09.10.2025
Справа № 497/2433/25
Провадження № 3/497/764/25
09.10.2025 року м.Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,
особи відносно, якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Нові Трояни Болградського району, громадянина України, заміжньої, на утримані якої двоє неповнолітніх дітей, не є особою з інвалідністю, інспектора прикордонної служби 1-ї категорії - перекладача групи іпк віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , особу якої встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Болградським РВ ГУМВС України в Одеській області від 19.05.2011, -
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.172-15 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №374734 від 26.08.2025 який складено в.о. начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 слідує, що «11.08.2025 року о 07:00 годині було виявлено факт недбалого ставлення до порядку несення військової служби з боку ОСОБА_1 , яка перебувала в прикордонному наряді «старший зміни прикордонних нарядів» з 21:00 години 10.08.2025 по 09:00 годину 11.08.2025 року, яка належним чином службу не організувала, що призвело до незаконного перетину однією особою з України в Республіку Молдова в районі прикордонного знаку 0749/05, тобто своїми діями вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП».
За даним фактом, 01.07.2025 начальником прикордонної служби ОСОБА_3 (тип Б) майором ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП (надалі - протокол).
В судовому засіданні особа відносно, якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вину у вчиненні вищевказаного правопорушення не визнала. Надала пояснення з яких слідує, що у період з 21 год. 00 хв. 10.08.2025 по 09 год. 00 хв. 11.08.2025 виконувала наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Старший зміни прикордонних нарядів» віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б).
О 21 год. 21 хв. 10.08.2025 від п/н «ОКСТЗ» солдат ОСОБА_5 зі свого особистого телефону надіслав фото на її особистий мобільний телефон про спрацювання фотопастки «Buckeye», де було зафіксовано транспортний засіб в районі п/зн 0749/02.
Після отримання фото вона уточнила у солдата ОСОБА_6 напрямок руху даного транспортного засобу: тобто рухається в сторону кордону чи в сторону тилу. На що солдат ОСОБА_5 повідомив, що даний транспортний засіб рухається в бік тилу. Про отримання спрацювання вона нікому не доповідала, так як була впевнена що даний транспортний засіб рухається в бік тилу.
О 07 год. 20 хв. 11.08.2025 надійшла інформація від начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » капітана ОСОБА_7 про те, що о 07 год 20 хв. 11.08.2025 року під час перевірки лінії державного кордону п/н «ПП» у складі майстер-сержанта ОСОБА_8 та молодшого сержанта ОСОБА_9 на напрямку Городнє (Україна) - Тараклія (Республіка Молдова), в районі п/зн 0749/05, виявлено транспортний засіб ВАЗ 2107, р/н НОМЕР_2 (червоного кольору ), та доріжку слідів на контрольно-слідовій смузі, яка веде на вихід з України в Республіку Молдова. Проінформовано сусідні підрозділи та прикордонні наряди
Стверджувала про відсутність в її діях адміністративного правопорушення.
Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 9 ч.1 КУпАП зазначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.ст.251, 252 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ст.172-15 ч. 2 КУпАП України, тобто недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Відповідальність згідно ч. 2 ст. 172-15 КУпАП настає за недбале ставлення військової службової особи до військової служби вчинене в умовах особливого періоду.
Об'єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним. Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого продовжено і на теперішній час.
Відповідно до ст.ст.11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не містить даних, які вказують на наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, зокрема не зазначено обставин, які б свідчили про її службову недбалість, які дії вона зобов'язана була вчинити та у який спосіб, невиконання яких ставиться їй у провину.
Так, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 за результатами проведеного службового розслідування відносно інспектора прикордонної служби 3 категорії (фахівця зв'язку) групи зв'язку та автоматизованих систем управління віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) солдата ОСОБА_6 , яким неналежно виконано вимоги абзаців 3, 6, 7, 10 пункту 19 глави 5 розділу II Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2015 року № 1261, що виразилось у неналежному розпізнаванні та не чіткому визначенні напрямку руху виявленого транспортного засобу, та невірній подальшій доповіді старшому зміни прикордонних нарядів старшому сержанту ОСОБА_10 , під час несення служби 10.08.2025 в прикордонному наряді «ОКСТЗ», та яка в свою чергу не здійснила негайну доповідь по команді та по лінії оперативно-чергової служби про дані обстановки, які були отримані від прикордонного наряду «ОКСТЗ» 10.08.2025 про спрацювання камери системи охорони локальних ділянок «Buckeye», в районі п/зн № 0749/02, з фіксуванням руху транспортного засобу та призвело до порушення державного кордону з України в Республіку Молдова однією особою, в районі п/зн № 0749/05.
За результатами досліджених доказів судом не встановлено допущення ОСОБА_1 саме зазначених вимог Інструкції.
Диспозицією ч.2 ст.172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, визначеного ст.172-15 КУпАП є військова службова особа.
Згідно з приміткою до ст. 172-13 КУпАП під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
В матеріалах справи відсутні належні докази того, що посада інспектора прикордонної служби 2-прекладача, пов'язана з виконанням доповіді по команді та по лінії оперативно-чергової служби про дані обстановки, які були отримані від прикордонного наряду «ОКСТЗ» 10.08.2025 про спрацювання камери системи охорони локальних ділянок «Buckeye», в районі п/зн № 0749/02, з фіксуванням руху транспортного засобу та призвело до порушення державного кордону з України в Республіку Молдова однією особою, в районі п/зн № 0749/05.
Протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №374734 від 26.08.2025 року не може бути прийнятий судом як доказ вини ОСОБА_1 в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Також з об'єктивної сторони, дане правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.
Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою, службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.
Якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним.
З наведеного вбачається, що для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби є необхідним встановити не тільки факт невиконання військовослужбовцем певного обов'язку, але й те, що він мав місце саме внаслідок недбалості, тобто у зв'язку із тим, що особа за наявності реальної можливості виконання своїх обов'язків проявила до них байдужість та несумлінність.
Надані суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, не свідчать поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею інкримінованого їй правопорушення, оскільки ними підтверджується лише факт несення служби з охорони державного кордону, отримання інформації та своєчасна доповідь, про факт здійснення якої приховано особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на долучені до матеріалів справи докази, не встановлено факту недбалого ставлення військової службової особи, а саме ОСОБА_1 до військової служби вчинене в умовах особливого періоду, оскільки:
- не встановлено, що саме через недбалість ОСОБА_1 настали відповідні наслідки, оскільки вона виконувала наказ на охорону кордону в прикордонному наряді «старший зміни прикордонних нарядів» з 21:00 години 10.08.2025 по 09:00 годину 11.08.2025 року,
- не встановлено осіб, які перетнули кордон та не підтверджено з якої саме ділянки цей перетин було здійснено,
- не зазначено, які саме конкретні обов'язки порушила ОСОБА_1 та, відповідно, що повинна була зробити у відповідному випадку.
Тому, обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, спростовуються вищезазначеним.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Судом під час з'ясування обставин щодо недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків не встановлено, що ОСОБА_1 зобов'язана була вчинити ті дії, невиконання яких ставиться їй у провину, адже військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином.
На підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
У відповідності до вимог ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд не уповноважений перебирати цей обов'язок на себе.
Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що посадовою особою, яка склала протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_11 дій, передбачених ч.2 ст.172-15 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язково слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії2, пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).
У зв'язку із чим, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у порушенні правил перетину державного кордону України, в судовому засіданні встановлено не було.
А відтак, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП підлягає закриттю, оскільки положеннями ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. ч.2 ст.172-15, 247 ч.1 п.1, 254, 256, 266, 280, 283-289 КУпАП, суд -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в її діях.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя: С.В.Кодінцева