Справа №601/1744/25
Провадження № 2/601/570/2025
10 жовтня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,
з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець цивільну справу № 601/1744/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про стягнення із Державного бюджету України на його користь моральну (немайнову) шкоду в розмірі 1 000 гривень та понесені ним судові витрати по справі. Заяву обґрунтовує тим, що 30.11.2023 року поліцейським у відношенні позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ст. 122 ч.2, ч.5 ст. 121 КУпАП. 19.01.2024 Кременецьким районним судом Тернопільської області по справі № 601/3473/23 постанову серії БАД № 24766 від 30.11.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2, ч.5 ст. 121 КУпАП скасовано, а матеріали справи надіслано на новий розгляд до ГУНП в Тернопільській області. При розгляді сказаної справи представником відповідача порушені права позивача, які гарантовані Конституцією та вимогами КАСУ, а саме: представник відповідача умисно двічі позбавив позивача права отримати копію електронного доказу на стадії підготовчого провадження, поданими у вищевказаній справі відзивами на позов представник відповідача задокументував факт порушення права позивача на захист від свавілля та застосування неналежної правової процедури стосовно ОСОБА_2 . Позивач вказує, що завдана йому моральна шкода полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав через умисне, безпідставне, протиправне, свавільне позбавлення представником відповідача, який є службовою особою органу державної виконавчої влади (ГУНП в Тернопільській області) і здійснював свої службові повноваження, надсилаючи до суду і ОСОБА_2 відзиви від 02.01.2024 та 20.05.2025 року, гарантованого йому статтею 19 Конституції України в частині застосування до нього належної правової процедури, що викликало стан постійного стресу, який полягав в надмірно тривалому відчутті гніву через грубе приниження його честі та гідності. Позивач є інвалідом армії II групи, пенсіонером МВС, має вищу юридичну освіту, є адвокатом, про що відповідач достовірно поінформований, тобто розуміє як повинен діяти представник відповідача та якою повинна бути його поведінка під час судового процесу, але відповідач користуючись своєю повною безкарністю (абсолютною) відкрито ігнорує свої обов'язки та обмежує права позивача, не роблячи того, що його зобов'язано Законом, натомість, продовжуючи глузувати з позивача, як учасника судового процесу та сторони у справі, пропонують самостійно звертатися до суду за отриманням копії електронного доказу, наперед усвідомлюючи, що подальша процесуальна діяльність по відстоюванню прав позивача є ускладненою, а у випадку визнання доказів неналежними - неможливою. Також, моральна шкода полягає у інтенсивних негативних почуттях почуттях обурення через безпідставність невиконання представником відповідача свого законного обов'язку забезпечити позивачу можливість реалізувати право застосування належної правової процедури та на справедливий суд через передбачені КАСУ правові процесуальні механізми. Компенсація за спричинену позивачу моральну шкоду є загальною та охоплює всі порушені відповідачем суб'єктивні права позивача, про які ним заявлено в межах даного позову. Отже, з урахуванням всіх вищенаведених обставин, позивач вважає за справедливе заявити вимогу про відшкодування моральної шкоди, яка завдана йому в сумі 1 000 гривень.
В судове засідання позивач не з'явився, однак подав заяву в якій просить суд задовольнити його вимоги в повному обсязі та справу слухати у його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву в якій просить справу слухати у його відсутності.
У надісланому на адресу суду відзиві на позов представник відповідача просить відмовити у задоволенні даного позову через його безпідставність, посилаючись на те, що Кременецьким районним судом Тернопільської області розглядались вище зазначені адміністративні справи про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності. В ході розгляду вказаних адміністративних справ судом досліджувались подані стороною відповідача докази в тому числі і відеозаписи правопорушення. В ході розгляду справ судом не висловлено жодного застереження стосовно визнання долученого до матеріалів справи відеодоказу неналежним чи недопустимим доказом з причини процесуального порушення його подання до суду. Вказаний доказ, котрий є однаковим в обох адміністративних справах досліджувався судом в ході засідань. Твердження позивача про обмеження його прав є абсолютно безпідставним, оскільки долучений відеозапис містився в матеріалах адміністративної справи та відповідно до п.п. 1,2 ч.3 ст. 44 КАС України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень. Докази не були прихованими від позивача та при наявності в нього бажання він мав всі можливості ознайомитись із їх змістом та ознайомився. Позивачем не здійснювалось заходів з метою ініціювання питань відхилення відеодоказу, як в суді першої інстанції так і при перегляді в апеляційному порядку. Вказане свідчить про відсутність спірних відносин та надуманий характер для визначення предмету позову в даній цивільній справі. Також звертаємо увагу на той факт, що позивачем бездоказово стверджується, що представником відповідача саме умисно порушено його права та не надано йому доказів. Зауважуємо, що умисел це вид вини. З врахуванням того, що відеозапис вчинення позивачем порушення був об'ємним та для його запису виникала необхідність у використанні додаткових електронних носіїв (DVD диску), вказаний доказ відповідав критерію надмірності та електронної форми котрі передбачені ст. 79 КАС України. А тому даний доказ було направлено лише суду та ним такий доказ прийнято, як належний, допустимий і поданий без порушень норм процесуального законодавства. З врахуванням наведеного твердження позивача про порушення норм ст. 79 КАС України є безпідставним. Представник відповідача вказує, що за відсутності в рішеннях суду (справи № 601/3473/24, № 601/1428/25) будь - якої інформації про порушення прав ОСОБА_1 чи протиправність дій відповідача ГУНП по обмеженню прав позивача, безпідставним є констатація таких фактів з сторони ОСОБА_1 . На дані правовідносини жодним чином не розповсюджується презумпція моральної шкоди. Право на відшкодування моральної шкоди реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди та чіткого розрахунку суми відшкодування. Позивачем не доведено неправомірності дій зі сторони представника ГУНП, наявності шкоди і причинного зв'язку між ними. Посилання позивача, зокрема, на негативні емоції, моральні страждання, душевні переживання, зниження престижу та ділової репутації не підтвердженні жодними належними допустимими доказами, тобто відсутні докази, як наведених погіршень, змін та страждань, так і причинного зв'язку. Отже, при зверненні до суду з позовом, позивач не надав доказів спричинення моральних страждань.
12.06.2025 ухвалою суду відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.
01.07.2025 представником відповідача подано клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
01.07.2025 представником відповідача подано відзив на позов.
02.07.2025 ухвалою суду клопотання представника відповідача щодо його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
13.07.2025 позивачем подано відповідь на відзив.
09.07.2025 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
10.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Із пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ; виписки про умови та характер праці від 10.11.2004 слідує, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи довічно.
02 січня 2024 року представником ГУНП в Тернопільській області за № 9/27/1-2024 подано відзив на позов по справі № 601/3473/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
20 травня 2025 року представником ГУНП в Тернопільській області за № 72831-2025 подано відзив на позов по справі № 601/1428/25 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 271931 від 30.04.2025.
При розгляді зазначених вище справ судома було взято до уваги надані представником ГУНП в Тернопільській області вказані відзиви на позови.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів під час здійснення ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).
Суд вважає, що позивач, у порушення ст. ст. 12, 81 ЦК України не надав суду доказів наявності умов для відшкодування моральної шкоди: неправомірність дій відповідача, наявність шкоди і причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Отже, суду не надані належні та допустимі докази заподіяння позивачеві моральної шкоди, оскільки не встановлює доведеність усіх обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності, тому у задоволені вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а в задоволені позову відмовлено, тому суд вважає, що судовий збір слід віднести за рахунок держави.
Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача на його користь понесених ним витрат на правову допомогу в сумі 9 455 грн, то суд вважає, що вказані витрати не підлягають стягненню у зв'язуку із відмовою у задоволенні даного позову.
Керуючись ст.ст. 16, 23, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 19, 42, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 263, 262, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Валова, 11 м. Тернопіль Тернопільської області, код ЄДРПОУ 40108720.
Головуючий: