04.92 № 2262-XII в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивача було передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами нього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більше як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018 та пунктом 1 якої затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 - установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У зв'язку із прийняттям 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України постанови № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", позивачу на підставі п. 1 вказаної постанови з 01.01.2018 здійснено перерахунок пенсії призначеної згідно із Законом від 09.04.92 № 2262-XII з урахуванням встановлених Постановою № 704 видів та розмірів грошового забезпечення.
У зв'язку із прийняттям 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України постанови № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", позивачу на підставі п. 1 вказаної постанови з 01.01.2018 здійснено перерахунок пенсії призначеної згідно із Законом від 09.04.92 № 2262-XII з урахуванням встановлених Постановою № 704 видів та розмірів грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Стаття 63 Закону від 09.04.92 № 2262-XII визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 103 у позивача виникло право на перерахунок раніше призначеної пенсії.
При цьому, з огляду на положення частини четвертої статті 63 Закону від 09.04.92 № 2262-XII, умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 103, якою постановлено здійснити з 01.01.2016 перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом від 09.04.92 № 2262-XII, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського.
Отже, стаття 13 Закону від 09.04.92 № 2262-XII регулює порядок призначення пенсій, тоді як стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону від 09.04.92 № 2262-XII ні Законом від 08.07.2011 № 3668-VI, ні Законом від 27.03.2014 № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Постанова Кабінету Міністрів України № 103 також не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом від 08.07.2011 № 3668-VI та Законом від 27.03.2014 № 1166-VII зміни до статті 13 Закону від 09.04.92 № 2262-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Водночас процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону від 09.04.92 № 2262-XII, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону від 08.07.2011 № 3668-VI та Закону від 27.03.2014 № 1166-VII не зазнала.
Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи № 240/5401/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019
З огляду на викладене суд доходить висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 та з 01.04.2019 відповідно до статті 63 Закону від 09.04.92 № 2262-XII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із врахуванням норм ст. 13 Закону від 09.04.92 № 2262-XII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії позивача змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення. Натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, що обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону від 09.04.92 № 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Отже, у відповідача були відсутні законні підстави для зменшення основного розміру пенсії позивача з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії. Тому оскаржувані позивачем дії відповідача є протиправними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача із 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправними дії відповідача щодо зменшення раніше призначеної позивачу пенсії з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення після її перерахунку з 01.01.2018 та з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 31.05.2021 № 15/106, виданої Управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2018 виходячи із відсоткового значення основного розміру пенсії 80 % сум грошового забезпечення, а з 01.04.2019 на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 31.05.2021 № 15/106, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, суд зазначає, що строк звернення до суду в межах цих позовних вимог не підлягає застосуванню із наступних мотивів.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон України також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення без розгляду позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії у визначеному чинним законодавством розмірі з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, від 09 липня 2019 року у справі 676/1557/16-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17, від 22 листопада 2019 року у справі № 1140/3136/18.
Отже, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 КАС України, не застосовується, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 280/1931/19.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії- задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення після її перерахунку з 01.01.2018 та з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 31.05.2021 № 15/106, виданої Управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 виходячи із відсоткового значення основного розміру пенсії 80 % сум грошового забезпечення, а з 01.04.2019 на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 31.05.2021 № 15/106, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич