Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1309/25
Номер провадження: 2/511/683/25
02 жовтня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді-Гринчак С. І.,
секретаря судового засідання - Полихи Ю.О.,
за участю:
позивача- ОСОБА_1 ,
представника ІНФОРМАЦІЯ_1 - Коваль Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 про позбавлення батьківських прав,
встановив:
Короткий зміст позовної заяви.
У квітні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 -адвокат Теренчук Є.М., який діяв на підставі ордера серії ВН № 1495339 від 27.03.2025 року, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКП: НОМЕР_1 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вимоги мотивувала тим, що сторони перебували у цивільно шлюбних відносин з 2001 року по 2018 рік, від якого мають двох дочок: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 та неповнолітню доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . З 2018 року ОСОБА_2 почала зловживати алкогольними напоями та не приділяла належні уваги та вихованню дітей. Він разом з дочкою ОСОБА_3 з грудня 2018року проживає в орендованій квартирі в м. Одеса. ОСОБА_3 навчається в 10-А класі Одеського ліцею №17 Одеської міської ради. У липні 2022 року ОСОБА_2 з старшою донькою ОСОБА_4 виїхала за кордон. Відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, із донькою ОСОБА_3 не спілкується на протязі тривалого часу, розвитком та життям дитини не цікавиться, не відвідує її, участі у вихованні та особистому житті не приймає, матеріально не підтримує, у зв'язку з чим має бути позбавлена батьківських прав відносно своєї доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу та його представнику строк для усунення недоліків. ( а.с.55)
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 травня 2025 року відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та витребувано з Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради та висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , батьківських прав, що до своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . ( а.с.61)
21.07.2025 року з Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради надійшов висновок про доцільність позбавлення позбавлення ОСОБА_2 , батьківських прав, що до своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . ( а.с.90-92)
Ухвалою Роздільнянського районного суду від 02.09.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті. ( а.с.96)
Позиції сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, що відповідають змісту позовних вимог та просив суд їх задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до повернутого поштового повідомлення відповідач відсутній за зазначеною адресою, що свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток. ( а.с.69,81,93)
Крім того, відповідач ОСОБА_2 повідомлялася через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
02.09.2025 року на офіційному сайті Роздільнянського районного суду Одеської області (https://rz.od.court.gov.ua/sud1524/) було розміщено оголошення про виклик відповідача в судове засідання, яке відбудеться 02.10.2025 року о 11:30 год в приміщенні Роздільнянського районного суду.( а.с.97)
Представник третьої особи- ІНФОРМАЦІЯ_1 , Коваль Р.С., яка діяла на підставі довіреності від 14.05.2025 року, в судовому засіданні не заперечувала щодо заявлених позовних вимог.
Представник третьої особи - орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або слухання справи у його відсутність суду не надав.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2001 року по 2018 рік, від якого мають двох дочок: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 та неповнолітню доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 виданого виконавчим комітетом Яковлівської сільської ради Роздільнянського району4 Одеської області, на підставі актового запису № 14. Батьками записані: батько ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 .( а.с.14).
Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00048596453 07.01.2025 до актового запису про народження ОСОБА_3 було внесено зміни в частині відомості про батька дитини внесено - ОСОБА_1 , прізвище дитини змінено з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 . На підставі заяв матері та батька про визнання батьківства. ( а.с.16-17)
Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 27.12.2018 року, встановлено, що ОСОБА_2 , 07.12.2018 року перебуваючи за місцем мешкання ухилялась від виконання своїх батьківських обов'язків, в результаті чого її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в зв'язку з бездоглядністю була доставлена до притулку «Теплий дім» в м. Роздільна. Своїми діями ОСОБА_2 вчинила правопорушення, передбачене ст.184 ч.1 КпАП України. Визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та призначено їй адміністративне стягнення у вигляді попередження. (справа №511/2721/18). ( а.с.19)
Відповідно до довідки № 218/02-11 виданої виконавчим комітетом Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 16.04.2025 року, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 2022 року на території сільської ради не проживає. ( а.с.43)
Позивач ОСОБА_1 разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з грудня 2018 року проживають в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди квартир від 25.08.2018 року. ( а.с.27-28)
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 25.06.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , за цією адресою проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та його неповнолітня дочка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Батьком створено необхідні умови для проживання дитини. Є окрема кімната, спальне місце, шафа, телевізор, в наявності одяг та взуття по сезону відповідно віку. ( а.с.40)
Згідно з довідки №87 наданою Одеським ліцеєм № 17 Одеської міської ради від 28.02.2005 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , навчається в 10-А класі Одеського ліцею № 17 Одеської міської ради . ( а.с.45)
Згідно з характеристики, наданою Одеською гімназією №113 Одеської міської ради № 01-21/402 від 17.12.2024 року, встановлено, що ОСОБА_3 навчалась в Одеській гімназії №113 з п'ятого до дев'ятого класу. Зарекомендувала себе як учениця з хорошими здібностями. Володіє навчальним матеріалом на середньому - достатньому рівні. Весела, товариська, добра, чуйна, справедлива. До виконання громадських доручень ставиться добросовісно . До старших ставилася з повагою, з однолітками дружила. Олю виховує батько, приділяв належну увагу навчанню і вихованню дочки. Відвідував класні і загальношкільні батьківськи збори, співпрацював з класним керівником, допомагав в організації класних заходів, контролював навчання та відвідуваність школи дочкою. ( а.с.44)
Згідно з інформації наданою КНП «Дитяча міська поліклініка № 1» Одеської міської ради від 20.01..2025 року, неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 знаходиться на обліку в КНП «ДМП №1» з 2019 року. До поліклініки на планові візити та щорічні медогляди супроводжував батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .( а.с.46)
Вимоги Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», наданою Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на території України станом на 11.03.2025 незнятої чи непогашеної судимості не має, у розшуку не перебуває.
Надано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань відповідно до якої ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем. Має стабільний дохід.
Опитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в присутності провідного спеціаліста Служби у справах дітей Роздільнянської міської ради Фадєєвої О.В., суду пояснила, що вона проживає разом з батьком з 2018 року в АДРЕСА_1 . Він її забрав з дитячого притулку «Теплий дім». Мати вживала алкогольні напої. Останній раз бачила мати у 2022 році, вона зі старшою сестрою виїхала до Німеччини. Вона на теперішній час перебуває в реабілітаційному центрі «Мати Тереза », де лікується від алкоголізму. Вона тривалий час зі мною не спілкується, життям не цікавиться. Коли вона намагалася дзвонити матері, то у неї завжди вимкнений телефон.. Вона не заперечує, щодо позбавлення її матері батьківських прав відносно неї.
Свідок ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка є сестрою позивача, в судовому засіданні пояснила, що її брат ОСОБА_1 з 2018 року винаймає у неї квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , де постійно проживає зі своєю донькою ОСОБА_3 , 2008 року народження. Також зазначила, що вона проживає неподалік від брата по АДРЕСА_3 , крім того вона є хрещеною матір'ю ОСОБА_3 , а тому ій достоменно відомо, що ОСОБА_2 з 2018 року жодного разу не відвідала свою доньку та не піклується нею. Вихованням дитини повністю займається ії батько. Також ій відомо, що в 2018 році ОСОБА_3 опинилася в дитячому притулку "Теплий дім", оскільки її мати вела аморальний образ життя та залишила доньку одну в будинку в с.Розалівка Роздільнянського району Одеської області, де дитина проживала разом з матір'ю. ОСОБА_20 забрав ОСОБА_3 з дитячого притулку та з тих пір тільки він піклується про неї. ОСОБА_3 дуже тепло та з любов'ю ставиться до батька.
Свідок ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка є судідкою відповідача, в судовому засіданні пояснила, що проживає в буд. АДРЕСА_4 , більше 35 років та дуже добре знає як позивача так і відповідача, вони були мешканцями с.Розалівка. Приблизно з 2001 року ОСОБА_20 та ОСОБА_2 стали проживати як чоловік та дружина в будинку АДРЕСА_5 , якій належав ОСОБА_2 . У них народилося дві доньки, добре проживали, ОСОБА_2 виховувала дітей, ОСОБА_20 працював. В подальшому, десь у 2015 році ОСОБА_2 дуже змінилася почала вживати спиртні напої та приводити до хати чужих чоловіків, коли ОСОБА_20 був відсутній декілька днів по роботі. Також ій достоменно відомо, що у 2018 році молодша донька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 опинилася в дитячому притулку, оскільки була покинута матір'ю. В той час ОСОБА_20 зробив все можливе, щоб забрати ОСОБА_3 з притулку. Після цього ОСОБА_3 постійно проживає з батьком в м.Одесі. Щодо ОСОБА_2 , ій відомо, що останю вивезла старша донька до Німеччини у 2022 році, де та проходить лікування від алкоголізму.
Згідно письмового пояснення свідка ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , засвідчених секретарем Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Щербаковою С.П., встановлено, що вона є сусідкою відповідача, та їй достовірно відомо, що неповнолітня ОСОБА_3 з 2018 року проживає з батьком ОСОБА_20 в Одесі, він її забрав з притулку «Теплий дім». ОСОБА_2 зловживала спиртними напоями, та у 2022 році зі старшою дочкою виїхала до Німеччини. (а.с.21-22)
Органом опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради було надано висновок Р-01-05-8/810вх від 15.07.2025 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКП: НОМЕР_1 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с.90-92)
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Частина 8 статті 7 СК України визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Положення статті 150 СК України регламентують, що батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, тощо.
Статтями 18, 27 «Конвенції про права дитини» (ратифікованої постановою ВР України №789-XII від 27 лютого 1991 року) встановлено, що батьки несуть загальну та однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до вимог п.2,3 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та жорстоко поводяться з дитиною.
Положення частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначають, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Крім того, суд зазначає, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 753/2025/19) в постанові від 06 травня 2020 року, зазначив, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі N 211/559/16-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами статей 76-81 ЦПК України, засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тому при вирішенні спору щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, судом мають враховуватися передусім інтереси дітей, які полягають зокрема в забезпеченні їх розвитку у стійкому середовищі.
Дослідивши фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, оцінивши аргументи сторін по справі, суд прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок у постанові від 29 липня 2021 року (справа № 686/16892/20), згідно якого позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Під час повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, судом встановлено, що мати неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , з 2018 року самоусунулася від виховання доньки; упродовж значного проміжку часу не піклується про неї, не проявляє заінтересованості до її долі, не цікавиться її навчанням, станом здоров'я, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, матеріально не утримує, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання.
На підставі встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач свідомо нехтує своїми обов'язками відносно виховання та утримання неповнолітньої доньки, що підтверджується матеріалами справи, та наразі змінити поведінку останньої у кращу сторону неможливо.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Також, положення статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначають, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Крім того, статтею 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що ОСОБА_2 нехтує потребами своєї доньки, порушує права доньки на належне батьківське виховання та систематично не виконує батьківські обов'язки, що в сукупністю зі мовчазною позицією відповідача, є підставою для задоволення позову. При цьому суд вважає, що у разі зміни свого ставлення до вказаного вище, відповідач у встановленому законом порядку може відновити вказаний статус шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо сина є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам неповнолітньої доньки, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлений можливості негативно впливати на психіку доньки до моменту зміни нею свого ставлення відносно неї, та поновлення у встановленому порядку батьківських прав.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що, відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду з вищезазначеним позовом у повному обсязі та на розподілі судових витрат не наполягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, Постановою №3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст.ст. 4,18,19,76-81,95,211,258-259,263-265,280-284,288,289ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Повний текст виготовлений та підписаний суддею 10.10.2025 року.
Суддя С. І. Гринчак