10.10.2025
Справа № 497/2610/25
Провадження № 2/497/1515/25
про самовідвід судді
10.10.2025 року м. Болград
Суддя Болградського районного суду Одеської області Кодінцева Світлана Володимирівна розглянувши заяву про самовідвід судді Кодінцевої С.В. в цивільній справі за заявою № 497/2610/25, провадження № 2/497/1515/25 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес Владичень» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, -
03.10.2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Болградського районного суду Одеської області, судді Кодінцевій С.В. передано на розгляд матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес Владичень» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
10.10.2025 року суддею Кодінцевою С.В. заявлено самовідвід в даній цивільній справі.
Суд, зваживши доводи заяви, перевіривши обґрунтованість наведених у ній даних, прийшов до наступного висновку.
До відкриття провадження у справі 10.10.2025 року суддею Кодінцевою С.В. було заявлено самовідвід з тих підстав, що із матеріалів позовної заяви та додатків до неї вбачається, що позивач ОСОБА_1 в обґрунтування позову посилається на матеріали кримінального провадження №12025166270000043 від 27.03.2025 року за фактом самовільного зайняття земельних ділянок, власником яких є Протасенко Г.І.,
Суддя Кодінцева С.В. як слідчий суддя розглядала скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії СД Болградського РВП ГУНП в Одеській області, за результатами розгляду якої, було постановлено рішення про зобов'язання орган досудового розслідування внести відомості в ЄРДР за фактом самовільного зайняття земельних ділянок СВК «Прогрес Владичень».
В рамках даного кримінального провадження були зібрані докази, які позивач додає до позову в його обґрунтування.
Відповідно до п.5 ч. 1ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Частиною першою статті 39ЦПК України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статях 36, 37 і 38цьогоКодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Зі змісту перелічених статей слідує, що суддя зобов'язаний взяти самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом.
Вище перелічені положення ЦПК України є своєрідною гарантією постановлення законного та обґрунтованого рішення, дотримання судом принципу законності при розгляді цивільних справ. При здійсненні правосуддя суддя повинен бути не тільки незалежним та підкорюватися лише закону, а й безстороннім та неупередженим. При цьому на практиці можуть виникати певні об'єктивні підстави, за якими суддя може заявити самовідвід.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Згідно положень Кодексу суддівської етики, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків, яка виявляється у змісті судових рішень та під час судового процесу і суддя має дбати про те, щоб його поведінка сприяла збереженню і поглибленню переконання суспільства у неупередженості судді при здійсненні ним своїх професійних обов'язків. Обґрунтований самовідвід свідчить про сумлінне виконання суддею своїх обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Наявність безсторонності для цілей пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 46).
Згідно п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.
Так, при винесенні судових рішень у відношенні сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» та Рішенні ЄС від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії», де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Білуха проти України», наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.
Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов'язкові для врахування судами України.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 р. і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З аналізу наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він визначивши концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представив не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, №11/1987/134/188, § 48).
Крім того, пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, наголошує, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.
Норма про самовідвід гарантує неупередженість та об'єктивність здійснення правосуддя.
Обставини, викладені суддею в обґрунтування заяви для самовідводу, у разі подальшого розгляду справи, можуть викликати сумнів у неупередженості чи об'єктивності судді як у стороннього спостерігача, так і сторін у справі.
Відповідно до положень ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги те, що самовідвід гарантує неупередженість та об'єктивність здійснення правосуддя, а також з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу та сторонніх спостерігачів щодо неупередженості судді Кодінцевої С.В. і об'єктивного розгляду даної справи, самовідвід є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а справу необхідно передати в канцелярію суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 36, 39-40, 260 ЦПК України, суд, -
Заяву про самовідвід судді Болградського районного суду Одеської області Кодінцевої Світлани Володимирівни - задовольнити.
Цивільну справу № 497/2610/25, провадження №2/497/1515/25 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес Владичень» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки передати до канцелярії суду для визначення судді в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В.Кодінцева