Справа № 487/5417/25
Провадження № 2/487/2779/25
10.10.2025 м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючої судді Скоринчук К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», в особі директора Щербакова Сергія звернулося у Заводський районний суд м. Миколаєва з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в cyмi 998,64 грн, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Ухвалою суду від 06.08.2025 позовну заяву ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення наявних недоліків.
11.08.2025 після усунення недоліків суддею відкрито провадження у справі, про що постановлено відповідну ухвалу про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження у справі.
Позов обґрунтований тим, що між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» за адресою: м. Миколаїв, вул. Захисників Миколаєва, буд. 35, кв. 3, на ОСОБА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
У позові звертав увагу суду, що позивачем додано до позовної заяви копію договору про користування електричноіо енергісю укладений між ОСОБА_1 та ПАТ Миколаївобленерго» (AT «Миколаївобленерго»), в якості доказу існування договірних відносин між ОСОБА_1 та AT «Миколаївобленерго» до періоду відокремлення (розділення) діяльності з розподілу електричної енергії від функцій постачання, що тобто підтверджує законність та обгрvнтованість відкриття в ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» особового рахунку на ОСОБА_1 та передачі постачальннкv універсальних послуг її персональних даних від AT «Mикoлaївoбленергo».
Повідомив, що між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та ОСОБА_1 було укладено типовий публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначив, що на 01.07.2025 за особовим рахунком № НОМЕР_1 існує дебіторська заборгованість в сумі 998,64 грн за період з лютого по травень 2023 року включно.
Вказав, що з 07.06.2023 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , належить іншій особі, яка 17.07.2025 звернулася до позивача з заявою про переоформлення особового рахунку на себе та укладання з позивачем договору.
У зв'язку з тим, що заборгованість за надані позивачем послуги утворилася у період, коли квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належала відповідачу ОСОБА_1 та відповідачем у добровільному порядку не сплачена, позивач змушений був звернутися до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 11.08.2025 провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Корабельного районного суду міста Миколаєва заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов.
Копію ухвали надіслано сторонам.
За адресою проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження, позовна заява з додатками, які повернулись з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв'язку з чим згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд доходить таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідач ОСОБА_1 була власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за якою позивачем, як постачальником послуг електричної енергії, відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , про що свідчить наявна у матеріалах справи копія договору-купівлі продажу від 27.07.2007 р.,витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 21.08.2007, договір № 3/031588 про користування електричною енергією від 21.08.2013, а також інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 9, 10, 11, 14).
З наданої суду довідки № 147/08/1 від 03.07.2025 про спожиту та оплачену послугу електропостачання за період з 01.02.2023 по 01.07.2023 за особовим рахунком № НОМЕР_1 який оформлений на ОСОБА_1 наявна заборгованість за надані позивачем послуги у розмірі 998,64 грн (а.с. 8).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності) в інтересах яких заявленомвимоги (принцип диспозитивності цивільного судочинства).
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
В постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Згідно з ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно з ст. 1 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 5 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Приписами п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з дій осіб, які породжують цивільні права та обов'язки. Обов'язок сплатити вартість спожитих послуг випливає з самого факту користування послугою.
Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положень Закону України «Про ринок електричної енергії» з 1 січня 2019 року ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно постановиНКРЕКП від 14.06.2018 року № 429) та виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території Миколаївської області.
Згідно із пунктом 1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила), постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.
Відповідно до пункту 7 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії, опублікованого в засобах масової інформації та на вебсайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг).
Тобто дані правовідносини регулюються положеннями Закону, що стосуються договірних відносин, та які виникають саме із публічних договорів.
Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
Як слідує з положень ЗУ “Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, послуги з електропостачання надаються шляхом приєднання споживачів до Типового договору, розробленого постачальником таких послуг.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За положеннями ст.ст. 641-642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо),яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Зі змісту досліджених письмових доказів випливає наступне.
Відповідно до Витягу зі Статуту, предметом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», в тому числі, є постачання електричної енергії, надання універсальних послуг на ринку електричної енергії (п. 2.3 Статуту).
Згідно з пунктами 4.12, 4.19 Правил розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який становить один календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію здійснюється не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
За даними Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», останнім відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_1 , що підтверджено наявними у справі доказами.
З загальної картки по особовому рахунку № НОМЕР_1 , вбачається, що за період з січня 2022 до грудня 2023 за адресою відповідача були здійснені нарахування за користування електричною енергією та станом на травень 2023 року наявна заборгованість у розмірі 998,64 грн.
Назване також підтверджено довідкою № 147/08/1 від 03.07.2025, що міститься у матеріалах справи.
Судом також встановлено, що 07.06.2023 власником майна за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) № 465 від 07.06.2023 є ОСОБА_2 , у зв'язку з чим на підставі заяви останнього особовий рахунок № НОМЕР_1 за названою адресою був переоформлений на нового власника майна.
У зв'язку з тим, що борг за користування наданими позивачем послугами з електричної енергії утворився за період перебування вказаного майна у власності відповідача ОСОБА_1 , а також з урахуванням висновків Верховного Суду зроблених у постанові по справі № 686/6276/19 (провадження № 61-604св20) від 1 вересня 2020 року, згідно з якими оплата наданих комунальних послуг оплачується безпосередніми споживачами таких послуг лише за час фактичного користування такими послугами, суд доходить висновку до доцільність задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. При цьому одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Частиною 5 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Враховуючи те, що відповідачем не виконані взяті на себе зобов'язання за Договором, а саме не сплачені в повному обсязі кошти за спожиту електричну енергію, зокрема за період з лютого 2023 по травень 2023 у розмірі 998,64 грн, беручи до уваги вимоги ст.ст. 525, 526, 633, 634, 641-642 ЦК України, суд доходить висновку, що вимоги ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» про стягнення з відповідача суми боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн, які були понесені позивачем при зверненні до суду.
Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (IBAN НОМЕР_2 в МОУ АТ «Ощадбанк» України, код: 42129888, МФО: 326461, отримувач - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія») борг за спожиту електричну енергіюу розмірі 998,64 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (IBAN НОМЕР_3 в ПАТ «БАНК ВОСТОК», МФО 307123, код: 42129888, отримувач - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія») витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 10.10.2025.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», код ЄДРПОУ 42129888; МФО 326610; адреса місцезнаходження: 54017, місто Миколаїв, вулиця Погранична, 39/1;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: К.М. Скоринчук