712/12674/25
6/712/185/25
10 жовтня 2025 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Борєйко О.М., розглянувши цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дінеро», Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович, відповідач (боржник) - ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Згідно ч. 2 ст. 442 ЦПК України, заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21, «оскільки тільки в Цивільному процесуальному кодексі України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства».
Відповідно до ч. 2 ст. 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду в постанові від 18 серпня 2023 року у справі № 924/90/22, «Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2021 у справі № 380/7750/20 (провадження № К/9901/1690/21) висловив правову позицію, суть якої полягає у тому, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватись як юридичний факт, з яким Закон України "Про виконавче провадження" пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця».
На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексія Степановича перебуває виконавче провадження №68693570 про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінеро», що відкрите 17 лютого 2022 року на підставі виконавчого напису нотаріуса №46130 від 16 грудня 2021 року.
Приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексієм Степановичем на запит до Пенсійного фонду України отримано відповідь, згідно якої, боржник - ОСОБА_1 отримує заробітну плату (дохід) від ТОВ «Пивоварня Зіберта», адреса: Київська область, м. Фастів, вул. Огієнка Івана, буд. 3, тобто місцем виконання є м. Фастів Київської області.
Відповідно до ст.378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
При цьому, відповідно до ч.ч.1-3 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, прийняття Соснівським районним судом м. Черкаси рішення за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», яка не підсудна цьому суду, не відповідатиме критеріям рішення, які визначені ст.263 ЦПК України, та є підставою, передбаченою ст.378 ЦПК України, для його скасування.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», роз'яснив, що суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначаються правилами підвідомчості та підсудності.
Водночас, згідно п. п. 22-29 рішення ЄСПЛ у справі від 28.03.2006 року «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.31ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч.1 ст.32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 260, 261, 353 ЦПК України,
Цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дінеро», Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович, відповідач (боржник) - ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, передати до Фастівського міськрайонного суду Київської області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Ступака Івана, буд. 25) - за підсудністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду в порядку та строки, передбачені ст. 353 - 355 ЦПК України.
Суддя О.М. Борєйко