10 жовтня 2025 рокуСправа № 160/28161/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Надія Євгенівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу, -
29.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідачі) про визнання протиправним та скасування наказу, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 806-к від 30.11.2022 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу нагляду гірничотехнічного нагляду у вугільній промисловості у м.Павлоград управління гірничого нагляду, нагляду у промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з 02 грудня 2022 року;
- стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2022 до дня поновлення на роботі;
- визнати незаконною і протиправною відмову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області у пропозиції рівнозначної посади державної служби, на яку можливо було призначити ОСОБА_1 в Південно-Східному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці за переведенням;
- зобов'язати Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці прийняти Хамазу Катерину Петрівну на посаду, яка є рівнозначною посадою та за своїми умовами праці, посадовими обов'язками та повноваженнями відповідає посаді, яку позивач обіймав у Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 зазначений позов залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у десятиденний строк, з дня вручення ухвали про залишення позову без руху, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши обставини для поновлення строку та докази на підтвердження таких обставин.
07.10.2025 позивач через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, обґрунтовану наступним. В серпні 2025 позивач з'ясувала, що її була звільнено без дотримання чинного законодавства України зі статей інтернет-ресурсів, до цього вона не мала сумнівів у доброчесності свого роботодавця. Позивач повідомляє, що у зв'язку з військовою агресією рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), у позивача виникли та існували об'єктивно непереборні обставини (безперервно з 01.07.2023 по 29.09.2025), з якими пов'язаний пропуск строку на звернення до суду: постійні повітряні тривоги, загрози артилерійних обстрілів та вибухів; розташування місцезнаходження позивача у безпосередній близькості до території бойових дій (місто Покровськ, Донецької області); періодичне відключення електричної енергії; хвороба близької людини та хронічна хвороба позивача. Порушення нормальної та сталої життєдіяльності Позивача, внаслідок вищезазначених обставин спричинило несвоєчасність вивчення правової сторони звільнення позивача та звернення до адміністративного суду.
При вирішенні питання щодо визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, суд зазначає наступне.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Суд звертає увагу, що згідно статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, який відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами п. 17 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба.
Відтак, у даній категорії справ, де спірні правовідносини стосуються прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення, законодавець встановив місячний строк для звернення до суду з позовами проти суб'єктів владних повноважень, вважаючи його достатнім для визначення позиції особи щодо захисту її прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 та від 04.12.2019 у справі №815/2681/17, в яких зазначено, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення Кодексу адміністративного судочинства України, як норми спеціального процесуального закону, які визначають місячний строк звернення до суду.
Так, цю позовну заяву подано з пропуском тримісячного строку звернення до суду, залишено без руху ухвалою суду від 06.10.2025 та запропоновано позивачу подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.
Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст ст.122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених правових норм також вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Відтак, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається на особу, яка звертається із позовною заявою та клопотанням про поновлення процесуального строку.
Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Суд погоджується, що введений в Україні воєнний стан створив об'єктивні труднощі, які суттєво ускладнили (подекуди унеможливили) учаснику справи реалізацію його процесуальних прав та обов'язків. Однак, сама по собі ця обставина, без належного обґрунтування неможливості для заявника ситуативно (в конкретних умовах) виконати ці процесуальні дії, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
За усталеною практикою, введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною та підтверджений відповідними доказами.
Доводи позивача про неможливість своєчасного подання позовної заяви через введення в Україні воєнного стану, повітряних тривог, загрози обстрілів, періодичного відключення електричної енергії, тощо, не можуть розглядатися як основна та поважна причина для поновлення строку звернення до суду, оскільки вони не мали постійного, безперервного характеру та не свідчать про фактичну неможливість подання позовної заяви протягом усього строку, встановленого процесуальним законом.
Враховуючи викладене, доводи позивача не виправдовують безпідставність порушення процесуальних строків, встановлених законом, та у контексті обставин цієї справи суд уважає необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові ВП ВС від 03.07.2025 у справі №990/102/25, в ухвалі ВС від 18.04.2024 у справі №280/5470/22.
Принцип рівного доступу до правосуддя не означає автоматичного поновлення строків, а потребує доведення об'єктивних перешкод, яких у цьому випадку не було.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадках, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого законодавством строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Судом не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав. Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
За таких обставин, суд вважає, що позов поданий позивачем із пропущенням строків звернення до адміністративного суду, встановлених частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а підстав для поновлення зазначеного процесуального строку немає.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
З огляду на те, що позивачем подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством, а наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не визнані судом поважними, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу - повернути позивачу.
Копію цієї ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.
У відповідності до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець