Справа № 487/1832/25
Провадження № 2/487/1600/25
10 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - Бондар М.В., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - Мутьєва Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Зміст позовних вимог.
25 березня 2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач), яка сформована в системі «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Бондар М.В., до ОСОБА_2 (далі також - відповідач), про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 125 353,23 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 15 000 грн.
Обґрунтування позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.12.2024 у справі № 487/9457/24 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого було пошкоджено транспортний засіб Nissan NOTE д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є позивач. Цей транспортний засіб було транспортовано з місця ДТП ТОВ «НИКАВТОТРАНС ЛОГИСТИК», за що сплачено 2500 грн. Транспортний засіб Ford TRANSIT AE 6119 OC, яким керував ОСОБА_2 під час ДТП, належить ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «СТАТУС». Цивільно-правова відповідальність відповідача зареєстрована в Страховій компанії ПЗУ Україна. 02.10.2024 позивач замовив оцінку вартості розміру (збитків) матеріальної шкоди, за що сплатив 6500 грн. Відповідно до звіту № 210-24 від 12.10.2024 ринкова вартість автомобіля на дату ДТП - 248 782,00 грн, вартість відновлювального ремонту 685 492,31 грн (без врахування ПДВ). Вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП становить 248 782,00 грн. Страхова компанія ПЗУ Україна виплатила позивачу страхове відшкодування в сумі 154146,77 грн. Оскільки вказаної суми недостатньо для відшкодування завданої майнової шкоди, ця шкода повинна бути відшкодована особою яка її завдала (постанова Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18). На сьогоднішній день автомобіль вже відремонтовано, за що сплачено 270 500,00 грн. Відповідно до висновку Верховного Суду в постановах: № 753/19288/14-ц від 30.10.2019; № 591/3152/16-ц від 25.03.2019, оскільки автомобіль вже фактично відновлено, то суд не може взяти до уваги експертне дослідження та має визначати розмір відновлювального ремонту на підставі саме документів, що підтверджують здійснення такого ремонту. Вважає, що оскільки вину відповідача доказано, з нього підлягають стягненню матеріальні збитки у сумі 125 353,23 грн, які визначені так: 116 ,53,23 грн - різниця між отриманим відшкодуванням та реальними збитками, 2500 грн - витрати на евакуацію, 6500 - витрати на складання оцінки. Також позивач сплатив за правничу допомогу 15000 грн, які також слід стягнути з відповідача на користь позивача.
У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що позивач отримав відшкодування від ПЗУ України та просить стягнути з відповідача різницю сумою отриманого страхового відшкодування та реальними збитками, що узгоджується із Законом №1961-ІV. Також вважає безпідставним посилання на те, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, оскільки жодних доказів перебування відповідача у трудових відносинах ти виконання ним трудових обов'язків у момент ДТП до відзиву не надано. Також посилалась на те, що відзив поданий з порушенням строку на його подання. Просила залишити відзив без розгляду, позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтування позиції відповідача.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача, посилаючись на ст.ст. 22, 979, 980,1166,1187 ЦК України, ст. 22, 28, 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», постанову ВП ВС від 04 липня 2018 р. № 755/18006/15-ц, від 14.12.2021 № 147/66/17. Також посилався на ст. 1172 ЦК України, яка визначає випадки відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою і зазначив, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки. З наведених вище підстав, представник відповідача вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання, позиції сторін.
Ухвалою суду від 03 квітня 2025 року зазначена позовна заява залишена без руху.
Ухвалою суду від 17 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позов, надали пояснення, аналогічні змісту позову та відповіді на відзив. Від клопотання про залишення відзиву без розгляду представник позивача відмовилась.
В судовому засіданні відповідач та представник позивача просили відмовити у задоволенні позову посилаючись на відсутність необхідності виконання робіт зазначених у пунктах 13 (розділ роботи), та встановлення запчастин, вказаних у п. 30 акта № 375 від 06.01.2024 та на мотиви, викладені у відзиві.
Обставини, встановлені судом.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.12.2024 року, яка набрала законної сили 31.12.2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме у тому, що 02.10.2024 року о 15 год. 00 хв. в м. Миколаїв, перехрестя вул. Шосейна та вул. 9 Поперечна, водій ОСОБА_2 , керуючи вантажним транспортним засобом Ford Transit д.н.з. НОМЕР_2 , виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надав перевагу у русі транспортному засобу Nissan Note д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Зазначеними діями водій порушив вимоги п.16.11 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Також судом встановлено, і не заперечувалось сторонами, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Ford Transit д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрована в Приватному акціонерному товаристві СК «ПЗУ Україна», що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ щодо наявності полісу страхування (поліс № 221331378).
Автомобіль Nissan Note д.н.з. НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та 02.10.2024 з місця ДТП було транспортовано Товариством з обмеженою відповідальністю «НИКАВТОТРАНС ЛОГИСТИК» та сплачено за надані послуги 2500,00 грн, що підтверджується квитанцією дл прибуткового касового ордеру №63 від 02 жовтня 2024 року, рахунком на оплату №82 від 02 жовтня 2024 року, актом надання послуг № 78 від 02 жовтня 2024 р.
12 жовтня 2024 року суб'єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 , складено звіт №210-24 про незалежну оцінку майна за визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Nissan Note д.н.з. НОМЕР_3 .
Відповідно до вказаного звіту, ринкова вартість автомобіля Nissan Note реєстраційний номер НОМЕР_3 на дату оцінки становить 248 782,00 грн. Коєфіцієнт фізичного зносу автомобіля Nissan Note реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 0,70. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan Note реєстраційний номер НОМЕР_3 складає 685 492,31 грн (з врахуванням ПДВ в запчастинах). Величина втрати товарної вартості автомобіля Nissan Note реєстраційний номер НОМЕР_3 не нараховувалась. Вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Nissan Note реєстраційний номер НОМЕР_3 на дату ДТП - 02.10.2024 року становить 248 782,00 грн.
03.10.2024 ОСОБА_1 сплачено за проведення оцінки 6500,00 грн, що підтверджується рахунком № 208-24 від 03 жовтня 2024 та платіжною інструкцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 0.0.3921575753.1
16.10.2024 ОСОБА_1 виплачено ПрАТ СК «ПЗУ Україна» страхове відшкодування у сумі 154 146,77 грн (копія повідомлення про зарахування коштів від ПрАТ СК «ПЗУ Україна» від 16.10.2024).
Відповідно до акту №375 від 06.01.2024 виконаних робіт та витрат на витратний матеріал, складеного ПП ОСОБА_4 , замовником якого є ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 270 506 грн.
18.10.2024 ОСОБА_1 за вказаним актом сплачено 255 500 грн, а 21.10.2024 - 15 000 грн, що підтверджується товарними чеками № 329 від 18.10.2024 та № 320 від 21.10.2024.
Перед судом постало питання встановлення реального розміру заподіяної шкоди та особи, відповідальної за ці збитки. Для вирішення цього питання потрібно встановити факт наявності шкоди, заподіювача шкоди та протиправність його поведінки, наявність причинного зв'язку між діями та шкодою, вину особи, а також доказів, що підтверджують заявлену суму.
Джерела права, які підлягають застосуванню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.
Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (ч. 3 ст. 386 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник-особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на час настання страхового випадку; далі - Закон № 1961-IV ).
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (пункти 9.1 і 9.4 статті 9 Закону № 1961-IV).
Також правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства. (стаття 31 вищевказаного Закону).
Відповідно до п. 34.4. ст. 34 Закону № 1961-IV, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (п. 36.1 ст. 36 Закону № 1961-IV).
При цьому, відповідно до ст. 12 цього Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Отже норми спеціального Закону № 1961-IV передбачають, що сума, в межах якої страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, визначається на одного потерпілого та обмежується страховою сумою, визначеною умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та у разі заподіяння шкоди майну, зменшується на суму франшизи.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди (стаття 28 Закону № 1961-IV).
Оцінка аргументів, наведених учасниками справи та висновок суду.
На підставі матеріалів справи встановлено, що відповідача ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом Ford Transit д.н.з. НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні ДТП 02.10.2024, в результаті якого пошкоджено транспортний засіб ОСОБА_1 - Nissan Note д.н.з. НОМЕР_3 , що підтверджується постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.12.2024 у справі № 487/9457/24.
На замовлення позивача проведено оцінку з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП, за результатами якої складено звіт та визначено вартість матеріального збитку 248 782,00 грн.
Також позивач поніс витрати на евакуацію 2500, грн. та та 6500,00 грн втрати на складання оцінки.
Одночасно, позивачем проведено ремонт свого транспортного засобу, вартість якого склала 270 500,00 грн.
Отже, позивачем доведено неправомірність поведінки відповідача, його вину, наявність шкоди та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, що є підставою для відшкодуванням ним шкоди потерпілому відповідно до ст.ст. 22, 1166 ЦК України.
Також встановлено, що 16.10.2024 ПрАТ СК «ПЗУ Україна», в якій застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Ford Transit д.н.з. НОМЕР_2 , виплачено страхове відшкодування в сумі 154,146,77 грн.
Таким чином, оскільки відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, особа, яка завдала шкоди, не звільняється від свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодувати потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61- 12032св19)
Таким чином шкода, завдана позивачу внаслідок ДТП, має бути відшкодована відповідачем у розмірі різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Посилання представника відповідача на положення ст. 1172 ЦК України, яка визначає випадки відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою суд вважає неприйнятними, оскільки відповідачем не надано доказів перебування відповідача у трудових відносинах та під час виконання ним своїх трудових обов'язків, а тому не доведено підстав для застосування положень цієї статті.
Незгоду відповідача з актом № 375 виконаних робіт та витрат на витратний матеріал, а саме з п. 30 (товар) та п. 13 (роботи), суд оцінює критично, оскільки відповідач не заявляв клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи для визначення розміру завданого збитку та не надав доказів того, що зафіксовані в акті виконаних робіт ремонтні роботи є такими, що не зумовлені ДТП.
Крім того, зі звіту № 210-24 про незалежну оцінку майна за визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Nissan Note д.н.з. НОМЕР_3 , складеного ПП ОСОБА_3 , встановлено та підтверджено відповідачем в судовому засіданні, що останній був присутній під час огляду транспортного засобу позивача оцінювачем та складанні документу, у якому зазначено найменування деталей, характер та обсяг пошкоджень, який підписав без зауважень.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 81 ЦПК України, обов'язок доказування обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень покладається на кожну із сторін.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач в силу частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України не надав доказів на противагу поданого акту, не спростував визначений розмір матеріального збитку, а отже не довів, що такий визначено неправильно.
Отже, акт виконаних робіт та товарні чеки підтверджують факт виконання відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу Nissan Note д.н.з. НОМЕР_3 , його вартість та оплату за виконані роботи ПП ОСОБА_4 коштів в сумі 270 506,00 грн
Отже, сума яка підлягає відшкодуванню становить 125 353,23 грн, яка розраховується таким чином: 116 353,23 грн - різниця між завданою шкодою у розмірі 270 500,00 грн та виплаченим страховим відшкодуванням 154 146,77 грн.; 2500 грн - витрати на евакуацію, 6500 грн - витрати на складання оцінки вартості розміру матеріальної шкоди.
Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України - витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем при звернення до суду сплачено судовий збір 1211,20 грн.
Також позивачем було витрачено 15000 грн на професійну правничу допомогу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості суду надано: 1) ордер на надання правничої допомоги; 2) Договір №17-01 про надання правової допомоги від 17.01.2025; 3) платіжна інструкція №@2PL814711 від 27.02.2025 на суму 15 000,00 грн; 4) акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №17-01 від 17.01.2025.
Суд вважає, що заявлені представником позивача до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим, оскільки він підтверджений належними доказами, та пропорційним до предмета спору.
Письмових клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу із обґрунтуванням неспівмірності та нерозумності такого розміру представник відповідача до суду не подавав.
Отже, заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.
Керуючись статтями 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 244, 263, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 125 353,23 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу 15 000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 10 жовтня 2025 року.
Суддя: З.М. Сухаревич