Справа № 489/4583/25
Номер провадження 2/489/2532/25
Іменем України
09 жовтня 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (далі - ТОВ ФК"Ейс" або позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості
встановив
В червні 2025 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.02.2024 ТОВ «Макс Кредит» та відповідач уклали Кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. Відповідно до умов Кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 800,00 грн., порядок сплати якої визначено умовами Кредитного договору. 21.10.2024 між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі - 45 751,20 грн., яка складається з наступного: 8 800,00 грн. - заборгованість по кредиту; 36 951,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку за період 21.10.2024 - 15.05.2025.
З цих підстав просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №00-9636169 від 20.02.2024 у розмірі 45 751,20 грн., яка складається з 8 800,00 грн. заборгованості за тілом та 36 951,20 грн. заборгованості за відсотками та судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань від нього до суду не надходило, відзив до суду не подано.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
20.02.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №00-9636169, відповідно до умов якого сума ліміту кредитної лінії складає 8000,00 грн., тип кредиту - кредитна лінія; строк дії кредитної лінії: 360 календарних днів, позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю 14.02.2025; позичальник зобов'язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 16 березня 2024 та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка складає 2,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом; знижена процентна ставка становить 1,48% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.3.1 цього Договору.
Вказаний договір кредитної лінії №00-9636169 разом з Паспортом споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
21.10.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та позивачем укладено Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №00-9636169, що підтверджується реєстром боржників від 21.10.2024.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст. 1056-1 ЦК України).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 Закону України"Про електронну комерцію"якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
В ч.2 ст. 517 ЦК України зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 681/44/15-ц від 18.06.2020 аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Представник позивача зазначає, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором №00-9636169 від 20.02.2024 у розмірі 45751,20грн., яка складається з: 8800,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 36951,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Підписання Договору №00-9636169 від 20.02.2024, Паспорту споживчого кредиту здійснювалось електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 . Відповідно до вимог законодавства, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 зверталася до ТОВ «Макс Кредит» чи до ТОВ "ФК"ЕЙС" про зміну умов кредитування, зміну порядку нарахування відсотків.
У спростування зазначених представником позивача доводів відповідачем будь-яких доказів не надано.
Враховуючи наявність Договору факторингу від 21.10.2024, а також невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №00-9636169 від 20.02.2024, суд вважає, що позов в цій частині обґрунтований та підлягає задоволенню.
На підставі ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).
Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. (договір про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №07/04/25-02, Додаткова угода №36 до Договору про надання правничої допомоги від 07.04.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 15.05.2025). Суд враховує висновок Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 про те, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Проте зазначає, що при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу при ухваленні заочного рішення суду, сторона відповідача позбавлена можливості надавати свої заперечення щодо зменшення відповідних сум та обґрунтувати недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Враховуючи викладене, суд зазначає, що в таких випадках принцип диспозитивності та змагальності нівелюється положеннями статей цивільного процесуального законодавства про заочний розгляд справи, а тому суд може самостійно визначити співмірність понесених витрат на правову допомогу. Суд бере до уваги, що представник позивача не подавав будь-яких заяв, клопотань, що потребують багато часу для підготовки, вивчення великого обсягу матеріалів, не брав участі в судових засіданнях особисто, не подавав клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, тому суд вважає, що необхідно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за Договором № 00-9636169 від 20.02.2024, яка станом на 15.05.2025 у розмірі 45751,20 грн. (сорок п'ять тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок), яка складається з: 8800,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 36951,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.(три тисячі гривень нуль копійок)
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 09.10.2025.
Суддя В. В. Кокорєв