Справа № 712/10656/25
Провадження № 2/712/4176/25
07 жовтня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участі секретаря судового засідання Васильєвої Д.А.,
представника позивача Хмельницької Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,
І. Описова частина
1.1. Короткий виклад позиції позивача та відповідача
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хмельницька Л.М., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У позовній заяві зазначено, що шлюб між сторонами укладено 07.06.2012 та розірвано рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.10.2020 у справі № 712/9348/20. Рішенням цього ж суду від 05.09.2024 у справі № 712/5802/24 з відповідача було стягнуто на користь позивача аліменти на утримання сина у розмірі 1/6 усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач вказує, що дочка відповідача, на утримання якої раніше також стягувались аліменти, досягла 23-річного віку, у зв'язку з чим обов'язок зі сплати аліментів на її користь припинився. У той же час позивач разом із сином проживає у місті Клайпеда (Литовська Республіка), дитина навчається у місцевому навчальному закладі, потребує додаткових витрат на проживання, навчання, лікування та розвиток.
Також позивач стверджує, що відповідач є працездатною особою, має постійне місце проживання у м. Черкаси, є власником квартири та має можливість сплачувати кошти на утримання дитини в більшому розмірі.
З огляду на це, а також на зростання потреб неповнолітньої дитини, позивач просить збільшити розмір аліментів на користь сина з 1/6 до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також стягнути судові витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 , подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що частково визнає заявлений позов, не заперечує свого обов'язку брати участь в утриманні неповнолітнього сина, однак не погоджується з розміром аліментів, визначеним позивачем.
ОСОБА_2 вважає, що зазначений розмір є завищеним та не відповідає його реальному матеріальному становищу, оскільки він проходить військову службу у складі Національної гвардії України, має на утриманні матір ОСОБА_5 , 1951 року народження, інваліда ІІІ групи, яка після перенесеного 24.07.2025 ішемічного інсульту потребує постійного догляду. Догляд за матір'ю здійснює дружина відповідача ОСОБА_4 , яка у зв'язку з цим не працює та не має доходів.
Також зазначив, що він надає матеріальну допомогу матері, здійснює догляд за нею, а тому має додаткове фінансове навантаження. У зв'язку із цими обставинами ОСОБА_2 просить суд визначити розмір аліментів у розмірі 1/5 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн, відповідач заперечує проти такого розміру, вважаючи його неспівмірним, завищеним та не обґрунтованим реальними витратами. З урахуванням складності справи та часткового визнання позову він просить зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2 000,00 грн.
Представник позивача ОСОБА_6 подала відповідь на відзив, у якій заперечує доводи відповідача, вважаючи їх такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначає, що твердження відповідача про його неможливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини доходу є необґрунтованим. Дружина відповідача ОСОБА_4 є працездатною особою, здатною самостійно забезпечувати себе, а тому не може вважатися особою на утриманні відповідача.
Щодо тверджень відповідача про утримання ним матері ОСОБА_5 позивач вказує, що до матеріалів справи не подано жодних доказів того, що мати відповідача не отримує пенсію або має недостатні кошти для самозабезпечення. Водночас ОСОБА_5 не зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів із ОСОБА_2 , що свідчить про відсутність підстав вважати її особою на його утриманні.
Посилання відповідача на те, що мати перенесла інсульт і потребує постійного догляду, позивач також вважає недоведеним, оскільки до відзиву не долучено жодних документів, що підтверджують встановлення такої потреби компетентними органами чи оформлення офіційного статусу особи, яка здійснює догляд.
Звертає увагу суду на те, що син позивача ОСОБА_3 навчається у приватній школі ГО «Східно-Європейська школа» м. Клайпеда (Литовська Республіка) на платній основі, що спричиняє додаткові витрати на його утримання, навчання, проживання та розвиток.
З огляду на викладене, позивач вважає, що доводи відзиву не спростовують підстав для збільшення розміру аліментів, визначених у позовній заяві.
1.2. Рух справи в суді першої інстанції, процесуальні рішення
Позовна заява ОСОБА_1 06.08.2025 надійшла до Соснівського районного суду м. Черкаси. Разом із позовною заявою подано клопотання про витребовування доказів у Першого відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.08.2025 відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представником відповідача ОСОБА_4 29.08.2025 подала відзив на позовну заяву, у якому вона просила задовольнити позов частково.
Представником позивача ОСОБА_6 10.09.2025 подано відповідь на відзив, у якому заявлено клопотання про витребування довідки про доходи.
Ухвалами, внесеними до протоколу судового засідання від 02.10.2025, враховуючи позицію представника позивача ОСОБА_6 клопотання про витребування доказів залишено без розгляду.
Суд 02.10.2025 перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
1.3. Позиції сторін в судовому засіданні
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила задовольнити позовну заяву з наведених у ній мотивів та підстав.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судове засіданні не з'явилися. У відзиві на позов заявлено клопотання про розгляд справи без участі відповідача, посилаючись на проходження військової служби.
ІІ. Мотивувальна частина рішення
2.1.Положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з положеннями ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 5 ст. 191 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, шо розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд України в постанові від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно із п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до п. 17 вказаної постанови, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Вимогами ст. 13, 81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
2.2. Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, оцінка суду
Судом встановлено, що 07.06.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.10.2020 у справі № 712/9348/20 розірвано.
У шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який проживає разом із матір'ю та перебуває на її утриманні.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.12.2020 у справі № 712/10266/20 з відповідача також було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання повнолітньої дочки, яка продовжувала навчання. На момент звернення з даним позовом зазначена дочка досягла 23-річного віку, а отже, обов'язок відповідача зі сплати аліментів на її користь припинився, що також підтверджується витягом з Автоматизованої системи виконавчого провадження.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.09.2024 у справі № 712/5802/24 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.05.2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд, керуючись принципами справедливості, розумності та пропорційності, врахував наявність у відповідача фінансових зобов'язань за попереднім рішенням суду від 28.12.2020 у справі № 712/10266/20, яким із нього було стягнуто аліменти на користь повнолітньої дочки, що продовжувала навчання, у розмірі 1 100,00 грн щомісячно.
Із наданих доказів убачається, що ОСОБА_1 разом із сином проживає у місті Клайпеда (Литовська Республіка), дитина навчається у приватному навчальному закладі - ГО «Східно-Європейська школа» за договором від 06.06.2025 № 52, відповідно до якого навчання є платним.
Відповідач ОСОБА_2 частково визнав позов, погоджуючись із обов'язком брати участь в утриманні сина, однак не погодився із розміром аліментів, заявленим у позові 1/4 частини доходу, вважаючи його завищеним.
Свої заперечення мотивує тим, що він є військовослужбовцем Національної гвардії України, проходить службу та має на утриманні матір ОСОБА_5 , 1951 року народження, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, яка після перенесеного 24.07.2025 ішемічного інсульту потребує постійного догляду.
Догляд за нею здійснює дружина відповідача - ОСОБА_4 , яка через це не працює та не має власного доходу.
На підтвердження цих обставин стороною відповідача подано копії: свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; свідоцтва про шлюб із ОСОБА_4 ; свідоцтва про смерть батька ОСОБА_8 ; пенсійного посвідчення ОСОБА_5 ; виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 17346, яка підтверджує факт перенесення інсульту; витягу про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 .
2.3.Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.12.2020 у справі № 712/10266/20 з відповідача стягувались аліменти на користь повнолітньої дочки, яка продовжувала навчання. На момент звернення з цим позовом дочка досягла 23-річного віку, що свідчить про припинення зазначеного обов'язку та, відповідно, про зміну матеріального стану відповідача у розумінні ст. 192 СК України.
Суд бере до уваги, що наявність зазначеного зобов'язання була вирішальною підставою для визначення частки 1/6 у справі № 712/5802/24, а тому припинення цього обов'язку об'єктивно збільшує фінансові можливості відповідача на користь сина.
Позивач довела, що дитина проживає разом із матір'ю за кордоном (м. Клайпеда, Литовська Республіка) і навчається на платній основі у ГО «Східно-Європейська школа», що об'єктивно зумовлює постійні та підвищені витрати на утримання й освіту дитини.
Відповідач цих обставин по суті не спростував належними та допустимими доказами. Враховуючи ч. 2 ст. 182 СК України щодо необхідності й достатності розміру аліментів ці дані свідчать про потребу коригування розміру аліментів у бік збільшення.
Відповідач послався на проходження служби у Національній гвардії України та наявність на утриманні матері ОСОБА_5 , 1951 року народження, особи з інвалідністю ІІІ групи, яка перенесла 24.07.2025 ішемічний інсульт
Ці обставини підтверджуються поданими копіями документів, зокрема, медичною випискою та пенсійним посвідченням.
Водночас наявні матеріали не містять доказів, що мати відповідача є такою, що потребує постійного стороннього догляду, а також не подано доказів фактичного несення відповідачем постійних витрат на її утримання у розмірі, здатному істотно зменшити його платоспроможність. Так само не підтверджено доказами, що дружина відповідача ОСОБА_4 не отримує жодного доходу.
За таких умов наведені відповідачем доводи не спростовують висновку про наявність у нього реальної можливості збільшити участь у матеріальному забезпеченні дитини.
Позивач просить визначити аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, що є орієнтовною часткою відповідно до ч. 5 ст. 191 СК України для однієї дитини.
З огляду на вказане, суд вважає, що заявлений позивачем розмір 1/4 частини є необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч. 2 ст. 182 СК України), відповідає принципам справедливості, розумності та пропорційності, а також найкращим інтересам дитини.
2.3. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з наведеним, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Що стосується вимоги позивача про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн, то суд зазначає про таке.
У відзиві на позов відповідач заперечив проти такого розміру, вважаючи його неспівмірним, завищеним та не обґрунтованим реальними витратами. З урахуванням складності справи та часткового визнання позову він просив зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2 000,00 грн.
Пунктами 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження фактично понесених витрат на правничу допомогу суду подано копії договору від 28.07.2025 про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Хмельницькою Л.М. та ОСОБА_1 , квитанцію до прибуткового ордеру, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено 7 000,00 грн за надання правової допомоги у справі про збільшення аліментів.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц Верховний Суд вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд бере до уваги, що справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні, не вимагала значного обсягу процесуальних дій, участі у тривалих судових засіданнях чи підготовки складних доказових матеріалів. Разом із тим адвокатом здійснювалися відповідні процесуальні дії: складання позовної заяви, подання процесуальних документів (клопотань, відповіді на відзив), участь у судовому засіданні, що об'єктивно підтверджує реальність наданих послуг.
Оцінюючи співмірність заявлених витрат обсягу виконаної роботи, суд враховує часткове визнання позову відповідачем, нескладність правовідносин, відсутність необхідності у значному дослідженні доказової бази, а також принцип розумності розміру витрат, визначений у ч. 5 ст. 132 ЦПК України.
З огляду на це суд вважає обґрунтованим часткове відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів задовольнити повністю.
Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.09.2024 у справі № 712/5802/24 та стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Виконавчий лист, виданий Соснівським районним судом м. Черкаси на виконання рішення суду від 05.09.2024 у справі № 712/5802/24 відкликати після завершення утримання сум аліментів, які підлягають стягненню станом на дату набрання цим рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 (чотири тисячі) грн.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 07.10.2025.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Пономар