Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/9994/25
Провадження № 1-кп/758/1512/25
10.10.2025 року місто Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві кримінальне провадження №6202410030000070 від 22.01.2024, з угодою про визнання винуватості, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізяслав Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні немає, військовослужбовець Державного центру кіберзахисту Держспецзв'язку, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України, -
До Подільського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт від Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону з угодою про визнання винуватості стосовно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 413 КК України, за таких обставин:
29.03.2022 між ОСОБА_7 та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України в особі т.в.о. начальника Державного центру кіберзахисту Державної служби спеціального зв'язку т захисту інформації України ОСОБА_8 укладено контракт про проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України на посадах офіцерського складу на строк до закінчення воєнного стану та оголошення рішення про демобілізацію з 01.04.2022 року та наказом начальника Державного центру кіберзахисту Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 29.03.2022 № 45-ос призначено на посаду начальника сектору договірної роботи та публічних закупівель.
Наказом начальника Державного центру кіберзахисту Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 29.08.2024 № 216-ос підполковника ОСОБА_7 призначено начальником 2 сектору фінансового -економічного відділу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено.
У відповідності до ст. ст. 17, 65 Конституції України ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про оборону України» участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» на військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України поширюється дія статутів Збройних Сил України та законодавство України, що встановлює загальний порядок і умови проходження військової служби.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» військовослужбовці Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України мають право зберігати, носити, використовувати та застосовувати зброю на підставах і з порядку, передбачених статтею 46 Закону України «Про Національну поліцію» та статутами Збройних Сил України.
Згідно зі ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі -Статут) та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Згідно зі ст. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до статті 20 Статуту військовослужбовці під час виконання службових обов'язків мають право застосовувати заходи фізичного впливу, а також носити, зберігати та застосовувати спеціальні засоби, зброю в порядку, встановленому законодавством.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон) особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
Наказом Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 07.12.2015 № 753, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.12.2015 за № 1633/28078 (далі - Інструкція № 753) затверджено Інструкцію про порядок забезпечення, організації обліку та зберігання озброєння у Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до пункту 2 розділу V Інструкції № 753 до номенклатури озброєння, яким можуть забезпечуватися органи Держспецзв'язку, входять стрілецька зброя (штатна (табельна) та боєприпаси (патрони до стрілецької зброї).
У відповідності до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Інструкції № 753 посадові особи, які наказом начальника органу Держспецзв'язку призначаються відповідальними за облік, зберігання та видачу озброєння, а також ті, кому видається озброєння у користування, повинні знати правила поводження з цим озброєнням, його матеріальну частину, порядок зберігання, підготовки до використання та застосування.
Згідно підпункту 1 пункту 2 розділу VІІ Інструкції № 753 зберігання озброєння, яке видане зі складу для користування військовослужбовцям стрілецька зброя та боєприпаси зберігається тільки у чергового органу Держспецзв'язку та у вартах.
Відповідно до підпункту 27 пункту 3 розділу VІІ Інструкції № 753 за особливих обставин (пожежа, повінь і стихійне лихо, яке створює небезпеку для озброєння, за тривогою) озброєння дозволяється видавати за карткою-замінником (додаток 22) після отримання наказу від начальника органу Держспецзв'язку. Про надання та отримання наказу робиться відповідний запис у книзі обліку, видачі (приймання) і закріплення озброєння (зазначаються підстави, обмеження, час та прізвище посадової особи, яка надала дозвіл на видачу озброєння). У цьому випадку особиста зброя та боєприпаси до неї видаються за карткою-замінником, яка залишається у чергового органу Держспецзв'язку, а інше озброєння видається із записом у книзі обліку, видачі (приймання) і закріплення озброєння, що особа, яка отримала озброєння, засвідчує власним підписом;
У відповідності до пункту 2, 3 розділу ІХ Інструкції № 753 про кожний випадок крадіжок або втрати зброї та/або боєприпасів начальник органу Держспецзв'язку повинен доповісти у порядку підпорядкованості (окремо телеграмою повідомити Голову Держспецзв'язку та довольчий орган Держспецзв'язку), а також повідомити регіональний орган Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України із зазначенням номерів викраденого, втраченого озброєння і негайно вжити заходів щодо розшуку викраденого озброєння. За кожним фактом крадіжок, втрати, виявлення надлишку або нестачі озброєння проводиться службове розслідування, за висновком якого приймається відповідне рішення. Викрадене або втрачене озброєння заноситься до книги обліку нестач.
Згідно пункту 2 розділу І Інструкції про порядок носіння вогнепальної зброї та правила поводження з нею військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 31.10.2017 № 587 (далі - Інструкція № 587), до вогнепальної зброї, яку військовослужбовці Держспецзв'язку мають право зберігати, носити, використовувати та застосовувати, належать пістолети та автомати кулемети які закріплюються за ними згідно з табелями належності в порядку. встановленому Держспецзв'язку.
Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції № 587 видача військовослужбовцям Держспецзв'язку зброї та боєприпасів до неї здійснюється після складання ними заліку зі знань матеріальної частини зброї та вимог законодавства щодо застосування або використання зброї, Кримінального кодексу України щодо відповідальності за перевищення повноважень при застосуванні зброї, цієї Інструкції, інших актів, що регламентують поводження зі зброєю.
У відповідності до зазначеної норми Інструкції № 587 та на виконання листа ДЗ Держспецзв'язку від 03.08.2022 № 13/04/02-135 щодо здійснення контролю за наявністю озброєння, стрілецької зброї та боєприпасів з особовим складом ДЦКЗ Держспецзв'язку, в тому числі і з підполковником ОСОБА_7 , начальником ДЦКЗ Держспецзв'язку майором ОСОБА_9 09.08.2022 проведено практичне заняття та інструктаж про поводження зі зброєю, доведено вимоги законодавства, в тому числі і норми Кримінального кодексу України щодо застосування, використання та зберігання зброї під особистий підпис військовослужбовця (№ 64/01-821 від 09.08.2022 (переоблік за № 64/01/01-106 від 10.01.2024)).
01.12.2022, після проведення відповідної інвентаризації озброєння (Відомість закріплення озброєння та боєприпасів та передачі їх на відповідальне збереження станом на 10.08.2022 (№ 64/01-996 від 05.09.2022, переоблік за № 64/01/01-90 від 09.01.2024) підполковник ОСОБА_7 за карткою - замінником від 12.05.2022 № 62/ПМ отримав пістолет системи ПМ серії НОМЕР_2 , в комплекті з двома магазинами, кобуру, ремінець, протирку та 16 (шістнадцять) 9-мм. набоїв до ПМ з кулею ПСт серії НОМЕР_3.
Підполковник ОСОБА_7 будучи військовослужбовцем ДЦКЗ Держспецзв'язку відповідно до вимог статей 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 17 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України», пункту 2 розділу II Інструкції № 587, зобов'язаний додержуватись вимог Конституції України, Законів України, Статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів з питань, що регламентують проходження ним військової служби, не допускати вчинення злочинів, дбайливо використовувати військове майно, не допускати його втрати, знищення чи розкрадання, відповідати за збереження і правильну експлуатацію наданої йому у тимчасове службове користування і закріпленої за ним зброї та бойових припасів, не допускати ганебних вчинків, бути взірцем належної поведінки, виконуючи службові обов'язки, постійно мати зброю при собі, забезпечити належний порядок охорони зброї та бойових припасів, обліку, зберігання і використання, який унеможливлював би втрати та крадіжки.
Однак, у порушення наведених вище вимог законодавства, підполковник ОСОБА_7 чітко знаючи та розуміючи зміст покладених на нього обов'язків з військової служби, порядок зберігання військового майна, діючи всупереч вимог законодавства, якими регламентований порядок зберігання військового майна, втратив ввірену йому для службового користування зброю внаслідок порушення правил її зберігання, вчинену в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Відповідно до запису в посвідченні офіцера підполковника ОСОБА_7 , НОМЕР_4 виданого 01.11.2022 начальником ДЦКЗ в розділі 6 начальником Департменту забезпечення зроблено запис про дозвіл на носіння особистої зброї пістолетного типу ПМ 9мм № НОМЕР_2 .
У подальшому, 29.12.2023 близько 22 год. 00 хв., підполковник ОСОБА_7 , перебуваючи у сквері поблизу пр-кта Європейського Союзу, 66, м. Київ, прямуючи до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , маючи при собі ввірену йому вогнепальну зброю та боєприпаси, а саме: пістолет ПМ серії НОМЕР_2 , в комплекті з одним магазином спорядженим набоями до ПМ з кулею ПСт серії НОМЕР_3 в кількості 8 (вісім) штук калібру 9 мм, які переносив у кобурі відкритого типу закріпивши її на поясі, в порушення порядку та умов зберігання зброї, діючи із кримінальною протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи в умовах воєнного стану, не вжив належних заходів щодо контролю за ввіреною йому вогнепальною зброєю - пістолетом ПМ серії НОМЕР_2 , в комплекті з одним магазином спорядженим набоями до ПМ з кулею ПСт серії НОМЕР_3 в кількості 8 (вісім) штук калібру 9 мм, загальною вартістю 1453 грн 28 коп, що призвело до їх втрати.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 413 КК України - у втраті ввіреної для службового користування зброї та бойових припасів, внаслідок порушення правил її зберігання, вчиненій в умовах воєнного стану.
01 липня 2025 року між прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_7 із захисником ОСОБА_6 у порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Прокурор у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даних угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.
Захисник в судовому засіданні вважала за можливе затвердити угоду про визнання винуватості.
У судовому засіданні обвинувачений винним у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушенню визнав повністю, щиро каявся, зазначив, що розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований у результаті затвердження угоди про визнання винуватості судом. Зазначив, що угода про визнання винуватості є добровільною та наполягав на затвердженні угоди.
Представник потерпілого просив затвердити угоду про визнання винуватості, додавши, що шкода відшкодована підприємству обвинуваченим в повному обсязі.
Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно вказаної угоди, обвинувачений ОСОБА_7 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України, в обсязі обвинувального акту. Цією угодою сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 413 КК України та покарання, яке він повинен понести, у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України.
Вказаною угодою встановлено наслідки її укладення та затвердження, у відповідності до приписів ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України визначено, що при прийнятті рішення у судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Приписами п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України встановлено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 та у вчиненні якого він визнав себе винним, відноситься до нетяжких злочинів.
Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком зрозумів права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до ОСОБА_7 у разі затвердження угоди судом.
Сторони угоди в судовому засіданні стверджували, що угода про визнання винуватості між ними укладено добровільно без застосування насильства, примусу, погроз.
Суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Суд пересвідчився, що угода відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Крім того, судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані у разі затвердження угоди судом.
Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину, обране з урахуванням особи обвинуваченого та обстави, що пом'якшують та обтяжують покарання останнього.
Отже, судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, а тому угода може бути затверджена. На умовах цієї угоди може бути ухвалено вирок, оскільки правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_7 , зроблена вірно. Умови цієї угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, або інших осіб, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання підозрюваним взятих на себе зобов'язань, наявність у нього фактичних підстав для визнання винуватості.
Обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд вважає повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
Зазначене суд вважає обставинами, які істотно знижують суспільну небезпечність обвинуваченого.
Беручи до уваги наведені обставини справи, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, дані, які характеризують його особу, суд вважає, що поведінка обвинуваченого свідчить про те, що він став на шлях виправлення, має у житті обставини та цінності, які будуть стимулювати його до належної поведінки, що істотно знижує ступінь її суспільної небезпеки. Тому суд вважає, що обвинуваченому доцільно призначити узгоджене сторонами угоди покарання, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, що стимулюватиме його у подальшому до правомірної поведінки. Указане покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України та буде необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що угода, укладена між прокурором та обвинуваченим, підлягає затвердженню.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 368, 370, 374, 474, 475 КПК України, -
Угоду про визнання винуватості між прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_7 за участі захисника ОСОБА_6 від 01 липня 2025 року у кримінальному провадженні №62024100130000070 від 22.01.2024 - затвердити.
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбуття покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості наступають наслідки, передбачені ст. 476 КПК України.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Суддя: ОСОБА_1