ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11082/25
провадження № 2/753/8338/25
09 жовтня 2025 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у травні 2025 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ТОВ "ФК "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 22 квітня 2024 року між ТОВ "Макс Кредит" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-9734873, відповідно до умов якого ТОВ "Макс Кредит" надало ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 8000,00 грн. 25 листопада 2024 року між ТОВ "Макс Кредит" та ТОВ "ФК "Ейс" було укладено договір факторингу №25112024-МК-Ейс, відповідно до умов якого до ТОВ "ФК "Ейс" перейшло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 00-9734873 від 22 квітня 2024 року. У зв'язку із неналежним виконанням умов договору у відповідача виникла заборгованість у розмірі 28 144,80 грн, з яких: 8 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19 344,80 грн - заборгованість за відсотками. Позивач просить суд стягнути із відповідача суму зазначеної заборгованості, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/11082/25 між суддями від 29 травня 2025 року матеріали позову передано до провадження судді Шаповалової К.В.
Відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному демографічному реєстрі, ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформації, яка надійшла до суду з Управління соціальної та ветеранської політики, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа, та задекларував адресу свого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 12 червня 2025 року відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Окрім того, вказаною ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача та витребувано від АТ «ПУМБ»(ЄДРПОУ 14282829): 1) інформацію про те, чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка маска-картки № НОМЕР_2 / чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); 2) інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 22.04.2024-27.04.2024 у сумі 8000,00 грн; (безготівкове зарахування згідно транзакції № 41378-18951-09113 від 22.04.2024); 3) надати інформацію: чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); 4) у разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок: маска карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 22.04.2024-27.04.2024 у сумі 8000,00 грн; (безготівкове зарахування згідно транзакції № 41378-18951-09113 від 22.04.2024) - просимо надати первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію; 5) надати повний номер рахунку маска-картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на який зараховано кошти; 6) у випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи - надати, інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти боржника).
20 червня 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання, у якому він просив проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23 червня 2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
27 червня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що вимоги позивача не визнає у повному обсязі з огляду на наступне. Відповідач стверджує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти за договором кредитної лінії № 00-9734873, і в подальшому порушив обов'язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови цього договору. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо). Розрахунки надані позивачем також не підтверджують стан взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем та між відповідачем та ТОВ «Макс Кредит». Позивач не надав належні документи, які підтверджують перерахування грошових коштів від ТОВ «Макс Кредит» на користь відповідача. Крім того, позивач не надав належних доказів, що саме відповідач підписав договір кредитної лінії № 00-9734873. По-друге, позивачем, у якості доказу переходу прав вимоги щодо стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 00-9734873 надано договір факторингу № 25112024-МК/ Ейс, укладений між позивачем та ТОВ «Макс Кредит». Однак докази перерахування коштів за договором факторингу оформлені неналежним чином, платіжна інструкція не завірена банком. Без доказів сплати коштів, відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 1077 ЦК України, вказаний договір факторингу не можна сприймати як доказ переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача. Крім цього, на підтвердження переходу права грошової вимоги відповідач надав витяг з реєстру боржників до договору факторингу, який неналежним чином оформлений. Позивач не надав копію акту прийому-передачі до договору. Також у договорі факторингу зазначено, що "Клієнт зобов'язується протягом 10 робочих днів повідомити Боржників про відступлення прав вимоги. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідач не був повідомлений про заміну кредитора, що позбавила його можливості захистити свої права та законні інтереси та/або вирішити це питання досудовим шляхом. Загалом відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
30 червня 2025 року до суду на виконання ухвали суду від 12 червня 2025 року від АТ «ПУМБ» надійшла інформація, у якій зазначено, що на ім'я ОСОБА_1 було імітовано, зокрема, банківську картку № НОМЕР_4 , окрім того, банком було надано інформацію про те, що 22 квітня 2024 року на картку було зараховано кошти у розмірі 8000,00 грн та про те, що номер телефону НОМЕР_5 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_4 (до 04 червня 2021 року був закріплений фінансовий номер НОМЕР_6 ).
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 179 ЦПК України позивач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відповіді на відзив.
Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, вивчивши відзив відповідача, доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 22 квітня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9734873.
Відповідно до положень пункту 1.2 договору, сума кредиту становить 8000, 00 грн.
Згідно пункту 1.3 договору, строк дії кредитної лінії - 360 календарних днів. Позичальник зобов'язується повернути кредит кредитодавцю 17 квітня 2025 року.
Пунктом 1.5 договору передбачено, що тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка - 1,47 % за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку кредитної лінії; знижена процентна ставка - 0,29% - за кожен день користування та надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня з першою періодичною датою оплати процентів, визначеною пунктом 1.3.1 договору, застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування.
Відповідно до пункту 1.6 договору, за надання кредиту позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю одноразову комісію у розмірі 10 % від суми кредиту, що складає 800,00 грн.
Згідно пункту 2.8 договору, кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату видачі кредиту - 22 квітня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 8000,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу НОМЕР_7 .
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання одноразового ідентифікатора 21100 на номер телефону позичальника НОМЕР_5 .
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Окрім того, позичальником також з використанням одноразового ідентифікатора 71551 було підписано паспорт споживчого кредиту, у якому зазначені всі істотні умови договору.
Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» 22 квітня 2024 року о 13:31 год на банківську картку № НОМЕР_7 було здійснено переказ коштів у сумі 8000,00 грн.
Згідно інформації, яка надійшла до суду від АТ «ПУМБ», на ім'я ОСОБА_1 було імітовано, зокрема, банківську картку № НОМЕР_4 , окрім того, банком було надано інформацію про те, що 22 квітня 2024 року на картку було зараховано кошти у розмірі 8000,00 грн та про те, що номер телефону НОМЕР_5 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_4 .
Вказане спростовує доводи відповідача подані у відзиві на позов щодо не надання позивачем суду доказів переказу Вакалу О.І. від ТОВ «Макс Кредит» кредитних коштів у розмірі 8000,00 грн.
25 листопада 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 25112024-МК/Ейс, відповідно до якого ТОВ «Макс Кредит» відступає ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає права вимоги до боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «Ейс» отримало від ТОВ «Макс Кредит» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9734873 від 22 квітня 2024 року у розмірі 28144, 80 грн, з яких: 8800,00 грн заборгованість по основному боргу, 19344, 80 грн - заборгованість по відсоткам.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що він не отримував повідомлення про перехід до ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги за договором кредиту № 00-9734873 від 22 квітня 2024 року, укладеним з ТОВ «ФК «Інвест Фінанс».
Однак, суд наголошує, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, згідно зі статті 516 цього Кодексу заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Більше того, за умовами пункту 3.1.4 укладеного між сторонами Кредитного договору про надання фінансового кредиту встановлено, що кредитор має право без згоди Клієнта поступитися правом вимоги третій стороні, в зв'язку з чим відбудеться заміна сторони - Кредитодавця за цим договором. У разі неотримання боржником повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, позичальник не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові і таке виконання є належним.
Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за кредитним договором перед ТОВ «Макс Кредит» чи сплата такої позивачу після укладання договору факторингу.
Таким чином, у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс» за кредитним договором № 00-9734873 від 22 квітня 2024 року.
Також суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що відсутні належні докази переходу права вимоги до позивача через те, що надані докази перерахування коштів за договором факторингу оформлені неналежним чином, платіжна інструкція не завірена банком, а також витяг з реєстру боржників до договору факторингу також неналежним чином оформлений, оскільки вказане стосується виключно відносин між позивачем та ТОВ "Макс Кредит", договір факторингу у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, а отже презюмується його дійсність. Крім того, відповідно до пункту 2.4 договору факторингу відступлення грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеним кредитним договором та їх перехід від клієнта фактору відбувається у дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд доходить висновку про укладеність кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Макс Кредит», невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.
Відповідно до статті 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість та тілом кредиту - 8800 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 19344,80 грн.
Відповідно до статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Умовами договору № 00-9734873 від 11 березня 2024 року передбачено, що процентна ставка за договором складає 1,47% на день - стандартна; також передбачена знижена процентна ставка - 0,29 %.
Суд наголошує, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.
Так частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року. Як встановлено в пункті 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, до 22 квітня 2024 року позивач міг здійснювати нарахування процентів за процентною ставкою вказаною у договорі - 2,47%, після 22 квітня 2024 року позивач міг здійснювати нарахування процентів не перебільшуючи ставку в розмірі 1,5%, а починаючи з 21 серпня 2024 - не більше 1%.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено 11 березня 2024 року, тобто після набрання вищезгаданим законом законної сили.
Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що для визначення розміру заборгованості за відсотками кредитодавцем у період з 08 травня 2024 року по 25 листопада року (останній день нарахування відсотків згідно розрахунку заборгованості) було застосовано процентну ставку - 1,47% в день, що суперечить вимогам Закону.
Судом було здійснено перерахунок заборгованості по відсотках, а відтак стягненню із відповідача підлягає наступний розмір процентів:
- за 22 квітня 2024 року по 06 травня -23,20 грн на день, як це визначено стягувачем у розрахунку заборгованості, що загалом складає 348 грн, які відповідно до розрахунку були сплачені 07 травня 2024 року;
- за період з 08 травня 2024 року по 20 серпня 2024 року за ставкою 1,47 % становить 12 348,00 грн, відповідно розрахунку (8000/100х1,47% х 105).
- за період з 21 серпня 2024 року по 25 листопада 2024 року (дата визначена кредитодавцем відповідно до розрахунку заборгованості) за ставкою 1,0 % становить 7760,00 грн, відповідно розрахунку (8000/100х1% х 97).
Відтак загальна сума заборгованості відповідача по відсотках за кредитом складає 20108,00 грн.
При цьому вбачається, що відповідачем неодноразово здійснювалося часткове погашення відсотків, а саме: 1764,00 грн -22 травня 2024 року, 1764,00 грн - 06 червня 2024 року, 1000,00 грн - 02 липня 2024 року, які суд бере до уваги при розрахунку суми зобргованості, а тому стягненню із відповідача підлягає заборгованість по відсотках у загальному розмірі 15580,00 грн (20108,00 грн - 1764,00 грн -1764,00 грн -1000,00 грн).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, у зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору стягненню із відповідача підлягає заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 8800,00 грн (з яких: 8000,00 грн - сума кредиту, 800,00 грн - комісія за видачу кредиту, передбачена пунктом 1.6 договору) та заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 15580,00 грн, що разом складає 24380,00 грн.
Разом з тим позивач просить суд стягнути з відповідача витрати понесені ним на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до умов договору про надання правової допомоги №07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року, укладеному між ТОВ «ФК «Ейс» та АБ «Тараненко та партнери», клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі і на умовах, передбачених договором.
Розділом 3 договору передбачено, що отримання винагороди адвокатським об'єднанням за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. При визначенні розміру гонорару враховується обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення, ступінь складності правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю АБ інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання, необхідність виїзду у відрядження, тощо. Після належного виконання доручення АО надає акт прийому-передачі наданих послуг.
Згідно додаткової угоди № 31 від 07 квітня 2025 року до договору про надання правової допомоги, клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції судів по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 00-9734873 від 22 квітня 2024 року, боржник - ОСОБА_1 .
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 07 квітня 2025 року, адвокатське бюро надало, а клієнт отримав послуги на загальну суму 7000,00 грн.
Отже, адвокатом надано суду докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу.
Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, що вказана категорія справ не є складною та існує чисельна усталена судова практика щодо розгляду аналогічних справ, враховуючи, що подання таких позовів, зокрема від імені ТОВ «ФК «Ейс» не є одиничним випадком, що відповідно не потребує значного часу для професійного адвоката для складання позовної заяви, враховуючи її зміст, обґрунтування, викладені обставини, долучені докази, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу, складність даної справи та ціну позову, враховуючи, що позовні вимоги були задоволені частково, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, суд визначає вартість наданих послуг у розмірі 5000,00 грн.
З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором № 00-9734873 від 22 квітня 2024 року у загальному розмірі 24 380,00 грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2098,37 грн, та витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ 42986956, місце знаходження:м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, оф.2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: К.В. Шаповалова