Справа № 601/2039/25
Провадження № 2-о/601/68/2025
10 жовтня 2025 року м. Кременець
Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого Мочальської В.М.,
з участю секретаря Домінської І.В.,
з участю заявниці ОСОБА_1 та її представника адвоката Пащука Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Смизька селищна рада, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини та про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-
У липні 2025 року адвокат Пащук Т.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою, у якій просив встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_2 протягом останніх п'яти років до дня його смерті та встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування заявлених вимог зазначав, що після смерті тітки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заявниця у 2018 році переїхала до селища Смига, де проживала та доглядала за ОСОБА_2 . ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті відкрилася спадщина на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Ураховуючи, що ОСОБА_1 проживала із ОСОБА_2 з 1918 року та була пов'язана з ним спільним побутом, мала взаємні права та обов'язки, вела спільний бюджет і спільне господарство, а також ураховуючи відсутність у спадкодавця інших спадкоємців, ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги, яка, залишившись проживати у спірній квартирі після смерті ОСОБА_2 , фактично прийняла спадщину.
З метою оформлення спадщини заявниця звернулася до приватного нотаріуса Фоменкової Ю.В., однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено з підстав відсутності доказів родинних відносин зі спадкодавцем, а також померлий не склав на її ім'я заповіту та рекомендовано звернутися до суду.
Факт проживання ОСОБА_1 разом з померлим ОСОБА_2 , незважаючи на різне місце реєстрації, підтверджується довідкою Смизької селищної ради від 03.04.2025 №883/02-19, актом про фактичне проживання від 03.04.2025, показаннями свідків, а також долученою квитанцією ФОП ОСОБА_4 від 17.12.2024 про витрати на поховання спадкодавця та випискою з рахунку про отримання державної соціальної допомоги.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 підтримали заяву з підстав, зазначених у ній.
Представник Смизької селищної ради Олександр Федоров у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника заінтересованої особи та вказав, що проти задоволення заяви не заперечує.
Вислухавши пояснення заявниці ОСОБА_1 та її представника адвоката Пащука Т.С., свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву слід залишити без розгляду, виходячи з таких підстав.
Звертаючись з даною заявою, представник ОСОБА_5 посилався на положення ст. 315 ЦПК України, ст. 1216 - 1218, 1221, 1223, 1264, 1268 ЦК України, ст.3 СК України, вказавши, що надані докази достатньо та достовірно підтверджують факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем однією сім'єю протягом останніх п'яти років до дня його смерті та факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і підлягають розгляду судом в порядку окремого провадження, оскільки відсутній спір про право.
З такими доводами представника ОСОБА_5 суд не погоджується з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20).
Із матеріалів справи встановлено, що після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, спадщину на яке ніхто не оформив. В управління спадковим майном вступила ОСОБА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався.
Метою звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю разом зі спадкодавцем було встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для підтвердження її статусу спадкоємця четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року справі № 175/225/17, у судовому порядку можуть бути встановлені лише ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV).
Суд приходить до переконання про те, що встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право (право на спадщину заявниці). Такий спір може виникати, зокрема, і з органом місцевого самоврядування у разі відсутності спадкоємців.
Вимога ОСОБА_1 за наявності спору про право, якого ця вимога стосується, має вирішуватись в порядку позовного провадження відповідно до встановлених ЦПК України правил.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Оскільки під час розгляду справи виявлений спір про право, суд приходить до переконання про залишення заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини та про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини без розгляду.
ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду із позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначено ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 315, 352, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Смизька селищна рада, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини та про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що вона має право подати до суду позов на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 10 жовтня 2025 року.
Головуючий