Справа № 495/10614/23
№ провадження 1-кс/495/1965/2025
Про відмову у задоволенні клопотання про відвід судді
"10" жовтня 2025 р. м. Білгород - Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої одноособово судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
потерпілого - ОСОБА_3
прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський заяву ОСОБА_3 про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 від розгляду справи № 495/10614/23 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України,-
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України.
29.09.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_3 про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 від розгляду справи № 495/10614/23 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 головуючою суддею із розгляду заяви про відвід визначено суддю ОСОБА_1 .
Так, в обґрунтування вищеописаної заяви потерпілий ОСОБА_3 зазначає, що дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 під час розгляду справи № 495/10614/23 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України, викликають сумнів у її неупередженості або об'єктивності.
Вважає, що суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 на порушення вимог ст.ст. 19, 129 Конституції України, ст.ст. 75-79, 60 КПК України не вчинила належні дії, пов'язані із забезпеченням рівності учасників процесу перед законом і судом, змагальності, гласності та відкритості, допустила незаконну відмову в доступі до правосуддя.
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 на порушення норми частини 2 ст. 349 КПК України умисно або у зв'язку з службовою недбалістю до цього часу не ухвалила ухвалу про порядок дослідження доказів у кримінальному провадженні за №42023162240000006 від 17.01.2023 року за ч. 1 ст. 362 КК України.
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 явно не застосувала правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, який викладений у Постанові від 17 квітня 2024 року по справі № 756/5466/22 про те, що відповідно до ч. 2 ст. 349 КПК обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.
Одночасно, суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 порушила норму ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про те, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 явно порушила норми ст.ст. 7,8,9 КПК України щодо завдання кримінального судочинства, а також забезпечення змагальності сторін, а також ст. 23 КПК України щодо обов'язку безпосереднього дослідження доказів у суді, чим допустила істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію скаржником наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
У судовому засіданні заявник (потерпілий) підтримав заяву про відвід судді та наполягав на її задоволенні.
Прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4 просив у задоволенні заяви про відвід судді відмовити.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши заяву про відвід судді, мотиви та обґрунтування, на які посилається потерпілий як на підставу для відводу, суд приходить до наступного.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У відповідності до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Статтею 75 КПК України визначаються підстави, які виключають участь судді в кримінальному провадженні.
Зокрема суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно із ч. 1 ст. 80 Кримінального процесуального кодексу України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У пунктах 66, 67 рішення ЄСПЛ «Мироненко та Мартиненко проти України» вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
У цьому відношенні ЄСПЛ зазначає, що навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість («De Cubber проти Бельгії», рішення від 26 жовтня 1984 року, Series A, № 86).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Заявлений потерпілим ОСОБА_3 відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормами КПК. Натомість, доводи заявника - потерпілого ОСОБА_3 ґрунтуються винятково на незгоді останнього із процесуальними рішеннями судді.
Разом з тим, відповідно до ст.321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.
Відтак, вчинення процесуальних дій, прийняття того чи іншого рішення з приводу заявлених клопотань не може свідчити про упередженість чи безсторонність судді, оскільки вирішення зазначених питань процесуально віднесено до компетенції суду.
Більше того, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Дійсно інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Однак, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1ст. 392 КПК.
Суд звертає увагу, що незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Утім, будь-яких об'єктивних даних, які б вказували на необ'єктивність та упередженість судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 протягом розгляду обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_6 , не встановлено, мотиви заявника для відводу є припущеннями, а отже не можуть слугувати підставою для відводу.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 від розгляду справи № 495/10614/23 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України.
Керуючись ст.ст. 75-81 КПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 від розгляду справи № 495/10614/23 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст рішення складений та проголошений 10 жовтня 2025 року.
Суддя: