Справа № 712/7632/25
Номер провадження 2/712/3288/25
09 жовтня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Чапліної Н.М.,
за участю секретаря судових засідань Саса Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «ЄАПБ», в інтересах якого дії представник за довіреністю Москаленко Маргарита Станіславівна, звернулося до Соснівського районного суду м. Черкаси із вказаною позовною заявою, у якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 32700 грн, а також судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 26 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №34915-06/2024, на підставі якого відповідач отримав у кредит кошти в розмірі 10000 грн. Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість в розмірі 32700 грн., що складається з наступних сум: 10000 грн. - тіло кредиту; 17700 грн. - проценти за користування кредитом; 5000 грн. - штраф за прострочення сплати чергових платежів. 21.10.2024р. між позивачем та ТОВ «Аванс Кредит» було укладено договір факторингу, на підставі якого право вимоги до відповідача за таким кредитним договором перейшло до позивача. Оскільки відповідач не виконує свого зобов'язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
05.06.2025 судом відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, проте у заявах по суті справи сторона позивача заявляла клопотання про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних в матеріалах справи доказів, а відтак неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився. Про дату, час і місце судових засідань повідомлялася своєчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та судових повісток на адресу її реєстрації. Поштове повідомлення повернулось з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно зі ст. 272 ЦПК України вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторони представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 26.06.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №34915-06/2024 (далі - Кредитний договір), який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором W2302.
Згідно п.1.1 Кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту: 26.06.2024. Наданий кредит клієнт зобов'язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 23.10.2024.
Згідно п.1.4 Кредитного договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредиту. Тип процентної ставки фіксована.
Пунктом 1.4.1 Кредитного договору обумовлено, що процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.
Відповідно до п.1.5 Кредитного договору, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору.
Згідно п.1.6 Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки №4314-14ХХ-ХХХХ-4514, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надання без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Відповідно до п.3.1 Кредитного договору, за користування кредитом товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.3.2 Кредитного договору, сума кредиту, проценти за користування кредитом, нарахована неустойка (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.
Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2 договору, починаючи з дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом). При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.
Згідно п.4.1.2 Кредитного договору, у разі затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі відповідно до процедури встановленої чинним законодавством України.
Пунктом 5.3 Кредитного договору сторони обумовили, що у випадку прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного в Графіку платежів, Товариство у перший день прострочення нараховує штраф у розмірі 50% від суми, одержаної клієнтом за цим договором, при цьому загальний розмір нарахованого штрафу не може перевищувати граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування. Штраф підлягає оплаті клієнтом протягом строку кредитування.
Відповідно до п.7.1 Кредитного договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.2 цього договору.
Як вбачається з Додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту №34915-06/2024 від 26 червня 2024 року, яким є Графік платежів, що підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W2302, останній мав повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у наступні дати: 20.07.2024 - 3750 грн, 14.08.2024 - 3750 грн, 08.09.2024 - 3750 грн, 03.10.2024 - 3750 грн, 23.10.2024 - 3750 грн.
Крім того, 26 червня 2024 року відповідачкою ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором W2302 Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування ТОВ «Аванс Кредит», з урахуванням побажань споживача, яким є відповідач ОСОБА_1 .
Із листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3466_250410153041 від 10.04.2025 судом встановлено, що означеного дня ТОВ «Аванс кредит» через ТОВ «Універсальні платіжні рішення» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 10000 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов Кредитного договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача із призначенням платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 , що відповідає масці картки, що зазначена у п.1.6 Кредитного договору.
Також у судовому засіданні був досліджений договір факторингу №21102024 від 21.10.2024, що укладений між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» як «фактором» та ТОВ «Аванс Кредит» як «клієнтом» (далі - Договір факторингу).
Відповідно до п.1.1 Договору факторингу, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.1.2 Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
21 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» як фактором та ТОВ «Аванс кредит» як клієнтом підписано та скріплено печатками сторін акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №21102024 від 21 жовтня 2024 року.
Суд звертає увагу учасників справи, що з аналізу п.1.2 Договору факторингу суд встановив, що цим правочином момент набуття позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, які зазначені у відповідних реєстрах, виключно з моментом підписання сторонами договору факторингу і акту прийому-передачі реєстру боржників та не пов'язує цей момент зі сплатою фактором на користь клієнта коштів на виконання умов Договору факторингу.
Із Витягу з Реєстру боржників від 21 жовтня 2024 року до Договору факторингу суд встановив, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №34915-06/2024 у загальній сумі 32700 гривень 00 копійок, з яких: 10000 гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17700 гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками, та 5000 гривень 00 копійок - сума заборгованості по штрафним санкціям.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №34915-06/2024 від 26 червня 2024 року, складеного директором ТОВ «Аванс кредит» Кожухаром А.А. за період з 26 червня 2024 року до 21 жовтня 2024 року, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 32700 гривень 00 копійок, з яких: 10000 гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу та 17700 гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками, 5000 гривень 00 копійок - сума заборгованості за штрафами. Також із означеного письмового доказу суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 не здійснював сплати суми кредиту та/або відсотків за його ним користування. Крім того, аналізуючи означений письмовий доказ, суд встановив, що ТОВ «Аванс кредит» здійснило нарахування ОСОБА_1 як позичальнику штрафу на загальну суму 5000 грн.
Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).
Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі Договору факторингу, що був укладений між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Частинами 1, 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частинами 1, 2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: W2302.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «Аванс кредит» грошових коштів у сумі 10000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.
Водночас матеріалами справи підтверджується той факт, що сума кредиту, яка була обумовлена між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.1 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на його картковий рахунок, маска-картки № НОМЕР_2 .
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов'язання щодо повернення суми кредиту, що обумовлена у п.1.1 Кредитного договору, в сумі 10000 грн як позикодавцю ТОВ «Аванс кредит», так і його правонаступнику в спірних правовідносинах: ТОВ «ФК «ЄАПБ», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідача 10000 грн в рахунок погашення за основним боргом (тілом кредиту) підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5000 грн, то суд зазначає про таке.
Пунктом 5.3 Кредитного договору сторони обумовили, що у випадку прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного в Графіку платежів, Товариство у перший день прострочення нараховує штраф у розмірі 50,00% від суми, одержаної клієнтом за цим договором, при цьому загальний розмір нарахованого штрафу не може перевищувати граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування. Штраф підлягає оплаті клієнтом протягом строку кредитування.
Крім того, з розрахунку заборгованості за кредитним договором №34915-06/2024 від 26 червня 2024 року, складеного директором ТОВ «Аванс кредит» за період з 26 червня 2024 року до 21 жовтня 2024 року, суд встановив, що ТОВ «Аванс кредит» здійснило нарахування ОСОБА_1 як позичальнику штрафу на загальну суму 5000 грн за період із 21.07.2024 до 20.08.2024.
Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.
Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу в розмірі 200% від суми, одержаної клієнтом за Кредитним договором, але не більше ніж граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування, проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов'язаннях.
У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 5000 грн слід відмовити.
Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 17700 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту: 26.06.2024. Наданий кредит клієнт зобов'язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 23.10.2024.
Згідно п.1.4 Кредитного договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредиту. Тип процентної ставки фіксована.
Пунктом 1.4.1 Кредитного договору обумовлено, що процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 22.04.2024 до 19.08.2024 включно); починаючи з 20.08.2024 та надалі - 1%.
Проте відповідно до п. 1.4.1 Кредитного договору процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору. Тобто, з аналізу означеної умови Кредитного договору суд встановив, що у період строку кредитування (з 26.06.2024 до 24.10.2024) щоденна процентна ставка є фіксованою і становить 1,5%/день.
Частиною 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Суд, проаналізувавши умови Кредитного договору, в контексті щоденної відсоткової ставки за користування кредитом протягом строку кредитування, у взаємозв'язку із положеннями ч.5 ст.8, ч.5 ст.12 та п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», встановив, що умова п.1.4.1 Кредитного договору щодо сплати щоденних відсотків за користування сумою кредиту, починаючи із 20.08.2024 до 24.10.2024, в розмірі 1,5%/день є нікчемною, оскільки порушує права відповідача як споживача кредитних послуг щодо відповідності умов Кредитного договору положенням Закону України «Про споживче кредитування» в контексті максимальної щоденної відсоткової ставки, що визначена цим нормативно-правовим актом, починаючи із 24.12.2023.
У зв'язку із викладеним суд дійшов висновку, що за період часу із 20.08.2024 до 23.10.2024 включно відсотки за користування відповідачем як споживачем кредитними коштами підлягають перерахунку з призми щоденної відсоткової ставки в розмірі 1% замість 1,5%.
Таким чином, розмір відсотків, які підлягали сплаті відповідачем на користь первинного кредитора ТОВ «Аванс кредит», а відповідно і перейшли правом вимоги до позивача на підставі Договору факторингу, є наступним:
1) за період часу із 26.06.2024 до 19.08.2024 включно, тобто за 55 календарних дні, розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем з метою належного виконання умов Кредитного договору складає 8250 грн (10000 грн х 1,50%х55 = 8250 грн);
2)за період 20.08.2024 до 23.10.2024 включно, тобто за 65 календарних днів, розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем з метою належного виконання умов Кредитного складає 6500 грн (10000 грн х 1%х65 = 6500 грн).
Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем на користь первинного кредитора ТОВ «Аванс кредит» у період строку кредитування з урахуванням положень ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», складає 14750 грн.
У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку, що розмір відсотків, що заявлені позивачем до стягнення із відповідача в розмірі 17700 грн, підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 14750 грн.
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що всупереч положенням ч.1 ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті відсотків за користування сумою кредиту в період дії Кредитного договору та до укладення між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» Договору факторингу, тобто з 26.06.2024 до 21.10.2024.
Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що судові витрати позивача складаються лише із витрат на оплату судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів №107307 від 15.04.2025. Інших доказів, понесених позивачем судових витрат, матеріали означеної позовної заяви не містять.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором обґрунтованими і задовольнив їх частково, тому із відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2291,83 грн (14750/32700х 3028).
Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 628, 634, 638, 1046, 1049, 1050, 1077, 1082 ЦК України, п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.8, 12, п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №34915-06/2024 від 26 червня 2024 року в розмірі 24750 грн, з яких 10000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, та 14750 грн - сума заборгованості за відсотками та судовий збір в сумі 2291,83 грн, а всього 27041 грн 83 коп (двадцять сім тисяч сорок одна гривня 83 коп).
У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони в справі:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне заочне рішення складене 09 жовтня 2025 року.
Суддя Н.М. Чапліна