СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/6227/25
ун. № 759/22622/25
10 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2024 року за №12024000000001274, -
У вересні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла вищевказана скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2024 року за №12024000000001274, на бездіяльність слідчого ГСУ НП України ОСОБА_5 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
Скарга мотивована тим, що на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 23.06.2025 року (справа № 759/13760/25, провадження № 1-кс/759/3869/25) 14.07.2025 року проведено обшук транспортного засобу марки «Renaut Kangoo», VINкод НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , яке перебувало у володінні ОСОБА_6 , в ході якого вилучено, у тому числі, автомобіль Renault KANGOO НОМЕР_3 , ключі та свідоцтво про реєстрацію. Вказаний автомобіль належить ОСОБА_4 , яка не є підозрюваною у кримінальному провадженні за №12024000000001274, арешт на вказаний автомобіль не накладався, а тому він є тимчасово вилученим майном та бути повернутий власнику.
З урахуванням викладеного, просить зобов'язати слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 , яким здійснюється досудове розслідування у кримінальномупровадженні № 12024000000001274 від 21.06.2024., повернути тимчасово вилучене майно згідно з вимогами ст. 169 КПК України, яке було вилучене під час проведення обшуку транспортного засобу марки «Renaut Kangoo», VIN-код НОМЕР_1 ,д.н.з. НОМЕР_2 . До вищевказаного майна віднести: транспортний засіб марки «Renaut Kangoo», VINкод НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію та ключі до нього перебували у ньому відповідно до протоколу обшуку.
Адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, на адресу суду надіслала заяву, в якій просить здійснювати розгляд скарги без її участі, вимоги скарги підтримує в повному обсязі.
Слідчий ГСУ НП України ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомляв.
У зв'язку із чим, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності вищевказаних осіб.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою ст. 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом 10 днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Згідно з ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Аналіз змісту вказаної норми закону свідчить про те, що вона встановлює обов'язок слідчого, прокурора протягом визначеного строку (не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна) подати до слідчого судді клопотання про арешт майна. А за умови невиконання цього обов'язку у зазначених суб'єктів виникає інший обов'язок - негайно повернути особі вилучене майно, строк виконання якого у часі не обмежений, а отже, моментом завершення виконання такого обов'язку є винятково його реалізація, тобто фактичне повернення особі вилученого майна.
Таким чином, скарга на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна може бути подана до суду в будь-який час, протягом якого така бездіяльність триває, відтак, скарга подана з дотриманням строків на оскарження.
Згідно ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Сукупний аналіз норм кримінального процесуального законодавства вказує на те, що статус тимчасово вилученого майна набуває усе майно, вилучене під час обшуку, незалежно від того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання, оскільки фактично відбувається обмеження права особи щодо можливості володіти, користуватися та розпоряджатися усім майном, яке вилучається. Крім того, задля запобігання непомірного втручання у право власності особи законодавцем передбачено строк, протягом якого слідчий чи прокурор має звернутися із клопотанням про застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відносно тимчасово вилученого під час обшуку майна, інакше таке майно негайно повертається особі, в якої воно вилучалося.
Дотримання умов, за яких майно набуває статусу тимчасово вилученого, відповідає вимогам ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до яких будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який створює таке обмеження, повинен мати належні правові підстави для його здійснення.
В судовому засіданні встановлено, що Управлінням розслідування особливо тяжких злочинів ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024000000001274 від 21.06.2024, за ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 321, ч. 3 ст. 229 КК України.
Як вбачається з протоколу обшуку від 14.07.2025 року під час проведення обшуку було виявлено та вилучено майно, у тому числі й транспортний засіб марки «Renaut Kangoo», VIN код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію та ключі до нього.
Разом з тим, на момент розгляду скарги в розпорядження слідчого судді не надано відомостей про те, що слідчий чи прокурор в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України звертались з клопотанням про арешт згаданого тимчасово вилученого майна. Також відсутні відомості про визнання вищевказаного майна речовими доказами.
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що транспортний засіб марки «Renaut Kangoo», VIN код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_4 , яка не є підозрюваною у кримінальному провадженні № 12024000000001274 від 21.06.2024, та відповідно не є особою щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна у даному кримінальному провадженні.
Крім того, будь-яких належних доказів, що у вказаному автомобілі містяться сліди кримінального правопорушення чи інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, органом досудового розслідування слідчому судді не надано.
Слідчий суддя виходить із засад кримінального провадження, закріплених в статті 16 КПК України, відповідно до якої позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до норм ч. 4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Як зазначено в ст.1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Згідно з положеннями ст.ст. 7, 8 КПК України до загальних засад кримінального провадження відноситься, зокрема, недоторканність житла чи іншого володіння особи, недоторканість права власності. Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, з метою недопущення порушення прав ОСОБА_4 у можливості вільно володіти та розпоряджатися її власністю, слідчий суддя вважає за необхідне повернути ОСОБА_4 транспортний засіб марки «Renaut Kangoo», VIN код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про його реєстрацію та ключі від зазначеного транспортного засобу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 167, 169,171, 303, 306-307 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2024 року за №12024000000001274, на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні вилученого майна, задовольнити.
Зобов'язати уповноваженого слідчого в ОВС ГСУ НП України, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000001274 від 21.06.2024, повернути ОСОБА_4 транспортний засіб марки «Renaut Kangoo», VIN код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію та ключі від зазначеного транспортного засобу, вилучені 14.07.2025 року під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 23.06.2025 року (справа № 759/13760/25, провадження № 1-кс/759/3869/25).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1