Справа № 712/13380/25
Провадження № 2/712/4888/25
09 жовтня 2025 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Токова С.Є., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
До Соснівського районного суду м.Черкаси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Просить стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 18 429 грн 44 коп., із яких:
-за кредитним договором №3362207 від 03.12.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у розмірі 10 089 грн 44 коп.;
-за кредитним договором №3340619684-198688 від 15.02.2022, укладеного між ТОВ «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 у розмірі 8 340 грн.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому, в розумінні ч.1ст.188ЦПК України об'єднанню підлягають в одній позовній заяві декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення цивільного спору.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу.
В позовній заяві позивачем не обґрунтовано підстави щодо об'єднання в одній позовній заяві вимог по різним кредитним договорам, суд виходить з того, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, яка є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори).
Отже, вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами у конкретно визначеному позивачем за кожним окремим кредитним договором розмірі є самостійними вимогами, які не пов'язані ні підставами виникнення, ні поданими доказам та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших. Отже, цих кредитів, що наводить позивач в обґрунтування об'єднання вимог в одному позові, не є достатніми для застосування правил об'єднання позовів у розумінні ст. 188 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок щодо об'єднання вимог в одному позові, викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 та в постанові Верховного Суду у складіоб'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові 18 серпня 2023 року у справі № 910/21280/21 кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. Наявні порушення, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).
Враховуючи відсутність підстав для застосування ст.188 ЦПК України, оскільки позивачем об'єднано дві позовні вимоги по різним кредитним договорам, які не пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами і позивач не скористався правом на приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. 175 ЦПК у системному застосуванні із ст. 188 ЦПК України у встановлений судом строк, заява підлягає поверненню позивачу на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
При цьому суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні про відкриття провадження за позовною заявою. Вибіркове надання судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового призведе до порушення конституційного принципу рівності сторін, що є неприпустимим.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "DIYA 97 v. UKRAINE", № 19164/04, пункт 47).
Повернення заяви не порушує права заявника на доступ до правосуддя, оскільки це право може бути реалізоване після усунення обставин, що стали підставою для повернення заяви.
Натомість, суд звертає увагу, що Позивач неодноразово звертався з аналогічними позовними заявами до суду, за результатами розгляду яких ухвалами Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.06.2025 (справа № 712/7522/25), від 29.07.2025 (справа № 712/10197/25) позовні заяви повернуто з підстав порушення правила об'єднання позовних вимог.
Вказані ухвали набрали чинності та стороною Позивача не оскаржувались.
Суд вказує, що формулювання позовних вимог у позовних заявах, поданих до суду у справах № 712/7522/25, № 712/10197/25 є аналогічними даній позовній заяві.
У відповідності до ч. 1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд вважає, що вчергове подання стороною позивача позовної заяви з аналогічними вимогами після отримання ухвал про повернення позовної заяви з підстав порушення правила об'єднання позовних вимог, не можуть бути розцінені як помилкова реалізація права на пред'явлення позову, а отже, свідчить про свідоме звернення з тотожними заявами, що очевидно виходить за межі добросовісного користування процесуальними правами.
Згідно вимог п. 2 ч. 2 ст.44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Згідно ч. 3 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Частиною 4 ст. 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
При цьому, суд зазначає, що ЄСПЛ застосовує положення, передбачене ч. 3 ст. 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до суду, порушує встановлений порядок роботи суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).
Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.
З огляду на викладене, суд вимушений розцінити дії позивача як такі, що вчинені з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.
Враховуючи вище викладене, суддя вважає за необхідне попередити про необхідність утриматись від зловживання процесуальними правами, оскільки вони можуть призвести до застосування судом заходу процесуального примусу.
На підставі викладеного, керуючись ст.185, 188, 260-261, 352-354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами повернути заявнику.
Попередити Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» про необхідність утриматись від зловживання процесуальними правами, оскільки вони можуть призвести до застосування судом заходу процесуального примусу.
Роз'яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню позивачу до суду із заявою, оформленою у відповідності до вимог ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали суду.
Суддя: С.Є. Токова