Справа № 521/7930/24
Номер провадження № 2/521/579/25
20 травня 2025 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Плавич І. В, розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про захист прав споживачів, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Хаджибейського районного суду м. Одеси із позовною заявою в якому просять рішенням суду зобов'язати відповідача виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 04 січня 2024 року.
Разом із позовом представник позивача ОСОБА_3 надав до суду клопотання про витребування доказів, а саме просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» інформацію про заборгованість по особистому рахунку № НОМЕР_1 попередніх власників квартири АДРЕСА_1 за період до 04 січня 2024 року.
04.01.2024 року між ТОВ «Компані Фінанс» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було договір купівлі продажу квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак під час моніторингу особового рахунку ( № НОМЕР_1 ) щодо комунальних послуг Позивачі дізнались що, на особовому рахунку квартири є заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“».
При укладання договору позивачі не брали на себе зобов'язання сплачувати борги попередніх власників. Позивачі вважають що вони не повинні платити борги попередніх власників.
Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси Плавич І. В. від 20.05.2024 року позовну заяву у даній справі прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження.
26.07.2024 року від представника відповідача було направленно відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову, вказавши, що договір купівлі-продажу укладено між афілійованими особами - представником позивачки та директором ТОВ «Компані Фінанс» є одна й та сама особа - ОСОБА_3 . Відповідач вважає, що позов подано з метою ухилення від виконання зобов'язань, і заборгованість є дійсною.
17.01.2025 року від представника позивача було направленно відповідь на відзив, в якому позивача спростував ці твердження, наголосивши, що право на вільний вибір сторони договору не обмежене, а законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попереднього власника, якщо інше не встановлено в договорі.
11.03.2025 року Хаджибейським районним судом м. Одеси було винесено ухвалу про задоволення клопотання позивача про витребування доказів, а саме витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз 14.04.2025 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до матеріалів справи було долучено заяву разом із розрахунком заборгованість, в якому зазначається що на період січня 2024 року заборгованість складала 28025,81 грн.
В подальшому, представником позивача Галайчук Г. С. подано заяву про розгляд справи без їхньої участі, у якій зазначено, що позивачі понесли судові витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн кожен. Докази понесених витрат буде подано протягом п'яти днів з моменту ухвалення рішення.
України» інформацію про заборгованість по особистому рахунку № НОМЕР_1 попередніх власників квартири АДРЕСА_1 за період до 04 січня 2024 року.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши наявні у матеріалах справи докази дійшов наступного висновку
Судом встановлено, що 04.01.2024 року між ТОВ «Компані Фінанс» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було договір купівлі продажу квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Під час моніторингу особового рахунку ( № НОМЕР_1 ) щодо комунальних послуг Позивачі дізнались що, на особовому рахунку квартири є заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“».
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Майже аналогічного змісту положення містяться у п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Зобов'язання, згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
При цьому, на підставі якого позивач став власником спірної квартири, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Таким чином, новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо в ході судового розгляду буде встановлено, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна, на переконання суду, слід відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.
При цьому договір купівлі продажу квартири, на підставі якого позивач став власником квартири, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні).
Отже, діючим законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо інше прямо не оговорено в договорі (правочині), на підставі якого особа стала власником квартири.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18); від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187 гс 18); від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364 цс 19); від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84 гс 20).
З урахуванням фактичних обставин цієї справи, вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до відповідача про виключення з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 04 січня 2024 року, є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення такої вимоги відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за газопостачання до 04 січня 2024 року.
Аналогічний правовий висновок щодо способу судового захисту у подібних справах викладено Верховним Судом у постановах від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20 (провадження № 61-18079 св 21).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у пункті 58 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) зазначила, що задоволення вимоги боржника зобов'язати кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір) може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21.
Щодо судових витрат
В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач від сплати судового збору звільнена на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позовна заява підлягає задоволенню, то з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968.96 грн за подання позовної заяви з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При поданні заяви про розгляд справи без участі сторін, представник позивача зазначив, що позивачі понесли судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн кожен, і пообіцяв надати відповідні докази до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення. Проте на момент винесення рішення ці докази до матеріалів справи не були додані.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, понесених або підлягаючих сплаті стороною у зв'язку з розглядом справи, визначається судом на підставі поданих доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази мають бути подані до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення, якщо сторона раніше заявила про намір це зробити. У разі неподання доказів у встановлений строк, заява про відшкодування витрат не розглядається, тому в даному випадку суд це питання не розглядав.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 322, 382, 509, 526, 530, 901 ЦК України, ст.ст. 3, 10-13, 76-81, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 04 січня 2024 року
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“» на користь держави судові витрати у розмірі 968.96 грн
Рішення може бути оскаржене шляхом подання Одеському Апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч.5 п.4 ЦПК України:
Позивач 1: ОСОБА_1 , ( РНОКПП - АДРЕСА_3 ).
Позивач 2 : ОСОБА_2 ( РНОКПП - НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 40121452, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1).
Суддя Плавич І. В