Миколаївської області
Справа №477/2171/25
Провадження №1-кс/477/1106/25
про застосування запобіжного заходу
08 жовтня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого СВ ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_4 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025152230000517 від 06 жовтня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадяники України, такої, що народилася в с. Володимирівка Казанківського району Миколаївської області та фактично проживає в АДРЕСА_1 , з середньою освітою, пенсіонерки, заміжньої, не судимої,
підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 КК України
за участі: прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваної ОСОБА_5 ,
08 жовтня 2025 року до Вітовського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання слідчої СВ ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025152230000517 від 06 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання слідча вказує, що слідчим відділом ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025152230000517 від 06 жовтня 2025 року за фактом спричинення 05 жовтня 2025 року ОСОБА_5 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , з метою заподіяння йому смерті, шляхом нанесення удару сокирою.
В ході досудового розслідування встановлено, що 05 жовтня 2024 року приблизно о 22.00 годині ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на протиправне позбавлення життя іншої людини, утримуючи у правій руці сокиру, яку підібрала біля будинку, нанесла не менше одного удару рублячою частиною сокири (лезом клина сокири) у життєво важливий орган - голову, спричинивши ОСОБА_7 тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Тим самим, ОСОБА_5 виконала усі заплановані нею дії, спрямовані на умисне заподіяння смерті ОСОБА_7 , які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
У цьому кримінальному провадженні 07 жовтня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 КК України, тобто у замаху на умисне заподіяння смерті іншій особі, яке не закінчено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
На думку слідчого необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Наявність указаних ризиків слідчим обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, та з метою уникнення покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки не має міцних соціальних зв'язків та належної адаптації до суспільних відносин.
Також у своєму клопотанні слідчий посилається і на те, що підозрювана ОСОБА_5 може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, передбачених пунктами 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Застосування до підозрюваної ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти зазначеним вище ризикам.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 повністю підтримала клопотання про застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просила його задовольнити, указувавши на існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Підозрювана ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання слідчої та просила застосувати до неї менш тяжкий запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, зокрема домашній арешт.
Захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні також заперечував проти задоволення клопотання слідчої посилаючись на недоведеність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України та вважав, що недопущення їх настання можливо забезпечити шляхом покладення на підозрювану обов'язків визначених статтею 194 КПК України.
У судовому засіданні проголошено резолютивну частину ухвали.
Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши докази по заявленому клопотанню, слідчий суддя встановив наступне.
В провадженні слідчого відділу ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12025152230000517 від 06 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 КК України, за фактом спричинення 05 жовтня 2025 року ОСОБА_5 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , з метою заподіяння йому смерті, шляхом нанесення удару сокирою.
Під час досудового розслідування в даному кримінальному провадженні встановлено, що 05 жовтня 2025 року приблизно о 22.00 годині ОСОБА_5 разом з своїм чоловіком ОСОБА_7 перебували за місцем постійного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , та на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно -небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на протиправне позбавлення життя іншої людини, у кімнаті вказаного будинку, ОСОБА_5 утримуючи у правій руці сокиру, яку підібрала біля будинку, нанесла не менше одного удару рублячою частиною сокири (лезом клинка сокири) у життєво важливий орган - голову, спричинивши ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелом у тім'яної кістки з переходом на лобову потиличну кістку та на основу черепа, крайовий уламковий перелом правої тім'яної кістки, перелом верхньої стінки лівої орбіти, які відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень за ознакою небезпеки для життя. Від отриманого удару сокирою потерпілий впав на підлогу та ОСОБА_5 порахувала що викопала всі дії, які вважала за необхідне для доведення злочину до кінця, проте смерть ОСОБА_7 не настала від причин що не залежали від її волі, а саме через стан здоров'я ОСОБА_7 , який від спричиненого ушкодження втратив свідомість, яка була сприйнятою ОСОБА_5 як настання його смерті.
Тим самим, ОСОБА_5 виконала усі заплановані нею дії, спрямовані на умисне заподіяння смерті ОСОБА_7 , які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі та ймовірно вчинила дії, які охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 КК України.
06 жовтня 2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку статті 208 КПК України. 07 жовтня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 КК України, тобто у замаху на умисне заподіяння смерті іншій особі, яке не закінчено до кінця з причин, що не залежали від її волі, яка з дотриманням положень статті 278 КПК України їй вручена.
На підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя дійшов висновку про причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого їй протиправного діяння, що може містити ознаки злочину, в якому вона підозрюється.
При цьому, слідчим суддею не оцінювалися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на даному етапі провадження не вирішувалися ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх доказів вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, підтверджується зібраними матеріалами під час досудового розслідування у їх сукупності, зокрема: рапортом ЧЧ від 06 жовтня 2025 року; протоколом огляду місця події від 06 жовтня 2025 року; фототаблицею до протоколу огляду місця події від 06 жовтня 2025 року; довідкою з ПП «Медичний центр АРТ» від 06 жовтня 2025 року; постановою про визнання речовим доказом від 06 жовтня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 06 жовтня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 06 жовтня 2025 року; протоколом затримання особи в порядку статті 208 КПК України; протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_5 від 06 жовтня 2025 року; протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваної ОСОБА_5 від 06 жовтня 2025 року; іншими матеріалами кримінального провадження та в силу частини третьої статті 132 КПК України, частини другої статті 177 КПК України є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і запобіжного заходу.
Слідчим суддею враховується те, що за рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому, такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, а повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, остання може бути виправдана судом, у тому числі, з урахуванням положень національного законодавства.
В світлі обставин даного клопотання, досліджених матеріалів, що долучені слідчою ОСОБА_3 до клопотання про застосування запобіжного заходу, достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про обрання запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Згідно частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
За положеннями процесуального законодавства України, що застосовуються з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), окремі положення яких можна екстраполювати на норми національного законодавства, що не містять однозначного регулювання спірних питань, вбачається, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані статтею 5 Конвенції, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.
Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий суддя визнає доведеними обставинами те, що існують передбачені статтею 177 КПК України ризики, зокрема, ризики того, що підозрювана перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду та незаконно впливати на потерпілих, свідків або інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Про наявність існування ризику, що підозрювана ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчать вагомість доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення та тяжкість покарання, передбаченого санкцією частини першої статті 115 КК України, а також характер інкримінованого підозрюваному злочину, а саме вчинення протиправних дій небезпечним шляхом, спосіб його застосування, що вказує на усвідомлення нею вчинюваних дій, тобто свідчить про умисний характер вчинення протиправних дій; відсутність у ОСОБА_5 на утриманні будь яких осіб, що на думку слідчого судді вказує на існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України. Відомостей про те, що соціальні зв'язки підозрюваної є настільки міцними, що б утримували її в належній процесуальній поведінці, слідчому судді не надано.
Також, слідчим та прокурором доведено існування ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, оскільки, ОСОБА_5 знає свідків які надали покази, тому може вплинути на них з метою зміни показань, або надання показань, що виправдовують його.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає підтвердженою наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на потерпілу, або свідків у цьому кримінальному провадженні.
Ризик передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, який полягає у можливості підозрюваної вчинити інше кримінальне правопорушення слідчою ОСОБА_3 не доведено та обставин на підтвердження його існування у поданому клопотанні не зазначено.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Оцінюючи встановлені вище ризики, через призму положень статті 178 КПК України, слідчим суддею, окрім вищевикладеного враховує також і те, що підозрювана ОСОБА_5 офіційно не працевлаштована, є пенсіонеркою, зловживає спиртними напоями, будь-яких осіб на утриманні не має, що вказує на досить низьку міцність її соціальних зв'язків.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки.
Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.
При цьому висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно до частини першої статі 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Частиною третьою статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_5 у виді особистого зобов'язання та домашнього арешту пов'язане з тим, що такі запобіжні заходи є занадто м'якими та їх застосування не достатнє для забезпечення запобігання ризикам, встановленим слідчим суддею, оскільки не виконання підозрюваною обов'язків у цьому кримінальному провадженні, не матиме належних наслідків, які б утримали її у належній процесуальній поведінці і може створити передумови для її переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, за таких обставин ОСОБА_5 отримає можливість незаконно впливати на потерпілого, або свідків у кримінальному провадженні.
Підстав для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді особистої поруки слідчим суддею не встановлено з огляду на відсутність будь-яких заяв від осіб, які б заслуговували на довіру про намір взяти підозрювану на поруку.
З урахуванням доведеності вищенаведених ризиків, слідчий суддя вважає доведеним, що інші, більш м'які (особисте зобов'язання, особиста порука та домашній арешт), запобіжні заходи на даному етапі досудового розслідування не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваної, а тому з урахуванням приписів пункту 5 частини другої статті 183 КПК України у вказаному випадку до ОСОБА_5 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Враховуючи обставини кримінального провадження та долучені до матеріалів клопотання докази, які свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення дій пов'язаних із замахом на умисне заподіяння смерті іншій особі, яке не закінчено до кінця з причин, що не залежали від її волі, слідчий суддя вважає підозру, яка повідомлена підозрюваній обґрунтованою, а долучені докази такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа могла вчинити даний злочин з досить високою ймовірністю.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З огляду на викладене, для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні, враховуючи, що застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання вказаним ризикам та виконання нею процесуальних обов'язків, заперечення підозрюваної та її захисника слідчий суддя відхиляє.
Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваній ОСОБА_5 , тяжкості покарання, яке їй загрожує, згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею на даному етапі, не встановлено.
За такого, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчої підлягає задоволенню, та відносно підозрюваної ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки злочин, у якому підозрюється ОСОБА_5 пов'язаний із застосуванням насильства, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177, 178 КПК України слідчий суддя уважає за можливе не визначати розмір застави.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06 жовтня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_5 була затримана 06 жовтня 2025 року о 14.15 годині.
З огляду на імперативні положення, визначені частиною першою та другою статті 197 КПК України, строк тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_5 слід відраховувати з моменту її фактичного затримання, тобто з 06 жовтня 2025 року.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193-194, 196-197, 376 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який діє до 04 грудня 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській областіпісля її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_10