печерський районний суд міста києва
Справа № 757/45830/25-к
19 вересня 2025 рокуслідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні №12024000000001564 від 30.07.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_6 , за погодженням заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні №12024000000001564 від 30.07.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовує тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024000000001564 від 30.07.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190 КК України.
Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.
Досудовим розслідуванням установлено, що приблизно на початку 2024 року двоє громадян України ОСОБА_7 та ОСОБА_5 створили злочинну організацію з метою заволодіння коштами шляхом обману (вчинення шахрайських дій) по відношенню до громадян країн Центральної Азії, зокрема Республіки Казахсатан.
Із цією ОСОБА_7 та ОСОБА_5 орендували офісне приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке обладнали під так званий «кол-центр» та облаштували комп'ютерною технікою і іншими засобами електронних комунікацій, включаючи інформаційно- комунікаційні технології, програмні, програмно-апаратні засоби, інші технічні та технологічні засоби і обладнання для використання їх у вчиненні обману потерпілих.
До складу злочинної організації ОСОБА_7 та ОСОБА_5 залучили інших громадян України, між якими розподілили наступні ролі: ОСОБА_8 , який діяв у ролі так званого «хеда», був довіреною особою організаторів, що здійснює повний безпосередній контроль за діяльністю інших учасників злочинної організації у кол-центрі, ОСОБА_9 - «шифт-менеджер» (особа, що систематизує потерпілих, так званих лідів, у CRM cистемі та передає дані потенційних потерпілих для подальшої роботи з ними іншим учасникам),б ОСОБА_10 - «директор грошей» (особа, яка здійснює грошові розрахунки для забезпечення діяльності кол-центру), ОСОБА_11 - «тім-лідер» (здійснюють контроль за діяльністю нижчих за рангом учасників - «агентів», ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 - «агенти» (особи, що безпосередньо контактують з потерпілими та спонукають до оплати за неіснуючі послуги), та інші учасники злочинної організації.
Невстановлені на даний час особи, які виконували ролі «арбітражників» (особа, що здійснює пошук потенційних потерпілих та отримує їхні анкетні та контакті дані), айчарів та інших.
У відповідності до розробленого ними злочинного плану працівники вказаного кол-центру на веб-ресурсах Facebook, Instagram, Google, тощо, які налаштовані на мешканців Республіки Казахстан, розміщували онлайн- оголошення та реклами з інформацією про надання юридичних послуг у сфері процедури - chargeback, тобто учасники злочинної організації пропонували юридичні послуги особам осіб, які раніше мали намір здійснювати торгівлю на міжнародному ринку типу Форекс, цінними паперами, акціями, облігаціями, ф'ючерсами, опціонами тощо, чи мали намір взяти кредит в фінансових установах, однак були ошукані псевдо брокерськими компаніями чи псевдо фінансовими установами та втратили свої кошти («інвестиції»).
Дані рекламні оголошення містили короткий текст із обіцянкою повернути втрачені інвестиції, зокрема: «Брокер не виплатив тобі зароблені кошти? - Наша юридична компанія допоможе!», що створювало у потерпілих надію та уяву у можливості юридично і законно врегулювати повернення їм коштів.
У разі згоди потерпілих на співпрацю учасники злочинної організації перенаправляли їх на веб- ресурси, так звані односторінкові сайти «лендинг», які імітували офіційні сайти юридичних компаній та де останні залишали свої дані для зв'язку з ними.
Далі учасники злочинної організації з використанням SІP-телефонію та месенджер Ватсап телефонували таким особам та представлялися під вигаданими іменами працівниками юридичних компаній, уточнювали анкетні дані «клієнта»: П.І.Б , дату народження, місце реєстрації, контактний номер телефону, електронну поштову скриньку, тощо, та розповідали про свої послуги, як юриста з повернення втрачених інвестицій.
У разі, якщо потерпілий просив зателефонувати йому через відео - зв'язок, учасники злочинної організації так звані «агенти», під час спілкування використовували технологію «Deepfake», що дозволяло їм у режимі реального часу під час відео дзвінків змінювати своє обличчя на інше та приховувати себе з метою конспірації.
Потерпілий, будучи введеним в оману та перебуваючи під психологічним впливом щодо повернення втрачених коштів юридичним шляхом, виконував подальші вказівки «агента», зокрема надавав письмову згоду на те, що у разі позитивного результату процедури chargeback, після повного повернення йому коштів, він зобов'язується сплатити юридичній компанії 10% від поверненої йому суми, створював крипто гаманець, начебто на який будуть зараховані його кошти, заповнював різного роду бланки та заяви, тощо.
Далі учасник злочинної організації, так званий агент «агент» здійснював підробку листа від імені Blockchain, надсилав його потерпілому та повідомляв, що його втрачені кошти знайдені та наразі «заморожені» системою Blockchain, але їх можна легко повернути звідти, виконавши різного роду дії та заходи, за які необхідно сплатити ту чи іншу суму.
Учасники злочинної організації підробляли різного роду документи різноманітних державних та комерційних установ, які містять відомості про те, що кошти потерпілих відшукані та можуть бути їм повернені у разі сплати певних сум за вчинення тих чи інших дій та шляхом надсилання електронних повідомлень пред'явили їх потерпілим, яких у злочинній діяльності називали «лід», чим остаточно переконували їх у можливості повернути втрачені кошти та здійсненні оплати за операції, які будуть виникати в ході процедури chargeback.
Указані методи шахрайських дій, складалися з різних вигаданих заходів, які спонукали потерпілого неодноразово перераховувати свої кошти, для того щоб отримати раніше втрачені кошти у вигляді псевдо-інвестицій, а саме: необхідно пройти фінансову верифікацію, сплатити за легалізацію коштів перед тим, як їх повернуть, сплатити попередній податок на прибуток, сплатити судовий збір за перемогу у міжнародному арбітражному суді, тощо.
Учасники злочинної організації, створеної організаторами злочинної організації ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , так звані «агенти», використовували різні приводи для шахрайського заволодіння коштами потерпілого, у різній послідовності, створювали нові та удосконалювали старі.
У випадку, якщо потерпілий не мав подальшої фінансової можливості щодо перерахування власних коштів на підконтрольні рахунки злочинної організації, учасники злочинної організації, здійснювали «закриття» клієнта, тобто потерпілого, що полягало у припиненні будь-якої комунікації з ним та неповернення коштів.
На останньому етапі вчинення кримінальних правопорушень, учасник злочинної організації, «директор грошей», вчиняв злочинні дії, спрямовані для виведення коштів, здобутих злочинним шляхом, у легальний обіг шляхом використання підконтрольних учасникам злочинної організації банківських рахунків та критповалютних гаманців, обготівковуючи їх та використовували їх для власних потреб та підтримання функціонування злочинної організації у майбутньому.
Таким чином, вказана злочинна організація в складі ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , у період часу з 29.04.2025 по 08.08.2025 року шляхом обману заволоділа коштами громадян республіки Казахстан ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 на загальну суму 2 034 630 грн.
18.09.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затриманий в порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
18.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру про те, що він підозрюється:
- в створенні злочинної організації, керівництво такою організацією та її структурними частинами, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України;
- в організації та керування заволодіння чужим майном, шляхом обману, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, злочинною організацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання спробам останнього вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України , а саме:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Обставини встановлені під час досудового розслідування на думку слідчого виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання. Підозрюваний вказав, що не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування. Просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт або інший захід, що дозволить забезпечити належну поведінку підозрюваного та водночас надасть можливість отримання належного медичного догляду і лікування, а також здійснення догляду та піклування за матір'ю, яка є інвалідом. Просили врахувати, що підозрюваний має постійне місце проживання, раніше не судимий.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить наступних висновків.
18.09.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затриманий в порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
18.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру про те, що він підозрюється:
- в створенні злочинної організації, керівництво такою організацією та її структурними частинами, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України;
- в організації та керування заволодіння чужим майном, шляхом обману, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, злочинною організацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У даному випадку слід брати до уваги те, що відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Є сумнівною обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_5 за ст. 255 КК України саме в частиністворення злочинної організації, керівництві такою організацією та її структурними частинами та організації та керуванні заволодіння чужим майном, оскільки матеріали справи не містять доказів участі ОСОБА_5 у злочинній організації, а саме слідством не надано слідчому судді доказів її ієрархії побудови, зовнішньої стійкості та мети вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.
Так, на підтвердження причетності ОСОБА_5 до кримінального правопорушення за ст. 255 КК України стороною обвинувачення надано рапорт старшого оперуповноваженого 3-го відділу 8-го управління ДСР НП України, який не може розцінюватись як доказ створення злочинної організації, керівництва такою організацією та її структурними частинами, організації та керування заволодіння чужим майном, оскільки рапорт є офіційним письмовим докладом нижчого за званням вищому про певну подію, тобто сам по собі не може вважатись доказом вчинення особою інкримінованого правопорушення, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд у своїй практиці.
Наданий протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 28.08.2025 є єдиним письмовим доказом причетності ОСОБА_5 до зазначених у клопотанні події, проте також не свідчить про його причетність до кримінального правопорушення за ст. 255 КК України в частині створення злочинної організації, керівництва такою організацією та її структурними частинами та організації та керуванні заволодіння чужим майном, оскільки містить виключно розмову ОСОБА_5 з особою жіночої статі на ім'я ОСОБА_25 щодо роботи пресейла, адрес місцезнаходження та номерів телефонів.
На переконання слідчого судді підтвердження створення злочинної організації, керівництва такою організацією та її структурними частинами, організації та керування заволодінням чужим майном лише протоколом НСРД є недостатнім, та як наслідок застосування найсуворішого запобіжного заходу без застави, вочевидь не відповідає загальним принципам КПК України і ст.ст. 177, 178, 194 КПК України.
Разом з тим, враховуючи, що досудове розслідування триває та наразі встановлюються можливі факти злочинної діяльності ОСОБА_5 , надані докази свідчать про можливу причетність ОСОБА_5 до зазначеного кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
В той же час, згідно з ч.4 ст. 194 КПК України у разі, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Разом з тим, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень прокурора у клопотанні про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Разом з цим, доводи, які зазначені в клопотанні про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, спростовується матеріалами клопотання. Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024000000001564 розпочато у 2024 році, тобто є довготривалим, підозрюваному ОСОБА_5 про кримінальне провадження було відомо, та останній весь цей час не переховувався від органів досудового розслідування та не відмовлявся від отримання повідомлення про підозру, самостійно прибув на розгляд запобіжного заходу, що в свою чергу спростовує доводи сторони обвинувачення відносно вказаного ризику.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, спростовується з огляду на те, з часу відкриття кримінального провадження органом досудового розслідування зібрано значний обсяг доказів, що унеможливлює спотворення вже здобутих доказів, які можуть мати значення у кримінальному провадженні.
При цьому, ризик іншим чином перешкодити кримінальному провадженню не конкретизований, тому не може вважатись реальним.
Разом з тим, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України наявний, оскільки хоч подія кримінального правопорушення мала місце в 2024 році, проте наразі кримінальне правопорушення є актуальним, тому існує можливість незаконного впливу з боку підозрюваного на свідків, які вже допитані під час досудового розслідування, та тих, які можуть бути встановлені в ході проведення досудового розслідування.
Також слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, зокрема, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання, має на утриманні матір інваліда, яка потребує додаткового догляду. Наведені обставини у сукупності свідчать на користь останнього, та з урахуванням обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_5 , спростовують доводи прокурора щодо можливості існування неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу» (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).
Крім того, дане твердження кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп / 2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов'язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.
У рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, «Мамедова проти Росії» від 01 червня 2006 року, а також правових позицій, викладених у п. 80 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, та у рішенні у справі «Тодоров проти України» від 12 січня 2012 р., визначено принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, згідно з яким «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».
Відповідно до правової позиції, викладеній у листі ВССУ, від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК України.
Долучені до клопотання докази містять певні дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого діяння, однак не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків, вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваного запобіжного заходу виключно у вигляді тримання під вартою.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри, доведеність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування, одночасно поклавши на підозрюваного обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження №12024000000001564 від 30.07.2024, а саме до 14.11.2025 включно.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні №12024000000001564 від 30.07.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування, а саме до 14.11.2025.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити до 14.11.2025.
Негайно доставити підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де звільнити з-під варти.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1