Справа № 703/6838/25
1-кс/703/966/25
09 жовтня 2025 року м. Сміла
Слідча суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , дослідивши скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3 , подану в порядку ст. 206 КПК України, про звільнення затриманої особи,
встановила:
09 жовтня 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3 , звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 206 КПК України.
Скарга обґрунтована тим, що за повідомленням ОСОБА_2 його в примусовому порядку працівниками поліції було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 стоїть на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після перевірки даних з незрозумілих підстав, за словами ОСОБА_2 , його працівниками поліції з працівниками ТЦК перевезено до м. Сміла в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 (Сміла).
Для перевірки перебування ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 подав адвокатські запити до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Сміла). Адвокат вважає, що з боку працівників поліції відбувається вчинення порушення чинного законодавства України внаслідок незаконного затримання, адже протокол затримання не було оформлено. Для перевірки адвокат ОСОБА_3 направив відповідний запит. З боку працівників ТЦК відбувається порушення на незаконне утримання особи без її волі за адресою в м. Сміла, вул. Ю. Кондратюка. 34. Слід зазначити, що у ОСОБА_2 є право на відстрочку від мобілізації через піклування за батьком, який є інвалідом ІІ групи захворювання.
Особисто ОСОБА_2 протокол затримання не було вручено. Працівники поліції заборонили покидати приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а потім приміщення в АДРЕСА_2 , де на даний час і знаходиться затриманий. Мобільний зв'язок із затриманим на даний час порушено. Імовірно, телефон відібрано. Працівники поліції в порушення ЗУ «Про національну поліцію» не повідомили свої ПІБ, не надали документи на огляд. Відтак, ОСОБА_2 невідомі ПІБ працівників поліції, які його затримали. Перед затриманням працівники поліції повідомили, що він перебуватиме під їх контролем не більше двох годин. На даний час затримання особи триває понад 3 години. На контакт ОСОБА_2 виходив за своїм номером мобільного телефону НОМЕР_1 . За словами ОСОБА_2 він письмово намагався заявити про необхідність допомоги адвоката, просив усно викликати його адвоката або надати можливість йому зателефонувати. Працівники поліції та невідомі особи в камуфляжі проігнорували вимоги затриманого, забравши телефон.
Дослідивши матеріали скарги, слідча суддя дійшла таких висновків.
Слідчий суддя відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України здійснює судовий контроль за дотриманням прав та свобод осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положенням ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
До повноважень слідчого судді щодо розгляду скарг віднесено вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, що встановлено ч. 1 ст. 303 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Частиною 3 статті 206 КПК України встановлено, що слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбаченихстаттею 615 КПК України.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) - установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) вбачається, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу дотриматися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Зміст заяви не вказує, що щодо ОСОБА_2 здійснюється кримінальне провадження чи особа тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення».
Матеріали заяви не містять даних, з яких можливо було б встановити, що ОСОБА_2 тримається під вартою або утримується за відсутності судового рішення чи законних підстав в межах територіальної юрисдикції Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, та з урахуванням того, що слідчий суддя наділений процесуальними повноваженнями вирішувати виключно питання, що належать до його компетенції, слід зробити висновок про відсутність підстав для відкриття провадження за поданим клопотанням в порядку ст. 206 КПК України, без надання правової оцінки доводам, викладеним у ній по суті.
Крім того, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із сферою дії Кримінального процесуального закону, та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в межах кримінального провадження.
З врахуванням зазначених обставин клопотання та вищевказаних правових норм, слідча суддя дійшла висновку, що затримання громадянина працівниками ТЦК та СП, утримання його без відповідного судового рішення, не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, а у разі, якщо такі дії мають ознаки кримінального правопорушення - відповідними нормами Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та ст. 214 КПК України.
Слідча суддя також звертає увагу заявника на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ТЦК та СП, працівниками поліції чи військової частини при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту вона вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо неї (нього) протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку ст. 206 КПК України, проте ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України встановлено, що у разі якщо норми положення КПК Українине регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
За таких підстав слідча суддя не знаходить підстав для розгляду скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3 , в порядку, передбаченому ст. 206 КПК України.
Керуючись ст. 2, 3, 9, 24, 26, 206, 309, 372 КПК України, слідча суддя
постановила:
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 ,. в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3 , подану в порядку ст. 206 КПК України, про звільнення затриманої особи.
Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її постановлення.
Слідча суддя ОСОБА_1