10 жовтня 2025 рокуСправа №160/15108/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особу, яка раніше була засуджена за вчинення особливо тяжкого злочину за ст.348 КК України;
-визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.05.2025 р. №6 про призов на військову службу під час мобілізації, в особливий період, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військової служби у Збройних Силах України та виключити позивача зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 як особу, яка має непогашену судимість за ст. 348 КК України, та яка була раніше виключена з військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він був засуджений вироком Зарічного районного суду Сумської області від 27.05.2022 за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст. 194, ст. 263 та ст. 348 КК України, до позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років. Згідно з довідкою про звільнення від 11.08.2023 №11229 позивач перебував під вартою в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» з 23.02.2017 по 11.08.2023. Згідно з вироком від 27.05.2022 позивачу зараховано в строк відбування покарання попереднє ув'язнення з 23.02.2017 по 02.09.2022 з розрахунку день за два. У зв'язку з чим вважається, що позивач відбув призначене вироком місцевого суду покарання у повному обсязі за скоєння особливо тяжкого злочину (ст. 348 ККУ) та був звільнений з-під варти. Після звільнення з місць позбавлення волі позивач повинен був на підставі п.6 ст.37 Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, яка діяла до 18.05.2024 р.) бути виключеним з військового обліку як особа, яка вчинила особливо тяжкий злочин (судимість непогашена з моменту звільнення із Сумського СІЗО та до цього часу). У тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 17.10.2023 вказано про виключення ОСОБА_1 за станом здоров'я на підставі рішення медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 (ст. 4В, 79Г, 26В гр. ІІ наказу Міноборони від 21.11.2017 р. №610). Крім того, зазначено про те, що рішенням призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.09.2023 позивач знятий з обліку на підставі п.п.6 п.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (як особа раніше засуджена за вчинення особливо тяжкого злочину). Позивач вказує, що 30.04.2025 по дорозі на роботу він був зупинений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 та доставлений до ТЦК для уточнення військово-облікових даних. На зауваження з приводу того, що він має непогашену судимість співробітники ІНФОРМАЦІЯ_5 ніяким чином не відреагували. Того ж дня рішенням ВЛК він був визнаний придатним до військової служби та 01.05.2025 призваний на військову службу. Позивач категорично не згодний з повторним включенням його до військового обліку як військовозобов'язаного, призов на військову службу під час мобілізації вважає незаконним, а права порушеними відповідачами, що зумовило звернення до суду.
Ухвалою суду від 30.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/15108/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою суду витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_6 : усі докази з їх документальним підтвердженням, що стали підставою для призову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової служби; наказ від 01.05.2025 №6 про призов на військову службу під час мобілізації позивача ОСОБА_1 .
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
07.07.2025 від представника позивача адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача, в якій просив неналежного відповідача-2: Військову частину НОМЕР_4 Міністерства оборони України на належного відповідача-2: Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у зв'язку із чим просить прийняти уточнені позовні вимоги до відповідача-2.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання, представником позивача зазначено про те, що в ході судового розгляду адміністративної справи ОСОБА_1 закінчив базову військову підготовку у Військовій частині (учбовому центрі) НОМЕР_4 Міноборони та був направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 Міноборони (юридична адреса: АДРЕСА_1 ).
До клопотання представником позивача долучено довідку Військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2025 №318 та копію військового квитка.
Ухвалою суду від 14.07.2025 клопотання представника позивача про заміну відповідача-2 у справі задоволено, замінено неналежного відповідача-2 у справі, а саме: Військову частину НОМЕР_4 на належного відповідача-2: Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Цією ж ухвалою суду повідомлено сторін, що розгляд справи розпочато спочатку, зважаючи на що встановлено відповідачам строк на подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а також повторно витребувано у відповідача-1: усі докази з їх документальним підтвердженням, що стали підставою для призову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) до військової служби, а також наказ від 01.05.2025 №6 про призов на військову службу під час мобілізації позивача ОСОБА_1 .
Відповідачі правом на подання відзиву на позов не скористались. Витребувані ухвалою суду докази відповідач-1 не надав. Обґрунтувань причин не подання витребуваних доказів у вказаний судом строк відповідачем-1 не зазначено.
За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , документований паспортом ID № НОМЕР_6 , що виданий 05.02.2024, орган, що видав: 5930; адреса місце проживання: АДРЕСА_2 .
Вироком Зарічного районного суду Сумської області від 27.05.2022 по справі №591/6550/17 (провадження 1-кп/591/42/22) ОСОБА_1 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України та призначено йому покарання:
-за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
-за ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
-за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
-за ст. 348 КК України у виді позбавлення волі на трок 12 років.
Згідно з вимог ст.70 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обраховувати з 27 травня 2022 року та, згідно вимог ст. 72 КК України (в редакції до 21 червня 2017 року), зарахувати в строк відбування покарання попереднє ув'язнення ОСОБА_1 з 23 лютого 2017 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідають два дні позбавлення волі.
Вирок Зарічного районного суду Сумської області від 27.05.2022 по справі №591/6550/17 (провадження 1-кп/591/42/22) набув законної сили 02.09.2022.
Відповідно до Довідки про звільнення серії Б №11229 від 11.08.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на підставі вироку Зарічного районного суду Сумської області від 27.05.2022 перебував в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» з 23.02.2017 по 11.08.2023, звільнений з ДУ «Сумський слідчий ізолятор» по відбуттю строку покарання та направлений за місцем проживання.
17.10.2023 позивачу видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , відповідно до записів у якому ОСОБА_1 зарахований призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 у запас 04.09.2023 за ВОС №956647 А; 04.09.2023 - медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку; з 14.09.2023 знятий з військового обліку за ст. 37 п.6 п.п.6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з відомостями з військового квитка серії НОМЕР_7 позивач призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_8 з 30.04.2025 зарахований в запас, 30.04.2025 - медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 визнаний придатним до військової служби, з 01.05.2025 призваний на військову службу під час мобілізації і направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_4 .
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_4 від 12.05.2025 №413/86 з 03.05.2025 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 .
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2025 №318 солдат ОСОБА_1 з 20.06.2025 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Вважаючи протиправними дії відповідача-1 щодо повторного взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не скасований.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
За змістом частини першої, третьої та дев'ятої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Відповідно до частини восьмої статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.
Пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ в редакції, чинної до 17.05.2024, було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
11.04.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон № 3633-ІХ), яким статтю 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XI в редакції Закону №3633-ІХ взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Частиною шостою статті 37 Закону №2232-XI в редакції Закону №3633-ІХ визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Отже, з переліку громадян, які підлягають виключенню з військового обліку, виключено осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Частиною четвертою статті 39 Закону №2232-XI передбачено, що на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.
Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Крім того, згідно з пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади. Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин;
підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України. Зазначені особи, стосовно яких скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повинні невідкладно, але не пізніше 48 годин з дня оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання;
підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до пункту 81 Порядку № 560, призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ. У разі призову військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Отже, з 18.05.2024 редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У межах правовідносинах, що виникли між сторонами, спір точиться щодо включення (взяття) відповідачем позивача на військовий облік військовозобов'язаних.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач був засуджений 27.05.2022 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України, з 11.08.2023 звільнений з ДУ «Сумський слідчий ізолятор» по відбуттю строку покарання.
Отже, позивача було засуджено до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину.
В силу пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла до 18.05.2024, позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, як особа, що була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 17.10.2023, водночас з 18.05.2024 - підлягав взяттю на військовий облік з огляду на вимоги чинного законодавства.
Суд зазначає, пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XI в редакції з 18.05.2024 чітко визначено, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, тому порушень в цій частині з боку відповідача-1 судом не встановлено.
Щодо доводів позивача про те, що відповідач-1 вчиняючи дії щодо взяття його на військовий облік не врахував, що його судимість не є такою, що погашена, суд повторно звертає увагу, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають усі громадяни, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, при цьому норма пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XI в редакції Закону №3633-ІХ не має прив'язки до зняття чи погашення судимості.
Доводи позивача про обов'язок відповідача виключити його з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XI не прийнятні, оскільки частина шоста статті 37 Закону №2232-XI в редакції з 18.05.2024 не містить пункту 6.
Крім того, вказаною нормою визначено виключний перелік категорій громадян, які підлягають виключенню з військового обліку, а позивачем не надано доказів того, що він відноситься до такої категорії.
Суд критично оцінює посилання позивача на статтю 58 Конституції України з огляду на таке.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Суд зазначає, що внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Суд акцентує, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.
Так, у зв'язку із внесенням змін до статей 37, 39 Закону №2232-XII було виключено з числа громадян, які підлягають виключенню з військового обліку, осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок і які можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Таким чином, дія вказаного Закону у новій редакції починається з моменту набрання цим актом чинності, поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, в т.ч. осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З огляду на викладене, відповідач вчиняючи дії щодо включення (взяття) позивача на військовий облік повинен був керуватись чинними нормами частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (у редакції Закону №3633-IX).
Щодо аргументів позивача щодо процедури його затримання, проходження ВЛК та визначення придатності до військової служби, суд зазначає, що не бере їх до уваги, оскільки такі не стосуються предмету спору.
Зважаючи на викладене, а також ураховуючи той факт, що 30.04.2025 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 позивач визнаний придатним до військової служби, такі висновки ВЛК є чинними, доказів зворотнього до суду не надано, порушень процедури призову на військову службу під час мобілізації в особливий період і направлення для проходження військової служби судом не встановлено, а матеріали справи не містять.
Щодо зауважень позивача на те, що він був засуджений за статтею 348 КК України, а тому не підлягає призову на військову службу, суд зазначає, що положення Закону № 2232-ХІІ та Порядку №560 з 18.05.2024 передбачають, що особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
За таких обставин, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.05.2025 №6 в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлення його для проходження військової служби у військову частину.
Оскільки позовні вимоги про звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 заявлені як похідні від позовних вимог, у задоволені яких відмовлено, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ), Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова