Справа № 489/2837/25
кримінальне провадження
№1-кс/489/945/25
07 жовтня 2025 р. м. Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 62023150010000827 від 18.07.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Забари Доманівського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, в силу ст.89 КК України не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який проходив військову службу за мобілізацією на посаді гранатометника 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
ОСОБА_4 підозрюється в тому, що вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Громадянин ОСОБА_4 на підставі ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 та від 17.05.2022 за №342/2022 «Про загальну мобілізацію», відповідно до наказу за №43 від 20.02.2023 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) «Про призов військовозобов'язаних по мобілізації» був призваний на військову службу по мобілізації та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
20.02.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 за №10, солдата ОСОБА_4 призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважається таким, що з 20.02.2023 зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення і призначено на посаду гранатометника 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС -103061А, шпк «солдат».
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, є відправлення до військової частини з відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з 20.02.2023, тобто з моменту відправлення ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
З моменту видання Президентом України Указу «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти воєнний стан, який триває дотепер.
Згідно п.п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби, а також поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про запроваджений в Україні воєнний стан та порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо і до часу самовільного залишення місця служби останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Однак, діючи на порушення вимог вищезазначеного законодавства, солдат ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного військового злочину проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, 02.05.2023 солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, на порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалась поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 та незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби та місце його перебування по теперішній час не встановлено.
ОСОБА_4 29.05.2024 в порядку ч.1 ст. 278, ст. 135 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
05.10.2025 ОСОБА_4 затримано на підставі ухвали слідчого судді.
Слідчим подано клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання ризикам переховування від органів слідства та суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджанні кримінальному провадженню іншим чином та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Дослідивши надані слідчим матеріали, вислухавши думку учасників судового провадження, вважаю, що надані слідчим докази доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що підтверджується матеріалами службового розслідування проведеного військовою частиною НОМЕР_1 за фактом протиправних дій військовослужбовця; протоколом допиту свідків із числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; іншими матеріалами кримінального провадження отриманими за результатами проведення слідчих дій, у своїй сукупності.
Також, вважаю доведеними обставини існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання до 10 років позбавлення волі, та нетяжкого злочину, підозрюється в тому, що самовільно залишив місце служби, поки не був затриманий співробітниками правоохоронних органів, що дає підстави стверджувати про можливість переховування його від органів досудового розслідування та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Крім того, ОСОБА_4 є військовослужбовцем, свідками у кримінальному провадженні є військовослужбовці, яким відомі обставини кримінального правопорушення, на даний час досудове розслідування триває, не проведено всіх необхідних і можливих слідчих дій, тому є підстави стверджувати, що існують ризики незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні та перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, оцінивши в сукупності вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, його репутацію, безальтернативність запобіжного заходу, та приходжу до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Одночасно, відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, вважаю необхідним визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, у межах, визначених ч.5 ст.182 КПК України, в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, у разі внесення застави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування строком до 09.11.2025 включно.
Визначити підозрюваному заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 грн., яку необхідно внести на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації в Миколаївській області. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по кримінальному провадженню № 62023150010000827 від 18.07.2023.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави, підозрюваного з-під варти звільнити та покласти обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання;
- утриматись від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним з моменту вручення її копії.
Слідчий суддя