справа № 492/1056/25
провадження № 2/492/905/25
Іменем України
06 жовтня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Варгаракі С.М.,
при секретарі судового засідання - Богдан А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Описова частина
Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідачки, в якій просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 79491,92 грн, а також судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 10 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 369137561, який підписаний електронним підписом позичальниці шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачці грошові кошти у сумі 22000 грн на банківську карту відповідачки. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало умови вказаного договору у повному обсязі, надавши ОСОБА_2 обумовлену суму кредиту, однак відповідачка не здійснювала повернення коштів, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитом, процентами за користування кредитом на загальну суму 79491,92 грн, які відповідачка відмовляється повернути в добровільному порядку.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (з урахуванням додаткових угод до договору) відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідачки.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» стало новим кредитором у зобов'язанні.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило право вимоги ТОВ «Юніт Капітал», а позивач став новим кредитором у зобов'язанні, тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Варгаракі С.М.
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 04 серпня 2025 року цивільна справа прийнята до провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Відповідачці визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачеві п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачці - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Одночасно, роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вказана ухвала суду була вручена відповідачці 19 серпня 2025 року, про що свідчить розписка про вручення копії ухвали суду.
Відзив надійшов до суду 02 вересня 2025 року, відповідь на відзив - 08 вересня 2025 року, заперечення на відповідь на відзив - 12 вересня 2025 року, додаткові пояснення позивача - 17 вересня 2025 року.
Частиною 1 статті 275 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У період з 24 вересня 2025 року по 03 жовтня 2025 року суддя перебував на лікарняному, в цей період суддя не міг ухвалювати рішення, строк ухвалення рішення переривався під час перебування судді на лікарняному.
Суд зазначає, що формальне дотримання 60-денного строку не може обмежувати права сторін на подання процесуальних документів, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, рішення у справі підлягає ухваленню після закінчення строків на подання відзиву, відповіді на нього, заперечення та додаткових пояснень, в межах 60-денного строку розгляду справи, тобто після 04 жовтня 2025 року, що забезпечує реалізацію права сторін на захист, та невідкладно у перший робочий день після виходу судді з лікарняного.
Короткий зміст відзиву на позов
02 вересня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позовних вимог, представниця відповідачки зазначила, що належних доказів переходу права вимоги саме за боргом відповідачки до позивача не надано, реєстри боржників не підписані, не надано доказів оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р.Позивач не надав належних доказів укладення кредитного договору, заявка на кредит не підписана відповідачкою. Договір не підписано належним чином. Позивач стверджує, що договір підписаний одноразовим ідентифікатором. Однак, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», такий спосіб підписання вимагає доведення факту відправки ідентифікатора на номер телефону, що належить саме Відповідачу, та факту введення цього ідентифікатора саме ним. Жодних доказів цього (наприклад, довідки від оператора зв'язку, логів системи). Умовами укладеного договору встановлено, що сума кредиту 22000 грн, строк 6 днів, загальні витрати за кредитом 1003 грн 20 коп. При цьому, згідно розрахунків заборгованості, позивач здійснює нарахування відсотків з 10.01.2021 р. по 15.05.2023 р., що є порушенням умов договору та чинного законодавства.Зважаючи на те, що вказана справа є справою незначної складності та шаблонною, вважаємо що розмір витрат є неспіврозмірним та підлягає зменшенню.
Короткий зміст відповіді на відзив на позов
08 вересня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив. Представниця позивача у відповіді на відзив зазначила, що договір факторингу № 28/1118-01 є рамковою угодою, підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.Реєстр №126 від 23.03.2021, що містить інформацію про боржника ОСОБА_1 , підтверджує факт переходу права вимоги у визначений момент (дату його підписання). Перехід прав вимоги за договором факторингу № 28/1118-01, відбувається саме за реєстрами прав вимоги боржників, оплата не є імперативною формую даних договорів факторингу. При заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Відповідачка підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мала змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті.Відповідачка самостійно ввела номер картки на яку бажала отримати кредитні кошти, відповідно на яку кошти були надіслані. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов'язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 22000,00 грн. на картковий рахунок Відповідачки, що підтверджується платіжним дорученням № 8989a5da-186d-4517-9c73-af90b2ac2e75 від 10.01.2021 з відміткою Товариства. Нарахування відсотків за користування Кредитом відображені в наданих розрахунках ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» відбувались згідно з погодженими умовами Кредитного договору № 369137561 від 10.01.2021. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» здійснювало нарахування відсотків у межах строку визначених п.1.7., пунктом 4.3. кредитного договору.
Заперечення на відповідь на відзив
12 вересня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими представниця відповідачки вважає, що позивач не надав до суду доказів фактичного звернення відповідачки до первісного кредитора, ідентифікації відповідачки будь-яким способом; створення «особистого кабінета»; генерації «одноразового ідентифікатора» та його надсилання відповідачці; повідомлення відповідачці та погодження всіх майбутніх умов кредитування; подальшого укладення кредитного договору у письмовій електронній формі саме у наданій суду редакції, та надання позичальнику примірника оригіналу у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Позивачем не надано належних та допустимих доказів видачі позичальнику кредиту у заявленій сумі, а саме: не було надано оригіналу кредитного договору, меморіальний ордер чи інший первинний бухгалтерський документ, що підтверджує перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника первісним кредитором, виписки з рахунку первісного кредитора за дату виплати коштів Відповідачу.
Додаткові пояснення позивача
17 вересня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» до суду надійшли додаткові пояснення позивача, згідно з якими представниця позивача вказана на те, що кредитний договір № 369137561 від 10.01.2021 підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV4UZ48, який направлено позичальнику 10.01.2021 о 9:05:41 годині на номер мобільного телефону вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 ; одноразовий персональний ідентифікатор введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 10.01.2021 о 9:06:17 годині, після чого відповідачка натиснула кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.При заповненні заявки на кредит відповідачка особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням.Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов'язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 22000,00 грн. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення, зарахування кредитних коштів також підтверджується банківською випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період 10-01-2021 - 15-01-2021 р., наданою АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».
Розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у зв'язку з чим, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Мотивувальна частина
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов'язального права, пов'язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов'язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлено, що 10 січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 369137561, відповідно до якого товариство зобов'язалося надати позичальниці кредит у розмірі 22000 грн строком на 6 днів на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (а.с. 13-15).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що невід'ємною частиною цього договору є Правила (а.с. 16-21) та Паспорт споживчого кредиту (а.с. 12), що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua.
Як вбачається з пункту 4.4 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Кредитний договір № 369137561 від 10 січня 2021 року підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який відправлено відповідачеві 10 січня 2021 року 9:0:41 на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний відповідачкою у заявці на отримання кредиту, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога (а.с. 29).
Згідно з паспортом споживчого кредиту до договору № 369137561 від 10 січня 2021 року та графіком розрахунків, сторони обумовили суму кредиту 22000 грн, загальні витрати за кредитом (нараховані проценти) та загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, проценти, комісії та інші платежі) (а.с. 12, 15 зворот).
Суду також надані довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів, згідно з якими без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим (а.с. 23-28, 30-31).
Згідно з заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 10 січня 2021 року, номер карти НОМЕР_3 був указаний відповідачкою як рахунок для отримання кредитних коштів (а.с. 22).
Відповідно до платіжного доручення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 10 січня 2021 року на карту НОМЕР_3 , 10 січня 2021 року було зараховано 22000 грн, призначення платежу: згідно договору № 369137561 від 10 січня 2021 року, ОСОБА_3 , код НОМЕР_4 зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с. 32).
Згідно з листом АТ КБ «Приватбанк» від 05 вересня 2025 року на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою НОМЕР_5 . З виписки по рахунку № б/н за період з 10 січня 2021 року по 15 січня 2021 року, вбачається факт зарахування на суму 22000 грн. на зазначену платіжну карту.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах права вимог, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язувалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 41-44).
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
В той же час, відповідно до пункту 1.5 договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до договору.
Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.
Згідно з пунктом 2.1 укладеного договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Пунктом 1.3. договору факторингу визначено, що під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (пункт 4.1. договору).
28 листопада 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01, за якої строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с. 46 зворот).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01, за якої, серед іншого, строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с. 47-50).
31 грудня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01, за якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно (а.с. 52).
31 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01, за якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно (а.с. 52 зворот).
31 грудня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01, за якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року включно (а.с. 53).
Відповідно до реєстру прав вимоги № 126 від 23 березня 2021 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 369137561, де боржником є ОСОБА_1 (а.с. 54-55).
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.
Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Тобто, право вимоги за Кредитним договором № 369137561 від 10 січня 2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 23 березня 2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 126.
Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до фактора -ТОВ «Таліон Плюс».
Відповідно до пункту 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій розсуд, зокрема, відступати право вимоги на користь третіх осіб.
При цьому, слід зазначити, що вищезазначений договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору в даній справі.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зазначені у відповідних реєстрах права вимог (а.с. 57-59). У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди № 2 від 03 серпня 2020 року (а.с. 61 зворот), № 3 від 30 грудня 2022 року (а.с. 62), якими було продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року, внаслідок чого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 79491,92 грн.
Відповідно до пункту 5.3.3 договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року фактор ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпорядитися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на корить третіх осіб.
Копія договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року також містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Пунктом 2.1 Розділу 2 (предмет договору) договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, клієнт зобов'язується фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Тобто предметом договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
В той же час, відповідно до п. 1.5 договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року встановлено, що Реєстр права вимоги означає перелік Прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного Реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.
Згідно з реєстром прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року, ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги за кредитним договором № 369137561, де боржником є ОСОБА_1 в сумі 79491,92 грн. (а.с. 63-64).
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал», позивачеві у справі, права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с. 66-69).
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 є невід'ємною частиною договору.
Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників від 04 червня 2025 року, реєстром боржників від 04 червня 2025 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги заборгованості за кредитним договором № 369137561, де боржником є ОСОБА_1 в сумі 79491,92 грн (а.с. 66-67).
З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що відповідачка має заборгованість у загальному розмірі 52169 грн, яка складається з: 22000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 31678,98 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 78-79).
Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 79491,92 грн (а.с. 80).
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 369137561 від 10 січня 2021 року розмір заборгованості станом на 25 червня 2025 року становить 79491,92 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 21999,20грн, заборгованості за відсотками у розмірі 57492,72 грн (а.с. 81).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачкою з однієї сторони та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.
Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання за договором та здійснило переказ грошових коштів на картковий рахунок відповідачки у сумі 22000 грн, однак відповідачка у встановлені кредитним договором строки заборгованість не сплатила та кредитні кошти не повернула, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість станом на 25 червня 2025 року у розмірі 79491,92 грн.
Даних про те, що відповідачкою були повернуті кошти за вказаним кредитним договором, матеріали справи не містять.
Всупереч принципу змагальності цивільного судочинства, визначеного статями 12, 81 ЦПК України, відповідачка та її представниця не надали свій контррозрахунок боргу за кредитним договором та не надали жодних доказів на спростування наведених позивачем розрахунків заборгованості за кредитом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надана копія договору факторингу № 28/1118-01від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».
Копія договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Юніт Капітал» (договір факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року).
Суд визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Отже ТОВ «Юніт Капітал» належним чином у встановленому законом та договорами способом набуло законного права вимоги до ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 369137561 від 10 січня 2021 року.
Надання позивачем витягів з реєстру боржників до договорів факторингу в сукупності з копіями таких договорів факторингу є достатніми доказами набуття позивачем прав вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Вищезазначені договори факторингу ні в цілому, а ні в будь-якій із їх частин, не оспорювалися та не визнані недійсними. Будь-яких доказів на спростування достатності обсягу набутих позивачем прав вимоги за кредитним договором до відповідачки суду не надано.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок також зроблено Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61-10389св21 від 23 лютого 2022 року, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039св21 від 19 січня 2022 року, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14 липня 2021 року.
Оскільки, позивач ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу набуло право вимоги за кредитним договором, укладеним між первісним кредитодавцем та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, то у нього, як у нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту та інших передбачених договорами платежів у зв'язку з неналежним виконанням позичальницею ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 кредитні кошти отримала, що підтверджується випискою по рахунку та платіжним дорученням, якими в подальшому розпорядилася на власний розсуд, однак свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконала, тобто кредитні кошти не повернула.
Доказів на спростування отримання кредитів відповідачкою ОСОБА_1 суду не надано.
Згідно з наданою позивачем випискою з особового рахунка за кредитним договором, розрахунком заборгованості станом на 25 червня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає 79491,92 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 21999,20 грн, простроченої заборгованості за процентами 57492 грн.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачкою суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем доведено підписання відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитного договору та додатків до нього (Графіку розрахунків, Паспорту споживчого кредиту), які містять умови кредиту, процентні ставки, а також отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 22000 грн на банківську картку, укладений договір та додатки до нього, підписані відповідачкою, свідчать про обізнаність позичальниці з умовами кредиту, обставинами сплати процентів, процентних ставок, умов, за яких вони застосовуються.
Однак, отримавши кошти в кредит, в порушення умов виконання кредитного договору ОСОБА_1 , свої зобов'язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконала.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідачка отримала кредит за договором № 369137561 від 10 січня 2021 року, проте не виконала взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернула, тому наявні підстави для стягнення з неї на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 79491,92 грн.
Щодо судових витрат
Згідно з частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Таким чином суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду: договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Юніт Капітал» та АБ «Тараненко та партнери» (а.с. 82-83); додаткову угоду № 25770511210 від 05 червня 2025 року (а.с. 84); акт-прийому-передачі наданих послуг від 05 червня 2025 року (а.с. 85), який містить перелік наданих правових та юридичних послуг.
Так, за змістом пункту 1 частини 2 статті 137 та частини 8 статті 141 ЦПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом конкретної справи.
Отже, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року та 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18,
З матеріалів справи вбачається, що позивачем доведено факт надання правової допомоги адвокатом АБ «Тараненко та партнери» Тараненко А.І. в обсязі, що передбачений умовами договору про надання правової (правничої) допомоги.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених ТОВ «Юніт Капітал» при розгляді цієї справи, суд оцінюючи надані докази на підтвердження понесених таких витрат у їх сукупності, враховує визначений договором порядок визначення гонорару, оцінюючи обсяг наданих послуг та їх необхідність, а також співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг, дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування на користь ТОВ «Юніт Капітал» судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2422,40 грн., сплаченого позивачем при звернені з наявним позовом до суду, оскільки сплата судового збору підтверджена платіжною інструкцією в національній валюті (а.с. 1).
На підставі статей 11, 207, 509, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 1049, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 133, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 353, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд. № 4, літ. А, офіс 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 369137561 від 10 січня 2021 року у загальному розмірі 79491 (сімдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яності одна) гривня 92 копійка, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21999 (двадцять одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 20 копійок, заборгованості за відсотками у розмірі 57492 (п'ятдесят сім тисяч чотириста дев'яносто дві) гривні 72 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд. № 4, літ. А, офіс 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ: 43541163) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Варгаракі С.М.