18.09.06
Справа №АС16/173-06.
За позовом Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі
до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Конотоп
про зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Моїсеєнко В.М.
За участю представників сторін:
від позивача Клок В.В.
від відповідача Данильчук Т.М.
Суть спору: позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії по підписанню акта щомісячної звірки особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відносно громадянки Колесник С.М. за лютий 2006 року в сумі 117 грн. 22 коп.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач повинен вирішувати питання відшкодування пенсій інвалідам, які отримали трудове каліцтво на території країн СНД і колишнього Радянського Союзу згідно міжнародних Угод в галузі пенсійного забезпечення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, суд встановив наступне:
Відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.03.2003р №5-4 та від 04.03.2003р. №4 органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділенням виконавчої дирекції Фонду складають Акт щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в якому визначають загальну суму витрат. На підставі Акту узгоджується Довідка про відшкодування згідно якої на центральному рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Лише на підставі даних особових справ інвалідів, занесених до актів звірки, робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню в централізованому порядку
Відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № 1105-ХІV виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся потерпілий, що і було зроблено позивачем. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до страховика з інших видів страхування, в даному випадку до відповідача, щодо відшкодування понесених ним витрат, однак відповідач відмовився від відшкодування.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що громадянка Колесник С.М. отримала каліцтво за межами України, а саме в м.Акмолинськ (Казахстан), тому сума витрат здійснених Пенсійним фондом на пенсійне забезпечення громадянці Колесник С.М. не підлягає відшкодуванню з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за законодавством України і не може бути включена до акту звірки.
Позивач подав докази, що нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого громадянка Колесник С.М. отримала каліцтво в Казахстані акт від 12.01.1956 року.
З часу прийняття Закону України «Про страховані тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вії нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», передбачено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України проводити відшкодування ПФУ.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, завданої працівникам внаслідок травмування на виробництві, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку на виробництві.
Відповідно до ст.3 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав в області пенсійного забезпечення від 13.02.1992 року всі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення по цій Угоді, несе держава, яка надає забезпечення. Взаєморозрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Посилання відповідача на те, що вказана Угода не може бути прийнята до уваги, оскільки не ратифікована Верховною Радою України с безпідставне, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 12.07.2000 року № 9-рп/2000 встановлена неконституційність положень статті 7 Закону України «Про міжнародні договори», а саме ратифікація міжнародних договорів шляхом ухвалення Верховною Радою України спеціального закону про ратифікацію.
Тому посилання позивача на норми Угоди від 13.03.1992 року є правомірним.
Обґрунтування відповідачем своєї позиції по відмові виконати дії по підписанню актів про взаємні розрахунки із УПФ положенням Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням трудових обов'язків, від 09.09.1994 року є неправомірним, оскільки вказана Угода передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням ними трудових обов'язків і не регулює питання виплати пенсій, що відповідає і вимогам цивільного законодавства, зокрема, ст.1195 ЦК України та ст.456 ЦК Української РСР.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача правомірними, та обґрунтованими, тому задовольняє їх, а заперечення відповідача проти позову вважає безпідставними.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Конотоп вчинити дії по підписанню Акта щомісячної звірки особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відносно громадянки Колесник Н.М. за лютий 2006 року в сумі 117 грн. 22 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.М. Моїсеєнко
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 20.09.2006 року.