Справа № 706/552/22
2/706/21/25
10 жовтня 2025 року Христинівський районний суд Черкаської області
в складі: головуючого - судді Орендарчука М.П., за участі секретаря Пізняк Т.В., в режимі відеоконференції - представник позивача Чернілевський В.Г., представник відповідача Романюк Х.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Еліт Продукт» до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності,-
ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ПРОДУКТ» звернулось до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності.
Позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05.02.2014 року № ЧК/7124655300:02:003/00001992 про затвердження документації із землеустрою та надання у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 2,000 га (кадастровий номер № 7124655300:02:003:0178) у приватну власність для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.03) в адмінмежах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області за межами населеного пункту.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданиий25.02.2014, видавник: Реєстраційна служба Христинівського районного управління юстиції Черкаської області, видане гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером № 7124655300:02:003:0178.
Стягнути з Відповідачів солідарно на користь Позивача судові витрати.
Окрім того, 18.07.2025 року представник позивача щодо подано заяву про визнання поважними причини пропущення позовної давності та захисту порушених прав Позивача.
В обґрунтування позову позивач посилався на такі обставини, що 15.06.2022 директором ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт продукт» було видано наказ № 1-22 «Про проведення інвентаризації документів ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт продукт» з метою інвентаризації статутних документів, печаток, штампів, господарських договорів (в тому числі договорів оренди землі), які використовуються у статутній діяльності Товариства.
Відповідно до акта інвентаризації від 15.06.2022 директором ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт продукт», серед інших документів, виявлено примірник нової редакції Договору оренди від 22.02.2008 в редакції від 05.11.2011, згідно з яким 22.02.2008 між Христинівською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт продукт» (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
05.11.2011 сторонами була підписана нова редакція вказаного договору, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буряк О. А., номер в реєстрі 1600.
Відповідно до п. 1, п. 8 вказаного Договору Христинівська районна державна адміністрація передала ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт продукт» в строкове платне користування на 49 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області, загальною площею 17,7105 га.
На місці орендованої земельної ділянки сформовано дев'ять земельних ділянок, у тому числі з кадастровим номером7124655300:02:003:0178, що належить на праві власності відповідачу. Факт формування земельних ділянок та передання їх у приватну власність фізичних осіб за рахунок орендованої земельної ділянки площею 17,7105 га. підтверджується топографо-геодезичним вишукуванням.
З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 7124655300:02:003:0178 площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, є відповідач, право власності зареєстровано25.02.2014 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 11165006 від 25.02.2014 11:32:58, Гунько Надія Миколаївна, Христинівське районне управління юстиції, Черкаська обл. В результаті державної реєстрації права власності було сформовано Свідоцтво про право власності, серія та номер: 18209193, виданий 25.05.2014, видавник Реєстраційна служба Христинівського районного управління юстиції Черкаської області.
З метою отримання інформації про підстави поділу орендованої ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ПРОДУКТ» земельної ділянки площею 17,7105 га та передачі утворених земельних ділянок у власність третім особам 16.06.2022 р. в інтересах товариства було подано до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області адвокатський запит з проханням надати належним чином завірену копію наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 17,7105 га, що перебуває в оренді ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ПРОДУКТ» на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124655300:02:003:0178, 7124655300:02:003:0182, 7124655300:02:003:0180, 7124655300:02:003:0189, 7124655300:02:003:0187, 7124655300:02:003:0185, 7124655300:02:003:0183,124655300:02:003:0188,7124655300:02:003:0179, та надати належним чином засвідчену копію наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність щодо вказаних земельних ділянок. У відповіді на адвокатський запит Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області вказало, що наказ про поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 17,7105 га не приймався, земельні ділянки із вказаними кадастровими номерами були сформовані за проектом землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, а не шляхом поділу. Копій запитуваних документів Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не надало. З відповіддю на адвокатський запит від 24.06.2022 р. Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надало копії запитуваних документів. ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ПРОДУКТ» як орендар земельної ділянки не має підтверджуючих документів щодо надання згоди на поділ та/або виділення у власність земель із орендованої ним земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 17,7105 га та набуття права власності на земельну ділянку відповідачем. Право оренди земельної ділянки не припинялось.
Всупереч вимогам ст. ст. 116, 118 ЗК України та ст. 50 Закону України «Про землеустрій» відповідачу ОСОБА_1 при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою не надав погодження землекористувача - ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ПРОДУКТ», а ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, що наділено відповідними повноваженнями щодо ведення державного земельного кадастру, фондів документації із землеустрою, спочатку видало відповідачу наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність без погодження землекористувача, а потім видало йому наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер7124655300:02:003:0178 у власність та передало йому у власність.
Приймаючи накази щодо розпорядження спірною земельною ділянкою Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області знало і повинно було знати про існування права оренди та про процедуру, яка в обов'язковому порядку застосовується в даному випадку при передачі безоплатно у власність земельної ділянки, -обов'язкове погодження землекористувача. З огляду на викладене,наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 2 га, кадастровий номер 7124655300:02:003:0178, підлягає визнанню судом незаконним та має бути скасованим з вказаних підстав. Відповідачу на сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 7124655300:02:003:0178 було видано свідоцтво про право власності. Оскільки відповідач є такою особою, що набула у власність земельну ділянку не у визначений чинним законодавством спосіб, свідоцтво про право власності має бути визнане недійсним після скасування рішення відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.
Представницею відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ПРОДУКТ», при цьому посилалась на такі обставини. Позивач висунув вимогу за відсутності свого власного порушеного права, оскільки оспорювані наказ та свідоцтво про право власності не спричинили жодного негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди. Зі змісту позовної заяви слідує, що оспорювані наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та свідоцтво про право власності видані 05.02.2014 та 25.02.2014 відповідно. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Твердження позивача про те, що про існування нової редакції договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 17,7105 га він дізнався 15.06.2022 р. після проведеної інвентаризації документів Товариства, не дають підстав вважати, що саме з цього моменту має обраховуватись строк позовної давності, оскільки порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, доводить висновок про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Відповідачем ГУ Держгеокадасту уЧеркаській області було подано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ПРОДУКТ», при цьому посилався на такі обставини. Наказом Державного комітету статистики України (далі-Держстатистика) від 05.11.1998р. № 377, зареєстрованим в Мін'юсті України 14.12.1998 р. за №788/3228, затверджено форми державної статистичної звітності земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем,6а-зем,2-зем). Втрата чинності даного наказу відбулась лише з 01.01.2016р. на підставі наказу Держстатистики від 19.08.2015р. за №190. Так, згідно з довідкою відділу Держземагентства у Христинівському районі Черкаської області (надалі-Відділ) з державної статичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (заданими форми6-зем) від 05.11.2013 р. за №01-12/69 земельна ділянка площею 2 га закатегорією відноситься до земель сільськогосподарського призначення.У довідці відсутня інформація щодо перебування спірної земельної ділянки у будь-якому користуванні. Відповідно до Переліку обмежень щодо використання земельних ділянок від 19.12.2013 р.за №01-06/6192 Відділу, відсутні будь-які обмеження на використання земельної ділянки з кадастровим номером 7124655300:02:003:0178. Висновком від 19.12.2013 р. за №91-06/6191 Відділ погодив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Верхняцької селищної ради Христинівського району. Головне управління критично оцінює позицію позивача, що в ході інвентаризації документів ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ПРОДУКТ» було виявлено примірник нової редакції договору оренди землі від 22.02.2008 р. в редакції від 05.11.2011 р., зважаючи на умови пунктів 9, 13, 30, 31 і 40 договору, якими передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в сумі 1331,40 грн. в рік. Розмір орендної плати переглядається згідно з ст. 23 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду землі» один раз на 3 роки; орендар має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування збитків, заподіяних земельній ділянці громадянами та юридичними особами; орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату. Пунктом 40 договору безпосередньо передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. При цьому із спеціальних вимог Закону вбачається, що перехід права власності від держави до фізичної особи не створює наслідків у вигляді припинення договору оренди землі. Такі обставини матимуть місце тільки, якщо це передбачено договором оренди земельної ділянки (стаття 32 Закону). Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Тож судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу невід'ємним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Отже, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних трав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку. Таким чином, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом. До договору, на який посилається товариство, не може бути застосовано зобов'язання припинення, поновлення, переукладання для нового власника, у зв'язку з передачею земельної ділянки у приватну власність. В розумінні викладеного, суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права позивача у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір. Звертаючись з позовною заявою, позивач не з'ясував, що оскаржуване рішення Головного управління є ненормативним актом, який вичерпав свою дію після реалізації, оспорюється він з точки зору його законності, а за результатами реалізації рішення настали юридичні наслідки - у ОСОБА_1 виникло право власності на землю, яке підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 , виданий 25.02.2014 р. За змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі «Стреч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 р. самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна особі не можуть буті безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача. У даній справі позивач подав позов з пропуском строку позовної давності, адже оскаржуваний наказ Головного управління виданий 05.02.2014 р. а позов підписано 06.07.2022 р. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 р. у справі № 6-2469/цс16). З огляду на викладені обставини, у заявлених спірних правовідносинах відсутнє порушене право товариства, а тому необхідно повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні представник позивача ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ПРОДУКТ» позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, зазначені в позові, окрім того просив суд поновити строк звернення до суду та прийняти до уваги рішення Верховного суду у справі за аналогічним позовом 706/553/22.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала повністю, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позов. Наполягала на застосуванні строку позовної давності минув, пройшло 9 років з часу набуття права власності на земельну ділянку. Якщо є підстави для задоволення позову, то слід застосувати позовну давність. Окрім того, також посилалась на рішення Черкаського апеляційного суду та Верховного суду у справі 706/553/22 де зроблені відповідні висновки щодо поважності пропуску строку звернення до суду.
Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у судове засідання не з'явився, хоча відповідача було повідомлено належним чином про дату, час та місце судового засідання.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.
Заслухавши, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі: копії нової редакції від 05.11.2011 р. договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 22.02.2008 р., укладеного між Христинівською районною державною адміністрацією та ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ПРОДУКТ», проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Верхняцької селищної ради (за межами населеного пункту), Христинівського району Черкаської області, наказу ГУ Держземагенства у Черкаській області від 04.12.2013 р. за № ЧК/7124655300:02:003/00001501 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», наказу ГУ Держземагенства у Черкаській області від 05.02.2014 р. № ЧК/7124655300:02:003/00001992 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», наказу від 15.06.2022 р. за № 1-22 «Про проведення інвентаризації документів ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ПРОДУКТ»», акта інвентаризації документів ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ПРОДУКТ» від 15.06.2022 р., інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 21.10.2021 р. під № 280553805, інформацію Головного управління ДПС у Черкаській області від 20.09.2022 р. за № 4425/5/23-00-04-08-04 щодо нарахування плати за землю ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ПРОДУКТ» та інші письмові докази, а також рішення Черкаського апеляційного суду та Верховного суду у справі 706/553/22.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 3 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що згідно з Договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 22 лютого 2008 року № 599, укладеним між Христинівською районною державною адміністрацією як орендодавцем та ТОВ «АК «Еліт продукт» як орендарем, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходилася в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області, загальною площею 17,7105 га, строком на 49 років.
05.11.2011 між Христинівською РДА як орендодавцем та ТОВ «АК «Еліт продукт», як орендарями укладена нова редакція Договору оренди від 22.02.2008 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області, загальною площею 17,7105 га, строком на 49 років.
Згідно з п. 43 Договору оренди цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації, згідно зі ст. 18 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду землі», в Христинівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центрального державного земельного кадастру при Державному Комітеті України по земельних ресурсах».
Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буряк О. А. та зареєстрований у реєстрі за № 1600 й у відділі Держкомзему у Христинівському районі Черкаської області.
Договір оренди (нова редакція) від 05.11.2011 містить напис: «Договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему у Христинівському районі Черкаської області, про що в державному реєстрі земель внесено запис від 22 березня 2012 року за № 712465534001211», скріплений печаткою та підписом особи, що здійснила напис.
Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів від 05.11.2011 року № 10608559 предмет правочину земельна ділянка сільськогосподарського призначення, загальною площею 17,7105 га, кадастровий номер 7124655300:02:003:0157, розташована в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області; строк дії договору 05.11.2060.
Відомості про земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 17,7105 га, кадастровий номер 7124655300:02:003:0157, розташовану в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області, до Державного земельного кадастру після його створення не переносились.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 13.12.2013 наказом ГУ Держземагенства у Черкаській області від 04.12.2013 року № ЧК/7124655300:02:003/00001501 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надало дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області за межами населеного пункту. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Також на підставі заяви позивача ТОВ «Центр незалежної експертизи» виготовило проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 2 га.
З цього звіту вбачається, що земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером7124655300:02:003:0178, власником якої є ОСОБА_1 та яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7124655300:02:003:0157, площею 17,7105 га.
Наказом ГУ Держземагенства у Черкаській області від від 05.02.2014 року № ЧК/7124655300:02:003/00001992 про затвердження документації із землеустрою та надання у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 2,000 га (кадастровий номер № 7124655300:02:003:0178) у приватну власність для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.03) в адмінмежах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області за межами населенного пункту.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 25.02.2014 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 2 га (кадастровий номер 7124655300:02:003:0178) на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 25.02.2014.
З наведеного слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124655300:02:003:0157 фактично припинила своє існування у зв'язку з формуванням в її межах окремої земельної ділянки, а відтак ТОВ «АК «Еліт продукт» як орендар позбавлене можливості використовувати її відповідно до Договору оренди землі від 05.11.2011, що свідчить про порушення речового права позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».
Частиною 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди від 05.11.2011) передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Згідно зі ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років (ч. 2, ч. 4 ст. 93 ЗК України).
Положення ст. 27 ЗУ «Про оренду землі» передбачають, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» (у редакції, чинній станом на день прийняття оспорюваного наказу та на день набуття права власності на земельну ділянку) визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 148-1 ЗК України (у редакції, чинній станом на день прийняття оспорюваного наказу та на день набуття права власності на земельну ділянку), до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди щодо такої земельної ділянки.
Пунктом 40 Договору оренди земельної ділянки від 05.11.2011 (в новій редакції) визначено, що перехід прав власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Набуття фізичними особами права приватної власності на окремі земельні ділянки у порядку поділу земельної ділянки комунальної власності, яка є об'єктом оренди, не вказує про набуття ними статусу співорендодавців в контексті наведених норм права.
Так суд касаційної інстанції у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 при розгляді справи 706/553/22 на яку посилаються сторони за аналогічних позовних вимог та заперечень, зазначив, що Договір оренди землі від 05.11.2011 є дійсним, передача без погодження позивача (як землекористувача) у власність відповідачки земельної ділянки з кадастровим номером 7124655300:02:003:0182, площею 2 га, сформованої за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7124655300:02:003:0157, площею 17,7105 га, яку позивач отримав у користування за вказаним Договором оренди землі, порушує його речове право.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04.05.2020 у справі № 816/1331/17, від 01.10.2020 у справі № 120/4116/19-а про те, що на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення певної земельної ділянки, достатнім є долучення до клопотання заявника письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально. Проте, на стадії затвердження проекту землеустрою та передачі її у власність чи користування, бажана до відведення земельна ділянка має бути вільною.
Отже суд доходить висновку про обгрунтованість вимог позивача щодо необхідності захисту його речового права, оскільки виділена відповідачу земельна ділянка сформована за рахунок земельної ділянки площею 17,7105 га, яка за Договором оренди перебуває у його (позивача) користуванні, матеріали справи не містять згоди позивача як землекористувача на затвердження проекту землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки у власність в контексті вимог статей 116, 118 ЗК України.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі№ 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку ст. ст.387,388 ЦК України(віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зіст. 391 ЦК України(негаторний позов).
Позовом про витребування майна (віндикаційним позовом) є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності індивідуально визначеного майна, до особи, яка ним заволоділа, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у п. 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.11.2021 в справі № 359/3373/16-ц вказала на те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20).
Вибраний в даній справі спосіб відновлення права позивача на спірну земельну ділянку, є звернення з позовом про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держкомземагенства в Черкаській області від 05.02.2014 № ЧК/7124655300:02:003/00001992, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
Верховним Судом у постанові від 20 травня 2021 року № 361/953/16-ц (провадження № 61-3847св19) вказано, що визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно впливає на можливість реалізації прав особи, яка його отримала, щодо нерухомого майна, отже доводить дієвість та ефективність обраного позивачем способу захисту.
За наведеного слідує, що у цій справі права позивача ТОВ «АК «Еліт продукт» на земельну ділянку порушують саме обставини отримання ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, тому ефективним способом захисту права власності, на думку суду, є віндикаційний позов.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).
Надаючи ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2 га кадастровий номер 7124655300:02:003:0178 у приватну власність в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області, на думку суду, відбулося порушення речових прав позивача, як орендаря земельної ділянки площею 17,7105 га, кадастровий номер 7124655300:02:003:0157, яка включала в себе вище зазначену земельну ділянку відповідача.
Слід зауважити, що Договір оренди земельної ділянки від 05.11.2011 (в новій редакції) не розривався та його дія не припинена, земельна ділянка площею 17,7105 га, кадастровий номер 7124655300:02:003:0157 не вилучалась із користування позивача.
За наведених вище обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання про поважність пропуску строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільний кодекс України класифікує позовну давність на загальну (ст. 257 ЦК України) та спеціальну (ст. 258 ЦК України).
Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Ключовим наслідком спливу (пропуску) позовної давності, згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, є наявність підстав для відмови у позові, у разі застосування такого права стороною у спорі.
За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц зазначила, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов'язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суди при розглядів спорів (зокрема,постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц,від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц,від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц).
Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
На застосуванні наслідків спливу позовної давності у даній справі наполягають відповідачі ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.
Як слідує із матеріалів справи, оспорювані наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та свідоцтво про право власності видані 05.02.2014 та 25.02.2014 відповідно, у той час як із позовом товариство звернулося 06.07.2022, тобто через понад вісім років.
Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку зверенння до суду із позовом, представник ТОВ «АК «Еліт продукт» в позовній заяві покликався на проведену 15.06.2022 інвентаризацію документів товариства та виявлення примірника договору оренди спірної земельної ділянки керівником юридичної особи.
У поданому до суду клопотанні додатково зазначив, що перешкодою зверенння до суду слугували неправомірні дії керівників ТОВ «АК «Еліт продукт» Остапенка Д.О. та ОСОБА_2 , які діючи у власних інтересах, до суду із позовом не зверталися. На думку представника позивача, наявність обвинувальних актів відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.4 ст.358, ч.2 ст.28- ч.1 ст.366, ч.1 ст.209 КК України, а також щодо ОСОБА_2 , який звинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28- ч.1 ст.366, ч.5 ст.191 КК України, є доказом поважності причин пропуску строку позовної давності, який позивач просить врахувати при ухваленні рішення.
Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо поважності пропуску строку, суд зазначає, що перебіг строку позовної давності на звернення до суду з цим позовом у ТОВ «АК «Еліт продукт» почався з моменту коли позивач міг довідатися про порушення свого права, як орендар земельної ділянки, яке було порушено видачею25.02.2014 свідоцтва про право власності ОСОБА_1 , а тому, звертаючись 06.07.2022 до суду із цим позовом, ТОВ «АК «Еліт продукт» пропустило трирічний строк звернення до суду.
При цьому суд враховує, що орендар земельної ділянки, як добросовісний господар, має знати та дбати про об'єкт оренди, який йому передано відповідно до Договору оренди та зобов'язаний нести витрати передбачені умовами Договору.
Пунктом 9 Договору оренди (в новій редакції) від 05.11.2011 передбачено сплату орендної плати в сумі 13331,40 грн в рік.
Згідно відповіді наданої Головним управлінням ДПС у Черкаській області на виконання ухвали Христинівського районного суду Черкаської області від 29.08.2022 ТОВ «АК «Еліт продукт» перебуває на обліку у Христинівській ДПІ ГУ ДПС у Черкаській області з 01.01.2017. Відповідно до поданих податкових декларацій з плати за землю (орендна плата) за 2011-2022 роки ТОВ «АК «Еліт продукт» земельну ділянку площею 17,7105 га не зазначає.
Тобто, з наведеного слідує, що матеріали справи не містять доказів, що Договір оренди виконувався, зокрема, в частині сплати орендної плати.
Суд критично оцінює посилання позивача на те, що відповідно до акта інвентаризації від 15.06.2022 директором ТОВ «Агропромислова компанія «Еліт продукт», серед інших документів, виявлено примірник нової редакції Договору оренди від 22.02.2008 в редакції від 05.11.2011, а відтак позивач вже 06.07.2022 звернувся до суду з позовом. Суд враховує, що складання акту інвентаризації від 15.06.2022 залежало виключно від волі та дії позивача ТОВ «АК «Еліт продукт'в особі директора ОСОБА_3 і не є свідченням поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Суд також відхиляє як безпідставні покликання позивача на скеровані до суду відносно колишніх керівників ТОВ «АК «Еліт продукт» Остапенка Д.О. та ОСОБА_2 обвинувальні акти.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Обвинувальний акт за своєю правовою природою є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, а відтак доказової сили у даній справі не має.
Надання оцінки зібраним у межах кримінального провадження доказів на підтвердження висунутого обвинувачення та прийняття рішення щодо доведеності вини особи у вчиненні злочину є компетанцією суду, на розгляді якого перебуває обвинувальний акт.
В силу закріпленого статтею 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, відсутності вироку суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, та покладеного статтею 81 ЦПК України обов'язку доказування на сторни, зважаючи на заборну грунтувати доказування на припущеннях, суд виснує про недоведення позивачем поважності причин пропуску звернення до суду, а тому у задоволенні позовних вимог відмовляє з цих підстав.
Оскільки в задоволенні позову слід відмовити, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судовівитрати залишити за позивачем.
Керуючись ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» в редакції на день прийняття оспорюваних наказу та свідоцтва про право власності, ч. 6 ст. 118, ч. 1 ст. 148-1 ЗК України в редакції на день прийняття оспорюваних наказу та свідоцтва про право власності, ст. 50 Закону України«Про землеустрій» в редакції на день прийняття оспорюваних наказу та свідоцтва про право власності, ст. ст. 4 ч. 1, 81, 89, 263-265 ЦПК України, ст. 267 ЦК України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ПРОДУКТ» до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності відмовити повністю.
Рішення направити сторонам Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ПРОДУКТ» (20001, Черкаська область, Уманський район, м. Христинівка, вул. Стадіонна, 2, код ЄДРПОУ 30856544), Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 131, код ЄДРПОУ 39765890), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення рішення апеляційної скарги.
Суддя Михайло Орендарчук