09 жовтня 2025 рокуСправа №160/34033/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування під час призначення пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 в подвійному розмірі періоди роботи з 01.02.2007 по 30.06.2015.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 01.02.2007 по 30.06.2015 та здійснити перерахунок пенсії з дати призначення.
Ухвалою суду від 30.12.2024 року позовну заяву залишено без руху для надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності підстав його пропуску та надання відповідних доказів.
Ухвалою суду від 06.01.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині позовних вимог щодо періоду, за який необхідно провести перерахунок, з 11.06.2015 року по 24.06.2024 року - повернуто позивачу.
Таким чином, на розгляді суду залишились позовні вимоги в частині позовних вимог щодо періоду, за який необхідно провести перерахунок, з 25.06.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу в зарахуванні стажу у подвійному розмірі, оскільки у відповідності до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.02.2007 по 30.06.2015 має бути зарахований до страхового стажу у подвійному розмірі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що позивач не зверталася із заявою про перерахунок пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно особистої заяви від 08.06.2015 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11.06.2015.
Загальний страховий стаж, врахований в повному обсязі за період роботи з 01.09.1973 по 29.02.2020, згідно наданих документів, а саме: диплому серії НОМЕР_2 від 27.12.1976, свідоцтва про народження дитини НОМЕР_3 від 04.08.1982, трудової книжки б/н від 01.02.1977 та вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_4 від 02.09.1992, а також даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до відповідей Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.12.2024 № 0400-010307-8/247531 та від 12.12.2024 № 0400-010309-8/245650 позивачем встановлено, що під час призначення пенсії не враховано в подвійному розмірі пільговий стаж роботи.
Так, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 працювала з 01.02.2007 по 30.06.2015 вихователем в КЗ Дитячого протитуберкульозного санаторію № 7.
За приписами п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Таким законом до 31.12.2003 був Закон України "Про пенсійне забезпечення" (далі- Закон № 1788-ХІІ).
01.01.2004 набув чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і Закон України Про пенсійне забезпечення регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України Про пенсійне забезпечення підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Отже, відповідно до приписів законодавства, обчислення стажу при розрахунку розміру пенсії здійснюється наступним чином:
за період до 01.01.2004 - на підставі записів трудової книжки (ст. 56, 60, 62 Закону № 1788-ХІІ);
починаючи з 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (ст. 24 Закону № 1058-IV ).
У межах спірних правовідносинах питання полягає у не зарахуванні відповідачем періодів трудової діяльності з 01.02.2007 по 30.06.2015 відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ.
Як вже встановив суд, позивач у період з 01.02.2007 по 30.06.2015 працювала вихователем в КЗ Дитячого протитуберкульозного санаторію № 7.
Отже, під час розгляду справи встановлено, що протягом спірного періоду позивач працювала у інфекційному закладі охорони здоров'я.
Відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
При цьому ст. 24 Закону № 1058-IV не скасовує положення ст.60 Закону № 1788-ХІІ та не зупиняє її дію.
Отже, під час розгляду справи встановлено і визнається відповідачем, що протягом спірного періоду позивач працювала у інфекційному закладі охорони здоров'я. За правилами ст.60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, у яких суди дійшли висновку про правомірність зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн., з огляду на те, що позовні вимоги задоволені лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування під час призначення пенсії ОСОБА_1 в подвійному розмірі періоди роботи з 01.02.2007 по 30.06.2015.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 01.02.2007 по 30.06.2015 та здійснити перерахунок пенсії з 25.06.2024 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова