Справа №705/4370/25
1-кп/705/945/25
09.10.2025 м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду матеріали об'єднаних кримінальних проваджень за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації, на час вчинення злочинів перебував на посаді старшого маскувальника інженерно-маскувального відділення, інженерно-маскувального взводу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший солдат, не одружений, має на утриманні дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 26.01.2024 Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України, до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України,
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призивом під час мобілізації на посаді старшого маскувальника інженерно-маскувального відділення інженерно-маскувального взводу вказаної військової частини, у військовому званні старший солдат, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою подальшого незаконного прибутку, в умовах воєнного стану, у період близько з 22:00 год. 24.07.2024 по 12:00 год. 25.07.2024, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, шляхом вільного доступу проник до складського приміщення (комори) на території військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав військове майно - бензинову ланцюгову пилу марки «Forte» моделі FGS 5200 MG» ринковою вартістю 4 615,50 грн, яка належить державі та закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 , чим державі в особі вказаної військової частини завдано матеріальної шкоди в зазначеному розмірі.
Крім того, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення злочинним шляхом, усвідомлюючи, що бензинова ланцюгова пила марки «Forte» моделі FGS 5200 MG» ринковою вартістю 4 615,50 грн, яка належить державі та закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 , викрадена ним у період близько з 22:00 год. 24.07.2024 по 12:00 год. 25.07.2024, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, з приміщення військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , і є майном, прямо та повністю одержаним злочинним шляхом, з указаного часу здійснював володіння ним, після чого близько 12:02 год. 25.07.2024 перемістив його до приміщення ломбарду «Благо» за адресою: вул. Тищика, 29, м. Умань Черкаської області, де розпорядився ним шляхом здійснення правочину - фінансового кредиту та застави, від чого одержав невстановлену суму грошових коштів, якими розпорядився на власний розсуд.
У такий спосіб ОСОБА_4 вчинив легалізацію майна, прямо повністю одержаного злочинним шляхом, на суму 4 615,50 гривень.
Він же, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призивом під час мобілізації на посаді старшого маскувальника інженерно-маскувального відділення інженерно-маскувального взводу вказаної військової частини, у військовому званні старший солдат, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою подальшого незаконного прибутку, в умовах воєнного стану, викравши у період близько з 22:00 год. 24.07.2024 по 12:00 год. 25.07.2024, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, зі складського приміщення (комори) на території військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , військове майно - бензинову ланцюгову пилу марки «Forte» моделі FGS 5200 MG» ринковою вартістю 4 615,50 грн, яка належить державі та закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 , повторно, у період не пізніше 19 год. 30 хв. 06.08.2024, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, шляхом пошкодження підлоги проник до складського приміщення (комори) на території військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав військове майно - бензинову ланцюгову пилу марки «Forte» моделі FGS 5200 MG» ринковою вартістю 4 615,50 грн, яка належить державі та закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 , чим державі в особі вказаної військової частини завдано матеріальної шкоди в зазначеному розмірі.
Крім того, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення злочинним шляхом, вчинивши легалізацію майна, прямо повністю одержаного злочинним шляхом - бензинової ланцюгової пили марки «Forte» моделі FGS 5200 MG» ринковою вартістю 4 615,50 грн, яка належить державі та закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 , викраденої ним у період близько з 22:00 год. 24.07.2024 по 12:00 год. 25.07.2024, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, з приміщення військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , повторно, усвідомлюючи, що бензинова ланцюгова пила марки «Forte» моделі FGS 5200 MG» ринковою вартістю 4 615,50 грн, яка належить державі та закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 , викрадена ним у період не пізніше 19 год. 30 хв. 06.08.2024, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, з приміщення військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , і є майном, прямо та повністю одержаним злочинним шляхом, з указаного часу здійснював володіння ним, після чого близько 19 год. 30 хв. 06.08.2024 перемістив його до приміщення ломбарду «Гроші» за адресою: вул. Європейська, 58, м. Умань Черкаської області, де розпорядився ним шляхом здійснення правочину - застави, від чого грошові кошти в сумі 1 319,50 грн, якими розпорядився на власний розсуд.
У такий спосіб ОСОБА_4 вчинив легалізацію майна, прямо повністю одержаного злочинним шляхом, на суму 4 615,50 гривень, повторно.
Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів за обставин, викладених в обвинувальних актах та описовій частині вироку, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати. Показав, що дійсно викрав та здав до ломбарду майно - бензопили, що належить військовій частині, в якій він проходив службу. При цьому вартість такого майна є невеликою, ним вона у повному обсязі відшкодована. Пояснив, що раніше був наркозалежним, що спонукало його до вчинення злочинів, станом на зараз став на шлях виправлення, не вживає наркотичних засобів, жодних кримінальних правопорушень не вчиняє. Те, що він став на шлях виправлення, підтверджено і ставленням до нього його побратимів, які були готові взяти його на поруки, про що свідчить подана ними заява, яка долучена до матеріалів справи. Він хоче продовжити військову службу та вважає себе гідним захисником держави.
Покази обвинуваченого є послідовними й логічними, відповідають фактичним обставинам справи, тому не викликають у суду сумніву.
Оскільки ОСОБА_4 повністю визнав свою вину за ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України та не оспорював фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, судом безсумнівно встановлена правильність розуміння ним змісту цих обставин і добровільність його позиції, суд за згодою учасників судового провадження, роз'яснивши їм положення частини третьої статті 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, за виключенням документів, що характеризують особу обвинуваченого та документів, що містять відомості про речові докази та процесуальні витрати, тобто розглянув провадження за правилами, передбаченими частиною третьою статті 349 КПК України.
Суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у викраденні військовослужбовцем іншого військового майна, вчиненому в умовах воєнного стану; володінні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, переміщення такого майна, вчинені особою, яка знала, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом; володінні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, переміщення такого майна, вчинені особою, яка знала, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом, вчинені повторно, - тому засуджує його за ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 209 КК України.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Отже, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, має на утриманні малолітню дочку, за місцем служби характеризується позитивно, не перебуває на обліку в лікаря психіатра та перебуває на обліку лікаря нарколога з діагнозом: психічна та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіодів та стимуляторів, синдром залежності, й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, оскільки він критично оцінює свою протиправну поведінку і висловлює готовність бути покараним за вчинене, добровільне відшкодування збитків та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Наведений перелік обставин у статті 66 КК України, які пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті.
Статус солдата-військовослужбовця, тобто особи, яка захищає незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, безперечно є обставиною, яка викликає повагу в суспільстві.
Зазначена обставина окремо визнається судом як така, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 .
Обставин, що згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Санкція ч. 4 ст. 410 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років. Крім того, санкції ч. 1 ст. 209 КК України та ч. 2 ст. 209 КК України передбачають крім основного покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк 8 років (ч. 2 ст. 209 КК), додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Вирішуючи питання щодо міри покарання ОСОБА_4 та розглядаючи клопотання захисника ОСОБА_5 про призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд відзначає таке.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу. Для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення, та які повинні оцінюватися з урахуванням індивідуальних особливостей кримінального провадження. Встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
Частиною 2 статті 69 КК України передбачено, що на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Конкретні обставини вчинених ОСОБА_4 злочинів оцінені судом повно та всебічно, при цьому, окрім їх суспільної небезпечності, судом враховуються наведені вище характеризуючі дані, виключно негативне ставлення обвинуваченого до вчиненого.
Беззастережне каяття обвинуваченого та осуд своєї злочинної поведінки свідчать про його позицію зайняти своє місце в соціумі після відбуття покарання, а саме найшвидше продовжити військову службу і не допускати у подальшому проявів антисуспільної поведінки.
Остаточна міра покарання встановлюється судом з урахуванням вищезазначених обставин справи, а також беручи до уваги позицію державного обвинувачення.
У справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При призначенні конкретній особі покарання, тобто його індивідуалізації, виявляється каральна політика держави, яка поєднує в собі реалізацію різних цілей державного реагування на випадки вчинення злочинів, так як метою покарання згідно із законом України про кримінальну відповідальність є не лише кара, а й виправлення особи, запобігання вчиненню нею та іншими особами нових злочинів, і вона не може бути досягнута виключно за рахунок суворості призначеного покарання.
Правова система держави має забезпечувати баланс між суворістю та м'якістю заходів реагування на порушення кримінально-правових заборон і покарання, яке призначається особі, має бути справедливим.
Повноваження суду, надані державою, та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві.
Зазначені дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Суд, з урахуванням істотного взаємозв'язку між наявністю та сукупністю декількох пом'якшуючих покарання обвинуваченого обставин з істотним зниженням ступеню тяжкості вчинених злочинів, зниження суспільної небезпечності самим обвинуваченим, відсутності обставин, які обтяжують його покарання, беручи до уваги принцип індивідуалізації покарання, вважає, що призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 410 КК України та додаткового покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України є недоцільним та несправедливим, і призначення більш м'якого покарання, ніж зазначене в цих санкціях, здатне забезпечити його виправлення. При цьому суд також ураховує позицію сторони обвинувачення, а саме, що прокурором висловлена думка про можливість призначення ОСОБА_4 покарання без конфіскації майна.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доцільність засудження ОСОБА_4 до основного покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкціями ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України, водночас із застосування ст. 69 КК України, а саме за ч. 4 ст. 410 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років; за ч. 1 ст. 209 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями на строк 1 рік, без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 209 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями на строк 2 роки, без конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим суд вважає необхідним визначити ОСОБА_4 покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями, на строк 2 роки, без конфіскації майна.
Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення під час відбування покарання за вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.01.2024, за яким був засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України, до позбавлення волі на строк 5 років з іспитовим строком 3 роки.
Призначення покарання за сукупністю вироків застосовується у випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
За вказаних обставин, суд вважає за необхідне на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді 1 місяця позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 6 років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями, на строк 2 роки, без конфіскації майна, що на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.06.2025 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з 06.06.2025 до 04.08.2025 включно, строк дії якого в ході розгляду об'єднаного кримінального провадження неодноразово продовжувався.
Враховуючи обґрунтованість висунутого обвинувачення та обраний судом вид покарання, суд вважає за необхідне запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 залишити без зміни до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст.72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_4 слід зарахувати строк попереднього ув'язнення з моменту його затримання, а саме з 06.06.2025 до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
На підставі частини другої статті 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави передбачені статтею 118 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів для проведення судово-товарознавчих експертиз № 4159/24 від 27.08.2024 в сумі 320 грн та № 4160/24 від 27.08.2024 в сумі 320 грн, а всього в загальній сумі 640 грн 00 коп.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України:
- за ч. 4 ст. 410 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років;
- за ч. 1 ст. 209 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями, на строк 1 (один) рік, без конфіскації майна;
- за ч. 2 ст. 209 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями, на строк 2 (два) роки, без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями, на строк 2 (два) роки, без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.01.2024 у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі та остаточно призначати ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 1 (один) місяць з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями, на строк 2 (два) роки, без конфіскації майна.
Обраний щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк призначеного ОСОБА_4 покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення в межах даного об'єднаного кримінального провадження з 06.06.2025 до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчих експертиз у сумі 640 грн 00 коп.
Речові докази:
- CD-R диски білого кольору з відеозаписами, які приєднані до матеріалів кримінального провадження, - залишити у матеріалах кримінального провадження;
- ножовочне полотно, що зберігається в камері зберігання речових доказів Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, - знищити.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним у порядку статті 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційних скарг до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку; копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1