Номер провадження 2/754/3933/25
Справа №754/4233/25
Іменем України
23 вересня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Сенюти В.О.,
секретар судового засідання - Каба А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.05.2018 до 31.10.2021 позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021, у зв'язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ). Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира №102 за зазначеною адресою під'єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло-та водопостачання, а отже, відповідач є споживачем послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачем послуг з ТЕ/ПГВ. Позивач вказує, що відповідачі користується послугами, але свої зобов'язання по сплаті за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 31.01.2025 складає 124514,12 грн: за послуги з централізованого опалення в розмірі 22052,88 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 46473,57 грн., за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 26808,87 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 27235,51 грн. Також у відповідачів існує за період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1277,79 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 665,50 грн. Крім того, позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 20248,91 грн. Відповідачі не здійснили належним чином оплату послуг, у зв'язку з чим перед позивачем утворилась заборгованість, що зумовило позивача звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.03.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
17.07.2025 від представника позивача Банецького Б.І. до суду надійшла заява, про розгляд справи без його участі. Також, повідомляє, що за адресою відповідачів було зроблено коригування в бік зменшення боргу за гарячу воду за період з 01.11.2021 на 3177,00 грн.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. При цьому в матеріалах справи наявна заява відповідачки ОСОБА_1 , в якій остання просить застосувати строки позовної давності з 2015 року по березень 2017 року.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлялась належним чином.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) забов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) забов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
ПАТ «Київенерго» з 01.07.2014 визначено обов'язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VІІ.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.
Відповідно до Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору цесїї позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті до 01.05.2018 за адресою: АДРЕСА_1 .
З 01.05.2018 по 31.10.2021 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП ««Київтеплоенерго».
З 01.11.2021, у зв'язку зі зміною законодавства, КП ««Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085).
Також на веб-сайті КП «Київтеплоенерго» оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/.
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг, наданих позивачем.
Відповідно до даних позивачем розрахунків заборгованості заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані послуги до 01.05.2018 та з 01.05.2018 по 31.10.2021 та з 01.11.2021 по 31.01.2025.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085).
Договір складений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно з диспозицією зазначеної статті цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За таких обставин, вбачається, що відповідачі зобов'язані сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідачів виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
З реєстру територіальної громади м. Києва від вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с.32).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону відповідачі є споживачами послуг, що надавалися ПАТ «Київтеплоенерго», а тому зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст. 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 45 від 24.01.2006 року, визначено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Разом з тим, відповідачка ОСОБА_1 , звернулась до суду із заявою про застосування строку позовної давності.
Згідно зі статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, №22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положения» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 до 31.07.2020. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ, строк дії карантину закінчився з 01.07.2023.
Так як від 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, тому трирічний строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості з 01.05.2018 року в розмірі 40 981,22 грн. не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви у травні 2022 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом.
В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за надані послуги ПАТ «Київенерго» до 01.05.2018 з централізованого постачання гарячої води у розмірі 20248,91 грн.
Для підтвердження нарахувань помісячно за весь період боргу, що переданий за договором цесії та визначення періоду, за який утворилась заборгованість, надано розгорнутий розрахунок заборгованості, переданої за Договором № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 01.05.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», з якого вбачається, що заборгованість відповідачів має місце з липня 2015 року.
Отже, КП «Київтеплоенерго» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожитих від квітня 2017 року по 31.01.2025 включно. Натомість, має місце пропуск строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року по квітень 2017 року включно.
Крім того, представник позивача письмово повідомив, що відповідачами проведено оплату за спожиті послуги за борговий період з 01.11.2021 на суму 3177,00 грн. за централізоване постачання гарячої води, а загальна сума становить 27599,64 грн., а тому зроблено коригування в бік зменшення боргу.
Відтак, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» підлягає стягненню заборгованість по оплаті наданих послуг, а саме: з централізоване постачання гарячої води за період з квітня 2017 року по 01.05.2018 в розмірі 11654,00 грн., за централізоване опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 в розмірі 22052,88 грн., з постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 в розмірі 46473,57 грн., та за спожиті послуги з 01.11.2021 по 31.01.2025 з постачання теплової енергії у розмірі 26808,87 грн., з постачання гарячої води у розмірі 24058,51 грн., заборгованість з плати за абоненське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмір 1277,79 грн., заборгованість з плати за абоненське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 665,00 грн. У задоволенні ж вимог про стягнення заборгованості за період до квітня 2017 року в розмірі 8594,91 грн. належить відмовити за пропуском строку позовної давності.
Згідно статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18.07.2006).
Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16).
Зважаючи на те, що зобов'язання відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з оплати за житлово-комунальних послуг визначене у гривні, КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" має право вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Втрати позивача від інфляції, розраховані ним за період з 01.01.2024 до 31.05.2025, становлять 16011,83 грн, а три проценти річних від простроченої суми - 3762,71 грн., пеня - 900,42 грн.
У постановах від 03.04.2019 у справі № 756/9094/15, від 20.02.2019 у справі № 910/19565/17, від 15.03.2024 у справі № 912/921/23 Верховний Суд зазначив, якщо строк позовної давності сплив до основної вимоги вважається що позовна давність спливла й до додаткової (у тому числі ст. 625 ЦК України), оскільки зобов'язання зі сплати інфляційних та трьох проценітв річних є акцесорним і поділяє долю основного зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд розраховує втрати позивача від інфляції та три проценти річних у зв'язку з порушенням відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 грошового зобов'язання щодо сплати заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення за період з 02.04.2017 до 01.05.2018. Втрати від інфляції за вказаний період становлять 1500,16 грн., а три проценти річних - 349,70 грн.
Отже, стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" підлягають втрати від інфляції у загальному розмірі 14511,67 грн., три проценти річних від простроченої суми у загальному розмірі 3413,01 грн, та пеня у загальному розмірі 900,42 грн.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, тому з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2791,97 грн. (152542,45 грн.*3028,00 грн./165437,99 грн. = 2791,97 грн.)
На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 179 Житлового кодексу України, статтями 319, 322, 526, 625 ЦК України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтями 10, 12, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води в загальному розмірі 152542,45 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2791,97 грн. по 1395,98 грн. з кожного.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421.
Відповідачі: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації - АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації - АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено - 10 жовтня 2025 року.
Суддя: В.О. Сенюта