Справа № 521/20444/23
Провадження №2-др/521/11/25
19 травня 2025 року м. Одеса
Хаджибейськийський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді - Плавич І.В.,
за участю секретаря - Петренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №521/20444/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи - Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксана Анатоліївна, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, -
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала вищезазначена цивільна справа.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.05.2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи - Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксана Анатоліївна, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович - задоволений.
Скориставшись системою «Електронний суд», 06 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Алієв Айдин Тапдигалі Огли звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №521/20444/23, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Враховуючи п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України судом було призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
Учасники справи в судове засідання по розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати не з'явились, повідомлялись належним чином.
02 травня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Алієва Айдина Тапдигалі огли надійшла до суду заява, в якій представник просив розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №947/20444/23, провести за відсутності ОСОБА_1 та його представника
Стаття 270 ЦПК України, регламентує, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власною ініціативою ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторін або інших учасників справи в судове засідання, суд дійшов висновку про можливість розглянути заяву без відсутніх учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, подану заяву про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.05.2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи - Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксана Анатоліївна, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович - задоволений.
Скориставшись системою «Електронний суд», 06 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Алієв Айдин Тапдигалі Огли звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №521/20444/23, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
З матеріалів справи вбачається, що 16.06.2023 між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги № 16.06.23-16. Крім того, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 16.06.2023.
Згідно Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги № 16/06/23-16 від 16.06.2023 р., Асадов Г.Т. сплатив адвокату в якості гонорару 10 000,00 (десять тисяч) гривень, у підтвердження чого, йому було надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 16/06/23-16.
16.05.2024 між сторонами було складено акт приймання наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги № 16/06/23-165 від 16.06.2023, згідно з яким Виконавець своїм підписом свідчить про оплату Замовником всієї суми наданих послуг, а Замовник підтверджує факт оплати зазначеної грошової суми та відсутність будь-яких претензій щодо наданих Виконавцем послуг.
Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі№ 910/12876/19).
Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що представником позивача здійснювався належний юридичний супровід клієнта під час судового розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження№ 14-382цс19).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження №61-44217св18).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України»(Заява №72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 зазначив: «Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони».
Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт(постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).
Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подано.
Виходячи з конкретних обставин справи, обсягу наданих відповідачу послуг правничої допомоги та погодження розміру витрат між адвокатом та позивачем, відсутність клопотання з боку відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягає розподілу, керуючись ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі N 815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі N 640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі N 280/2635/20, від 18 травня 2022 року у справі N 640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі N 380/4759/21.
Це означає, що особа, яка заперечує зазначений заявником розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у законі.
Наслідки неподання клопотання про зменшення заявленого іншою стороною розміру витрат на професійну правничу допомогу та/або заперечення щодо їх стягнення загалом, несе особа, яка не скористалась своїм правом на подання указаних клопотання та/або заперечення, у зв'язку із чим не виконала свій процесуальний обов'язок щодо обґрунтування неспівмірності вимог позивача до встановлених обставин цієї справи щодо необхідності їх стягнення.
В даному випадку відповідачем не висловлено заперечень щодо заявленої представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Алієвим А.Т. вимоги до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. та не наведено жодних обґрунтувань неспівмірності заявленої до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи наведене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи, наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про задоволення заяви та стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000.00 гривень.
Керуючись ст. 133, 134, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - Алієва Айдина Таптигалі огли про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №521/20444/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи - Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксана Анатоліївна, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (місцезнаходження за адресою: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 14, оф. 301, код ЄДРПОУ 42642578) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ТОВ «ФК «Аланд» (код ЄДРПОУ 42642578, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 14, офіс 301).
Третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (10008, Житомирська область, м. Житомир, Велика Бердичівська, 35).
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксана Анатоліївна (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А,офіс 35-А).
Суддя Плавич І. В