ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20480/25
провадження № 1-кс/753/2860/25
"09" жовтня 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на рішення дізнавача про закриття кримінального провадження № 12024105020001831,
У вересні 2025 року ОСОБА_3 подав до суду скаргу на постанову дізнавача Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 25.03.2025 про закриття кримінального провадження № 12024105020001831.
Скарга мотивована тим, що рішення слідчого про закриття кримінального провадження ґрунтується виключно на вибіркових поясненнях окремих учасників події, заінтересованих у результатах провадження, без урахування висновку експертного дослідження від 22.11.2024, а відтак оскаржувана постанова прийнята без додержання вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав, пославшись на наведені у ній обставини та обґрунтування.
Дізнавач та прокурор в судове засідання не з'явились, проте їх неявка не перешкоджає розгляду цієї скарги.
Зваживши доводи і аргументи скарги, дослідивши документи, надані на підтвердження її вимог, та матеріали досудового розслідування, слідчий суддя встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Групою дізнавачів Дарницького УП ГУНП у м. Києві розслідувалось кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 25.03.2024 за № 12024105020001831 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України.
У заяві ОСОБА_3 зазначив, що 21.11.2024 в кабінеті КП «Житло-Сервіс» заступник директора ОСОБА_5 скоїв на нього напад, а саме душив за горло та шию.
25.03.2025 дізнавач ОСОБА_4 виніс постанову про закриття кримінального провадження з підстав відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Оскаржувана постанова мотивована тим, що в ході досудового розслідування допитано свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та призначено судово-медичну експертизу для вирішення в тому числі питання щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 , в результаті яких у дізнавача ОСОБА_4 виникли сумніви щодо винуватості особи, яку вказує потерпілий.
Відповідно до норм ст. 303 ч.1 КПК України визначено вичерпний перелік випадків і суб'єктів оскарження рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення при досудовому розслідуванні, де пунктом 3 передбачено право на оскарження рішення дізнавача про закриття кримінального провадження-заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий, під час досудового розслідування зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також ті обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до положень статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами статті 7 цього Кодексу зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій та бездіяльності тощо.
Згідно з частиною другою статті 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження …, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів чи обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (стаття 84 КПК України).
Норма статті 91 КПК України визначає, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню, а відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин покладається на слідчого.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 93 КПК України).
У пункті 2 частини п'ятої статті 110 КПК України законодавець визначив, що мотивувальна частина постанови слідчого, дізнавача, прокурора повинна містити: відомості про зміст обставин, яка є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Дослідженням оскаржуваної постанови установлено, що її мотивувальна частина відповідає вимогам статті 110 КПК України з огляду на зазначення у ній змісту обставин, які є підставами для її прийняття, мотивів прийнятого рішення, їх обґрунтувань та посилання на пункт 2 частини першої статті 284 цього Кодексу, згідно з яким підставою для закриття кримінального провадження є відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Частина перша статті 11 Кримінального кодексу України дає загальне визначення поняття кримінального правопорушення, яке містить у собі сукупність ознак, обов'язкових для будь-якого конкретного кримінального правопорушення. Такими ознаками є суспільна небезпечність діяння, передбаченість його цим Кодексом, винність та вчинення його суб'єктом кримінального правопорушення.
У змістовному відношенні подія кримінального правопорушення - це конкретне діяння (дія або бездіяльність), що відбулося у певному часі, місці та певним способом, а склад кримінального правопорушення - це встановлена Кримінальним кодексом України сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається кримінальним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона.
За змістом диспозиції статті 125 Кримінального кодексу України об'єктивна сторона цього кримінального правопорушення полягає у дії або бездіяльності, спрямованих на заподіяння легкого тілесного ушкодження або на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, внаслідок чого настали наслідки у вигляді легкого тілесного ушкодження, а його суб'єктивна сторона характеризується тільки умисною виною.
Як встановлено судом, 19.12.2023 року до ЄРДР було внесено відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12024105020001831.
Постановою дізнавача ВД Дарницького УПГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 25.03.2025 року кримінальне провадження № 12024105020001831 закрито, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Однак, в судовому засіданні встановлено, що дізновачем при прийнятті рішення про закриття кримінального провадження не вжито всіх заходів для забезпечення всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, а також всупереч ст. 9 КПК України, не досліджено всі обставини кримінального провадження.
З матеріалів кримінального провадження та змісту постанови, не вбачається даних, що дізнавачем були проведені всі необхідні слідчі дії, передбачені нормами КПК України для встановлення істини у кримінальному провадженні, зокрема, не надано повну та об'єктивну оцінку обставинам у кримінальному провадженні.
Разом з тим, під час судового засідання було встановлено, що дізнавач під час розслідування вказаного кримінального провадженні не вичерпав всі існуючі можливості щодо збирання та дослідження доказів, та не провів всі необхідні слідчі дії.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 39 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть ретельно вивчені. А висновки не будуть обґрунтовані (рішення у справі № 43577/98 та 43579/98, п. 131 Nachovaand others v. Bulgaria, рішення у справі Шевченко проти України від 04.04.2006 року п. 67). Органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи, або використовувати такі висновки для закриття кримінальної справи, або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (див. рішення у справі «Асьонов та інші проти Болгарії» (Assenov and Others v.Bulgaria) від 08.10.1998 року, п. 103 з подальшим посиланням, Reports of Judgments and Decisions 1998-VIII).»
Тобто, мотиви прийняття рішення це викладення, дізнавачем, слідчим, прокурором у постанові обставин і їх оцінка переконливості, що робить суть прийнятого зрозумілим не тільки для учасників кримінального провадження, а навіть сторонньому спостерігачу, тому що мотиви прийняття рішень це сукупність міркувань і доводів, за якими дізнавач, слідчий, прокурор приймає своє рішення та які він наводить на підтвердження правильності власних висновків, як самостійної процесуальної особи, які є внутрішніми процесами, причинами, що спонукають дізнавача, слідчого діяти певним чином і визначають спрямованість відповідної ним дії.
Слідчий суддя приходить до переконання, що дізнавач під час розслідування вищевказаного кримінального провадження не вичерпав всі існуючи можливості щодо збирання доказів по справі, допиту всіх свідків та не провів всі необхідні слідчі дії, яких було б достатньо для встановлення істотних обставин у справі.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження винесена без проведення необхідних слідчих дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів та перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні, а тому скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 284, 303, 306, 307 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на рішення дізнавача про закриття кримінального провадження № 12024105020001831 - задовольнити.
Постанову дізнавача відділу дізнання Дарницького УПГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 25.03.2025 року про закриття кримінального провадження № 12024105020001831 від 25.03.2025 року - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1